Ухвала

від 10.10.2012 по справі 22-ц-4769/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Провадження № 22-ц-4769/12 22-ц/1090/6392/12 Головуючий у І інстанціїПироженко О.В. Категорія 44Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М. 10.10.2012

УХВАЛА

Іменем України

01 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Сержанюка А.С.,

суддів - Верланова С.М.,Білоконь О.В.,

при секретарі - Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2012 року ОСОБА_3 звернувся з вказаним позовом до суду, який мотивував тим, що 13 квітня 2011 року згідно договору купівлі - продажу він придбав земельну ділянку площею 0,1530 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по вул. АДРЕСА_1 а також того ж дня придбав житловий будинок, загальною площею 145,1 кв.м. Позивач зазначав, що він вирішив поділити вказану земельну ділянку на 3 частини, а тому 12 липня 2011 року видав довіреність на ім'я ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та надав їм оригінал державного акту на право власності на вказану земельну ділянку. Однак оригінал договору купівлі - продажу земельної ділянки від 13 квітня 2011 року не передавав. Також позивач зазначав, що 28 липня 2011 року між ним, ОСОБА_3, від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_7, та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі -продажу зазначеної вище земельної ділянки площею 0,1530 га., який посвідчено приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 1192. Оскільки він наміру відчужувати земельну ділянку не мав, а хотів лише її поділити на 3 частини та при укладенні спірного договору купівлі - продажу земельної ділянки у нотаріуса був відсутній оригінал договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 квітня 2011 року, а також у спірному договорі відсутні дані про те, що земельна ділянка вільна від забудови, позивач просив визнати недійсним вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 липня 2011 року.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2012 року в позові ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволенні його позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що під час укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_7 діяв на підставі довіреності, виданої ОСОБА_3, яка містила необхідний обсяг його повноважень щодо її продажу, а не її частини, та не була скасована позивачем. При цьому сторони мали повну цивільну дієздатність, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх внутрішній волі. Суд дійшов висновку, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки відповідає вимогам ст.203 ЦК України, а тому відсутні підстави для його визнання недійсним.

Такі висновку суду першої інстанції є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.1, ч.3 ст.237 ЦК України).

Згідно зі ст.239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 12 липня 2011 року ОСОБА_3 за згодою ОСОБА_7 видав довіреність на ім'я останнього, що посвідчена приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 та зареєстрована в реєстрі за № 2010 на право продажу земельної ділянки, що розташована на території: АДРЕСА_1 кадастровий номер: 3221455300:01::032:0079. Ця довіреність дійсна до 12 липня 2014 року.

Встановлено, що 28 липня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_7 на підставі довіреності від 12 липня 2011 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 та видана строком на три роки, був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1530 га по вул. Додохова в смт Глеваха, Васильківського району, Київської області, кадастровий номер: 3221455300:01::032:0079, який посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1192.

Також встановлено, що при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки нотаріусом було перевірено правовстановлюючі документи на земельну ділянку, її належність ОСОБА_3, повноваження його представника - ОСОБА_7 та цивільну дієздатність осіб, які підписали договір.

Даних про те, що на час укладання вказаного договору довіреність на ім'я ОСОБА_7 була скасована, матеріали справи не містять.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Отже враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 липня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_7 на підставі довіреності від 12 липня 2011 року, відповідає вимогам ст.203 ЦК України, оскільки вчинений ОСОБА_7, який мав необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував, що позивач не мав наміру відчужити земельну ділянку площею 0,1530 га , як єдину, а мав намір поділити її на 3 частини, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з довіреністю, яку ОСОБА_3 за згодою ОСОБА_7 видав 12 липня 2011 року на ім'я останнього, передбачено право представника щодо продажу вказаної земельної ділянки і не зазначено, що продажу підлягає тільки певна її частина.

Доводи апеляційної скарги про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 липня 2011 року містить недостовірну інформацію, що земельна ділянка була вільною від забудови, є необгрунтованими, оскільки спростовуються даними довідки Глевахівської селищної ради від 26 липня 2011 року, виданої на ім'я ОСОБА_3 про те, що за ним рахується на праві власності земельна ділянка площею 0,1530 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинки і господарських споруд, на якій капітальні будівлі та споруди відсутні, будівництво не розпочато (а.с.13). До того ж в матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_3 від 23 червня 2011 року, в якій він просить виконавчий комітет Глевахівської селищної ради видати йому довідку, що належний йому будинок, реєстраційний номер майна 30621248, загальною площею 145,1 кв.м. дійсно знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.49). Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 8 липня 2011 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_6(покупець) було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 145,1 кв.м., житловою площею 87,4 кв.м. по АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,0652 га за тією ж адресою (а.с.66).

Твердження в апеляційній скарзі про те, що в оспорюваному договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 28 липня 2011 року невірно зазначений номер державного акту на право власності за земельну ділянку, а саме, замість «663788 82454», зазначено «663788», не заслуговують на увагу, оскільки ці обставини не є підставами для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним і не свідчать про продаж іншої земельної ділянки.

Що стосується посилання апелянта на те, що при укладенні спірного договору купівлі - продажу земельної ділянки у нотаріуса були відсутні правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку, а саме, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13 квітня 2011 року, то вони є необґрунтованими, оскільки як вбачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 липня 2011 року нотаріусом було перевірено правовстановлюючі документи на земельну ділянку та її належність ОСОБА_3 (п.5 договору).

За таких обставин колегія суддів вважає, що оспорюваний правочин не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Тому суд першої інстанції дійшов правильно висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Отже доводи позивача про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи і повністю спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у позові і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді