Рішення

від 21.08.2012 по справі 19/5014/1531/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.08.12 Справа № 19/5014/1531/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Качановської О.А., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватної агрофірми "Обрії", с.Петропілля Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецхімбуд", м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 67789 грн. 14 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -представник не прибув;

від відповідача -представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 66000,00 грн., пені у розмірі 1491,60 грн. та 3% річних в сумі 297,54 грн. за договором № 05/03 від 05.03.2012.

Сторони не скористались наданим їм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважних представників у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи. Причини неявки суду не повідомили.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач позов не оспорив, доказів перерахування заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецхімбуд" (продавець, відповідач) та Приватною аргофірмою "Обрії" (покупець, позивач) 05.03.2012 був укладений договір № 05/03, за умовами якого продавець зобов"язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець -прийняти товар та оплатити продавцю його вартість відповідно до умов цього договору (п.1.1 договору).

Договір набуває чинності від дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2012. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від обов"язку належного виконання зобов"язань, що виникли в період його дії та від відповідальності за їх невиконання, визначеної договором (п.6.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору найменування товару та його кількість, ціна одиниці товару та його загальна вартість, інші необхідні істотні умови зазначаються у специфікаціях, які є невід"ємною частиною договору.

За відсутності специфікації з погодженими істотними умовами поставки сторони вважаються дані, зазначені у документі, що підтверджує факт отримання товару покупцем (п.1.3 договору).

На виконання умов договору сторони підписали специфікацію № 1 від 05.03.2012, згідно до якої продавець зобов"язався передати у власність покупця 20 тонн селітри аміачної на загальну суму 66000,00 грн. з ПДВ (а.с.18).

В п.2.2 договору сторони домовились, що поставка товару покупцеві здійснюється узгодженими партіями протягом 5-7 днів після отримання відповідної його заявки, якщо інше не обумовлено додатковою угодою сторін.

Згідно до п.3.1 договору оплата товару здійснюється, як правило, на умовах 50% передплати.

Оплата здійснюється на підставі виставлених продавцем рахунків. Відсутність рахунку не звільняє покупця від обов"язку оплати отриманого від продавця товару. У цьому випадку оплата здійснюється з посиланням на відповідний видатковий документ, що підтверджує факт отримання товару (п.3.4 договору).

Відповідно до вищезазначених умов договору покупець перерахував на рахунок продавця, згідно до платіжного доручення № 121 від 06.03.2012, на підставі рахунка-фактури № 24 від 05.03.2012, грошову суму у розмірі 66000,00 грн. (а.с.20-21).

Відповідач свої договірні зобов"язання не виконав і товар в передбачений договором термін не поставив. Згідно листа-повідомлення вих. № 27 від 02.04.2012 зазначив, що поставка товару відбудеться 04.04.2012, у разі непоставки будуть повернуті перераховані кошти в сумі 66000,00 грн. (а.с.22).

Але й це зобов"язання відповідачем виконано не було, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-08/369 від 29.06.2010 господарські суди у вирішенні спорів не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Так, відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки .

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ст.174 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з приписів ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ст.220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.

Відповідно до ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов'язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов"язань з поставки товару, позивач відповідно до приписів законодавства має право відмовитись від прийняття товару та вимагати повернення попередньої оплати.

За правилами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи відсутність письмової згоди сторін щодо повернення відповідачем попередньої оплати, та строків такого повернення, при визначенні вказаного строку слід керуватись приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

05.04.2012 позивач направив на адресу відповідача претензію № 18 з вимогою повернути перераховані ним кошти (а.с.23-24), яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем господарських зобов"язань підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.7 договору в разі прострочення поставки/до поставки і недотримання термінів заміни неякісного товару постачальник виплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від вартості товару, який має бути поставлений, за кожен день прострочення, і 3% річних від вартості товару, який має бути поставлений, до дня виконання зобов"язання включно.

Тобто позивачем обгрунтовано за період з 14.03.2012 по 07.05.2012 нараховані відповідачу пеня у розмірі 1487,75 грн. (з урахуванням заяви від 10.07.2012) та 3% річних у сумі 297,54 грн. В решті вимог стосовно стягнення пені слід відмовити за необгрунтваністю, оскільки позивач надав уточнений розрахунок, але з заявою про зменшення позовних вимог до суду не звертався.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.08.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватної агрофірми " Обрії", с.Петропілля Харківської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецхімбуд", м.Сєвєродонецьк Луганської області, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецхімбуд", Луганська область, м.Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, б.11Б, кв.47, код 31845491 на користь Приватної агрофірми "Обрії", Харківська область, Лозівський район, с.Петропілля, вул.Зелена, б.1, код 23907122 передплату в сумі 66000 грн. 00 коп., пеню в розмірі 1487 грн. 75 коп., 3% річних в сумі 297 грн. 54 коп., судовий збір в сумі 1609 грн. 41 коп., видати наказ позивачу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.08.2012.

Суддя Т.В. Косенко