Ухвала

від 17.08.2012 по справі 2а/1270/3334/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Яковлев Д.О.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2012 року справа №2а/1270/3334/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012р. по справі №2а/1270/3334/2012 (головуючий І інстанції Яковлев Д.О.) за позовом Приватного підприємства «Прокат сервіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2012 № 0000692310 та № 0000702310,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2012 № 0000692310 та № 0000702310.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012р. позов задоволено повністю, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.04.2012 № 0000692310 та № 0000702310.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Донарахування позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податок на прибуток вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення вимог п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивач у судовому засіданні не довів реальність угод з ТОВ «МВС -Укрпрофіль», ТОВ «ВКФ «Гермес», ПП «ТКФ «Буд-Спецторг», ТОВ «СЛГ», ТОВ «Транс-Агенство-Сервіс».

Позивач проти доводів апеляційної скарги надав заперечення, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 06.04.2012 № 278/22/24186943 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.04.2012р., а саме:

- № 0000692310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 140 504, 00 гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 25 941,75 грн.;

- № 0000702310 про збільшення суми грошового зобов'язання ПП «Прокат сервіс» з податку на додану вартість у сумі 114 961,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 25 064,75 грн..

З акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог 1) п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР(зі змінами та доповненнями), п. п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 140504,00 грн. у тому числі: за І квартал 2009 року в сумі 31 241,00 грн., за ІІ квартал 2009 року в сумі 64 499, 00 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 6 508,00 грн., за IV квартал 2009 року в сумі 1 519,00 грн., за ІІ квартал 2011 року в сумі 16 911,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 19 826,00 грн.; 2) п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756 - VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на податок на додану вартість на загальну суму всього у сумі 114 961,00 грн., в тому числі: за лютий 2009 року в сумі 16 133,00 грн., березень 2009 року в сумі 24 993,00 грн., за травень 2009 року в сумі 17 507,00 грн., за червень 2009 року в сумі 21 185,00 грн., за липень 2009 року в сумі 1 291,00 грн., за серпень 2009 року в сумі 657,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 33,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 1 015,00 грн., за листопада 2009 року в сумі 201, 00 грн., за квітень 2011 року 7 462,00 грн., за травень 2011 року в сумі 2 467,00 грн., за червень 2011 року в сумі 4 777,00 грн., за липень 2011 року в сумі 873,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 2 698,00 грн., вересень 2011 року 13 669,00 грн.

Податковий орган вважає, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість отриманих товарів та неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні товару, за господарськими операціями з ТОВ «МВС -Укрпрофіль», ТОВ «ВКФ «Гермес», ПП «ТКФ «Буд-Спецторг», ТОВ «СЛГ», ТОВ «Транс-Агенство-Сервіс». В акті перевірки відповідач посилається на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, порушення порядку ведення довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, як на наявність достатніх підстав для висновку про нереальність здійснення господарських операцій за наведеними вище контрагентами.

У п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, у тому числі з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону).

Як вбачається з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За приписами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами п.139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підтвердження факту придбання продукції та послуг у ТОВ «МВС -Укрпрофіль», ТОВ «ВКФ «Гермес», ПП «ТКФ «Буд-Спецторг», ТОВ «СЛГ», ТОВ «Транс-Агенство-Сервіс», позивачем надано до суду першої інстанції відповідні первинні бухгалтерські документи, а саме: накладні,видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання продукції, акти здачі-приймання послуг, податкові накладні, які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

На дату здійснення спірних господарських операцій зазначені контрагенти були зареєстровані як платники податків на додану вартість, установчі документи не були визнані недійсними.

Товари та послуги, отримані позивачем, в подальшому, були використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними документами бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані, а тому висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставним.

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/1874/2012(залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 ) визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення позапланових невиїзних документальних перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.08.2011 за результатами якої складено акт № 310/236-23713483 від 10.02.2012 та за період за період з 01.09.2011 по 30.10.2011, за результатами якої складено акт № 345/236-36713483 від 14.02.2012 та зобов'язано податкову інспекцію вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс», оформлених актами № 310/236-23713483 від 10.02.2012 та № 345/236-36713483 від 14.02.2012 і поновити в ній дані, що містяться у наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» податкових звітах з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.10.2011.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012р. по справі №2а/1270/3334/2012- залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012р. по справі №2а/1270/3334/2012- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: М.Г.Сухарьок

С.В. Білак