Рішення

від 21.08.2012 по справі 23пд/5014/1833/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23пд/5014/1833/2012 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 21.08.12                                                                                 Справа № 23пд/5014/1833/2012. За позовом Приватного підприємства «ВІДАР»(м. Луганськ) до Луганського міського пологового будинку (м. Луганськ), про визнання права строкового платного користування приміщенням Суддя Воронько В.Д. представники: від позивача –не прибув; від відповідача –не прибув. в с т а н о в и в: 10.08.2009р. Приватне підприємство «ВІДАР» та Луганський міський пологовий будинок уклали договір № 2/09 оренди нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, строком до 10.07.2012. За цим договором оренди було передане у строкове користування вбудоване нежитлове приміщення площею 25 м. кв., за адресою: м. Луганськ, кв. Якіра, буд. 86, на шостому поверсі, для розміщення аптечного кіоску щодо реалізації готових ліків. За умовами договору оренди, зокрема, пункту 1.1. договору оренди, орендодавець (відповідач у справі) на підставі відповідного рішення Луганської міської ради, передає, а орендар (позивач у справі) приймає за актом прийому-передачі у строкове платне користування Відповідно до вимог договору оренди, орендодавець (відповідач у справі) передав, а орендар (позивач у справі) прийняв орендоване приміщення, про що складено акт прийому-передачі від 10.08.2009. Пунктом 8.1. договору оренди встановлено, що цей договір укладено строком на 35 місяців, та діє з 10.08.2009. по 10.07.2012. 23.07.2012 Приватне підприємство «ВІДАР»звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Луганського міського пологового будинку про визнання права строкового платного користування вбудованим нежитловим приміщенням площею 25 м2 за адресою: м. Луганськ, кв. Якіра, 8б, на шостому поверсі. В обґрунтування позову зазначено, що 30.12.2009 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»№ 1759-VI. Пунктом 3 частини 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» було внесено зміни до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зокрема, частину першу статті 17 доповнено реченням такого змісту: «Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін». Позивач, відповідно до статті 1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»є суб'єктом малого підприємництва, оскільки відповідає вимогам, вказаним у статті 1 Закону, що підтверджується відповідними доказами. З огляду на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», договір оренди № 2/09 нерухомого майна від 10.08.2009 є продовженим терміном до 5 років від дня укладення договору, оскільки орендар (позивач у справі) не пропонує менший термін. Втім, не зважаючи на встановлений Законом термін договору оренди, відповідач заперечує право позивача користуватись орендованим майном впродовж додаткового строку, визначеного Законом. 15.06.2012 позивач надіслав відповідачеві листа вих. № 3, в якому вказував на положення вищевказаних законодавчих актів, що регулюють відносини оренди з суб'єктами малого підприємництва, та наголошував на продовженні користуванні майном після спливання передбаченого договором оренди строку. 19.06.2012 відповідач надіслав на адресу позивача лист вих. № 250, в якому заперечував у позивача існування права користування нерухомими майном, що було передане у тимчасове користування позивачеві за договором № 2/09 від 10.08.2009 Таким чином, відповідач вважає, що договір оренди № 2/09 від 10.08.2009 втрачає з 11.07.2012 чинність, та відповідно орендар (позивач у справі) втратив право користування орендованим майном, та повинен повернути майно відповідачеві за актом прийому передачі. Така позиція відповідача, суперечить положенням чинного законодавства України та порушує права та законні інтереси позивача, у зв'язку з чим вони підлягає судовому захисту, в порядку та з підстав зазначених у цьому позові. По даній справі відбулось два судових засідання, сторони належним чином були повідомлені про час та місце судових засідань, але відповідач відзив на позов та витребувані документи не надав, представники сторін в судове засідання не прибули, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд дійшов до наступного. Згідно ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель", на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Частиною 1 ст. 210 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. В договорі оренди у розділі 4 «Права та обов'язки сторін»в пункті 4.1.12 передбачено, що орендар зобов'язаний здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію цього договору за рахунок своїх коштів. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»обов'язковій державні реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, а саме право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами. На вимогу суду позивач не надав до справи доказів виконання вимог пункту 4.1.12 договору оренди, укладеного між сторонами, тому, враховуючи положення статей 209, 210 Цивільного кодексу України правочин з укладення договору оренди № 2/09 від 10.08.2009 є невчиненим та договір не набрав чинності. Таким чином строк дії договору оренди № 2/09 від 10.08.2009, який не набрав чинності, не може бути продовжений, а тому в задоволені позову слід відмовити. Приміщення площею 25 кв. м., розташоване на 6-му поверсі будівлі за адресою: м. Луганськ, кв. Якіра, 8б, знаходиться в користуванні позивача безпідставно і підлягає звільненню. Таким чином, позов слід визнати необґрунтованим і в його задоволені відмовити повністю. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача. Платіжним дорученням від 20.07.2012 № 607 позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 1102 грн. 00 коп., тоді як за звернення до суду з позовом немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1073 грн. 00 коп. Таким чином позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі ніж було потрібно. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. З урахуванням викладеного, на підставі ухвали суду, позивачу підлягає поверненню судовий збір у сумі 29 грн. 00 коп. У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд в и р і ш и в: 1.У задоволені позову відмовити. 2.Судові витрати покласти на позивача. 3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 4.Повне рішення складено і підписано –27.08.2012. Суддя                                                                                          В.Д.Воронько