Постанова

від 15.08.2012 по справі 2а-6089/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2012 року 2а-6089/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представників позивача - Селітренікова Л.М., Сватухи О.В., Рурак О.Л.,

представника відповідача - Ядвіжиної Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сояагрокорм"

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сояагрокорм" з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 17.11.2011 № 0000312301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 1016963,50 грн., з яких: 852874,00 грн. - за основним платежем; 164089,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 17.11.2011 № 0000322301, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І-й квартал 2011 року в розмірі 854434,00 грн.;

від 17.11.2011 № 0000332301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" на загальну суму 1470767,06 грн., з яких: 1212360,32 - за основним платежем; 258406,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам за надані послуги (змішування соєвої та соняшникової макухи з локсидантами), а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни послуг. На думку посадових осіб податкового органу, ніякі послуги контрагентами фактично не надавались, позивач не мав не меті отримання послуг у дійсності, а правочини уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань. Крім того, за даними податкового органу контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за укладеними угодами. Податковий орган вважає правочини, укладені між позивачем і контрагентами, нікчемними і такими, що порушують інтереси держави та суспільства, тому формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Крім того, в основу визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість покладено дані про заниження позивачем податкового зобов'язання, що сталося внаслідок включення до складу податкового кредиту у звітному податковому періоді сум податку на додану вартість, які підтверджені податковими накладними, що отримані позивачем із запізненням.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними: договори, укладені між ним і контрагентами, мали реальний характер - послуги надані контрагентами в повному обсязі і оплачені, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності. Крім того, позивач здійснив віднесення сум податку на додану вартість, сплачених ним у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) лише тоді, коли отримав податкові накладні від контрагентів, тобто, коли виникли підстави для включення вказаних сум до складу податкового кредиту.

Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сояагрокорм" є юридичною особою, що зареєстрована 19.06.2007 Фастівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Фастівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

У жовтні 2011 року посадовими особами Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2011 (акт перевірки від 28.10.2011 № 393/65-35221819).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 656354,00 грн., з яких: 281751,00 грн. - за ІІ-й квартал 2010 року у сумі; 290597,00 грн. - за ІІІ-й квартал 2010 року; 84000,00 грн. - за IV-й квартал 2010 року;

пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ-й квартал 2011 року на суму 196520,00 грн.;

пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І-й квартал 2011 року на суму 854433,00 грн.;

підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1033622,95 грн., з яких: у квітні 2010 року - на суму 453154,75 грн.; у травні 2010 року - на суму 62684,49 грн.; у червні 2010 року - на суму 126410,72 грн.; у липні 2010 року - на суму 95353,77 грн.; у серпні 2010 року - на суму 104561,95 грн.; у вересні 2010 року - на суму 97592,98 грн.; у жовтні 2010 року - на суму 8381,00 грн.; у грудні 2010 року - на суму 85483,29 грн.;

пунктів 198.3, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 178737,37 грн., з яких: за січень 2011 року - на суму 62860,00 грн.; за лютий 2011 року - на суму 1158777,37 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій з придбання позивачем послуг по змішуванню соєвої муки, соняшникової та соєвої макухи у наступних контрагентів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбіес профіт"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальміуська торгова компанія"; Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ Продінвест".

Зокрема, податковий орган дійшов висновку про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, з тих мотивів, що за даними перевірок вказаних контрагентів у податкових органів виникла підозра у проведенні через них транзитних фінансових потоків, спрямованих на незаконне отримання податкової вигоди платниками податків за ланцюгом постачання, з використанням суб'єктів, які ухиляються від сплати податків. За твердженнями відповідача, контрагенти позивача не мають адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за договорами. Таким чином, правочини укладено між позивачем і контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди та мінімізації податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, вони є нікчемним.

За результатами перевірки Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцію Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 17.11.2011 № 0000312301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 1016963,50 грн., з яких: 852874,00 грн. - за основним платежем; 164089,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 17.11.2011 № 0000322301, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І-й квартал 2011 року в розмірі 854434,00 грн.;

від 17.11.2011 № 0000332301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" на загальну суму 1470767,06 грн., з яких: 1212360,32 - за основним платежем; 258406,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Під час судового розгляду судом встановлено, що в основу податкового повідомлення-рішення від 17.11.2011 № 0000312301 про визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 1016963,50 грн., з яких: 852874,00 грн. - за основним платежем; 164089,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, покладено висновки про відсутність факту одержання послуг по змішуванню соєвої та соняшникової макухи з локсидантами, що були надані контрагентами позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "Айбіес профіт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Кальміуська торгова компанія", Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ Продінвест" на загальну суму 852874,00 грн. і, як наслідок, - висновок про нікчемність правочинів, на підставі яких здійснювались ці господарські операції.

В основу податкового повідомлення-рішення від 17.11.2011 № 0000322301 про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І-й квартал 2011 року в розмірі 854434,00 грн. покладено ті ж дані про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Айбіес профіт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Кальміуська торгова компанія", Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ Продінвест", оскільки розмір податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток за 2010 рік впливає на показник від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І-й квартал 2011 року.

В основу податкового повідомлення-рішення від 17.11.2011 № 0000332301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" на загальну суму 1470767,06 грн., з яких: 1212360,32 грн. - за основним платежем; 258406,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, покладено твердження податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 1212360,32 грн. Зазначена сума завищення податкового кредиту пов'язується з формуванням позивачем цього показника на підставі податкових накладних, одержаних від Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбіес профіт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальміуська торгова компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ Продінвест" на загальну суму 695969,93 грн. за господарськими операціями, які податковий орган вважає нікчемними, а також формування податкового кредиту на підставі податкових накладних на загальну суму 516390,39 грн., отриманих позивачем із запізненням, тобто виписаних постачальниками товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах, але включених позивачем до складу податкового кредиту лише у тих звітних податкових періодах, в яких отримано ці податкові накладні.

Таким чином, судом встановлено, що в основу усіх трьох податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються в даній справі, податковим органом покладено одні й ті ж обставини, а саме: включення до складу валових витрат та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум, сплачених контрагентам за господарськими операціями, які не мають реального характеру, на підставі правочинів, які податковий орган вважає нікчемними, а також формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих із запізненням.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти надання контрагентами послуг, оплату позивачем їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни послуг, а також виготовив спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, що містять дані про юридичних осіб - контрагентів позивача.

З приводу господарських операцій, що здійснювались між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Айбіес профіт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Кальміуська торгова компанія", Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ Продінвест" судом, на підставі зібраних по справі доказів, встановлено наступне.

Як убачається з акта перевірки від 28.10.2011 № 393/65-35221819, у періоді з 01.04.2010 по 30.06.2011 позивач здійснював господарські операції з придбання сої, жмиха соняшника, макухи соєвої, олії соєвої, зародків кукурудзи, м'яса куриного, яєць куриних, метіоніну, локсидану, інших кормових добавок, а також послуг з перевезення, змішування та оренди обладнання та транспортних засобів (т.1, а.с. 30, 39).

Так, позивач на підставі договору від 20.05.2009 № 397/ОР/09, укладеного з ТОВ "Агромікс Україна", орендував приміщення у с. Королівка Фастівського району Київської області, а на підставі договору від 01.05.2010 № 1/10, укладеного з СТОВ "Нива", орендував виробниче обладнання для переробки сої. Крім того, у періоді, що перевірявся, позивач мав у користуванні вантажні та легкові транспортні засоби (т.1, а.с. 37-38).

Господарські операції з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) належним чином відображені в бухгалтерському обліку (сальдові відомості по рахунках 631 "Розрахунки з постачальниками", 20 "Сировина і матеріали", 23 "Виробництво", 26 "Готова продукція", 28 "Товари", 311 "Поточні рахунки в банках", 92 "Адміністративні витрати", які сформовано на підставі первинних документів - банківських виписок, накладних на отримання товару, звітів підзвітних осіб, актів виконаних робіт, рахунків на оплату).

У грудні 2010 року та січні 2011 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Айбіес профіт" (виконавець) укладено три договори: від 01.12.2010 № 257/ПОС/10; від 04.01.2011 № 47; від 04.01.2011 № 48, згідно з якими виконавець зобов'язувався надати позивачу послуги по змішуванню соєвої та соняшникової макухи з локсидантами на території замовника.

Вартість послуг визначалась сторонами виходячи з ціни послуг за одну тону продукції (480,00 грн. за 1 тону змішаної соєвої макухи з локсидантами за договором від 01.12.2010 № 257/ПОС/10; 460,00 грн. за 1 тону змішаної соєвої макухи з локсидантами за договором від 04.01.2011 № 47; 180,00 грн. за 1 тону змішаної соняшникової макухи з локсидантами за договором від 04.01.2011 № 48).

Факт видачі виконавцю послуг компонентів для змішування оформлювався сторонами шляхом складання уповноваженими представниками сторін актів приймання давальницької сировини, що містять дані про обсяг компонентів для виготовлення готової продукції, а факт надання послуг (виконання робіт) виконавцем - шляхом складання актів здачі-приймання готової продукції та актів здачі-приймання робіт (надання послуг), що містять дані про обсяг готової продукції у тонах та вартість послуг.

Видача компонентів для виготовлення продукції і прийняття готової продукції підтверджується також дослідженими у судовому засіданні місячними матеріальними звітами по складу за відповідні періоди.

Усього Товариство з обмеженою відповідальністю "Айбіес профіт" надало позивачу послуги по змішуванню соєвої та соняшникової макухи з локсидантами в загальному обсязі 2076 тон на загальну суму 1428520,00 грн., з яких: на суму 403200,00 грн. - за договором від 01.12.2010 № 257/ПОС/10; на суму 932080,00 грн. - від 04.01.2011 № 47; на суму 93240,00 грн. - від 04.01.2011 № 48.

Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі. За надані послуги позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбіес профіт" кошти на загальну суму 1428520,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Айбіес профіт", позивач відніс до складу валових витрат, та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни послуг за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбіес профіт" податкові накладні у кількості п'ять штук на загальну суму 1428520,00 грн., у т.ч. ПДВ - 238086,67 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за грудень 2010 року, січень та лютий 2011 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб -підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айбіес профіт" є юридичною особою, що зареєстрована 05.07.2010 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією, стан відомостей про юридичну особу - підтверджено, на день судового розгляду юридична особа перебуває в стані припинення.

У вересні 2009 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Кальміуська торгова компанія" (виконавець) укладено два договори: від 01.09.2010 № 191/ПОС/10 та від 01.09.2010 № 192/ПОС/10, згідно з якими виконавець зобов'язувався надати позивачу послуги по змішуванню соєвої та соняшникової макухи з локсидантами на території замовника.

Вартість послуг визначалась сторонами виходячи з ціни послуг за одну тону продукції (400,00 грн. за 1 тону змішаної соєвої макухи з локсидантами за договором від 01.09.2010 № 191/ПОС/10; 200,00 грн. за 1 тону змішаної соняшникової макухи з локсидантами за договором від 01.09.2010 № 192/ПОС/10).

Факт видачі виконавцю послуг компонентів для змішування оформлювався сторонами шляхом складання уповноваженими представниками сторін актів приймання давальницької сировини, що містять дані про обсяг компонентів для виготовлення готової продукції, а факт надання послуг (виконання робіт) виконавцем - шляхом складання актів здачі-приймання готової продукції та актів здачі-приймання робіт (надання послуг), що містять дані про обсяг готової продукції у тонах та вартість послуг.

Видача компонентів для виготовлення продукції і прийняття готової продукції підтверджується також дослідженими у судовому засіданні місячними матеріальними звітами по складу за відповідні періоди.

Усього Товариство з обмеженою відповідальністю "Кальміуська торгова компанія" надало позивачу послуги по змішуванню соєвої та соняшникової макухи з локсидантами в загальному обсязі 1378 тон на загальну суму 521600,00 грн., з яких: на суму 492000,00 грн. - за договором від 01.09.2010 № 191/ПОС/10; на суму 29600,00 грн. - від 01.09.2010 № 192/ПОС/10.

Розрахунки за надані послуги між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Кальміуська торгова компанія" на загальну суму 521600,00 грн. здійснювались шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, факт розрахунку підтверджується дослідженою у судовому засіданні копією акту заліку зустрічних однорідних вимог від 01.10.2010 на суму 521600,00 грн.

Кошти, враховані у складі операції із заліку зустрічних однорідних вимог, позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни послуг за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальміуська торгова компанія" податкові накладні у кількості дві штуки на загальну суму 521600,00, у т.ч. ПДВ - 86933,33 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за вересень 2010 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб -підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кальміуська торгова компанія" є юридичною особою, що зареєстрована 08.04.2010 Виконавчим комітетом Донецької міської ради. Основними видами діяльності вказаної юридичної особи є: змішане сільське господарство; інші види оптової торгівлі. На день судового розгляду стан юридичної особи - припинено.

У вересні 2009 року між позивачем (замовником) і Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ Продінвест" (виконавець) укладено договір від 01.10.2009 № 481/ПОС/09, згідно з якими виконавець зобов'язувався надати позивачу послуги по змішуванню соєвої макухи з локсидантами на території замовника. Вартість послуг визначалась сторонами виходячи з ціни послуг за одну тону продукції (400,00 грн. за 1 тону змішаної соєвої макухи з локсидантами).

Факт видачі виконавцю послуг компонентів для змішування оформлювався сторонами шляхом складання уповноваженими представниками сторін актів приймання давальницької сировини, що містять дані про обсяг компонентів для виготовлення готової продукції, а факт надання послуг (виконання робіт) виконавцем - шляхом складання актів здачі-приймання готової продукції та актів здачі-приймання робіт (надання послуг), що містять дані про обсяг готової продукції у тонах та вартість послуг.

Видача компонентів для виготовлення продукції і прийняття готової продукції підтверджується також дослідженими у судовому засіданні місячними матеріальними звітами по складу за відповідні періоди.

Усього Товариство з обмеженою відповідальністю "КФ Продінвест" надало позивачу послуги по змішуванню соєвої макухи з локсидантами в загальному обсязі 11773,33 тон на загальну суму 2185235,00 грн.

Розрахунки за надані послуги між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ Продінвест" здійснювались частково у безготівковій формі, а частково шляхом заліку зустрічних однорідних вимог. Так, за надані послуги позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ Продінвест" кошти на загальну суму 1138685,75 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок. Розрахунки на суму 1046546,25 грн. здійснювались шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, факт розрахунку шляхом заліку підтверджується дослідженими в судовому засіданні копіями актів заліку зустрічних однорідних вимог від 01.07.2010 на суму 482076,00 грн. та від 01.09.2010 на суму 564473,00 грн.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "КФ Продінвест" та враховані у складі операції із заліку зустрічних однорідних вимог позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни послуг за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ Продінвест" податкові накладні у кількості одинадцять штук на загальну суму 2225699,54 грн., у т.ч. ПДВ - 370949,93 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2010 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців встановлено, наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КФ Продінвест" є юридичною особою, що зареєстрована 03.07.2008 Виконавчим комітетом Донецької міської ради. На день судового розгляду стан юридичної особи - припинено.

Стосовно формування податкового кредиту на підставі податкових накладних на загальну суму 516390,39 грн., отриманих позивачем від постачальників товарів (робіт, послуг) із запізненням, судом встановлено наступне.

Як факт, що визнається сторонами, судом встановлено, що до складу податкового кредиту в період з квітня 2010 року по лютий 2011 року позивач включив суми ПДВ, сплачені постачальникам товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними на загальну суму 516390,42 грн., виписаними у попередніх податкових періодах, у тому числі:

за квітень 2010 року на суму 330712,25 грн. (кількість податкових накладних - двадцять п'ять штук, виписані у період з листопада 2009 по березень 2010);

за травень 2010 року на суму 22908,69 грн. (кількість податкових накладних - шість штук, виписані у період з грудня 2009 по березень 2010);

за червень 2010 року на суму 63223,22 грн. (кількість податкових накладних - чотирнадцять штук, виписані у період з травня 2009 по березень 2010);

за липень 2010 року на суму 27520,47 грн. (кількість податкових накладних - п'ять штук, виписані у період з травня 2009 по лютий 2010);

за серпень 2010 року на суму 33595,25 грн. (кількість податкових накладних - дві штуки, виписані у грудні 2009);

за вересень 2010 року на суму 3915,58 грн. (кількість податкових накладних - дві штуки, виписані у листопаді 2009, березні 2010);

за жовтень 2010 року на суму 8381,00 грн. (кількість податкових накладних - одна штука, виписана в жовтні 2009);

за грудень 2010 року на суму 18283,29 грн. (кількість податкових накладних - п'ять штук, виписані у період з грудня 2009 по березень 2010);

за лютий 2011 року на суму 7850,67 грн. (кількість податкових накладних - одна штука, виписана в березні 2010).

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, позивач включив зазначені суми до складу податкового кредиту лише у тому звітному податковому періоді, в якому отримав від постачальників товарів (робіт, послуг) податкові накладні, тобто із запізненням.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини до 1 січня 2011 року регулювались законами України "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а з 1 січня 2011 року - відповідними положеннями Податкового кодексу України. З приводу оцінки дійсності господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, - положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам в оплату послуги по змішуванню соєвої та соняшникової макухи з локсидантами, а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам позивача у складі ціни наданих послуг, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі послуги фактично не надавались, договори про надання послуг є нікчемними, тому формування валових витрат і податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності фактів ненадання маркетингових послуг позивачу його контрагентами, що покладено в основу тверджень податкового органу про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти надання позивачу послуг та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі товари чи послуги позивачем не придбавались у контрагентів.

Суд зазначає, що прийняття податкового повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Як встановлено судом, висновки податкового органу про відсутність факту надання послуг ("безтоварність" господарських операцій) та нікчемність правочинів ґрунтуються не на даних, одержаних за результатами безпосередньої перевірки активів позивача і дослідження його фінансово-господарських документів, а відтворюють показники аналітичних баз даних, що стосуються інших платників податків - контрагентів позивача.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентами, є бездоказовим, а тому безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

До 1 квітня 2011 року платники податку на прибуток, об'єкт та база оподаткування, ставки податку, порядок обліку, звітування та сплати податку до бюджету визначались Законом України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем контрагентам - Товариству з обмеженою відповідальністю "Айбіес профіт"; Товариству з обмеженою відповідальністю "Кальміуська торгова компанія"; Товариству з обмеженою відповідальністю "КФ Продінвест" в оплату за надані послуги по змішуванню соєвої та соняшникової макухи з локсидантами, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", податковим органом суду не наведено і не доведено.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 22.4 статті 22 вказаного Закону передбачено, що від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягає включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень.

За недоведеності відповідачем того факту, що послуги контрагентами не надавались, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових, показника від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток і, відповідно, про заниження податку на прибуток підприємств, є безпідставними.

Тому, податкові повідомлення рішення: від 17.11.2011 № 0000312301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств", а також від 17.11.2011 № 0000322301, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І-й квартал 2011 року, підлягають скасуванню як безпідставні.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає, що у період з липня 2011 по грудень 2011 спірні правовідносини регулювались положеннями Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а з 1 січня 2011 року - Податковим кодексом України, які встановлюють аналогічне за змістом правове регулювання.

Так, підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

З 1 січня 2011 року платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються положеннями розділу V Податкового кодексу України.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Однак, це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас, згідно з абзацом третім пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.15. статті 201 Податкового кодексу України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пунктів 198.2, 198,3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій. Водночас таке право зберігається за платником податків протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт товару надання послуг контрагентами та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Окремо суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами та платниками податків за ланцюгом постачання.

Суд також дійшов висновку про те, що позивач діяв правомірно, коли не включав до податкового кредиту не підтверджені податковими накладними суми ПДВ, та включив сплачені суми податку лише після отримання податкових накладних в межах 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Позбавлення платника податків права включати сплачені ним у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість лише тому, що податкові накладні отримано із запізненням, в наступних податкових періодах, означатиме запровадження принципів подвійного оподаткування та протиправної конфіскації майна такого платника податків, що є неприпустимим у правовій державі.

Таким чином, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", пунктів 198.3, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, є помилковими і безпідставними.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011 № 0000332301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)", підлягає скасуванню як безпідставне.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області:

від 17.11.2011 № 0000322301, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Сояагрокорм" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І-й квартал 2011 року в розмірі 854434,00 грн.;

від 17.11.2011 № 0000332301, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Сояагрокорм" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" на загальну суму 1470767,06 грн., з яких: 1212360,32 грн. - за основним платежем; 258406,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 17.11.2011 № 0000312301, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Сояагрокорм" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 1016963,50 грн., з яких: 852874,00 грн. - за основним платежем; 164089,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сояагрокорм" сплачений ним судовий збір у сумі 30 (тридцять) гривень 12 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "20" серпня 2012 р.