Постанова

від 09.08.2012 по справі 1170/2а-1767/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2012 року Справа № 1170/2а-1767/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

в складі головуючого: судді Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання : Поцілуйко Г.І.,

сторін:

позивача -ОСОБА_1,

відповідача -Скрипника О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі -відповідач) з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000890171 та № 0000880171 від 18.05.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами.

Спеціалістами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2008 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт №100/171/НОМЕР_3 від 27.04.2012 року.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0000880171 від 18.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 72262,07 грн., в тому числі 63613,69 грн. за основним платежем, 8648,36 грн. -штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення №0000890171 від 18.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування в розмірі 59479,92 грн., в тому числі 49404,90 грн. за основним платежем, 10075,02 грн. -штрафні санкції.

Позивач вважає дані рішення необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, в судове засідання прибув та позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях.

Відповідно до змісту поданого до суду заперечення, відповідачем позов не визнається у повному обсязі, в зв'язку з тим, що правочини між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Тех-Агро-Буд», ПП «Агро-Буд-Гранд», ПП «Тревел-Ком», ПП «Лідер-Трейд»здійсненні без мети настання реальних наслідків. Зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Внаслідок чого завищено валові витрати від здійснення господарських операцій на 318064,72 грн., завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 63613,69 грн.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №502781 /а.с. 53/.

27.04.2012 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2008 року по 30.09.2011 рок, за результатами якої складено акт №100/171/НОМЕР_3 від 27.04.2012 року /а.с. 8-45/.

В ході перевірки, спеціалістами Кіровоградської ОДПІ зроблено висновки, щодо порушень з боку позивача:

1) п.1 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

2) ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», додатку №7 до «Інструкції про прибутковий податок з громадян», п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, що полягало у завищенні валових доходів на 318064,72 грн., в результаті чого позивачеві донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 49404,90 грн., в тому числі: за 2010 рік в суму 9104,82 грн., за 2011 рік в сумі 40300,08 грн.

2) пп.7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.1,п.198.2,п.198.3,п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 63613,69 грн.;

3) п.200.3 ст.200 розділу 5 Податкового кодексу України, пп.4.6.3 п.4.6 ст.4 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість -зменшення суми від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ в сумі 277,00 грн. та збільшення суми, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету 7379,34 грн.

Зі змісту акту перевірки суд вбачає, що податковий орган дійшов до висновку про наявні порушення за таких обставин.

В провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа №90-0035 порушена за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України та відносно службових осіб, зокрема, ПП «Тех-Агро-Буд»/код ЄДРПОУ-37059070/, ПП «Агро-Буд-Гранд»/код ЄДРПОУ-36390670/, ПП «Тревел-Ком»/код ЄДРПОУ-37096835/, ПП «Лідер-Трейд»/код ЄДРПОУ-37096661/

При відстеженні в ході досудового слідства діяльності вище перелічених, пов'язаних між собою в товарно-грошових потоках підприємств, відповідно до вилучених по справі документів, банківських роздруківок по рахунках та аналізу додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснював формування свого податкового кредиту за рахунок відображення в звітності операцій з ПП «Тех-Агро-Буд»/код ЄДРПОУ-37059070/, ПП «Агро-Буд-Гранд»/код ЄДРПОУ-36390670/, ПП «Тревел-Ком»/код ЄДРПОУ-37096835/, ПП «Лідер-Трейд»/код ЄДРПОУ-37096661/.

Враховуючи зазначене, в акті перевірки відповідач дійшов висновку про неможливість отримання позивачем від ПП «Тех-Агро-Буд»/код ЄДРПОУ-37059070/, ПП «Агро-Буд-Гранд»/код ЄДРПОУ-36390670/, ПП «Тревел-Ком»/код ЄДРПОУ-37096835/, ПП «Лідер-Трейд»/код ЄДРПОУ-37096661/продукції, оскільки правочини здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Висновки посадових осіб, викладені в акті перевірки ФОП ОСОБА_1 суд оцінює критично, оскільки вони мають ознаки вільного трактування обставин господарських операцій суб'єктів господарювання і є такими, що йдуть врозріз нормам Податкового кодексу України.

Акт перевірки не містить жодних посилань на конкретні докази щодо нікчемності правочинів, укладених ФОП ОСОБА_1 з ПП «Тех-Агро-Буд», ПП «Агро-Буд-Гранд», ПП «Тревел-Ком»та ПП «Лідер-Трейд»та, на думку суду, висновки податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0000880171 від 18.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 72 262,07 грн., в тому числі 63613,69 грн. за основним платежем, 8648,36 грн. -штрафні санкції /а.с. 6/

- податкове повідомлення-рішення №0000890171 від 18.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування в розмірі 59479,92 грн., в тому числі 49404,90 грн. за основним платежем, 10075,02 грн. -штрафні санкції /а.с.7/.

Судом дані твердження відповідача не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Факт взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 та ПП «Тревел-ком»підтверджується наступними первинними документами:

- податковим накладними, видатковими накладними та квитанціями /а.с. 76-98/.

Факт взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 та ПП «Лідер-Трейд»підтверджується наступними первинними документами:

- податковими накладними, накладними, актами виконаних робіт, квитанціями /а.с. 100-116/.

Факт взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 та ПП «Агро-Буд-Гранд»підтверджується наступними первинними документами:

- податковими накладними, накладними та квитанціями на оплату товару /а.с. 118-128/.

Факт взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 та ПП «Тех-Агро-Буд»підтверджується наступними первинними документами:

- податковими накладними, видатковими накладними, актом здачі-прийняття робіт та квитанціями /а.с. 130-154/.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (основних фондів) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також необхідно зазначити, що податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

З матеріалів справи не вбачається жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником по ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальником у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

На підтвердження подальшого використання придбаного товару межах господарської діяльності /монтаж та встановлення збірних конструкцій, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, посередництво в торгівлі меблями, побутовими товарами, залізними та іншими металевими виробами, інші види оптової торгівлі, надання інших комерційних послуг /а.с. 178/ , ФОП ОСОБА_1 надано :

податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт, видаткові накладні /а.с. 180-240/.

Суд вважає, що вказані висновки в акті перевірки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, оскільки право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилами першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету. Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Закон України «Про податок на додану вартість», Податковий кодекс України, не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг).

Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.

Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Тех-Агро-Буд», ПП «Агро-Буд-Гранд», ПП «Тревел-Ком»та ПП «Лідер-Трейд підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, та з урахуванням вимог ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Внаслідок чого, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення -рішення відповідача від 18.05.2012 р. №0000880171, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 63613,69 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 8648,36 грн.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», додатку №7 до «Інструкції про прибутковий податок з громадян»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до декларації про доходи, одержані за звітний період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально. Факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

На підставі п.177.2, п.177.4 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.

За наведених вище висновків про реальність вчинених господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами, суд вважає недоведеними та необґрунтованими висновки відповідача, наведені ним в акті перевірки, згідно яких не підлягають включенню до складу валових витрат позивача кошти в загальній сумі 318064,72 грн., а тому податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.05.2012 р. №0000890171, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем у розмірі 49404,90 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 10075,02 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, позивач зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому за таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В зв'язку з цим суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в сумі в сумі 1317,42 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000880171 від 18.05.2012 року, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 63613,69 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 8648,36 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000890171 від 18.05.2012 року, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем у розмірі 49404,90 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 10075,02 грн.

Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1317,42 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду підпис О.С. Петренко

Згідно з оригіналом