Постанова

від 10.08.2012 по справі 2а-8179/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/125

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

10 серпня 2012 року 16:00 № 2а-8179/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Формула" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000072304 від 12.01.2012 р., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Формула" (далі -позивач, ТОВ "СК "Формула") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000072304 від 12.01.2012 р. (далі -ППР № 0000072304).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-8179/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2012 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-8179/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 19.07.2012 р. прибув представник позивача. Представник відповідача в судове засідання 19.07.2012 р. не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 19.07.2012 р. суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 12.12.2011 р. по 16.12.2011 р. ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва на підставі направлення від 12.12.2011 р. № 4289/23-40 та наказу від 09.12.2011 р. № 3537, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правових відносин з ПП "Діка-Трейд" (код ЄДРПОУ 36380856) за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт від 23.12.2011 р. № 590/1-23-40-36958905 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 1 п. 123.1 ст. 123 та п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0000072304, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 101 950,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 01,00 грн., всього на суму 101 951,00 грн.

За твердженням відповідача, підставою для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій було заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 101 950,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року.

20 січня 2012 року позивач звернувся до ДПА у м. Києві зі скаргою б/н (вх. ДПА у м. Києві № 360/10 від 23.01.2012 р.) на ППР № 0000072304.

Рішенням від 22.03.2012 р. № 1477/10/12-414 про результати розгляду первинної скарги ДПС у м. Києві залишила без змін ППР № 0000072304, а скаргу позивача -без задоволення.

30 березня 2012 року позивач звернувся до ДПС України зі скаргою (вх. № 5274/6 від 02.04.2012 р.) на ППР № 0000072304 та на рішення, прийняте за розглядом первинної скарги.

Рішенням від 30.05.2012 р. ДПС України залишила без змін ППР № 0000072304 та рішення, прийняте за розглядом скарги, а скаргу позивача -без задоволення.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "СК "Формула", виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

ТОВ "СК "Формула" взято на податковий облік в ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва 17.03.2010 р. за № 173445, в періоді, що перевірявся, було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Актом перевірки встановлено, що між позивачем та приватним підприємством "Діка-Трейд" (далі - ПП "Діка-Трейд", контрагент позивача) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 15/02 від 15.02.2011 р. з додатками до нього. Предметом даного договору була передача у власність позивача нафтопродуктів (товар) та зобов'язання позивача прийняти і оплатити на умовах даного договору вказаний товар.

Так, перевіркою встановлено, що позивач на виконання вказаного договору отримав від ПП "Діка-Трейд" вищевказаний товар.

Разом з тим, до ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва надійшов акт ДПІ у Кіровському районі м. Донецька № 1708/23-2/36880856 від 19.09.2011 р. стосовно результатів документальної невиїзної перевірки ПП "Діка-Трейд" щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2011 року, відповідно до якого операції із придбання товару ПП "Діка-Трейд" від ТОВ "Донімпорт" не мали реальний характер. Перевіркою контрагента позивача встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що правочини між ТОВ "СК "Формула" та ПП "Діка-Трейд" є нікчемними та такими, що не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Так, відповідачем в Акті перевірки вчинено запис щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року на загальну суму 101 950,00 грн.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне отримання нафтопродуктів та виконання сторонами умов договору підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, податкових накладних.

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ "СК "Формула" з ПП "Діка-Трейд" зроблено на підставі первинних документів, а саме податкових накладних, суми ПДВ по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний період, що підтверджується Актом перевірки.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відтак, податкові накладні, які зазначені в Акті перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 ПК України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону № 996-XIV. ПП "Діка-Трейд" на час вчинення правочинів було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні. Реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Діка-Трейд" органом державної податкової служби під час перевірки не досліджувалась, факт сплати податку контрагентом позивача не перевірявся.

Крім цього, суд не погоджується з висновками Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "СК "Формула" і ПП "Діка-Трейд", виходячи з нижченаведеного.

Частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за договором поставки нафтопродуктів № 15/02 від 15.02.2011 р. з додатками до нього позивачем було придбано у власність нафтопродукти.

Даний товар, отриманий позивачем, не є обмеженим в цивільному обороті, отриманим внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даного товару також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріалами справи підтверджується фактична поставка нафтопродуктів позивачу, а саме наявність товарно-транспортних накладних.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо вищевказаних документів не надано.

Суд дійшов висновку, що договір поставки нафтопродуктів № 15/02 від 15.02.2011 р. з додатками до нього, укладений позивачем з ПП "Діка-Трейд", на час здійснення відповідних фінансово-господарських взаємовідносин між цими підприємствами був дійсним (чинним) та правомірним, у зв'язку з чим створював обумовлені ним юридичні наслідки, оскільки чинність вказаного договору доведена відсутністю судових рішень, які набрали законної сили, про визнання відповідного правочину (договору), згідно ст. 234 ЦК України, недійсним та наявністю доказів виконання цього договору належним чином та в повному обсязі.

Крім цього, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва не вправі встановлювати правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним лише на підставі закону та без відповідного рішення суду про визнання такого правочину недійсним, оскільки він не порушує публічний порядок і доказів того, що правочин визнано судом недійсним відповідачем не надано, а реальність здійснених операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Аналогічний висновок викладено в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 р. у справі № 2а-976/11/2670 (колегія суддів у складі: головуючого Старової Н.Е., суддів Оксененко О.М., Бистрик Г.М.).

Відтак, судом не приймаються посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності укладеного між позивачем та ПП "Діка-Трейд" правочину, виходячи з висновку Акту перевірки контрагента позивача, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними в силу закону, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Враховуючи наведене, суд вважає висновки Акту перевірки щодо порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України такими, що не відповідають дійсності, відтак, ППР № 0000072304 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "СК "Формула" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-72, 86, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Формула" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 12.01.2012 р. № 0000072304.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України судові витрати на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Формула" у розмірі 1 020,00 грн. з рахунків суб'єкта владних повноважень - державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова