Рішення

від 09.08.2012 по справі 5006/11/98/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.08.12 р. Справа № 5006/11/98/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод», м.Донецьк, ЄДРПОУ 30479040,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфахім», м.Донецьк, ЄДРПОУ 37254982,

про стягнення 80 040,40 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Іванов В.І. - за довіреністю,

від відповідача: Макаров А.В. - за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Донецький електрометалургійний завод», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфахім», м.Донецьк, про стягнення суми пені у розмірі 80 040,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №4400003093 від 24.06.2011р., а саме прострочення поставки обумовленого правочином товару, внаслідок чого є наявними підстави для нарахування штрафних санкцій відповідно до п.2 вказаного договору.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: договору поставки №4400003093 від 24.06.2011р., рахунку-фактури №А-00000084 від 24.06.2011р., платіжного доручення №8045 від 25.06.2011р., видаткових накладних №А-00000086 від 07.07.2011р., №А-00000122 від 01.09.2011р., податкових накладних №22 від 25.06.2011р., №1 від 07.07.2011р., №2 від 01.09.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 44, 49, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 526, 610, 612 Цивільного кодексу України.

20.06.2012р. до матеріалів справи долучено копії: претензії №43-17/72 від 18.11.2011р. із підтвердженнями її відправлення Відповідачу, платіжного доручення №8045 від 25.06.2011р., рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2012р. по справі №5006/15/13/2012р. та повідомлено про відсутність інших договірних зобов'язань, окрім як на підставі договору поставки №4400003093 від 24.06.2011р.

05.07.2012р. представником Відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволені позовних вимог Позивача у повному обсязі, з огляду на те, що факт прострочення відсутній. Окрім того, зазначає, про те, що Позивачем не надано копію претензії №43-17/72 від 21.11.2011р. та доказів її вручення Відповідачу.

Розгляд справи ухвалою від 05.07.2012р. було продовжено на 15 календарних днів на підставі приписів ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання Позивача.

У судовому засіданні 09.08.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник Відповідача проти їх задоволення заперечив з підстав, викладених у представленому суду відзиві.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

24 червня 2011 року між Позивачем (Покупець) і Відповідачем (Постачальник) був укладений договір поставки №4400003093, відповідно до умов якого Відповідач зобов'язувався поставити у 2011р. товар (Шафу сушильну СНОЛ 58/350 - 2шт. вартістю 21120,00грн., включаючи ПДВ, Піч лабораторну СНОЛ 7,2/1300 - 2шт. вартістю - 42840,00грн., включаючи ПДВ, Піч Камерну СНО 3.5.2,5/1300 - 2шт. вартістю - 174000,00грн., включаючи ПДВ) загальною вартістю 237960,00грн., включаючи ПДВ, а Позивач зобов'язувався прийняти та оплатити його.

Постачальник відповідно до п.2 договору поставляє продукцію на склад покупця згідно погодженого графіку за письмовою заявкою покупця, але не пізніше 21 календарного дня з дати авансування.

Згідно п.3 договору зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції на складі покупця, який повідомивши постачальника, має право відмовитись від прийняття або кінцевої сплати продукції, поставка якої прострочена. В разі відмови покупця від прийняття продукції постачальник зобов'язаний повернути покупцю суму авансу протягом трьох банківських днів з моменту відмови.

Відповідно до п.6 договору постачальник разом з продукцією зобов'язаний надати сертифікат якості (паспорт) виробника, завірений оригінальними печатками виробника або копію сертифікату якості, завірену оригінальною печаткою постачальника; рахунок-фактуру на оплату; товарно-транспортні документи, податкову накладну.

Згідно до п.8 договору оплата виконується наступним чином: 50% аванс, інші 50 % протягом 15 календарних днів по факту поставки.

Договір №4400003093 від 24.06.11р. підписаний сторонами та скріплений печатками.

Оцінивши зміст зазначеного контракту, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, Відповідачем виставлений рахунок №А-00000084 від 24.06.2011р. на оплату вищеозначеного товару на суму 237 960,00 грн.

25.06.2011р. Позивачем на рахунок Відповідача сплачено аванс в сумі 118 980,00грн. відповідно до п.8 договору, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжним дорученням №8045 від 25.06.2011р.

Згідно з видатковими накладними №А-00000086 від 07.07.2011р. на суму 63 960,00грн. та №А-00000122 від 01.09.2011р. на суму 174 000,00грн. Відповідачем фактично поставлено, а Позивачем отримано товар на загальну суму - 237 960,00грн., що підтверджується підписом на вказаних накладних представників сторін. Факт отримання вказаного товару та передання його у дати скаладання наведеної первинної документації представниками сторін, що брали участь у судовому засіданні, не заперечується.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи із зазначено вище, відповідно до п.2 договору, остаточною підставою виникнення обов'язку з поставки є момент авансування та він (обов'язок) повинен бути виконаний не пізніше 21 календарного дня з моменту його настання. Це є граничним визначенням передумови виникнення обов'язку з поставки та строк якого полягає у вказаному проміжку часу, що погоджені за обопільною згодою сторін, та не мають відсильних підстав.

Разом з тим, дослідив положення спірного правочину, вбачається, що умови договору не визначають обов'язкового вказання призначення платежу при здійсненні внесення авансу у розмірі 50%, вони обумовлюють здійснення поставки за наявності лише авансування, при цьому, навіть без посилання на п.8 договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, з огляду на викладені вище обставини, що передумовою початку перебігу строку виконання обов'язку з поставки у 21 календарний день, є сплата Позивачем авансу без застережень.

Аванс, у розмірі 50% від вартості продукції, що складає у грошовому еквіваленті 118 980,00 грн., сплачений Позивачем 25.06.2011р.

Так, моментом авансування, з якого починається відлік строку поставки у 21 календарний день, є 25.06.2011р.

Приймаючи до уваги дане, поставка без прострочення її здійснення, всієї партії товару, обумовленого договором, вартістю 237 960,00 грн., а отже і Печі Камерної СНО 3.5.2,5/1300 - 2шт. вартістю - 174000,00грн., включаючи ПДВ, повинна бути виконана не пізніше 15.07.2011р.

Проте, як свідчать матеріали справи фактично вся партія товару передана у два етапи: 07.07.2011р. на суму 63 960,00 грн. та остаточно 01.09.2011р. на суму 174 000,00грн.

З огляду на наведене вбачається не поставка залишку продукції вартістю 174 000,00 грн. за накладною №А-00000122 від 01.09.2011р. у строк, обумовлений положеннями правочину.

В свою чергу слід зауважити, з огляду на приписи ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесу розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус, мають преюдиціальне значення під час вирішення господарського спору.

Матеріали справи містять копію рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2012р. по справі №5006/15/13/2012р. (доказів скасування даного процесуального документу суду не представлено, судом не встановлено), у якому судом встановлено здійснення поставки продукції за накладною від 07.07.2011р. без прострочення, а поставку за накладною від 01.09.2011р. з простроченням.

Предметом позову є стягнення неустойки у вигляді пені в розмірі 80 040,40грн. на підставі п.2 договору поставки №4400003093 від 24.06.2011р., із розрахунку 1% від суми непоставленої продукції за кожний день прострочення, що застосовується та підлягає сплаті Постачальником у випадку якщо він не поставить продукцію у погоджені строки.

При цьому, спростовуючи доводи Позивача щодо прострочення поставки, Відповідач вказує на призначення платежу, в рахунок якого здійснено оплату за платіжним дорученням №8045 від 25.06.2011р., відсутність письмової заявки та погодженого графіку, у розумінні п.2 спірного правочину, з огляду на що вважає себе таким, відповідно до норм діючого законодавства, що не може бути признаним прострочивши виконання зобов'язання.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає поняття порушення зобов'язання, ним є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 612 Цивільного кодексу України встановлює прострочення боржника, що полягає у тому, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 2. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. 3. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. 4. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 613 Цивільного кодексу України встановлено прострочення кредитора, який вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. 2. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. 3. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. 4. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Як вбачається, з спірних господарських відносин, Позивач є кредитором у зобов'язанні з поставки товару, а Відповідач відповідно боржником.

Наведені норми права вказують на те, що боржник не буде вважатися таким, що прострочив, якщо він невчасно виконав свій обов'язок внаслідок прострочення кредитора. Так, якщо відповідно до змісту зобов'язання кредитор має здійснити певні дії, пов'язані із забезпеченням виконання або із прийняттям виконання (наприклад, надати транспорт для вивезення товару зі складу продавця або передати технічне завдання для початку конструкторських робіт), невиконання боржником своїх обов'язків в даному випадку не буде вважатися простроченням, а отже не будуть наставати загальні наслідки, передбачені коментованою статтею. Прострочення кредитора виражене у, зокрема, не вчиненні дій, що встановлені договором чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Тобто, у розумінні наведеного повинно бути наявним прострочення Позивача як наслідок його вини для звільнення від відповідальності Відповідача за несвоєчасну поставку товару.

За змістом ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. 2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Втім, з огляду на положення договору поставки №4400003093 від 24.06.2011р. та приписи ст.ст.662, 663, 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України, з урахуванням встановлених обставин справи та проаналізувавши їх у сукупності, встановивши факт прострочення поставки залишку товару на суму 174 000,00грн., суд не вбачає підстав для звільнення Відповідача від обумовленої вище відповідальності.

Доводи Відповідача не доводять вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання та, окрім того, за висновками суду, зважаючи на означене вище, не можуть вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, оскільки не є остаточною передумовою виникнення обов'язку поставки товару згідно положень наведеного договору, з огляду на що до уваги судом не приймаються.

На підставі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. До таких наслідків, зокрема, належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами, передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.2 договору поставки №4400003093 від 24.06.2011р. у випадку якщо Постачальник не поставить продукцію у погоджені строки, він виплачує Покупцю пеню у розмірі 1% від суми непоставленої продукції за кожний день прострочення.

З огляду на встановлений ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, сторони вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов угоди на власний розсуд.

За змістом позовних вимог Позивачем визначено стягнення пені у загальному розмірі 80 040,40 грн. станом на 01.09.2011р.

Враховуючи встановлений факт порушення Відповідачем строків поставки за договором, перевіривши арифметичний розрахунок суми неустойки, порядок та період її нарахування, суд дійшов висновку про задоволення даних позовних вимог з врахуванням наступного.

Товар відповідно до договору №4400003093 від 24.06.2011р.на загальну суму 237 960,00 грн. поставлений двома партіями: 07.07.2011р. на суму 63 960,00 грн. та 01.09.2011р. на суму 174 000,00 грн., коли граничним строком поставки товару є 15.07.2011р.

Отже, початком (першим днем) періоду прострочення поставки товару є 16.12.2011р., кінцевою датою - 01.09.2011р.

Кількість днів прострочення становить 48. Проте, заявляючи позовні вимоги, Позивач визначив, що прострочення поставки склало 46 календарних днів.

Пеня за період прострочення у кількості 46 днів на суму 174 000,00 грн. із розрахунку 1% від суми непоставленої продукції за кожен день прострочки становить 80 040,00грн.

Враховуючи зазначене, сума штрафних санкцій за прострочення поставки товару за договором №4400003093 від 24.06.2011р., що підлягає задоволенню, складає 80 040,00грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод», м.Донецьк, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфахім», м.Донецьк, про стягнення суми у розмірі 80 040,40 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфахім» (83001, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.50-річчя СРСР, б.136, ЄДРПОУ 37254982, п/р26008011396501 у АТ «ОТП Банк» у м.Києві, МФО 300346) на користь Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» (83062, м.Донецьк, вул.І.Ткаченка, б.122, ЄДРПОУ 30479040, р/р26004001332429 у АТ «ОТП Банк» у м.Києві, МФО 300528) 80 040,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфахім» (83001, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.50-річчя СРСР, б.136, ЄДРПОУ 37254982, п/р26008011396501 у АТ «ОТП Банк» у м.Києві, МФО 300346) на користь Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» (83062, м.Донецьк, вул.І.Ткаченка, б.122, ЄДРПОУ 30479040, р/р26004001332429 у АТ «ОТП Банк» у м.Києві, МФО 300528) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 609,49 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. У судовому засіданні 09.08.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення підписано 13.08.2012р.

Суддя Соболєва С.М.