Постанова

від 22.08.2012 по справі 12/261/10

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.08.2012 р. справа №12/261/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Азарова З.П., Кододова О.В. від ТОВ «Інститут Дніпровніпіенергопром» Пітюренко Є.В. -за довіреністю від ПАТ «УкрСиббанк»не з'явився від боржникаПуппо В.І. -за довіреністю розглянувши апеляційні скарги 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Дніпровніпіенергопром», м. Дніпропетровськ 2. Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», м. Харків на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.05.2012 року у справі№12/261/10 (суддя Владимиренко І.В.) кредитори 1. Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», м. Харків 2. Адвокат ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Дніпровніпіенергопром», м. Дніпропетровськ за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2», м. Запоріжжя провизнання банкрутом ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.12.2010р. за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2», м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство №12/261/10 з врахуванням особливостей, передбачених ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Постановою господарського суду Запорізької області від 27.01.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лихопьок Дениса Павловича.

Ухвалою від 29.05.2012 року господарський суд Запорізької області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2», м. Запоріжжя та припинив провадження у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором було надано звіт та ліквідаційний баланс, яким встановлено, що ліквідатором до реєстру вимог кредиторів включені тільки грошові вимоги кредиторів: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків у розмірі 3762833,62грн.; Адвоката ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ у розмірі 15000,00грн.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Дніпровніпіенергопром», м. Дніпропетровськ у розмірі 5690464,50грн., які залишились не погашеними у зв'язку з відсутністю майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут Дніпровніпіенергопром», м. Дніпропетровськ та Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», м. Харків подали до Донецького апеляційного господарського суду апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.05.2012 року по справі №12/261/10 та справу направити для повторного розгляду суду першої інстанції.

В підтвердження доводів Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут Дніпровніпіенергопром»посилається на те, що вони не були повідомлені про дату та час розгляду справи, не мали можливості ознайомитись зі звітом ліквідатора та ліквідаційним балансом, дізнатися про майновий стан боржника, тобто, кредитор був обмежений в реалізації своїх процесуальних прав. Крім того, вказав на те, що в матеріалах справи не містяться докази на підтвердження інформації про перевірку інформації про наявність дебіторської заборгованості перед банкрутом, можливість стягнення зазначеної заборгованості з дебіторів та погашення її за рахунок грошових вимог кредиторів.

В підтвердження доводів Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», м. Харків посилалось на те, що ліквідатором не вжито всіх заходів, спрямованих на виявлення та встановлення ліквідаційної маси, не вжито заходів спрямованих на встановлення активів банкрута. Ліквідатором не зроблений запит до інспекції державного технічного нагляду Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а лише отримані дані по Запорізькій області, до того ж ліквідатором не вжито заходів для виявлення корпоративних прав боржника в інших юридичних особах через запити до реєстрації юридичних осіб, виявлення цінних паперів (акцій, векселів), дебіторів боржника.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду вказані скарги були прийняті до провадження та об'єднані у одне провадження.

24.07.2012р. від ліквідатора надійшов відзив на апеляційні скарги, яким він заперечує проти їх задоволення та просив ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.05.2012р. залишити без змін.

07.08.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут Дніпровніпіенергопром»надали доповнення до апеляційної скарги, відповідно до яких вони вказують на те, що звіт ліквідатора не містить повної інформації про майновий стан банкрута та його затвердження разом з ліквідаційним балансом було передчасне, зокрема апелянт вказує на те, що у звіті ліквідатора відсутній аналіз майнового стану банкрута, оскільки відсутня інформація про обсяг документів банкрута, які були передані ліквідатору та яким саме чином вони досліджувались та підлягали аналізу ліквідатором, невивчений рух коштів по рахунках стосовно отримання інформації витрачення коштів, які були перераховані боржнику як предоплата від ТОВ «Інститут Дніпровніпіенергопром». Також, апелянт посилається на не проведення роботи з аналізу фінансового становища банкрута у період, що передував порушення справи про банкрутство.

У судове засідання не з'явився представник кредитора - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», м. Харків.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Частиною 1 статті 51 Закону передбачено, що якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За приписами частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи (редакція, яка діяла на момент звернення з заявою).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»спеціалізований друкований засіб масової інформації - видання спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому відповідно до цього Закону публікуються відомості з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України ).

Частиною 1 статті 111 Цивільного кодексу України обумовлено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (редакція, яка діяла на момент звернення з заявою).

З матеріалів справи вбачається, що протоколом №30 загальних зборів учасників ТОВ "Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2" від 22.09.2010р. прийнято рішення припинити діяльність ТОВ "Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2", шляхом ліквідації, розглядалось питання про призначення ліквідаційної комісії у кількості 2 осіб: Завротського Д.А., Яшунського Г.О., головою ліквідаційної комісії призначено Яшунського Г.О., надано голові ліквідаційної комісії право на уповноваження осіб представляти інтереси учасників щодо ліквідації Товариства в установах, організаціях, підприємствах.

24.09.2010р. ліквідаційною комісією письмово повідомлено орган, що здійснює державну реєстрацію про припинення боржника шляхом ліквідації.

27.09.2010р. ліквідаційною комісією до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська подане відповідне повідомлення про припинення ТОВ "Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2" шляхом ліквідації.

В "Бюлетені державної реєстрації" № 159/1 (19/1) від 01.10.2010р. внесено запис під №11832 з публікацією про ліквідацію боржника.

В газеті Голос України № 201 (4951) від 27.10.2010р. опубліковано оголошення щодо ліквідації підприємства.

Протоколом № 31 загальних зборів учасників ТОВ "Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2" від 27.12.2010р. прийнято рішення затвердити проміжний ліквідаційний баланс при цьому доручено голові ліквідаційної комісії підготувати всі документи для надання заяви до господарського суду про порушення справи про банкрутство.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, в результаті проведеної інвентаризації на балансі товариства наявні нематеріальні активи, а саме: комп'ютер та комп'ютерна програма 1С, залишкова вартість яких складає 1000,00 грн., а також грошові кошти у розмірі 358,00 грн.

В матеріалах справи наявний звіт про ринкову вартість об'єкту оцінки, станом на 20.01.2011р., відповідно до якого загальна вартість обладнання складає 785,00грн. Вказаний висновок складений Суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємцем Баранник І.В., який має відповідну кваліфікацію.

Відповідно до проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТ плюс Аудит»аудиторського висновку вбачається, що дані фінансової звітності дають достовірне уявлення про дійсний стан справи у ТОВ «Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2», що склався станом на 30 листопада 2010 року, згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності, прийнятою обліковою політикою та відповідає встановленим вимогам чинного законодавства та нормативним актам України.

Як вбачається із вказаного висновку, встановлено, що дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги на кінець періоду становить 0 тис. грн.. в первісній вартості. Залишкові грошові кошти на розрахунковому рахунку товариства станом на 30.11.2010р. 0,4 тис. грн. Наявність необоротних та оборотних активів на балансі товариства у сумі 4 тис. грн. початкової вартості, що підтверджується даними інвентаризації, результати якої були надані до перевірки. Також, встановлено, що зобов'язання товариства становлять 3084,7 тис. грн. (з яких 3084,7 тис. грн. -короткострокові кредити банків).

Вказаний аудиторський висновок проведений аудитором на підставі сертифікату аудитора серії «А»№004478 та підписаний директором Томаш І.В. -14.12.2010р.

Згідно довідки станом на 27.12.2010р. ТОВ "Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2" має відкриті поточні рахунки в банківських установах, зокрема: в ПАО "Акта банк", АКБ "Укрсіббанк", ЗАТ "Альфа-Банк", ОТР-Банк, залишок по яким складає 358,00грн.

Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в ході ліквідаційної процедури використовувався лише один рахунок, інші наявні рахунки ліквідатором були закриті, окрім рахунку НОМЕР_1 та НОМЕР_2, оскільки АТ «УкрСиббанк»відмовився їх закрити у зв'язку з наявністю заборгованості за розрахунково-касове обслуговування даних рахунків.

З метою підтвердження відсутності майнових активів та можливого виявлення майна боржника, ліквідатором були направлені відповідні запити до держустанов за місцем останньої реєстрації боржника в м. Запоріжжі, та за попереднім місцезнаходженням боржника м. Дніпропетровськ.

В наслідок чого, ліквідатором були отримані відповіді реєструючи органів та держустанов.

Твердження скаржника про те, що ліквідатором не зроблений запит до інспекції державного технічного нагляду Дніпропетровської області, судом до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи міститься відповідь Інспекції державного технічного нагляду Дніпропетровської обласної адміністрації отримана ліквідатором, ще 24.02.2011р. за вих. №625-02-13. Відповідно до вказаної відповіді Інспекція державного технічного нагляду Дніпропетровської обласної адміністрації повідомляє про те, що в базі даних обліку МТП інспекції Держтехнагляду облдержадміністрації станом на 01.02.2011 року відсутня інформація про реєстрацію сільськогосподарської техніки за ТОВ «Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2». Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає зазначені доводи апелянта необґрунтованими.

Ліквідаційною комісією був дотриманий 2-місячний строк для звернення з кредиторськими вимогами до боржника. Оскільки, згідно із здійсненої публікації в Бюлетені державної реєстрації від 01.10.2010р. та газеті «Голос України»від 27.10.2010р., строк пред'явлення кредиторських вимог закінчився 27.12.2010р.

Факт наявності дебіторської заборгованості в сумі 1358,00 грн. та кредиторської заборгованості в сумі 3084,7 тис. грн., підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Ця заборгованість була підтверджена в проміжному ліквідаційному балансі, який затверджений протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2»№31 від 27.12.2010р. Достовірність даних проміжного ліквідаційного балансу була перевірена незалежним аудитором (висновок станом на 30.11.2010р.)

Таким чином, за період ліквідаційної процедури ліквідаційна маса банкрута склала суму в розмірі 1394,20грн.

Ліквідатором був затверджений реєстр вимог кредиторів ТОВ «Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2», відповідно до якого до реєстру вимог кредиторів включені тільки грошові вимоги кредиторів: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків у розмірі 3762833,62грн.; Адвоката ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ у розмірі 15000,00грн.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Дніпровніпіенергопром», м. Дніпропетровськ у розмірі 5690464,50грн., які були повністю визнані боржником та залишились не погашеними у зв'язку з відсутністю майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог.

Відповідно до ч.2 ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення ліквідаційної процедури ліквідаційною комісією здійснено всі заходи, передбачені ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , а отже, виконані всі вимоги цього Закону.

Зазначені факти свідчать, що вартості майна та активів боржника щодо якого прийнято рішення про ліквідацію та грошових коштів недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Надаючи оцінку доводам скаржників про не здійснення ліквідатором повноважень щодо здійснення заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення із чужого незаконного володіння майна банкрута, суд першої інстанції встановив, що ліквідатор провів інвентаризацію майна боржника та його реалізацію, також були отримані листи: Запорізького міжміського КП «Бюро технічної інвентаризації», та Дніпропетровського міжміського КП «Бюро технічної інвентаризації»про відсутність нерухомості на праві власності у боржника, ГУ МВС України в Запорізькій області Управління державної автомобільної інспекції та Дніпропетровського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи підпорядкований УДАІ ГУ МВС України в області про відсутність зареєстрованих за банкрутом транспортних засобів, відділу Держкомзему у м. Запоріжжя та Дніпропетровської регіональної філії Центр державного земельного кадастру про відсутність земельних ділянок у власності. Наявність будь-якого іншого майна у боржника чи у третіх осіб скаржники суду не довили, а даний обставини ліквідатор спростував.

У відповідності до ст. 32 Закону до господарського суду був наданий звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута та інші матеріали справи, за результатами розгляду якого суд встановив наступне: ліквідатором проведена інвентаризація майна банкрута, сформована ліквідаційна маса, проведена оцінка та реалізація виявленого майна боржника; ліквідатором виявлено таке майно: системний блок, монітор та комп'ютерна програма.

В результаті проведеної роботи встановлено, що у банкрута недостатньо майнових активів, необхідних для задоволення кредиторської заборгованості, яка залишилася несплаченою, що підтверджено матеріалами справи та даними ліквідаційного балансу.

Тому господарський суд з огляду на приписи ст.51 Закону про банкрутство обґрунтовано визнав ТОВ "Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2" м. Запоріжжя банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

Твердження скаржників про те, що в матеріалах справи не містяться докази на підтвердження інформації про перевірку інформації про наявність дебіторської заборгованості перед банкрутом, можливість стягнення зазначеної заборгованості з дебіторів та погашення її за рахунок грошових вимог кредиторів, не прийнято судом до уваги через те, що в матеріалах справи наявний аудиторський висновок, здійснений Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТ плюс Аудит»про те, що дані фінансової звітності дають достовірне уявлення про дійсний стан справу у ТОВ «Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2», який складався станом на 30 листопада 2010 року та проведений аудитором на підставі сертифікату аудитора серії «А»№004478 та підписаний директором Томаш І.В. - 14.12.2010р., яким була підтверджена фінансова звітність товариства. Зазначений висновок аудитора заявниками апеляційних скарг не спростований, недійсним не визнаний та доказів наявності у боржника дебіторської заборгованості не надані.

Щодо тверджень скаржника про невжиття заходів для виявлення корпоративних прав боржника в інших юридичних особах, суд звертає увагу на те, що згідно відповіді з Єдиного державного реєстру, станом на день затвердження звіту у боржника відсутні корпоративні права.

Скаржник посилався на той факт, що боржник має інший код ЄДРПОУ, ніж зазначено у запитах ліквідатора, суд вказує на те, що згідно даних Єдиного державного реєстру ТОВ "Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2" значиться за кодом ЄДРПОУ 36728065 та саме за цим кодом надавались відповіді ліквідатору боржника.

Щодо тверджень скаржників, про не повідомлені про дату та час розгляду справи, що призвело до не можливості ознайомитись зі звітом ліквідатора та ліквідаційним балансом, дізнатися про майновий стан боржника, тобто, кредитор був обмежений в реалізації своїх процесуальних прав, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.05.2012р. було призначене судове засідання на 29.05.2012р. Вказана ухвала, згідно штампу канцелярії господарського суду Запорізької області, який міститься на зворотній стороні ухвали, остання направлення рекомендованим листом 23.05.2012р.

Відповіді дно до ст. 87 ГПК України, повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

29.05.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Дніпровніпіенергопром», м. Дніпропетровськ в судове засідання не з'явилось, вимоги суду не виконав.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Зазначений перелік обставин не є вичерпним. При цьому, необхідною умовою для відкладення розгляду справи є існування саме тих обставин які перешкоджають вирішенню спору по суті. Участь представника в судовому засіданні є процесуальним правом сторін встановлених ст. 22 ГПК України, яка, зокрема, зобов'язує сторони належно ними користуватись.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Інститут Дніпровніпіенергопром»було належним чином повідомлено про час та місце проведення засідання суду по розгляду даної справи.

Отже, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що в силу ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців, а господарський суд може продовжити цей строк лише на 6 місяців. Тобто, з моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, згідно постанови суду від 27.01.2011р. пройшло саме 18 місяців -максимально визначений законом строк ліквідаційної процедури. Таким чином, процесуальної можливості для відкладення чи продовження цього строку у суду першої інстанції об'єктивно не існувало, у зв'язку з цим звіт ліквідатора у даній справі був затверджений в остаточний строк, останню гранічну дату -29.05.2012р.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, під час провадження ліквідаційної процедури на протязі 18 місяців кредитори до ліквідатора із будь-якими запитами, стосовно руху процедури, чи майнового стану банкруту не звертались. Таким чином, посилення товариства ТОВ «Інститут Дніпровніпіенергопром»на те, що звіт затверджено передчасно є необґрунтованим.

Крім того, не беруться судом до уваги заперечення ТОВ «Інститут Дніпровніпіенергопром», стосовно відсутності аналізу та вивчення руху коштів по рахунках боржника, а саме щодо отримання інформації витрачення коштів, які були перераховані боржнику як попередня оплата від ТОВ «Інститут Дніпровніпіенергопром»на користь ТОВ «Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2» у сумі 5690464,50грн., з огляду на наступне.

По -перше, станом на 30 листопада 2010 року був здійснений аудиторський висновок, яким було досліджено фінансовий та майновий стан ТОВ «Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2», яким не було виявлено наявність вказаних коштів та встановлено, що фінансова звітність ТОВ «Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2»дає достовірне уявлення про дійсний стан справ, відповідає встановленим вимогам чинного законодавства та нормативних актів України.

По-друге, дослідивши зміст договору доручення №1 укладеного між ТОВ «Інститут Дніпровніпіенергопром»(довіритель) та ТОВ «Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2»(повірений) 29.04.2009р. встановлено, що повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя здійснити необхідні дії, пов'язані з організацією технічного обстеження, демонтажем будівельних конструкцій, вивозом будівельного сміття та організацією будівельних робіт по реконструкції нежитлового будинку лит. А-7, розташованого за адресою АДРЕСА_1 (п. 1.1 договору). Також, п. 1.2 договору встановлений перелік дії, які повинні здійснюватись по даному договору.

Пункт 5.1 договору передбачає, що за здійснення дій, які встановлені п. 1.1 -1.2 даного договору, довіритель зобов'язується виплатити повіреному винагороду та забезпечити грошовими коштами для фінансування затрат по здійсненню поруки, відповідно до додатку №1 до даного договору.

Згідно п. 5.2 договору встановлено, що в продовж 3 днів з дати укладання даного договору довіритель перераховує на рахунок повіреного грошові кошти у розмірі 5690464,50грн., які повірений буде використовувати для здійснення доручення по договору в частині фінансування витрат на підготовку документів, закупівлю будівельних матеріалів, оплату послуг будівельних організацій.

Із виписки банку вбачається, що 05.05.2009р. ТОВ «Інститут Дніпровніпіенергопром»перерахувало на користь ТОВ «Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2»грошові кошти у сумі 2190464,50грн. та 30.04.2009р. у сумі 3500000,00грн.

Тобто, вказані вище операції були здійсненні ще у 2009 року, справа про банкрутство ТОВ «Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2» була порушена 30.12.2010 року, тобто пройшов достатньо великий час для того, щоб витрати цих коштів вплинули на фактичний стан банкрута.

Також, суд зазначає, що в даній справі про банкрутство оцінюється загальний фінансовий стан банкрута - ТОВ «Фабрика столярних виробів «ОСОБА_2», а не конкретна взята операція між банкрутом та ТОВ «Інститут Дніпровніпіенергопром».

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

З урахуванням викладеного, суд звертає увагу на те, що довіритель не позбавлений можливості звернутись за захистом своїх прав та за контролем робіт безпосередньо до виконавця робіт по договору доручення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Запорізької області, які викладені в ухвалі від 29.05.2012р. Тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала залишенню без змін.

У зв'язку з чим, вказані доводи скаржника не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції до уваги як обґрунтовані.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.05.2012р. по справі №12/261/10.

Колегія судді Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що ухвала господарського суду Запорізької області від 29.05.2012р. по справі №12/261/10 винесені відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають залишенню без змін.

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Дніпровніпіенергопром», м. Дніпропетровськ та Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Дніпровніпіенергопром», м. Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.05.2012р. по справі №12/261/10 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.05.2012р. по справі №12/261/10 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.05.2012р. по справі №12/261/10 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: З.П. Азарова

О.В. Кододова

Повний текст постанови складено та підписано 13.08.2012р.

Надруковано 6 примірників: 1 -заявнику; 1 -боржнику; 1- скаржнику, 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -господарському суду