Ухвала

від 15.08.2012 по справі 2а/1570/7247/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2012 р.Справа № 2а/1570/7247/2011

Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім ЛТД»до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлю-рішень,

В С Т А Н О В И Л А

ТОВ «Сім ЛТД»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2011 р. №0000102310 та №0000112310.

Позивач посилався на відсутність в його діях порушень п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.1.6 ст. 1 , п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 , п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , посилаючись на наступне. Висновки зроблені ДПІ у м. Южному без надання належної правової оцінки всім документам по взаємовідносинам з контрагентами позивача. Перевіркою не встановлено факту порушення правил складання та оформлення податкових накладних контрагентами Товариства, на підставі який суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту. Всі первинні документи, які були надані позивачем на перевірку, оформлені належним чином, у повному обсязі та підтверджують реальність укладених з контрагентами угод, інше не доведено належними доказами; позивач не може нести відповідальність за порушення законодавства його контрагентом; судовими рішеннями угоди з ТОВ нікчемними визнані не були. Наявними первинними документами у повному обсязі підтверджені суми валових витрат, визначених позивачем за спірний період.

Відповідач адміністративний позов не визнав та вважав його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з встановленням порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.1.6 ст. 1 , п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 , п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» . Угоди, укладені між TOB «СІМ ЛТД»та TOB «Альянс регіон», ПП «Бізнесконтракт», ПП «Бізнес транс»укладені без мети настання реальних наслідків з ціллю штучного формування валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Держбюджету України, а отже містять ознаки нікчемності. Досліджені в акті перевірки факти свідчать про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між вказаними вище юридичними особами. Взаємовідносини між позивачем та контрагентами - покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року адміністративний позов ТОВ «Сім ЛТД»до ДПІ у м. Южному Одеської області Державної податкової служби задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Южному Одеської області ДПС №0000102310 від 12.04.2011р. та №0000112310 від 12.04.2011р.

ДПІ у м. Южному Одеської області ДПС звернулось з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нову, якою, як зазначено в апеляційній скарзі, задовольнити позовні вимоги повністю. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ДПІ у м. Южному Одеської області ДПС не погоджується з прийнятим рішенням про задоволення вимог позивача та вважає, що воно було прийнято на підставі не всебічно досліджених матеріалів справи та з порушенням норм матеріального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає, що в прохальній частині апеляційної скарги допущена помилка (описка) в частині вимог про задоволення позову у повному обсязі, в дійсності апелянт мав на увазі відмову у задоволенні вимог позивача, що випливає зі змісту поданої апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що у період з 16.03.2011р. по 22.03.2011р. на підставі направлення від 15.03.2011 року №32, посадовою особою ДПІ у м.Южному Одеської області згідно з п.75.1 ст. 75 , пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 , п.82.2 ст. 82 ПК України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Сім ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.01.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.01.2011р.

За результатами вказаної перевірки позивача ДПІ у м.Южному складений акт №139/10/23-1007/19055417 від 29.03.2011р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сім ЛТД», код за ЄДРПОУ 19055417, з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010року по 31.01.2011року.».

В висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем 1) п.1.6 ст. 1 , п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 , п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 52614грн., у тому числі по періодах: - за жовтень 2010р. на суму 3265грн., - за листопад 2010р. на суму 45074грн., - за грудень 2010р. на суму 4275грн.; 2) п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 , п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010р. на суму 179010грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач направив до ДПІ у м.Южному заперечення до акту, які відповідачем задоволено не було.

На підставі акту перевірки №139/10/23-1007/19055417 від 29.03.2011р. ДПІ у м.Южному прийняті податкові повідомлення-рішення №0000112310 від 12.04.2011р. про донарахування зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств на суму 179010грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 44752,50грн., всього на суму 223762,50грн., у звязку з порушенням позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ; та №0000102310 від 12.04.2011р. про донарахування зобов'язань по податку на додану вартість на суму 52614грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 13153,50грн., всього на суму 65767,50грн., у звязку з порушенням позивачем п.1.6 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Процедура адміністративного оскарження була закінчена рішенням ДПА України про залишення скарги без розгляду від 19.08.2011р. №15109/6/25-0115. За результатами адміністративного оскарження, вказані вище податкові повідомлення-рішення скасовані не були

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду, вказуючи на їх протиправність та необґрунтованість.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Як вбачається з акту перевірки, підставами для висновку про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість у зв'язку з завищенням податкового кредиту та завищення валових витрат вказується наступне. Згідно податкової інформації програмного продукту «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»встановлено, що ПП «Бізнесконтракт»та ПП «Бізнес транс»мають стан платника 23 «місцезнаходження не встановлено». Відповідно до «Податкового розрахунку суми комунального податку»наданого ПП «Бізнесконтракт» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси за 4 квартал 2010 року від 02.02.2011р., зареєстрований за № 322676, кількісний склад працівників за базовий податковий (звітний) період складає 3 особи. Декларація з додатку на прибуток за 2010 рік не подана. Відповідно до «Податкового розрахунку суми комунального податку»наданого ПП «Бізнес транс»до ДПІ у Приморському районі м.Одеси за 4 квартал 2010 року від 24.01.2011р., зареєстрований за №312318, кількісний склад працівників за базовий податковий (звітний) період складає 3 особи. Декларація з податку на прибуток за 2010 рік не подана. Згідно даних декларації TOB «Альянс регіон» №154226 від 08.02.2011р. з податку на прибуток за 2010р. у ТОВ основні засоби на балансі підприємства не обліковуються, значення в рядках 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів»та в рядку 07 «Сума амортизаційних відрахувань»декларацій відсутні. Чисельність працюючих TOB «Альянс регіон»згідно звіту по комунальному податку за четвертий квартал 2010 року №9006192363 від 18.01.2011року за базовий податковий період складає 1 особа.

На думку відповідача, фактично згідно податкової звітності у TOB «Альянс регіон», ПП «Бізнесконтракт», ПП «Бізнес транс»відсутні необхідні умови для здійснення послуг щодо капітального ремонту антикорозійних покриття та поставки матеріалів, а саме: відсутність необхідних умов для досягнення здійснення механічної діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між TOB «Сім ЛТД»та TOB «Альянс регіон», ПП «Бізнесконтракт»та ПП «Бізнес транс»та про те, що платник податку мав лише намір одержувати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності, а отже вказані правочини є нікчемними.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що послуги (роботи), придбані у TOB «Альянс регіон»були поставлені ТОВ «Сім ЛТД»іншому суб'єкту господарювання, а саме ВАТ «ОПЗ», у зв'язку з чим позивачем за вказаними операціями завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ВАТ «ОПЗ»у періоді що перевірявся, на суму 145428,52грн., у тому числі за листопад 2010р. на суму 39984,21грн. та за грудень 2010р. на суму 105444,31грн.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, у рядку 04.1 податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік (рег.№9006639716 від 01.02.2011р.) сума валових витрат відображена у розмірі 716038грн.

Загальний обсяг виконаних робіт та отриманих матеріалів складає 990206грн. по наступних контрагентах:

1) з ПП «Бізнесконтракт»за листопад 2010 року на суму 225367,55грн. без ПДВ, а саме за видатковою накладною №РЕ-Б301179 від 10.11.2010р. по придбанню товарів (емаль - грунт, розчинник, ветош, пісок кварцовий, ґрунтовка, герметик, антикор) згідно рахунку №СФ - Б301177 від 10.11.2010р. виписаного ПП «Бізнесконтракт» на придбання матеріалів. За вказаними операціями з ПП «Бізнесконтракт»позивачем було включено до податкового кредиту за листопад 2010р. суму ПДВ 45073грн. за виписаною цим контрагентом податковою накладною №1180 від 10.11.2010р.

2) з ПП «Бізнес транс»за жовтень 2010 року на суму 16324,66грн. без ПДВ, а саме за видатковою накладною №РН-БС02669 від 20.10.2010р. по придбанню фурнітури (корпус міні фікс, болт, гвинт, ручка, опора, ролик, саморізи, ДСП, ПВХ, скло) згідно рахунку №СФ - БС02667 від 20.10.2010р. виписаного ПП «Бізнес транс»на придбання матеріалів. У зв'язку з отриманням вказаних товарів та їх оплатою ПП «Бізнес транс»видало позивачу податкову накладну №2666 від 20.10.2010р. на суму 19589,59грн., з урахуванням ПДВ 3264,93грн. Вказана сума ПДВ за податковою накладною була включена позивачем до податкового кредиту за жовтень 2010р.

3) з TOB «Альянс регіон»за період листопад - грудень 2010р. на суму 748 516,74грн. без ПДВ, а саме: а) за листопад 2010р. згідно акту виконаних робіт №б/н від 30.11.2010р. на суму 30387,04грн. та акту виконаних робіт №б/н від 30.11.2010 р. на суму 169534грн. за договором №7/2010 від 01.11.2010р. про надання послуг з капітального ремонту антикорозійного покриття; б) за грудень 2010р. згідно акту виконаних робіт №б/н від 31.12.2010р. на суму 225710,54грн., акту виконаних робіт №б/н від 31.12.2010р на суму 21374,15грн. та акту виконаних робіт №б/н від 31.12.2010р. на суму 301511,01грн. за договором №12/2010 від 01.12.2010р. про надання послуг з капітального ремонту антикорозійного покриття. За вказаними операціями з TOB „Альянс регіон»позивачем було включено до податкового кредиту за листопад-грудень 2010р. суму ПДВ 149703,35грн. за виписаними Товариством податковими накладними №316 від 30.11.2010р. на суму 36464,45грн., у т.ч. ПДВ 6077,41грн. та №315 від 30.11.2010р. на суму 203440,80грн., у т.ч. ПДВ 33906,80грн., №586 від 31.12.2010р. на суму 270852,65грн., у т.ч. ПДВ 451472,11грн., №587 від 31.12.2010р. на суму 25648,98грн., у т.ч. ПДВ 4274,83грн. та №585 від 31.12.2010р. на суму 361813,21грн., у т.ч. ПДВ 60302,20грн.

Первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем вказаних робіт та матеріалів, включення цих витрат до валових витрат, оплати виконаних робіт та одержання їх результатів з підписанням відповідних актів оплати придбаних матеріалів, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту залучені до матеріалів справи

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені документи повністю спростовують припущення відповідача про нікчемність господарських договорів позивача з TOB «Альянс регіон», ПП «Бізнесконтракт», ПП «Бізнес транс»та безтоварність вказаних вище операцій (податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки, довідки про вартість виконаних робіт, договори тощо).

Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані TOB «Альянс регіон», ПП «Бізнесконтракт», ПП «Бізнес транс»згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Згідно з п.2 вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону . Будь-яких заперечень та висновків стосовно статусу TOB «Альянс регіон», ПП «Бізнесконтракт», ПП «Бізнес транс»як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься.

Щодо твердження відповідача про незнаходження контрагентів позивача за місцезнаходженням, то слід зазначити, що такі обставини тягнуть наслідки, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» , з застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться. Така обставина не може свідчити про обґрунтованість та законність висновків акту перевірки, котрими безпідставно скасовано право позивача на включення до податкового кредиту нарахованих та сплачених сум ПДВ та включення валових витрат по взаємовідносинам з TOB «Альянс регіон», ПП «Бізнесконтракт», ПП «Бізнес транс».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наголошуючи на нікчемності угод, укладених позивачем з TOB «Альянс регіон», ПП «Бізнесконтракт», ПП «Бізнес транс», відповідач не зважив на ту обставину, що спрямованість правочину на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету України має бути підтверджена допустимими доказами, яким в такому випадку виступає вирок суду в кримінальній справі, де б встановлювалась вина посадових осіб у формі умислу в скоєнні відповідного діяння, що переслідується в кримінальному порядку.

Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладені між позивачем з TOB «Альянс регіон», ПП «Бізнесконтракт», ПП «Бізнес транс»угоди не є недійсними в силу вказівки закону, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними; реальність вказаних угод підтверджена первинними документами в матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки, та наданих відповідачем суду матеріалів, в ході перевірки були направлені запити до відповідних ДПІ про проведення зустрічних звірок, відповіді на які на дату складання акту не одержані. 31.05.2011р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси складено довідку про проведення зустрічної звірки ПП «Бізнесконтракт»з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Сім ЛТД»за період з 01.11.2010р. по 30.11.2010р., якою стверджується, що не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ «Сім ЛТД»та встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин з позивачем.

Вимогами п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка»тощо).

Висновки акту перевірки щодо відсутності наміру у TOB «Альянс регіон», ПП «Бізнесконтракт», ПП «Бізнес транс»здійснювати фінансово-господарську діяльність, безтоварності господарських операцій, направленості діяльності TOB „Альянс регіон «, ПП «Бізнесконтракт», ПП «Бізнес транс»на ухилення від сплати податків, а у зв'язку з цим і нікчемності угод, укладених позивачем з вказаним підприємством, судом першої інстанції вірно до уваги не прийняті як не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд встановив, що в ході перевірки жодним чином не були підтверджені відомості щодо відсутності у TOB «Альянс регіон», ПП «Бізнесконтракт», ПП «Бізнес транс»необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності. Інформація про загальну чисельність працюючих у TOB «Альянс регіон», ПП «Бізнесконтракт», ПП «Бізнес транс», складських приміщень та основних засобів, інших ресурсів, не підтверджена первинними документами. Чинним законодавством України не визначені нормативи необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер та базується на припущенні.

Відповідно до п.6 Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 , факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином відомості акта перевірки позивача стосовно звітності TOB «Альянс регіон», ПП «Бізнесконтракт», ПП «Бізнес транс», наявності інформації щодо кількості працюючих, в ході розгляду справи взагалі не знайшли підтвердження в поданих відповідачем документах та за відсутності доказів щодо джерела їх походження судом до уваги не приймаються.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необґрунтованим є висновок про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , який спирається на твердження про завищення валових витрат позивача на суму 52614грн. як витрат по господарським операціям з TOB „Альянс регіон «, ПП «Бізнесконтракт», ПП «Бізнес транс», внаслідок нікчемності укладених договорів субпідряду та поставки матеріалів.

Відповідно до п.п.4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає, у т.ч., загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.5.1 та п.5.2 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1.32 вказаного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Доказів неповязаності придбання позивачем у TOB «Альянс регіон», ПП «Бізнесконтракт», ПП «Бізнес транс»товарів та послуг з господарською діяльністю позивача відповідачем не надано. Не доведено і факт віднесення витрат на придбання матеріалів та робіт до витрат, перелік яких визначено пунктом п.5.3 ст.5 Закону, як таких, що не включаються до складу валових витрат. Необґрунтованим є висновок про порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, з огляду на те, що витрати ТОВ «Сім ЛТД»на придбання робіт підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість оформлення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, одною з підстав для висновку про безтоварність та нікчемність угод, а отже безпідставність віднесення витрат на придбання товарів до валових витрат та віднесення сум ПДВ, сплаченого за вказані товари, до податкового кредиту, в акті перевірки зазначено ненадання позивачем копій товарно-транспортних накладних на перевезення товару.

Проте суд першої інстанції вірно не погодився з вказаною позицією відповідача з урахуванням наступного.

Положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , а саме п.п.5.3.9. п. 5.3. ст.5., встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку встановлені виключно у ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , якою регламентуються лише питання про податкові періоди (п.11.1), про дату збільшення валових витрат (п. 11.2), про дату збільшення валового доходу (п. 11.3).

В законодавчих актах України та в пп.5.3.9. п. 5.3. ст. 5 та ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат. У той же час, правила ведення податкового обліку, встановлені ст. 11 зазначеного Закону , не містять вказівок на те, що валові витрати мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними. Навпаки, цей закон у якості таких підтверджуючих документів вказує як «розрахункові», «платіжні», так і «інші документі».

Тобто, за своїм змістом, вказані норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати взагалі не підтверджені будь-яким документом - ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

Посилання відповідача на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні в обґрунтування неправомірності віднесення позивачем спірних витрат підприємства до валових витрат без підтвердження перевезення товару товарно-транспортними накладними не також вірно прийнято судом першої інстанції до уваги з наступних підстав.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акті не регулюють питань податкового обліку, до якого відноситься визначення валових витрат. Дані правила визначають права та обов'язки і власників автотранспорту, перевізників, вантажовідправників та отримувачів вантажу при перевезенні вантажу автомобільним транспортом.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006р. № 493 з Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні виключений п.11.2, абз.2 якого встановлював, що форма та порядок заповнення товарно-транспортних накладних визначається відповідними нормативними актами. Отже, за відсутністю форми та порядку оформлення товарно-транспортних накладних, їх обов'язковості відповідач не має правових підстав вимагати від позивача їх наявності для підтвердження правомірності віднесення витрат підприємства з придбання товару та послуг до валових витрат.

Отже, висновки відповідача про порушення позивачем приписів п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.1.6 ст. 1 , п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 , п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними та необґрунтованими.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач (позивач), який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 16.08.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький