Рішення

від 16.08.2012 по справі 25/057-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2012 р. Справа № 25/057-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест - Фуд",

03065, м. Київ, а/с 90,

03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 5

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,

07400, АДРЕСА_1

про стягнення 418 197,01 грн.

за участю представників:

позивача -Шевченко Ю.В. (довіреність від 18.07.2012);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест - Фуд" (далі -позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі -відповідач) про стягнення 418 197,01 грн., з яких: 375 350,00 грн. -основний борг, 4 505,19 грн. -пеня, 806,82 грн. -3% річних, 37 535,00 грн. -штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.06.2012.

У судове засідання 26.06.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.06.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 10.07.2012.

У судове засідання 10.07.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.06.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 24.07.2012.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11781 від 24.07.2012) позивачем подані пояснення до позовної заяви, які залучені до матеріалів справи.

У судове засідання 24.07.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.06.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 09.08.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.2012 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

30.07.2012 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 12061 від 30.07.2012) позивачем подано заяву від 30.07.2012 про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої заявлено до стягнення 428 197,32 грн., з яких: 375 350,00 грн. -основний борг, 12 808,71 грн. -пеня, 2 503,61 грн. -3 % річних та 37 535,00 грн. -штраф.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято судом.

За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 428 197,32 грн., з яких: 375 350,00 грн. -основний борг, 12 808,71 грн. - пеня, 2 503,61 грн. -3 % річних та 37 535,00 грн. -штраф.

У судове засідання 09.08.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.06.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 16.08.2012.

У судовому засіданні 16.08.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові, відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, з огляду на те, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 07.06.2012 № 13992932 адреса місцезнаходження відповідача відповідає тій, що зазначена в позовній заяві і на яку направлялися ухвали суду.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.08.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест - Фуд" (далі - позивач, продавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - відповідач, покупець) укладено договір від 03.01.2012 № 299 (далі -Договір), відповідно до умов якого, постачальник у відповідності з вимогами Договору бере на себе зобов'язання передавати у власність покупцеві, а покупець відповідно -приймати та оплачувати товар в кількості і асортименті, які обумовлені в Договорі та замовленнях покупця (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору ціна товару та його кількість вказуються в рахунку постачальника на оплату, а також зазначається в накладній по якій здійснюється відпуск кожної конкретної партії товару. Згідно пункту 2.6. Договору строк оплати -14 календарних днів з моменту поставки. Датою поставки вважається дата передачі товару, що вказується у видатковій накладній або/та товаро-транспортній накладній, яка підписується представниками сторін під час фактичної передачі товару. Всі права на товар, що поставляється за умовами Договору, та ризики його випадкової втрати, переходить до покупця з моменту передачі продукції від постачальника покупцеві та підписання накладних (пункти 3.4., 3.5. Договору). Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012, але у будь-якому випадку даний договір вважається дійсним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору.

На виконання умов Договору, позивач за видатковими накладними: від 10.01.2012 №РН-000040 на суму 2 820,00 грн., від 04.04.2012 №РН-000943 на суму 16 500,00 грн., від 09.04.2012 №РН-001028 на суму 39 000,00 грн., від 09.04.2012 №РН-001029 на суму 33 000,00 грн., від 12.04.2012 №РН-001059 на суму 27 871,20 грн., від 16.04.2012 №РН-001116 на суму 50 350,00 грн., від 16.04.2012 №РН-001117 на суму 56 520,00 грн., від 16.04.2012 №РН-00118 на суму 37 280,00 грн., від 16.04.2012 №РН-001119 на суму 31 400,00 грн., від 18.04.2012 №РН-001127 на суму 58 500,00 грн., від 18.04.2012 №РН-001128 на суму 50 900,00 грн., від 18.04.2012 №РН-001129 на суму 42 750,00 грн., від 18.04.2012 №РН-001130 на суму 31 400,00 грн., від 23.04.2012 №РН-001177 на суму 16 500,00 грн., від 23.04.2012 №РН-001178 на суму 21 500,00 грн., від 25.04.2012 №РН-001205 на суму 58 500,00 грн., від 25.04.2012 №РН-001205 на суму 58 500,00 грн., від 26.04.2012 №РН-001236 на суму 30 300,00 грн., від 03.05.2012 №РН-001275 на суму 29 000,00 грн., від 03.05.2012 №РН-001260 на суму 39 000,00 грн., від 03.05.2012 №РН-001261 на суму 39 000,00 грн., що підписані у двосторонньому порядку представниками сторін, поставив відповідачу товар на загальну суму 712 091,20 грн., а останній вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії та оригінали зазначених накладних.

При встановленні факту здійснення цих господарських операцій з поставки товару судом враховано, що відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Взято до уваги пункт 3.3 Договору про те, що постачальник передає товар та документацію, яка супроводжує поставку представнику покупця за умови наявності в останнього довіреності на отримання партії товару та документу, який посвідчує особу, Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, а також відсутність в матеріалах справи довіреностей на отримання товару за Договором. Також враховано, що частину спірних видаткових накладних підписано особисто Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, який має право представляти юридичну особу без довіреності, та скріплено відбитками його печатки, а частину спірних видаткових накладних підписано іншими особами, підписи яких скріплено відбитками печаток і штампів відповідача.

Розглянувши всі обставини справи у сукупності, суд дійшов висновку, що наявними матеріалами справи підтверджується факт передачі товару за Договором позивачем відповідачу, за який відповідач має розрахуватися на умовах, визначених Договором, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 241 Цивільного кодексу України щодо наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, настання таких наслідків закон ставить в залежність від того, чи було схвалено у подальшому правочин особою, яку представляють.

У матеріалах справи наявний оригінал акту звірки між позивачем та відповідачем, підписаний з боку відповідача особисто Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та скріплений відбитком його печатки.

Даний акт містить реквізити всіх спірних видаткових накладних та суми грошових зобов'язань відповідача за ними станом на 05.06.2012 у загальному розмірі 375 350,00 грн., що відповідає заявленій позовній вимозі про стягнення основного боргу.

Підписання вказаного акту відповідачем свідчить про подальше схвалення ним господарських операцій з отримання товару, вчинених його представниками без довіреностей, а також про визнання відповідачем наявності у нього заборгованості перед позивачем у зазначеному в акті розмірі станом на дату підписання акту.

Відповідач частково оплатив отриманий товар, на загальну суму 336 741,20 грн., що підтверджується банківською випискою від 07.06.2012, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал в матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 375 350,00 грн. -різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Крім того, судом враховано статтю 33 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а докази подаються сторонами. Доказів оплати заборгованості на час вирішення спору або спростування тверджень позивача про отримання відповідачем товару суду відповідачем не подано. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. З огляду на зміст зобов'язань сторін за Договором, суд дійшов висновку, що правовідносини сторін, з яких виник спір -це відносини з поставки. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 375 350,00 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 5.1. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача, з урахуванням збільшення позовних вимог в цій частині, складає 12 808,71 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Суд, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені, дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення пені у розмірі 12 688,22 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також заявляє до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 503,61 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд перевіривши заявлений позивачем розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу, встановив, що він відповідає вимогам законодавства, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 503,61 грн. 3% річних.

Крім того, позивач на підставі пункту 7.5. Договору заявляє до стягнення з відповідача штраф у розмірі 10 % від суми несплаченого боргу, що за розрахунками позивача складає 37 535,00 грн.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини 1 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Здійснений позивачем розрахунок 10% штрафу у розмірі 37 535,00 грн. є арифметично вірним, відповідає Договору та обставинам справи.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 375 350,00 грн. основної заборгованості, 12 688,22 грн. пені, 2 503,61 грн. 3% річних та 37 535,00 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 120,49 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 8 563,94 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (07400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20016137465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест - Фуд" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37395051) 375 350 (триста сімдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят) грн. 00 коп. основної заборгованості, 2 503 (дві тисячі п'ятсот три) грн. 61 коп. 3% річних, 37 535 (тридцять сім тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. штрафу , 12 688 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 22 коп. пені та 8 561 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн. 53 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 20.08.2012.

Суддя С.О. Саванчук