Рішення

від 03.07.2006 по справі 20-7/121

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/121

Господарський суд міста Севастополя

Іменем України

РІШЕННЯ

"03" липня 2006 р. справа № 20-7/121

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю

          “Науково-виробничий центр “Еко”  

          (99003, м. Севастополь, вул. Руднева, б. 1Г)

до відповідача:          Відкритого акціонерного товариства “Нафто-Південь”

          (99019, м. Севастополь, вул. Нафтова, б. 2)

про          спонукання відповідача відмовитися від права постійного користування земельною ділянкою площею 0,0175га, розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Нафтова, 2, яке підтверджується Державним актом №789 від 11.02.1999

в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України змінено позовні вимоги:

визнання недійсною відмову ВАТ “Нафто-Південь” у наданні погодження на вилучення належної йому на праві постійного користування земельної ділянки площею 0,0175 га, за адресою м. Севастополь, вул. Нафтова 2, яке підтверджується державним актом №789 від 11.02.1999, в зв'язку з придбанням позивачем права власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці;

Суддя Г.П.Ілюхіна

Представники:

від позивача          Велікосельський Д.М., директор, протокол загальних зборів від 20.01.2005;

від відповідача          не з'явився,

Суть спору:

05.05.2006 позивач  звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про спонукання відповідача відмовитися від права постійного користування земельною ділянкою площею 0,0175га, розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Нафтова, 2, яке підтверджується Державним актом №789 від 11.02.1999, з посиланням на ст. 124 Конституції України, ст. 1 Протоколу №1 “Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини”, ст. 152 Земельного кодексу України (арк. с. 3-4).

24.05.2006 позивач заявою (вх.13586) змінив предмет спору, просить визнати недійсною відмову ВАТ “Нафто-Південь” у наданні погодження на вилучення належної йому на праві постійного користування земельної ділянки площею 0,0175 га, за адресою м. Севастополь, вул. Нафтова, 2, яке підтверджується Державним Актом №789 від 11.02.1999, в зв'язку з придбанням позивачем права власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці (арк. с. 45-47).

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що він придбав право власності на нерухоме майно і відповідно до законодавства має право на оренду земельної ділянки, на якій воно розташовано.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, ухвали суду від 10.05.2006, 01.06.2006 не виконав, не надав витребуваних судом документів та доказів, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомленій належним чином і своєчасно.

Розгляд справи відкладався  в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, позивачем надані докази, що підтверджують обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд, -

в с т а н о в и в :

11.02.1999 –Севастопольською міською державною адміністрацією виданий Державний Акт № 789 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0175 га Відкритому акціонерному товариству “Нафто-Південь” для обслуговування будівель і споруд за адресою: м. Севастополь, вул. Нафтова, 2 (арк. с. 12-14).

19.04.2000 –рішенням та ухвалою від 24.05.2000 Арбітражного суду м. Севастополя у справі № 20-7/059 ТОВ “НВЦ “Еко” визнано власником цеху по виробництву низькозамерзаючих охолоджуючих рідин, розташованого на території земельної ділянки, що належить ВАТ “Нафто-Південь” в м. Севастополь по вул. Нафтова, 2, включаючи будівлю цеху розміром 12м х 12м під літерою “02”, накопичувальну ємкість для зберігання сировини об'ємом 200 куб.м. під № 56 (арк. с. 9-10).

31.05.2000 –право власності ТОВ “НВЦ “Еко” на зазначене майно було зареєстровано ДКП “БТІ та ДРОНМ м. Севастополя”, про що свідчить реєстраційний напис на правовстановлюючому документі –ухвалі Арбітражного суду м. Севастополя від 24.05.2000 (арк. с. 11).

Згідно довідки управління статистики №16-2/1291 від 09.06.2006, найменування підприємства відповідача: Відкрите акціонерне товариство “Нафто-Південь” (вх.№15902 від 14.06.2006) (а.с. 63).

Спір виник у зв'язку з тим, що позивач просить визнати недійсною відмову ВАТ “Нафто-Південь” у наданні погодження на вилучення належної йому на праві постійного користування земельної ділянки площею 0,0175 га, за адресою м. Севастополь, вул. Нафтова 2, в зв'язку з придбанням за рішенням суду права власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці, а відсутність відповіді по суті є відмовою в його наданні, так як поведінка відповідача свідчить про відмову в узгодженні; згідно з частиною третьою статті 205 Цивільного кодексу України воля сторони може виражатись в мовчанні.

Правовідносини сторін регулюються статтями 116, 120, 123, 125, 151 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, статтями 205,  377 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, статтею 4 Закону України “Про оренду землі”.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III юридичні особи набувають права  власності  та права  користування  земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням  органів  виконавчої  влади  або органів   місцевого   самоврядування   в   межах  їх  повноважень, визначених Земельним кодексом України (частина перша вказаної статті). При цьому, набуття права на землю юридичними  особами здійснюється  шляхом  передачі  земельних  ділянок у власність або надання їх у користування (згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право   власності  та  право постійного  користування  на земельну  ділянку  виникає  після  одержання  її   власником   або користувачем  документа,  що  посвідчує  право  власності чи право постійного користування  земельною  ділянкою,  та  його  державної реєстрації. Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що приступати до   використання   земельної   ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 151 Земельного кодексу України передбачено порядок погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок та право, у  разі  відмови  власника  землі  або  землекористувача, сільської,  селищної, міської ради,  органів  державної  влади  у погодженні  місця  розташування  об'єкта, вирішувати ці питання у судовому порядку (частина шістнадцята статті 151 Земельного кодексу України).

Відповідно до статей 205,  377 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Частиною другою зазначеної статті встановлено, що у разі якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Згідно з частиною третьою вказаної статті, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею 4 Закону України “Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 123 Земельного кодексу України, юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування з земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської рад. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, при потребі вилучення земельної ділянки для юридичної особи остання зобов'язана спочатку погодити це питання з власником землі чи землекористувачем та відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, а у випадку відмови когось із них має право пред'явити позов про визнання відмови недійсною. Рішення про задоволення такого позову є підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки (абзац 7 пункту 9 зазначеної постанови).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути  підтверджені  певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав докази правомірності володіння ним об'єктом нерухомості, що знаходиться на спірній ділянці.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в розгляді справи, письмового відзиву та заперечень не надав.

Відповідно до статті 49 Закону України “Про власність”, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде  встановлено судом, третейським судом.

Судом встановлено, що у позивача, з моменту отримання права власності на об'єкт нерухомості, розташований в м. Севастополі по вул. Нафтова, 2, виникло право користування (право оренди) земельною ділянкою, розташованою під спорудою –будівлею цеху по виробництву незамерзаючих охолоджуючих рідин  та територією, що прилягає до неї, необхідною для її обслуговування.

Таким чином, оскільки позивачем правомірно придбано об'єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Севастополь, вул.Нафтова, 2, то, у відповідності до Земельного та Цивільного кодексів України позивач має право на укладення договору оренди та зобов'язаний вчинити всі дії, передбачені чинним законодавством для реалізації свого права.

Все вищеперелічене дає суду право для висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Еко” до Відкритого акціонерного товариства “Нафто-Південь”, яке ухиляється від надання згоди (погодження) на вилучення земельної ділянки.

Витрати позивача по сплаті державного мита в державний бюджет України та на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу на користь ДП “Судовий інформаційний центр”  віднести на відповідача, згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 116, 120, 123, 125, 151 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, статтями 205, 377 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, статтею 4 Закону України “Про оренду землі”, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсною відмову Відкритого акціонерного товариства “Нафто-Південь” (99019, м. Севастополь, вул. Нафтова, б. 2; ідентифікаційний код 03482318, р/р 44674536 в СФ “Промінвестбанк”, МФО 324515) у наданні погодження Товариству з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Еко” (99003, м. Севастополь, вул. Руднева, б. 1Г, ідентифікаційний код 03362324, р/р 26006301745 в УЗБ м. Севастополя, МФО 324195) на вилучення належної на праві постійного користування земельної ділянки площею 0,0175 га, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Нафтова 2, в зв'язку з придбанням Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Еко” права власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Нафто-Південь” (99019, м. Севастополь, вул. Нафтова, б. 2; ідентифікаційний код 03482318, р/р 44674536 в СФ “Промінвестбанк”, МФО 324515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Еко” (99003, м. Севастополь, вул. Руднева, б. 1Г, ідентифікаційний код 03362324, р/р 26006301745 в УЗБ м. Севастополя, МФО 324195) державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                Г.П. Ілюхіна

Розсилка:

1. ТОВ “Науково-виробничий центр “Еко” (99003, м. Севастополь, вул. Руднева, б. 1Г);

2. ВАТ “Нафто-Півднь ” (99019, м. Севастополь, вул. Нафтова, б. 2);

3. Справа

4. Наряд