Ухвала

від 07.11.2012 по справі 2а-8179/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8179/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собків Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Формула»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Формула»(далі -позивач, ТОВ «СК «Формула») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000072304 від 12.01.2012 р. (далі -ППР № 0000072304).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 12.12.2011 р. по 16.12.2011 р. ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва на підставі направлення від 12.12.2011 р. № 4289/23-40 та наказу від 09.12.2011 р. № 3537, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правових відносин з ПП «Діка-Трейд»(код ЄДРПОУ 36380856) за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт від 23.12.2011 р. № 590/1-23-40-36958905 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 , ст. 201 Податкового кодексу України , внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 1 п. 123.1 ст. 123 та п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0000072304, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 101 950,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 01,00 грн., всього на суму 101 951,00 грн.

За твердженням відповідача, підставою для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій було заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 101 950,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року.

20 січня 2012 року позивач звернувся до ДПА у м. Києві зі скаргою б/н (вх. ДПА у м. Києві № 360/10 від 23.01.2012 р.) на ППР № 0000072304.

Рішенням від 22.03.2012 р. № 1477/10/12-414 про результати розгляду первинної скарги ДПС у м. Києві залишила без змін ППР № 0000072304, а скаргу позивача - без задоволення.

30 березня 2012 року позивач звернувся до ДПС України зі скаргою (вх. № 5274/6 від 02.04.2012 р.) на ППР № 0000072304 та на рішення, прийняте за розглядом первинної скарги.

Рішенням від 30.05.2012 р. ДПС України залишила без змін ППР № 0000072304 та рішення, прийняте за розглядом скарги, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

ТОВ «СК»Формула»взято на податковий облік в ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва 17.03.2010 р. за № 173445, в періоді, що перевірявся, було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Актом перевірки встановлено, що між позивачем та приватним підприємством «Діка-Трейд»(далі - ПП «Діка-Трейд», контрагент позивача) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 15/02 від 15.02.2011 р. з додатками до нього. Предметом даного договору була передача у власність позивача нафтопродуктів (товар) та зобов'язання позивача прийняти і оплатити на умовах даного договору вказаний товар.

Так, перевіркою встановлено, що позивач на виконання вказаного договору отримав від ПП «Діка-Трейд»вищевказаний товар.

Разом з тим, до ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва надійшов акт ДПІ у Кіровському районі м. Донецька № 1708/23-2/36880856 від 19.09.2011 р. стосовно результатів документальної невиїзної перевірки ПП «Діка-Трейд»щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2011 року, відповідно до якого операції із придбання товару ПП «Діка-Трейд»від ТОВ «Донімпорт»не мали реальний характер. Перевіркою контрагента позивача встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що правочини між ТОВ «СК «Формула»та ПП «Діка-Трейд»є нікчемними та такими, що не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Так, відповідачем в Акті перевірки вчинено запис щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року на загальну суму 101 950,00 грн.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону , повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону , на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 , з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне отримання нафтопродуктів та виконання сторонами умов договору підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, податкових накладних.

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «СК «Формула»з ПП «Діка-Трейд»зроблено на підставі первинних документів, а саме податкових накладних, суми ПДВ по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний період, що підтверджується Актом перевірки.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відтак, податкові накладні, які зазначені в Акті перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 ПК України , реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону № 996-XIV . ПП «Діка-Трейд»на час вчинення правочинів було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Діка-Трейд»органом державної податкової служби під час перевірки не досліджувалась, факт сплати податку контрагентом позивача не перевірявся.

Крім цього, колегія суддів не погоджується з висновками Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «СК»Формула»і ПП «Діка-Трейд», виходячи з нижченаведеного.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за договором поставки нафтопродуктів № 15/02 від 15.02.2011 р. з додатками до нього позивачем було придбано у власність нафтопродукти.

Даний товар, отриманий позивачем, не є обмеженим в цивільному обороті, отриманим внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даного товару також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріалами справи підтверджується фактична поставка нафтопродуктів позивачу, а саме наявність товарно-транспортних накладних.

Таким чином, договір поставки нафтопродуктів № 15/02 від 15.02.2011 р. з додатками до нього, укладений позивачем з ПП «Діка-Трейд», на час здійснення відповідних фінансово-господарських взаємовідносин між цими підприємствами був дійсним (чинним) та правомірним, у зв'язку з чим створював обумовлені ним юридичні наслідки, оскільки чинність вказаного договору доведена відсутністю судових рішень, які набрали законної сили, про визнання відповідного правочину (договору), згідно ст. 234 ЦК України , недійсним та наявністю доказів виконання цього договору належним чином та в повному обсязі.

Крім того, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва не вправі встановлювати правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним лише на підставі закону та без відповідного рішення суду про визнання такого правочину недійсним, оскільки він не порушує публічний порядок і доказів того, що правочин визнано судом недійсним відповідачем не надано, а реальність здійснених операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу .

Як вбачається із матеріалів справи, ПП «Діка Трейд»є діючим підприємством і жодного застереження щодо його ліквідації, скасування, припинення тощо не відображено.

Відтак, колегією суддів не приймаються посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності укладеного між позивачем та ПП «Діка-Трейд»правочину, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 ).

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.