Ухвала

від 29.11.2012 по справі 2а-7031/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7031/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Павленко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта»на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС, в якому просили суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0002942202 від 07.05.2012р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2012 року в задоволені адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі, наданим представником відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Дельта»з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 року по 31.12.2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Вітас Плюс», за результатами якої складено акт № 153/22-2/35710387 від 12.04.2012 р.

Перевіркою було встановлено порушення ст. 185 п.198.3 п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4, п.201.10 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, яка підлягає сплаті за вересень 2011 року на суму 139400,80 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2012 року №0002942202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 139401,00 грн., за основним платежем та 34850,00 грн. з штрафними санкціями.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 року №0002942202.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно із договором від 01.07.2011 р. № В107-2 (Договір № 1) ПП «Вітас Плюс»зобов'язалося за завдання позивача надавати послуги із завантаження та розвантаження фасонних виробів та поліетиленових труб.

Послуги, згідно з п. 4.2.1. договору, виконуються за письмовим замовленням, в якому, згідно з п. 1.2. договору, визначається вид послуг (навантаження/розвантаження), дату надання послуг, транспортні засоби, які потрібно завантажувати/розвантажувати, їх місцезнаходження (знаходження складу), кількість товару, дату та час надання послуг.

Згідно з п. 2.4. договору, завантаження/розвантаження товару здійснюється виконавцем самостійно з використанням своєї техніки.

Надання послуг, згідно з п. 2.8. договору, здійснюється тільки у присутності замовника.

На виконання вимог Договору, сторонами оформлено Акт № ОУ-10930 від 30.09.2011 р. та позивачу надано податкову накладну від 30.09.2011 р. № 105, в яких номенклатура виконаних послуг визначена як «Вантажно-розвантажувальні роботи».

Однак, позивачем долучено до матеріалів справи акт від тієї ж дати за тим же номером, але з іншим змістом, де визначено про надання послуг обсягом 2700 людино/годин та вартість 1 людино/години.

Згідно із іншим договором від 01.07.2011 р. № В107-3 (Договір № 2), ПП «Вітас Плюс»зобов'язався від імені позивача та за його рахунок вчиняти організаційні послуги по пошуку потенційних покупців продукції, що належить позивачу.

За вчинення цих дій передбачена винагорода у розмірі 431 404,80 грн.

Договором передбачено вчинення зазначених дій штатними працівниками виконавця (п/п. «в»п. 2.1.).

Як вбачається, Договір не містить відомостей стосовно якого товару виконавець повинен вчиняти дії щодо пошуку покупців, рекомендованих до пропозиції покупцям цін, умов постачання (вмов типового договору) та інших відомостей, які зазвичай є необхідними для надання такого роду послуг.

За цим договором сторонами підписано Акт № ОУ-20930 від 30.09.2011 р. в якому, як і у податковій накладній, номенклатура поставлених послуг визначена як «Агентські послуги».

До матеріалів справи, позивачем надано додаток від 30.09.2011 р. до цього акту, де визначено низку підприємств, яких за твердженням позивача було знайдено ПП «Вітас плюс»для позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, розрахунки за вищенаведеними операціями, позивач, надав договір переведення боргу на іншу особу, з якою позивач до цього часу не розрахувався.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акта від 07.03.2012 р. № 114/22-10/32554779, складеним за результатами аналізу документів, наявних в обліковій справі цього підприємства, на підприємстві рахується лише 1 особа, а саме - директор, який мешкає в Російській Федерації (згідно відомостей з ЄДР).

Згідно договору зазначені роботи повинні виконуватись власними засобами (машинами/механізмами) ПП «Вітас Плюс», однак, у контрагента відсутнє виробниче обладнання та транспортні засоби (відсутні докази витрат у зв'язку з їх утриманням/використанням), що також вказує на відсутність у контрагента необхідних ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів наявності у нього на праві власності або оренди складів, де виконувались послуги, або їх належності ПП «Вітас Плюс»; доказів наявності власних або ж орендованих транспортних засобів (договорів з перевізниками), які за умовами договору потрібно завантажувати/розвантажувати; товарно-транспортних накладних, які, виходячи із суті операції, повинні були супроводжувати перевезення завантаженого контрагентом товару (під час розгляду справи надано лише дві ТТН на перевезення продукції, в яких відсутнє посилання на ПП «Вітас Плюс»як вантажовідправника за договором з позивачем на поставку продукції).

Крім того, акт з тим же номером та від тієї ж дати, але з додатковими відомостями, не містять будь-якої ідентифікації, персоніфікації та деталізації відомостей, які є необхідними для набуття документом статусу первинного та є необхідними при оформленні такого роду операцій, а саме: щодо конкретного виду послуг (навантаження або розвантаження), дат та часу виконання цих робіт, місць виконання цих робіт (складів), обсягу та номенклатури товарів, що завантажувались/розвантажувались, необхідність наявності відомостей.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий акт не може вважатися первинним документом та, відповідно, підтверджувати реальне (фактичне) виконання спірних операцій контрагентом позивача. Даний акт, як юридично дефектний, не має правового значення для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку, а також, відповідно, податкового кредиту та не може бути підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної та акту здачі-прийняття робіт(надання послуг) є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач не надав суду доказу, щодо залучення до виконання робіт інших осіб на умовах підряду (відсутності доказів понесення витрат у зв'язку з цим), характеру операцій, а також того, що, як зазначає позивач загальний обсяг робіт оцінюється в 2700 людино/годин, що у сою чергу вказує на відсутність у контрагента достатніх трудових ресурсів для виконання спірних операцій та очевидну неможливість виконати роботи силами одного директора, який мешкає в Російській Федерації.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що результати, відображені у даних податкового обліку ТОВ «Торговий дім «Дельта»з учасником господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності дій контрагента з учасником такої операції. А якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за її змістом, який відображений в укладеному платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта»на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2012 року -залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2012 року -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.