ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
16 серпня 2012 року 10:08 № 2а-7031/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача -Пашута Т.М. (представник)
від відповідача -Сперкач С.В. (представник)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0002942202 від 07.05.2012,-
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта»з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002942202 від 07.05.2012, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на суму 139401 грн. за основним платежем та на 34850 грн. з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та яке прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ПП «Вітас Плюс»за вересень 2011 року .
Позивач вважає висновки перевірки, за результатами якої прийнято спірне рішення, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Зокрема, позивач зазначає, що за спірними операціями з виконання навантажувальних та розвантажувальних робіт, а також за операціями з пошуку покупців для позивача, отримано податкові накладні, які є підставою для формування спірних сум податкового кредиту, а також оформлено первинні документи, що супроводжували виконання спірних операцій, якими підтверджується, на думку позивача, виконання спірних операцій. Відтак, позивач вважає, що спірні суми податкового кредиту сформовані відповідно до вимог податкового законодавства.
ДПІ проти позову заперечує та по суті зазначає, що контрагент позивача не мав трудових та інших ресурсів для виконання спірних операцій, спірні операції фактично не виконувались, а отже у позивача були відсутні підстави для формування спірних сум податкового кредиту.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.08.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третьою особою документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивач, відповідача та третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.
ДПІ у Печерському районі м. Києві проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Торговий дім «Дельта»(код з ЄДР 35710387) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.09.2011 р. по 31.12.2011 року.
За результатами перевірки складено Акт від 12.04.2012 р. № 153/22-2/35710387 (далі - Акт перевірки).
Згідно з Актом перевірки підприємство взято на податковий облік 06.06.2008 р. за № 54079. У період, що перевірявся позивач обліковувався платником податку на додану вартість.
В Акті перевірки зазначено про направлення позивачу запиту від 24.02.2012 р. щодо надання відомостей стосовно взаємовідносин з ПП «Вітас Плюс»(код з ЄДР 32554779) на який отримано відповідь від 25.03.2012 р., яким надано пояснення щодо взаємовідносин з ПП «Вітас Плюс»та надано пояснення щодо відмови у представленні первинних документів.
Як зазначено в Акті перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва також складено акт від 07.03.2012 р. № 114/22-10/32554779) про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Вітас Плюс»щодо підтвердження господарських відносин між цими платниками.
В Акті перевірки також зазначається, що згідно з висновком почеркознавчого дослідження від 09.02.2012 р. № 76 по ПП «Вітас Плюс»було проведено почеркознавче дослідження низки документів цього підприємства та відповідно до висновків цього дослідження встановлено, що підписи від імені гр. Кочешкова М.І. (директор ПП «Вітас Плюс») в наступних документах: в декларації з ПДВ за 10 місяць 2011 року (спірним періодом формування податкового кредиту є вересень 2011 року), в додатку № 5 до цієї декларації, в розрахунку коригувань (додаток № 1 за 10 місяць 2011 р., виконані однією особою, а підписи від імені цієї особи в довіреності від 17.08.2011 р. (уповноважує Єфімчука Я.В.) -виконані іншою особою.
Як також зазначено ДПІ в Акті перевірки, згідно висновку № 607 щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Вітас Плюс»зазначено стислий аналіз інформації, що свідчить про наявність ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.
Окрім того, в Акті зазначено про наявність постанови від 02.12.2012 р. про порушення кримінальної справи № 50-6270 відносно службових осіб ПАТ КБ «Інтербанк»за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Відповідно до зазначеної постанови вставлено, що службові особи банку при взаємовідносинах з низкою підприємств, завищили витрати від операцій з векселями в результаті чого занизили податок на прибуток. В ході подальшого досудового слідства в результаті проведення оперативно-розшукових заходів встановлено низку інших підприємств, серед яких є ПП «Вітас Плюс», які за висновком слідчого, мають ознаки фіктивності, зареєстровані з метою прикриття незаконної діяльності та використовуються реально-діючими СГД як інструмент мінімізації податкових зобов'язань. Перевіркою адрес, за якими зареєстрована вищезгадана низка підприємств, серед яких значиться ПП «Вітас Плюс»встановлено, що вказані підприємства за адресою державної реєстрації не знаходяться. За даними Держприкордонслужби засновники та директори цих підприємств, які є іноземними громадянами, перебували на території України тільки на момент державної реєстрації цих підприємств, після чого не перетинали кордон України і відповідно не могли здійснювати фінансово-господарську діяльність і підписувати необхідні фінансово-господарські та звітні документи. Таким чином, як зазначено в Акті перевірки із відтворенням змісту зазначеної постанови, копія якої залучена до справи, невстановлені слідством особи створили з метою прикриття незаконної діяльності низку підприємств, серед яких значиться ПП «Вітас Плюс» та підробили документи зазначених підприємств.
Виходячи з наведеного, як зазначено в Акті перевірки із відтворенням змісту зазначеної постанови, порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) низки підприємств, серед яких значиться ПП «Вітас «Плюс», та порушено кримінальну справу за фактом підроблення документів невстановленими особами низки підприємств, серед яких значиться ПП «Вітас Плюс». Кримінальній справі присвоєно номер 50-6270.
Крім того, в Акті перевірки ДПІ зазначає, що встановлено відсутність реального здійснення операцій ПП «Вітас Плюс»за період з 01.01.2009 р. по 12.12.2011 р. (стор. 8 Акту).
Надалі в Акті перевірки проаналізовано фінансово-господарські відносини між позивачем та ПП «Вітас Плюс»на підставі низки договорів, зокрема, (1) від 01.07.2011 р. № В107-1 на поставку позивачу труб та фасонної частини. В Акті перевірки зазначено про оформлення отримання товару від ПП «Вітас Плюс»видатковою накладною від 01.09.2011 р. № РН-2091 на суму 309026,72 грн. (ПДВ -51504,45 грн.).
Окрім того, в Акті перевірки зазначається, що (2) сторонами укладено договір від 01.07.2011 р. № В107-2 про надання послуг із завантаження та розвантаження фасонних виробів та поліетиленових труб. Отримання послуг оформлено актом виконаних робіт за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р. загальною вартістю 405000 грн. (ПДВ -67500 грн.).
В Акті перевірки зазначено (3) про третю угоду, укладену між позивачем та зазначеним підприємством від 01.07.2011 р. № В107-3 про надання агентських послуг предметом якої є вчинення організаційних послуг по пошуку потенційних покупців продукції, яка належить довірителю . За вчинення дій довіритель сплачує винагороду у розмірі 431404,80 грн. (ПДВ -71900,80 грн.).
У зв'язку з оформленням поставки труб позивачем отримано податкову накладну № 51 від 30.09.2011 р. на суму 309026,72 грн. у т.ч. ПДВ -51504,45 грн. У зв'язку з оформленням поставки вантажно-розвантажувальних робіт позивачем отримано податкову накладну № 105 від 30.09.2011 р. на суму 405000 грн., у т.ч. ПДВ -67500 грн. У зв'язку з оформленням поставки агентських послуг позивачем отримано податкову накладну № 106 від 30.09.2011 р.
У той же час, ДПІ визначає, що придбаний у ПП «Вітас Плюс»товар підлягав подальшій реалізації на суму 351532,41 грн. у т.ч. ПДВ 58588,73 грн. Відповідно до видаткових накладних зазначений товар оформлений передачею: накладними від 02.09.2011 р. та від 05.09.2011 р. на ТОВ «Газфаєр Інвест»на суму 188 960,90 грн., у т.ч. ПДВ - 31 493,48 грн., накладною від 19.09.2011 р. на ПАТ по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз»на суму 9912,31 грн., у т.ч. ПДВ -1652,05 грн., накладною від 19.09.2011 р. на ПБП «Газжитлосервіс»на суму 4648,81 грн., у т.ч. ПДВ -774,80 грн.; накладною від 28.09.2011 р. на ПП СМН «Газкотлоспецмонтажналадка»на суму 3057,25 грн. у т.ч. ПДВ 509,54 грн.; накладною від 28.09.2011 р. на ТОВ «Новатех-Україна»на суму 40200 грн. з ПДВ 6700 грн.; накладною від 12.09.2011 р. на ТОВ «Волинь»на суму 2160 грн., у т.ч. ПДВ 360 грн.; накладною від 26.09.2011 р. на ПАТ по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз» на суму 40348,68 грн., у т.ч. ПДВ -6724,78 грн.; накладною від 07.09.2011 р. на ПП «Терм-КБ»на суму 62244,46 грн., у т.ч. ПДВ -10374,08 грн.
Наведені вище обставини щодо документального оформлення взаємовідносин позивача з його контрагентом визнаються сторонами та підтверджуються матеріалами справи. За операціями з поставки продукції/товарів ДПІ не донараховує позивачу податкових зобов'язань.
З урахуванням наведеного в сукупності, ДПІ в Акті перевірки прийшла до висновку, що на порушення ст. 185, п. 198.3., 198.6., 201.4., 201.10 ПК України, а також п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних № 105 та 106 (вантажно-розвантажувальні послуги та агентські послуги) на загальну суму 139400,80 грн. за вересень 2011 року в результаті чого занижено ПДВ до сплати на суму 139401 грн. за вересень 2011 року.
На підставі зазначених висновків акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.
Таким чином, виходячи із змісту Акту перевірки та оскаржуваного рішення, відповідачем не визнається податковий кредит сформований за відносинами із зазначеним контрагентом за епізодами (1) надання навантажувально-розвантажувальних послуг та (2) агентських послуг по пошуку потенційних покупців продукції позивача , ПДВ за якими складає суму нарахованих за спірним рішенням зобов'язань.
У взаємозв'язку з вищенаведеним та щодо обставин здійснення спірних операцій, під час розгляду справи встановлено наступне.
Згідно із договором від 01.07.2011 р. № В107-2 (далі -Договір № 1 ) ПП «Вітас Плюс»зобов'язалося за завдання позивача надавати послуги із завантаження та розвантаження фасонних виробів та поліетиленових труб. Послуги, згідно з п. 4.2.1. договору, виконуються за письмовим замовленням, в якому, згідно з п. 1.2. договору, визначається вид послуг (навантаження/розвантаження), дату надання послуг, транспортні засоби, які потрібно завантажувати/розвантажувати, їх місцезнаходження (знаходження складу), кількість товару, дату та час надання послуг. При цьому, вартість послуг за тонну/погонний метр/людино/годину визначається у кожному випадку окремо в акті приймання-передачі послуг. Згідно з умовами п. 4.2.4. договору, виконавець повинен надавати на вимогу замовника інформацію про тарифи.
Згідно з п. 2.4. договору, завантаження/розвантаження товару здійснюється виконавцем самостійно з використанням своєї техніки .
Надання послуг, згідно з п. 2.8. договору, здійснюється тільки у присутності замовника.
В контексті наведеного, як зазначалося в Акті перевірки, сторонами оформлено Акт № ОУ-10930 від 30.09.2011 р. та позивачу надано податкову накладну від 30.09.2011 р. № 105, в яких номенклатура виконаних послуг визначена як «Вантажно-розвантажувальні роботи».
При цьому, вже під час розгляду справи позивачем надано акт від тієї ж дати за тим же номером, але з іншим змістом, де визначено про надання послуг обсягом 2700 людино/годин та вартість 1 людино/години.
Окрім того, згідно із іншим договором від 01.07.2011 р. № В107-3 (далі -Договір № 2 ), ПП «Вітас Плюс»зобов'язався від імені позивача та за його рахунок вчиняти організаційні послуги по пошуку потенційних покупців продукції , що належить позивачу.
За вчинення цих дій передбачена винагорода у розмірі 431 404,80 грн. Під час розгляду справи позивачем не наданого економічного обґрунтування вартості послуг.
Договором передбачено вчинення зазначених дій штатними працівниками виконавця (п/п. «в»п. 2.1.).
Договір не містить відомостей стосовно якого товару виконавець повинен вчиняти дії щодо пошуку покупців, рекомендованих до пропозиції покупцям цін, умов постачання (вмов типового договору) та інших відомостей, які зазвичай є необхідними для надання такого роду послуг.
За цим договором сторонами підписано Акт № ОУ-20930 від 30.09.2011 р. в якому, як і у податковій накладній, номенклатура поставлених послуг визначена як «Агентські послуги».
Вже під час розгляду справи позивачем надано додаток від 30.09.2011 р. до цього акту, де визначено низку підприємств, яких за твердженням позивача було знайдено ПП «Вітас плюс»для позивача.
Щодо розрахунків за вищенаведеними операціями, позивач, надавши договір переведення боргу зазначив, що борг перед ПП «Вітас Плюс»був переведений на іншу особу, з якою позивач до цього часу не розрахувався.
Позивач не навів обґрунтованих причин, з яких не проведені розрахунки.
Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.
Зокрема, щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 61 та 44 Податкового кодексу України на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів .
Відповідно до п. 16.1.2., 16.1.3. ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
В контексті наведеного слід додати, що частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова , статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку . Частиною 1 ст. 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити , зокрема, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції . Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, в яких обов'язково визначається зміст та обсяг операцій , що передбачає необхідність деталізації номенклатури поставки, зокрема ідентифікації робіт/послуг.
При цьому, щодо регулювання правовідносин, пов'язаних з формуванням податкового кредиту з ПДВ, слід зазначити наступне.
Так, згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 185.1. ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до п/п. 14.1.185. ПК України під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Згідно з п/п. 14.1.203. ПК України продаж результатів робіт (послуг), це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.
Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг .
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг , що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України).
При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку , зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).
Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8. ПК України).
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).
Таким чином , аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають, зокрема, у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) придбання робіт/послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших юридично значимих документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру та умов угоди, тощо) та підтверджують їх фактичне виконання, (6) наявності у покупця податкової накладної, яка видана особою, яка здійснювала реальне постачання товарів/послуг покупцю при дотриманні вимог щодо наявності обов'язкових реквізитів у податковій накладній.
У той же час, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача, наявні в матеріалах справи відомості свідчать про неможливість надання послуг/виконання робіт контрагентом, а надані акти виконаних робіт/послуг не можуть вважатися юридично значимими первинними документами для цілей формування бухгалтерського та податкового обліку, що в сукупності вказує на відсутність підстав для формування спірних сум податкового кредиту.
Так, щодо надання послуг/виконання робіт за Договором № 1 (навантажувальні / розвантажувальні роботи/послуги), слід зазначити, що під час розгляду справи не надано доказів наявності у контрагента позивача відповідних машин та механізмів.
Слід додати, що згідно з актом від 07.03.2012 р. № 114/22-10/32554779, складеним за результатами аналізу документів, наявних в обліковій справі цього підприємства, на підприємстві рахується лише 1 особа, а саме -директор, який мешкає в Російській Федерації (згідно відомостей з ЄДР) що, з урахуванням відсутності доказів щодо залучення до виконання цих робіт інших осіб на умовах підряду (відсутності доказів понесення витрат у зв'язку з цим), характеру операцій, а також того, що, як зазначає позивач загальний обсяг робіт оцінюється в 2700 людино/годин, вказує на відсутність у контрагента достатніх трудових ресурсів для виконання спірних операцій та очевидну неможливість виконати роботи силами одного директора, який мешкає в Російській Федерації.
В контексті того, що згідно договору зазначені роботи повинні виконуватись власними засобами (машинами/механізмами) ПП «Вітас Плюс», слід додати, що згідно аналізу наявних у справі платника податків облікових документів, зокрема, декларації з податку на прибуток, на підставі яких складено зазначений акт, у контрагента відсутнє виробниче обладнання та транспортні засоби (відсутні докази витрат у зв'язку з їх утриманням/використанням), що також вказує на відсутність у контрагента необхідних ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій.
В контексті наведеного позивачем не надано: доказів наявності у нього на праві власності або оренди складів, де виконувались послуги, або їх належності ПП «Вітас Плюс»; доказів наявності власних або ж орендованих транспортних засобів (договорів з перевізниками), які за умовами договору потрібно завантажувати/розвантажувати; товарно-транспортних накладних, які, виходячи із суті операції, повинні були супроводжувати перевезення завантаженого контрагентом товару (під час розгляду справи надано лише дві ТТН на перевезення продукції, в яких відсутнє посилання на ПП «Вітас Плюс»як вантажовідправника за договором з позивачем на поставку продукції).
Окрім того, як зазначено вище, договором передбачена обов'язкова участь представників позивача при навантаження/розвантаженні продукції. Однак, під час розгляду справи позивачем не надано переліку осіб, в присутності яких здійснювалось надання послуг, та доказів їх повноважень щодо представника при виконанні зазначених робіт.
Наведене вказує на недоведеність фактичного виконання зазначеної операції та вказує на оформлення операцій, за якими лише оформлювались документи, що вказує на відсутність підстав, з якими ПК України пов'язує можливість формування спірних сум податкового кредиту за зазначеною операцією.
При цьому, складений за даною операцією акт, який був наявний під час перевірки, містить загальне знеособлене посилання про виконання «Вантажно-розвантажувальні робіт», які за змістом акту не можуть бути ідентифіковані по структурі цих послуг.
Зазначений акт, як і наданий вже під час розгляду справи акт з тим же номером та від тієї ж дати, але з додатковими відомостями, не містять будь-якої ідентифікації, персоніфікації та деталізації відомостей, які є необхідними для набуття документом статусу первинного та є необхідними при оформленні такого роду операцій, а саме: щодо конкретного виду послуг (навантаження або розвантаження), дат та часу виконання цих робіт, місць виконання цих робіт (складів), обсягу та номенклатури товарів, що завантажувались/розвантажувались, необхідність наявності відомостей щодо чого випливає із змісту та суті договору та операцій такого роду, а також з положень ст. 1, частин 1 і 2 ст. 3, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Надані в цьому контексті замовлення на виконання робіт, не є замінниками відомостей, що повинні міститись в первинному документі, який складається на підтвердження здійснення господарської операції.
Виходячи з цього, а також недоведеності фактичного виконання зазначених вище робіт/послуг, наданий акт не може вважатися первинним документом та, відповідно, підтверджувати реальне (фактичне) виконання спірних операцій контрагентом позивача. Даний акт, як юридично дефектний, не має правового значення для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку, а також, відповідно, податкового кредиту та не може бути підставою для формування спірних сум податкового кредиту.
Щодо формування податкового кредиту за операціями за Договором № 2 (послуги по пошуку потенційних покупців продукції, що належить позивачу) , суд також приходить до висновку про недоведеність виконання (нездійснення) спірних операцій.
Враховуючи те, що за договором (п/п. «в»п. 2.1.) зазначені послуги повинні надаватися штатними працівниками контрагента, суд зазначає, що як і за попереднім епізодом, під час розгляду справи позивач не надав доказів фактичного виконання цих операцій єдиним працівником (директором), який, як зазначено вище, мешкає у Російській Федерації.
При цьому, позивачем не надано доказів виконання спірних операцій іншими особами, в контексті чого не надано будь-яких довіреностей на уповноваження інших осіб представляти інтереси позивача в рамках здійснення комерційного представництва.
Окрім того, під час розгляду справи не надано документів, які б визначали, конкретизували зміст операцій та підтверджували їх надання. Зокрема, під час розгляду справи позивачем не надано замовлень, комерційних пропозицій, проектів договорів (типових договорів), які зазвичай надаються комерційному представнику для здійснення комерційного представництва та які зазвичай містять перелік та кількість продукції/товарів, мінімальний/максимальний рівень цін, базис поставки згідно правил Інкотермс. Під час розгляду справи не надано договорів, укладених ПП «Вітас Плюс»в інтересах позивача з іншими особами із зазначенням ПП «Вітас Плюс»як особи, що діє в інтересах/від імені позивача.
При цьому, складений за даною операцією акт, який був наявний під час перевірки, містить загальне знеособлене посилання про виконання «Агентських послуг», які за змістом акту не можуть бути ідентифіковані по структурі цих послуг та вартості кожної одиниці продажу.
Зазначений акт не містить переліку та обсягів продукції відносно якої контрагент знайшов покупців, переліку покупців щодо яких проведено переговори та досягнуто домовленості, переліку та реквізитів договорів укладених агентом в інтересах позивача, необхідність наявності відомостей щодо чого випливає із змісту та суті договору та операцій такого роду, а також з положень ст. 1, частин 1 і 2 ст. 3, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Наданий в цьому контексті вже під час розгляду справи додаток до цього акту, в якому визначено перелік підприємств, яких за твердженням позивача було знайдено представником, також не містить всієї інформації, необхідної для відображення в первинному документі змісту та обсягу вчинених операцій. При цьому, враховуючи те, що цей додаток до акту не надавався ні під час перевірки та в період від отримання акту перевірки та до прийняття спірного рішення, відповідно до положень 44.6. ПК України він вважається таким, що був відсутній у платника податків на час складення податкової звітності та його надання згодом, вже під час розгляду справи, не змінює статусу цього документу, як такого, що був відсутній на час складання звітності. В контексті наведеного та положень п. 44.6., 44.7. ПК України позивачем не надано доказів відмови податкового органу від прийняття або врахування цього доповнення або ж надіслання цього документу до податкового органу відповідно до положень п. 44.6., 44.7. ПК України.
Виходячи з цього, а також недоведеності фактичного виконання зазначених послуг, наданий акт не може вважатися первинним документом та, відповідно, підтверджувати реальне (фактичне) виконання спірних операцій контрагентом позивача. Даний акт, як юридично дефектний, не має правового значення для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку, а також, відповідно, податкового кредиту та не може бути підставою для формування спірних сум податкового кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи із встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими наведені вище норми ПК України пов'язують можливість правомірного формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ, що, у свою чергу, зумовлює висновок суду про законність та обґрунтованість висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, яке є вірним по суті, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для задоволення позову та приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.
Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта»залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови складено та підписано 20.08.2012 р.
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 16.08.2012 |
Оприлюднено | 23.08.2012 |
Номер документу | 25686945 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Кармазін О.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні