Ухвала

від 22.08.2012 по справі 22-ц-4769/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4769/2012 р. Головуючий у 1 інстанції: Зарютіна П.В.

Суддя-доповідач Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2012 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Каракуші К.В.,

при секретарі Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 як законного представника недієздатної ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 25 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах недієздатної ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Запорізька міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого гаражу,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року ОСОБА_3 в інтересах недієздатної ОСОБА_4 звернулась до суду з вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи неодноразово доповнювала і уточнювала, і просила на підставі ст.ст.376, 377 ЦК України, ст.ст.95, 152 ЗК України усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 991 кв.м, по АДРЕСА_1, міста Запоріжжя, зобов'язавши відповідача знести самочинно споруджений гараж, зазначений на плані літерою „И", розміром 7,9 х 6,2 м.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що сторони в рівних частках являються співвласниками житлового будинку і надвірних спору, відповідач без її згоди самочинно почала будувати гараж, чим порушує її права як землекористувача, а також архітектурні, будівельні, санітарні норми і правила.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 25 липня 2012 року позовні вимоги залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Правові наслідки самочинного будівництва передбачені ст.376 ЦК України, яка передбачає можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, і то лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від її проведення.

За позовом громадянина таке рішення може бути ухвалено на підставі ст.391 ЦК в разі доведеності ним відповідно до вимог ч.3 ст.10 ЦПК факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення перешкод в інший спосіб.

Встановлено, що сторони являються співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1, в м. Запоріжжі, розташованого на земельній ділянці 991 кв.м, і між ними виник спір через самочинне будівництво відповідачем гаражу „И", розміром 7,90 х 6,20 м. (том1: а.с.14-15).

У фактичному користуванні сторін знаходиться земельна ділянка, площею 1021 кв.м. (а.с.7).

У порядку, передбаченому Земельним Кодексом України, право користування земельною ділянкою сторонами не оформлено, порядок користування ділянкою і місце розташування надлишків земельної ділянки не визначалося. Акт встановлення меж земельної ділянки відсутній.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про знесення самочинно збудованого гаражу, позивач зазначав, що своєї згоди як співвласник житлового будинку на таке будівництво не давав, будівництво проведено самочинно, без узгодженого з відповідними службами проекту.

Проте, позивачем не надано жодного доказу відповідно до вимог ч.3 ст.10 ЦПК, яким чином спірна будівля, споруджена відповідачем на межі із сусідньою земельною ділянкою на значній відстані від житлового будинку сторін, порушує його права як співвласника житлового будинку, в чому саме полягають такі перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном і що такі перешкоди неможливо усунути в інший спосіб.

Не надані такі докази позивачем і в суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на те, що позивачем не надано допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що самочинно збудований гараж відповідача на межі із сусідньою земельною ділянкою порушує його права як співвласника житлового будинку, створює йому перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, відповідний орган державної влади або органу місцевого самоврядування в порядку, передбаченому ч.7 ст.376 ЦК України, з позовом про знесення самовільних споруд до відповідача не звертався, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна споруда не завдає шкоди інтересам позивача, не порушує його право власності і відмовив йому у задоволенні позову.

За таких обставин доводи апеляційних скарг про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи безпідставні.

Рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи і вимогам діючого законодавства, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25 липня 2012 року у цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :