Постанова

від 20.08.2012 по справі 5011-61/5135-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2012 № 5011-61/5135-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гран"

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 02.07.2012р.

справа №5011-61/5135-2012 (суддя Івченко А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксус Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гран"

про стягнення заборгованості у розмірі 195976,96 грн.

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "Люксус Трейд" (далі - позивач) в квітні 2012 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гран" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу 167766,33 грн., пені 30040,68 грн., 33% 8024,41 грн., 10913,29 грн., судовий збір у розмірі 4334,90 грн., послуги адвоката у розмірі 16200,00 грн.

Позивачем в суді першої інстанції була подана заява про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 195 976,96 грн. (138 58722 грн. - основного боргу, 44 054,84 грн. - пені, 11130,24 грн. -3 % річних, 2204,66 грн. - інфляційних нарахувань, та послуги адвоката 16 200,00 грн.), яка була прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2012р. у справі №5011-61/5135-2012 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гран з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксус Трейд" 138587,42 грн. - основного боргу, 44 054,84 грн. - пені, 11130,24 грн. -3 % річних та 2 204,66 грн. індексу інфляції, 3919,54 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гран" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2012р. у справі №5011-61/5135-2012. Постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012р. у справі №5011-91/5135-2012, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012р. „Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-615135-2012 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Корсакової Г.В., Тарасенко К.В.

14.08.2012р. від відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням представника на відпочинку та неможливістю направити до суду іншого представника.

Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання, колегія суддів дійшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р.

№18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, відповідачем відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості бути присутнім в судовому засіданні або забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

Представник позивача в засідання Київського апеляційного господарського суду 20.08.2012р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2012р.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 20.08.2012р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гран" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.12.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Люксус Трейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Гран" (покупець) було укладено договір поставки № 11-12/2009 (далі - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є зобов'язання постачальника постачати покупцю продукцію торгових марок "Professional" (товарна категорія -"побутова хімія"), "Соnstanta" (товарна категорія - "декоративне мило та солі для ванн"), "Сoncerto" (товарна категорія -"свічки") в асортименті і кількості, які будуть узгоджуватися сторонами в порядку і на умовах встановлених цим договором (далі - продукція), а покупець зобов'язується приймати цю продукцію, оплачувати її згідно узгоджених цін.

Відповідно до п. 3.1 договору продукція повинна бути поставлена в асортименті і кількості і однією партією відповідно до узгодженого замовлення.

Згідно п. 5.2. договору, сторони визначили та погодили, що оплата окремих партій товару здійснюється на умовах відстрочки платежу 45 календарних днів з моменту поставки.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2012р. (п. 8.1 договору).

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання умов даного договору на підставі видаткових накладних: № РН-11 від 19.01.2010р. на суму 42 085,66 грн., № РН-19 від 27.01.2010р. на суму 370,37 грн., № РН-29 від 04.02.2010р. на суму 1431,91 грн., № РН-30 від 09.02.2010р. на суму 2741,86 грн., № РН-35 від 11.02.2010р. на суму 2814, 84 грн., № РН-37 від 12.02.2010р. на суму 645,12 грн. ,№ РП-38 від 15.02.2010р. на суму 4777,44 грн.; № РН-40 від 19.02.2010р. на суму 9166,06 грн.; № РН-46 від 26.02.2010 р. на суму 4405,90 грн.; № РН-55 від 02.03.2010 р. на суму 144.00 грн.; № РН-52 від 04.03.2010 р. на суму 1871228 грн.; № РН-54 від 12.03.2010 р. на суму 9521,38 грн.; № РН-60 від 15.03.2010 р. на суму 4353.07 грн.; № РН-62 від 16.03.2010 р. на суму 1809.91 грн.; № РН-64 від 19.03.2010 р. на суму 5771,10 грн.; № РН-66 від 25.03.2010 р. на суму 5955,24 грн.; № РН-72 від 01.04.2010 р. на суму 6000.05 грн.; № РН-77 від 07.04.2010 р. на суму 1985,23 грн.; № РН-85 від 14.04.2010 р. на суму 1551,12 грн.; № РН-87 від 15.04.2010 р. на суму 2968.08 грн.; № РН-89 від 21.04.2010 р. на суму 9324,67 грн.; № РН-91 від 22.04.2010 р. на суму 1797.67 грн.; № РН-95 від 27.04.2010 р. на суму 6059,40 грн.; № РН-109 від 21.05.2010 р. на суму 6628.15 грн.; № РН-1 10 від 26.05.2010 р на суму 5032,78 грн.; № РН-111 від 31.05.2010 р. на суму 1872,50 грн.; № РН-112 від 01.06.2010 р. на суму 931.92 грн.; № РН-115 від 03.06.2010 р. на суму 2808.46 грн.; № РН-116 від 07.06.2010 р. на суму 654,31 грн.; № РН-117 від 08.06.2010 р. на суму 1234,78 грн.; № РН-120 від 10.06.2010 р. на суму 1656.50 грн.; № РН-124 від 16.06.2010 р. на суму 5091.12 грн.; № РН-126 від 21.06.2010 р. на суму 3521,95 грн.; № РН-137 від 23.06.2010 р. на суму 2194,99 грн.; № РН-138 від 30.06.2010 р. на суму 2183.18 грн.; № РН-143 від 06.07.2010 р. на суму 2285,57 грн.; № РН-157 від 13.07.2010 р. на суму 823.68 грн.; № РН-158 від 15.07.2010 р. на суму 950.98 грн.; № РН-159 від 19.07.2010 р. на суму 1 1045.81 грн.; № РН-164 від 04.08.2010 р. на суму 539,14 грн.; № РН-167 від 10.08.2010 р. на суму 1 126.51 грн.; № РН-177 від 18.08.2010 р. на суму 6825,89 грн.; № РН-179 від 18.08.2010 р. на суму 858.00 грн.; № РН-197 від 07.09.2010 р. на суму 179.11 грн.; № РН-206 від 24.09.2010 р. на суму 6124.01 грн.; № РН-209 від 28.09.2010 р. на суму 1706,05 грн.; № РН-214 від 30.09.2010 р. на суму 35,11 грн.; № РН-218 від 01.10.2010 р. на суму 142,25 грн.; № РН-216 від 07.10.2010 р. на суму 2609.74 грн.; № РН-223 від 19.10.2010 р. на суму 1576.90 грн.; № РН-232 від 22.10.2010 р. на суму 174012 грн.; № РН-233 від 27.10.2010 р. на суму 537,38 грн.; № РН-245 від 04.11.2010 р. на суму 358,22 грн.; № РН-246 від 10.11.2010 р. на суму 2333.57 грн.; № РН-2 від 10.01.2011 р. на суму 200916.95 грн.; № РН-27 від 23.02.2011 р. на суму 697,73 грн.; № РН-34 від 03.03.201 1 р. на суму 720,00 грн.; № РН-50 від 29.03.2011 р. на суму 3565.83 грн.; № РН-59 від 14.04.2011 р. на суму 70307.71 грн.; № РН-75 від 19.04.2011 р. на суму 265,73 грн.; № РН-88 від 17.05.2011 р. на суму 10542,72 грн.; № РН-90 від 20.05.2011 р. на суму 531,46 грн.; № РН-111 від 03.06.2011 р. на суму 6579.65 грн.; № РН-129 від 23.06.2011 р. на суму 740,54 грн.; № РН-144 від 30.06.2011 р. на суму 36032,26 грн.; № РН-0145 від 01.07.2011 на суму 7115,14 грн.; № РН-0152 від 20.07.2011 р. на суму 8472,96 грн.; № РН-0164 від 29.07.2011 р. на суму 51 776.93 грн., № ЛТ-167 від 03.08.2011 р. на суму 1 689.41 грн., № ЛТ-183 від 16.08.2011 р. на суму 432.00 грн., № ЛТ-190 від 30.08.2011 р. на суму 122029.82 грн., № ЛТ-194 від 09.09.2011 р. на суму 57019.39 грн., № ЛТ-223 від 17.10.2011 р. на суму 1390.32 грн., № ЛТ-227 від 26.10.2011 р. на суму 3797.71 грн., № ЛТ-235 від 09.11.2011 р. на суму 4353.84 грн., № ЛТ-240 від 17.11.2011 р. на суму 14 726.16 грн., № ЛТ-258 від 08.12.2011 р. на суму 2865.02 грн., № ЛТ-270 від 16.12.2011 р. на суму 1390.32 грн., № ЛТ-276 від 21.12.2011 р. на суму 58095.79 грн. було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 871 215,92 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем останній за поставлений товар розрахувався частково на суму 588 351,76 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 138587,42 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.1 договору встановлено, що за порушення строків розрахунків Покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасної сплаченої суми за кожний день прострочення.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми пені, погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що пеня підлягає стягненню в сумі 44054,84 грн., а отже не приймає як належне твердження скаржника, що позивачем було невірно зроблено розрахунок пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, погоджується з розрахунком позивача, що 3 % річних підлягають стягненню у розмірі 11130,24 грн., а індекс інфляції в розмірі 2 204,66 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що адвокатські витрати у розмірі 16 200,00 грн. не підлягають стягненню з відповідача, з огляду на наступне.

Так, позивач на підтвердження понесених витрат, долучив до матеріалів справи наступні документи:

- договір № 07/2012 про надання правової допомоги від 15.03.2012р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Люксус Трейд" (замовником) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавцем) (копія наявна в матеріалах справи );

- свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1;

- довіреність № 05 від 14.11.2011р.;

- платіжне доручення № 64 від 30.03.2012р. на суму 16 200.00 грн. оплата за надання послуг згідно договору від 15.03.2012р. № 07/2012.

Як вбачається із договору № 07/2012 про надання правової допомоги від 15.03.2012р., сторонами якого є фізична особа - підприємець, адвокат ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Люксус Трейд".

Також в матеріалах справи міститься платіжне доручення № 64 від 30.03.2012р., яке свідчить про перерахування відповідних коштів Товариством з обмеженою відповідальністю "Люксус Трейд"на рахунок Отримувача - Фізичної особи -підприємця, адвоката ОСОБА_1, що свідчить про надання цих послуг ОСОБА_1 як суб'єктом підприємницької діяльності.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Згідно ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться у ст.2 вказаного Закону, згідно з якою адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднатися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги були надані, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження суми понесених витрат по оплаті послуг адвоката позивачем було надано платіжне доручення № 64 від 30.03.2012р., яке свідчить про перерахування відповідних коштів на рахунок Отримувача платежу -Фізичної особи -підприємця, адвоката ОСОБА_1, що свідчить про надання цих послуг ОСОБА_1, як суб'єктом підприємницької діяльності та не надано доказів оплати послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи та стороною по справі.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції сплачені кошти в сумі 16 200,00 грн. не є адвокатськими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого Господарського суду України від 14.09.2010р. по справі № 30/384.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гран", залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2012р. у справі №5011-61/5135-2012- залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-61/5135-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Корсакова Г.В.

Тарасенко К.В.