Рішення

від 21.08.2012 по справі 3пд/5014/1560/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.08.12 Справа № 3пд/5014/1560/2012

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Стаханов Луганської області

до Першої міської лікарні, м. Стаханов Луганської області

про визнання наявності права на оренду нежитлового приміщення

суддя Секірський А.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 6859 від 13.06.2012,

від відповідача - Іванов В.Д., посвідчення депутата № 14 від 10.11.2010, виписка з наказу № 3-к від 27.01.2011.

В судовому засіданні 07.08.2012 на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11 годин 00 хвилин 21.08.2012,

в с т а н о в и в:

Суть спору: 26.06.2012 фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (далі -Позивач) заявлено вимогу про визнання наявності у позивача права на оренду вбудованого нежитлового приміщення (палата №1), яке розташовано на другому поверсі хірургічного відділення № 1 в будівлі 1-ї міської лікарні, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, терміном до 16.07.2014, згідно до укладеного Першою міською лікарнею (далі -Відповідач) із ФОП ОСОБА_1 договору оренди № 202/32 від 16.07.2009.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на факт порушення відповідачем ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки відповідачем у справі на адресу відповідача надіслано листа від 06.03.2012 № 239 щодо припинення укладеного сторонами у справі договору оренди № 202 від 16.07.2009 та повернення орендованого майна.

Вважаючи порушеним своє право на оренду державного майна, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві та письмових поясненнях від 10.07.2012 та від 07.08.2012.

Письмовими поясненнями від 24.07.2012 та від 07.08.2012 відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що орендоване позивачем у справі за вказаним вище договором майно його власник буде використовувати для власних потреб. Крім того, відповідач послався на те, що у випадку недосягнення домовленості відносно умов договору передбачене законом переважне право орендаря на укладання договору припиняється.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників учасників судового процесу, суд встановив такі фактичні обставини.

16.07.2009 сторонами укладено договір оренди № 202/32, предмет якого визначено пунктом 1, а саме -п.1.1 -у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає в користування за плату на певний строк об'єкт оренди: вбудоване нежитлове приміщення (палата №1), яке розташоване на другому поверсі хірургічного відділення № 1 в будівлі 1-ї міської лікарні, п.1.2 - об'єкт, що передається в оренду за цим договором є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Стаханова та розташовано за адресою: АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі 1-ї міської лікарні, має загальну площу 18,2 кв.м., ринкова вартість якого визначена згідно висновку про вартість майна та становить: 22107,00 грн. без урахування ПДВ (а.с.33-35).

Майно, що є предметом договору, передане позивачеві за відповідним актом приймання-передачі (а.с.36), що сторонами у справі не спростовується.

Відповідно до умов пункту 9.1 договору його укладено на строк з 16.07.2009 по 16.07.2010.

Як встановлено пунктом 9.12 договору, після закінчення строку дії договору його дія може бути продовжена згідно чинного законодавства.

Додатковою угодою від 25.11.2009 (а.с. 13) сторони договору продовжили термін його дії до 16.06.2012.

Покладені на відповідача обов'язки, у тому числі з повної та своєчасної сплати орендної плати, останній виконував у повному обсязі, що не спростовується відповідачем у справі.

Листом від 06.03.2012 № 239 (а.с. 16) відповідач у справі повідомив позивача про закінчення строку дії договору та про те, що продовжуватися строк його дії не буде.

В подальшому листом від 08.06.2012 № 628 (а.с. 17) відповідачем позивачеві було запропоновано звільнити орендоване приміщення та підписати відповідний акт передачі майна балансоутримувачу.

Посилаючись на порушення у випадку припинення договору оренди положень ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також своїх прав як орендаря вказаного майна, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали, додані до позовної заяви, надані учасниками судового процесу докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності їх структурних підрозділів, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269 - XII (в редакції Закону N 98/95-ВР від 14.03.1995,ВВР, 1995, N 15, ст.99, із змінами) (далі за текстом -Закон про оренду), а також положеннями Глави 56 Цивільного кодексу України "Найм. Оренда".

Відповідно до ст. 17 Закону про оренду (із змінами, внесеними згідно із Законом N 1759-VI (1759-17) від 15.12.2009) термін договору оренди визначається за погодженням сторін; термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін . Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору (частина третя статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V (997-16) від 27.04.2007; в редакції Закону N 1022-VI (1022-17) від 19.02.2009).

Останні зміни до Закону про оренду були внесені згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 № 1759- IV, метою прийняття якого законодавець визначив створення сприятливих умов для започаткування та ведення бізнесу в Україні. Відповідно до пункту 2 частини 3 цього Закону частину першу статті 17 Закону про оренду доповнено реченням такого змісту: "Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін" .

У частині 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" зазначено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, слід вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін .

Оскільки строк дії укладеного сторонами у даній справі договору оренди є меншим, ніж п'ять років (з 16.07.2009 по 16.06.2012 - з урахуванням умов додаткової угоди до договору), то відповідно до приписів частини 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 № 1759- IV, він вважається продовженим до п'яти років, тобто до 16.07.2014 .

Як встановлено судом, позивач як орендар належним чином виконував покладені на нього договором оренди обов'язки.

Крім того, після 16.06.2012 відповідачем у справі на адресу позивача продовжували надсилатися рахунки на сплату орендної плати за користування орендованим майном (зокрема, наявні у матеріалах справи рахунок № 535 від 01.08.2012, платіжне доручення № 690 від 01.08.2012 з призначенням платежу «сплата за оренду згідно рах. № 535, 536 від 01.08.2012»на суму 2146,83 грн.).

10.07.2012 сторонами у справі здійснене звірення взаємних розрахунків за договором № 202, складений відповідний акт, в якому зазначено про відсутність у позивача заборгованості зі сплати орендної плати відповідачеві.

З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку про необхідність продовження укладеного сторонами у даній справі договору на строк, визначений положеннями Законів України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 № 1759- IV та "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269 - XII ( в редакції Закону N 98/95-ВР від 14.03.95,ВВР, 1995, N 15, ст. 99 , із змінами ), а саме до 16.07.2014 .

Щодо доводів відповідача про намір використовувати орендоване відповідачем майно слід зазначити таке.

Договір відповідно до приписів частини 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15 грудня 2009 року № 1759- IV вважається продовженим до п'яти років, тобто його строк не закінчився і він діє до 16.07.2014. В такому випадку відповідач обмежений у праві використовувати спірне майно у власних потребах.

Заборгованості зі сплати орендної плати за договором позивач не має, що не спростовано відповідачем.

Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для одностороннього припинення укладеного з позивачем договору оренди .

З урахуванням матеріалів справи, її фактичних обставин суд доходить висновку про факт порушення вказаними листами права позивача на продовження укладеного сторонами у справі договору оренди та обґрунтованість звернення позивача до суду за захистом такого права.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Крім того, приписами ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України чітко визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача. Зокрема, вказаною нормою передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання права .

Аналогічне за змістом положення містить і ст. 20 Господарського кодексу України, якою визначено, що усунення допущеного відповідачем порушення права позивача може бути здійснене шляхом визнання наявності або відсутності прав .

Поняття "визнання права" в розумінні приписів норм вказаних кодифікованих нормативних актів є тотожним заявленій позивачем вимозі про визнання за ним права на оренду вбудованого нежитлового приміщення (палата №1), яке розташовано на другому поверсі хірургічного відділення № 1 в будівлі 1-ї міської лікарні, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, терміном до 16.07.2014, згідно до укладеного Першою міською лікарнею (далі -Відповідач) із ФОП ОСОБА_1 договору оренди № 202/32 від 16.07.2009.

З урахуванням викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_2 код НОМЕР_1, право на оренду вбудованого нежитлового приміщення (палата №1), яке розташовано на другому поверсі хірургічного відділення № 1 в будівлі 1-ї міської лікарні, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, терміном до 16.07.2014 , згідно до укладеного між сторонами договору оренди № 202/32 від 16.07.2009.

3. Стягнути з Першої міської лікарні, м. Стаханов Луганської області, пров. Лісовий, буд. 16, код 26403238, на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 код НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 1073 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2012.

Суддя А.В. Секірський