Постанова

від 28.11.2012 по справі 2а-1670/4558/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 р. Справа № 2а-1670/4558/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

представника позивача -Менів О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Оберон" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2012р. по справі № 2а-1670/4558/12

за позовом Приватного підприємства "Оберон"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2012 р. позивач - ПП «Оберон» - звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.09.2011 року № 0002212301, № 0002192301 про збільшення суми грошового зобов'язання ПП «Оберон» з податку на додану вартість, податку на прибуток і нарахування штрафних санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року по справі № 2а-1670/4558/12 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу ПП «Оберон» без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року - без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, вислухавши представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПП "Оберон" зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради 04.12.2000 року, з 13.12.2000 року, перебуває на обліку платників податків у ДПІ у м. Полтаві.

В період з 12.08.2011 року по 18.08.2011 року податковим органом здійснено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при взаєморозрахунках з ТОВ "Лайм-Крафт" за квітень 2010 року, за результатами якої складено акт від 26.08.2011 року № 6523/23-1/31249474. ( а.с.14-22).

Згідно висновків акту перевірки податковим органом зафіксовано порушення ПП "Оберон" підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2010 року в сумі 124 949 грн., та пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2010 року в сумі 156 186 грн. Відповідно до ч.ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст..228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.09.2011 року:

- № 0002212301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 156 186 грн. 25 коп., в т.ч. за основним платежем - 124 949 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 237 грн. 25 коп.;

- № 0002192301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в загальному розмірі 195 232 грн. 25 коп., в т.ч. за основним платежем - 156 186 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39 046 грн. 50 коп. ( а.с.61-62).

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість шляхом включення до податкового кредиту витрат з ПДВ та включення витрат до складу валових витрат, не підтверджених первинними документами.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем встановлено завищення ПП «Оберон» валових витрат за період з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року всього у сумі 624744,00 грн., в тому числі: за 2 квартал 2010 року -624744,00 грн., а також завищення податкового кредиту за квітень 2010 року в сумі 124949,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що у квітні 2010 року між ПП «Оберон» та ТОВ «Лайм-Крафт» укладено угоду щодо поставки одягу та взуття, які раніше були у вжитку.

На підтвердження фактичного виконання умов угоди позивач надав до суду податкові накладні від 29.04.2010 року № 0429.002 на загальну суму 210 636 грн. 18 коп., в т.ч. ПДВ - 35 106 грн. 03 коп., від 30.04.2010 року № 0430.009 на загальну суму 539 056 грн. 02 коп., в т.ч. ПДВ - 89 842 грн. 67 коп., видаткові накладі від 29.04.2010 року № ЛА-0429.002 та від 30.04.2010 року № ЛА-0430.009, акт прийому-передачі векселів від 30.04.2010 року в розрахунок за отриманий товар, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 -п.5.7 цієї статті.

Нормами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що будь-які документи, (у тому числі, договори, накладні рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, господарську операцію визначено, як дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно акту перевірки від 26.08.2011 року № 6523/23-1/31249474 ПП «Оберон» до складу податкового кредиту віднесло суму ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом -ТОВ "Лайм-Крафт".

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно -суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.4.4. п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом наведених законодавчих приписів наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим колегія суддів відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

В основу висновків відповідача про порушення ПП «Оберон» вимог податкового законодавства покладено виключно висновки акту перевірки Харківської ОДПІ №5381/234/36032126 від 31.12.2010 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЛАЙМ-КРАФТ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 15.08.2008 року по 30.09.2010 року.

Матеріалами справи підтверджується, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2010 року по справі №2а-6988/10/2070, залишеною в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 р., адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм-Крафт» задоволено. Скасовано акт Харківської об'єднаної державної податкової інспекції №29/29-42 від 23.04.2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм-Крафт» №100221203. Зобов'язано Харківську об'єднану податкову інспекцію внести до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів дані згідно наданих ТОВ «Лайм-Крафт» податкових декларацій з податку на додану вартість за березень та квітень 2010 року.

Ці обставини згідно ч.1 ст. 72 КАС України мають преюдиціальне значення для суду при розгляді даної справи.

Таким чином, на час проведення господарських операцій, контрагент позивача був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мав статус зареєстрованого платника податку на додану вартість.

Податкові накладні, які виписані контрагентом позивача, не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що видаткові накладні в порушення вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не містять деяких реквізитів, а саме: у накладних відсутня інформація про видачу довіреності представнику ПП «Оберон» на отримання ТМЦ, не вказано, яка особа брала участь зі сторони ПП «Оберон» у здійсненні господарської операції, оскільки вказані видаткові накладні підписував директор ПП «Оберон», який отримував товар особисто, без пред'явлення довіреності.

Колегія суддів також зазначає, що ненадання товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару та не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Факт подальшої реалізації придбаного позивачем товару підтверджується видатковими накладними, складеними ПП «Оберон» про відвантаження ТОВ «Екотерра-плюс» та ТОВ «Гамма-Терра» товару, придбаного у ТОВ «Лайм-Крафт», копіями платіжних документів, що засвідчують факт здійснення оплати ТОВ «Екотерра-плюс» та ТОВ «Гамма-Терра» за отриманий товар за вказаними накладними, що фактично підтверджує подальшу реалізацію товару.

Колегія суддів також вважає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи ПП «Оберон» та ТОВ «Лайм-Крафт» за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Таким чином, податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами

Відповідно до ст.ст. 204, 228 Цивільного кодексу України, правом визнати угоду недійсною чи нікчемною, яка суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок, наділено виключно суд.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що акт перевірки позивача не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ № 9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит, яке виникає за першою із законодавчо визначеної події, у даному випадку на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так, відповідачем не доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Колегія судів зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач придбав товари, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, а позивачем у свою чергу надано усі первинні документи , які складені відповідно до вимог діючого законодавства та підтверджують реальність виконаного правочину, та підтверджують придбання товарів, які призначені для їх використання в операціях, що є об'єктом оподаткування.

Судом першої інстанції не врахована правова позиція, що була висвітлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, де у подібних правовідносинах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яким позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи ПП "Оберон" та ТОВ" Лайм - Крафт" за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних у контрагентів товарів ( робіт) та формування ним складу податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі отриманих від постачальників таких товарів ( робіт) податкових накладних.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст.205, т. т. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Оберон" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2012р. по справі № 2а-1670/4558/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства "Оберон".

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві від 07.09.2011 року №0002212301 про збільшення суми грошового зобов'язання ПП "Оберон" з податку на додану вартість і нарахування штрафних санкцій та податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві від 07.09.2011 року №0002192301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток ПП "Оберон" та нарахування штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Оберон" ( код ЄДРПОУ 31249474) витрати зі сплати судового збору в сумі 2146,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 03.12.2012 р.