Постанова

від 13.08.2012 по справі 2а/1270/2761/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/2761/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Гончарової І.А.,

за участю секретаря: Рубей К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виробничо-промислового приватного підприємства «Нафтопродукт і К» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, складання акту перевірки №176/236/31142393 від 25.01.2012 року та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0000032360 від 26.01.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2012 року Виробничо-промислове приватне підприємство «Нафтопродукт і К» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000032360 від 26.01.2012 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 203819 грн.

25.06.2012 року позивач уточнив позовні вимоги, в обгрунтування яких, зокрема, послався на те, що податкове повідомлення-рішення №0000032360 від 26.01.2012 року було складено Алчевською ОДПІ протиправно з порушенням законодавства. Відповідачем не дотримано вимоги п.77.4 ст.77, п.п.78.1.1 п.п.78.1, п.78.4, ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України. Перевірка ВППП «Нафтопродукт і К» проводилась згідно наказу №86 від 23.01.2012 року та повинна була тривати з 24.01.2012 року п'ять робочих днів, згідно інформаційного листа від 23.01.2012 року №2742/231 підприємство повинно було надати документи бухгалтерського обліку для перевірки в строк до 24.01.2012 року. Наказ №86 та зазначений лист №2742/231 надіслані Підприємству 24.01.2012 року о 18 год. 07 хв., що підтверджується поштовим конвертом, однак позивачем вони отримані не були. Згідно акту перевірки №176/236/311393 від 25.01.2012 року перевірка проводилась з 24.01.2012 року по 25.01.2012 року. 25.01.2012 року позивачу Алчевською ОДПІ були нараховані штрафні санкції, відповідно до інформації від 25.01.2012 року відповідачем у телефонному режимі було запрошено представника Підприємства для підписання акту перевірки, однак телефон 4-46-13 не зареєстрований за ВППП «Нафтопродукт і К», таким чином невідомо, кому саме було повідомлено зазначену інформацію.

Крім того, у позові зазначено, що проводячи за один день перевірку, Алчевська ОДПІ керувалася в основному рішенням про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість від 31.01.2011 року, яке було надіслано на адресу позивача, але ним не отримано. До 18.03.2011 року позивач не повідомлявся про те, що він не є платником податку на додану вартість. При поданні до податкового органу свідоцтва платника ПДВ бухгалтером Підприємства 18.03.2011 року відповідачем було перевірено всі розрахунки та ніяких донарахувань вчинено не було. Крім того, щодо витребуваних Алчевською ОДПІ для проведення перевірки документів за період з 2004 року по 31.01.2012 року, позивач зазначив таке. Позивачем раніше надавалися всі необхідні документи для проведення перевірок, що підтверджується актами перевірок №1882/231-31142393 від 24.07.2007 р. за період з 01.04.2004 р. по 31.03.2007 р., №698/231-31142393 від 26.12.2008 р. за період з 01.04.2007 р. по 30.09.2008 р. Також, зазначено, що 01.07.2009 року на Підприємстві виникла пожежа, що підтверджується довідкою ГУ МНС України Луганської області від 19.11.2009 року №03-01/1474, про що було надіслано відповідне повідомлення до Алчевської ОДПІ. ВППП «Нафтопродукт і К» за минуванням строку давності та відповідно до акту про пожежу було утилізовано документи та складено акт від 07.07.2009 р.

Позивач в уточненій позовній заяві зазначає, що Підприємство у 2006 році придбало нерухомість, основні фонди без нарахування податкового кредиту з ПДВ. Однак, Алчевською ОДПІ при проведенні перевірки та складанні акту не були враховані первинні документи та декларації. Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем ст.184, оскільки анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість здійснено за рішенням Алчевської ОДПІ, а не за рішенням ВППП «Нафтопродукт і К», а також, порушення п.86.1, 86.3, 86.4 ст.86 при підписанні акту перевірки.

На підставі викладеного, позивач в уточненому адміністративному позові просив визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0000032360 від 26.01.2012 року, визнати протиправними дії Алчевської ОДПІ в частині проведення перевірки, складання акту перевірки №176/236/31142393 від 25.01.2012 року та пред'явлення податкового повідомлення-рішення №0000032360 від 26.01.2012 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, суду пояснив, що податкове повідомлення-рішення №0000032360 від 26.01.2012 року було винесено Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області протиправно, а перевірка проводилася з порушенням п.77.4 ст.77, п.п.78.1.1 п.п.78.1, п.78.4, ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України. Перевірка ВППП «Нафтопродукт і К» проводилась згідно наказу №86 від 23.01.2012 року та повинна була тривати з 24.01.2012 року протягом п'яти робочих днів. Згідно інформаційного листа від 23.01.2012 року №2742/231 Підприємство повинно було надати документи бухгалтерського обліку для перевірки до 24.01.2012 року, однак наказ №86 та лист №2742/231 надсилалися Підприємству 24.01.2012 року о 18 год. 07 хв., що підтверджується поштовим конвертом, однак, позивачем вони не отримані. Згідно акту перевірки №176/236/311393 від 25.01.2012 року перевірка проводилась з 24.01.2012 року по 25.01.2012 року. 25.01.2012 року позивачу Алчевською ОДПІ були нараховані штрафні санкції, відповідно до інформації від 25.01.2012 року відповідачем у телефонному режимі було запрошено представника позиача для підписання акту перевірки, однак телефон 4-46-13 не зареєстрований за ВППП «Нафтопродукт і К», таким чином невідомо, кому саме було повідомлено зазначену інформацію. Представник позивача зазначив, що при перевірці Підприємства Алчевська ОДПІ в основному керувалася рішенням про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість від 31.01.2011 року, яке було надіслано на адресу позивача та ним не отримано. До 18.03.2011 року позивача не повідомлявся про те, що він не є платником податку на додану вартість. При поданні до податкового органу свідоцтва платника ПДВ бухгалтером Підприємства відповідачем було перевірено всі розрахунки та ніяких донарахувань станом 18.03.2011 року вчинено не було. Крім того, позивачем раніше надавалися всі необхідні документи за період з 2004 року по 31.01.2012 року для проведення перевірок, що підтверджується актами перевірок №1882/231-31142393 від 24.07.2007 р. за період з 01.04.2004 р. по 31.03.2007 р., №698/231-31142393 від 26.12.2008 р. за період з 01.04.2007 р. по 30.09.2008 р. 01.07.2009 року на Підприємстві виникла пожежа, що підтверджується довідкою ГУ МНС України Луганської області від 19.11.2009 року №03-01/1474, про що було надіслано відповідне повідомлення до Алчевської ОДПІ. ВППП «Нафтопродукт і К» за минуванням строку давності та відповідно до акту про пожежу було утилізовано документи та складено акт від 07.07.2009 р. Представник позивач зазначив, що Підприємство у 2006 році придбало нерухомість, основні фонди без нарахування податкового кредиту з ПДВ. Однак, Алчевською ОДПІ при проведенні перевірки та складанні акту не були враховані первинні документи та декларації. Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем ст.184, оскільки анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість здійснено за рішенням Алчевської ОДПІ, а не за рішенням ВППП «Нафтопродукт і К», а також, зазначає про порушення п.86.1, 86.3, 86.4 ст.86 при підписанні акту перевірки.

Представник відповідача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав. У наданих суду запереченнях, зокрема, послався на те, що Алчевською ОДПІ в Луганській області відповідно до наказу №86 від 23.01.2012 року, повідомлення про проведення перевірки від 23.01.2012 року №2733/231, згідно п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст.79, п.184.7 ст.184 ПК України, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВППП «Нафтопродукт і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень 2011 року. Перевіркою встановлено, що по підприємству ВППП «Нафтопродукт і К» було прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ № 21/160 від 31.01.11 р. відповідно до п.п. і п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України. Рішення про анулювання платника ПДВ було надіслано позивачу засобами поштового зв'язку 31.01.11 р., але Підприємством отримано не було та повернуто поштою у зв'язку з закінченням терміну зберігання, про що податковою інспекцією складено довідку від 12.03.11 р. № 70/160-31142393. На адресу ВППП «Нафтопродукт і К» надсилався лист від 02.02.11 р. № 3060/160 про необхідність проведення умовного продажу товарних залишків за звичайними цінами, стосовно яких був нарахований кредит у минулих або поточному податковому періоду. Зазначений лист підприємством отримано не було - повернуто у зв'язку з закінченням терміну зберігання, про що складено акт від 15.03.11 р. № 74/10. У подальшому ВППП «Нафтопродукт і К» було повернуто свідоцтво платника ПДВ 18.03.11 р. до Алчевської ОДПІ. На адресу ВППП «Нафтопродукт і К» було надіслано лист від 23.01.11 р. № 2743/231 про необхідність надання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують залишки ТМЦ, необоротних активів, наявність основних засобів станом на 31.01.11 р. та їх придбання. З посиланням на п.42.3 ст.42 ПК України представник відповідача зазначив, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи ВППП «Нафтопродукт і К» були відсутні, позивач за адресою, вказаною в реєстраційних документах не знаходився, місцезнаходження посадових осіб невідомо, у зв'язку із чим перевірку було проведено за результатами аналізу данних АРМ «Облік податків та платежів», АРМ «Аудит», АРМ «Бест-Звіт», АІС «Податки», АРМ «Облік платників податків», АІС «Реєстр платників податків», звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». зазначаючи про порушення позивачем п.184.7 ст.184 ПК України, відповідач зазначив, що відповідно до додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за перший квартал 2011 року відображено, що станом на дату анулювання свідоцтва платника ПДВ 31.01.2011 р. на балансі Підприємства рахувалось запасів на суму 23151 тис. грн., основних засобів на суму 995941 грн. За період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. ВППП «Нафтопродукт і К» задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 0,0 грн. На порушення п.184.7 ст.184 Розділу V ПК України Підприємство у декларації за січень 2011 року не відображало податкові зобов'язання з ПДВ на суму 203818 грн. Таким чином, податковим органом правомірно зроблено висновок в акті перевірки про порушення позивачем п.187.7 ст.187 ПК України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього в сумі 203818 грн. Заперечення на акт перевірки позивачем протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки не надавалися. Враховуючи наведене, представник відповідача просив у задоволенні уточнених позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що уточнений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права органів державної податкової служби. Відповідно до п. 20.1 цієї статті органи державної податкової служби, зокрема, мають право:

- запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків);

- проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

- для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

- для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

- в інших випадках, визначених Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Стаття 78 Податкового кодексу України визначає порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Пунктом 78.1 цієї статті передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності, зокрема, такої обставини, як виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник

податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 79.1 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення

про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу

документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України).

Пунктом 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Крім того, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови (п.86.4 ст.86 ПК УКраїни).

Відповідно до п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та

господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та

докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із

зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені

порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Згідно з п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до ст.42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному

чи уповноваженому представникові. Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені

статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів,

надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

З систематичного аналізу зазначених норм вбачається, що підставою для проведення у даному випадку перевірки є виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення

об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Абзацем 1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

У судовому засіданні встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Виробничо-промислове приватне підприємство «Нафтопродукт і К» (ідентифікаційний код 31142393) зареєстроване Виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 13.10.2000 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 13841050001000097, місцезнаходження юридичної особи: вул.Волгоградська, буд.96 а, м.Алчевськ, Луганська область, 94220 (арк. справи 25).

Судом встановлено, що рішенням Алчевської ОДПІ в Луганській області №21/160 від 31.01.2011 року було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ВППП «Нафтопродукт і К» (свідоцтво №16279001, видане 01.02.2006 року) у зв'язку із поданням платником податку податковому органу декларації з податку на додану вартість, яка свідчать, що обсяг постчання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 послідовних календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання відповідно до п.п.«и» пю184.1 ст.184 розд.V ПК України (арк. справи 65).

Зазначене рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, направлене за адресою: вул.Волгоградська, буд.96 а, уповноваженій особі ВППП «Нафтопродукт і К» вручено не було у зв'язку із поверненням відправлення поштовим відділенням до Алчевської ОДПІ в Луганській області з поміткою «за закінченням терміну зберігання», про що працівниками податкового органу було складено довідку від 12.03.2011 року №70/160-31142393 (арк. справи 64).

Із матеріалів справи вбачається, що ВППП «Нафтопродукт і К» їз супровідним листом від 18.03.2011 року до Алчевської ОДПІ в Луганській області було подано свідоцтво про реєстрацію позивача платником податку на додану вартість №16279001 серії НБ №392561, видане 01.02.2006 року, у зв'язку із анулюванням реєстрації платника податку, яке отримано відповідачем 18.03.2011 року (арк. справи 28).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем було винесено наказ від 23.01.2012 року №86 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Виробничо-промислового приватного підприємства «Нафтопродукт і К» з питань повноти нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2011 року на підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79, п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України та повідомлення від 23.01.2012 року №2733/231 про проведення перевірки декларації з ПДВ за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.

Крім того, відповідачем було складено лист від 23.01.2012 року №2742/231 про надання інформації та її документального підтвердження щодо виконання вимог п.184.7 ст.184 ПК України у зв'язку із анулюванням свідоцтва платника податку на додану вартість ВППП «Нафтопродукт і К» з 31.01.11 р., а також надання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які підтверджують залишки ТМЦ, необоротних активів, наявність основних засобів станом на 31.01.11 р. та їх придбання (припридбанні яких суми податку були віднесені до податкового кредиту). Строк для надання зазначеної інформації позивачем було встановлено до 24.01.2012 року (арк. справи 58).

Зазначені копія наказу №86 від 2301.12 р., повідомлення №2733 від 23.01.12 р. та лист від 23.01.2012 року №2742/231 були надіслані до ВППП «Нафтопродукт і К» 24.01.2012 року, що підтверджується поштовим описом вкладення та чеком про оплату поштових послуг з відправки від 24.01.2012 року (арк. справи 56).

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Виробничо-промислового приватного підприємства «Нафтопродукт і К» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень 2011 року Алчевською ОДПІ в Луганській області складено акт №176/236/31142393 від 25.01.2012 року (арк. справи 8-15).

У висновку зазначеного акту вказано, що перевіркою встановлено порушення Виробничо-промисловим приватним підприємством «Нафтопродукт і К» п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 203818 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Алчевською ОДПІ в Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 року №0000032360, згідно якого за порушення п.7 ст.184 Податкового кодексу України ВППП «Нафтопродукт і К» нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 203818 грн. та штрафні санкції в розмірі 1 грн. (арк. справи 16).

Суд вважає, що позапланову невиїзну документальну перевірку було проведено відповідачем з порушенням вимог Податкового кодексу України, а прийняте за її наслідками податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне з огляду на таке.

У наказі про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ВППП «Нафтопродукт і К» з питань повноти нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2011 року від 23.01.2012 року №86 термін проведення перевірки визначено з 24.01.2012 року тривалістю 5 робочих днів.

Із поштового опису вкладення та чеку вбачається, що лист від 23.01.2012 року №2742/231 про надання інформації та її документального підтвердження в строк до 24.01.2012 року, копія повідомлення від 23.01.2012 року №2733/231 та копія наказу від 23.01.2012 року №86 були надіслані ВППП «Нафтопродукт і К» 24.01.2012 року (арк. справи 56).

Таким чином, відповідачем було розпочато позапланову невиїзну документальну перевірку з порушенням вимог п.79.2 статті 79 ПК України щодо вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Приписи діючого податкового законодавства визначають виключні умови проведення невиїзної документальної перевірки: фактичне отримання платником податків наказу та повідомлення на перевірку засобами поштового зв'язку, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, яке повертається на адресу податкового органу або розписка платника про особисте отримання наказу та повідомлення.

Крім того, відповідачем не було повідомлено позивача про початок проведення перевірки та обмеженого його право щодо надання інформації та її документального підтвердження в строк до 24.01.2012 року на виконання листа Алчевської ОДПІ від 23.01.2012 року №2742/231, оскільки він був надісланий ВППП «Нафтопродукт і К» лише 24.01.2012 року (арк. справи 56).

Враховуючи наведене, можна зробити висновок щодо неправомірності проведеної Алчевською ОДПІ Луганської обалсті перевірки, оформленої актом №176/236/31142393 від 25.01.2012 року.

З акту перевірки №176/236/31142393 від 25.01.2012 року вбачається, що Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області при проведенні перевірки Виробничо-промислового приватного підприємства «Нафтопродукт і К» були використані статутні та реєстраційні документи позивача, довідка про взяття на облік платника податків, свідоцтво платника, акт анулювання свідоцтва платника ПДВ, інформація про засновників ВППП «Нафтопродукт і К», АІС «Реєстрація платників податків», АІС «Податки, система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», податкові декларації з податку на додану вартість ВППП «Нафтопродукт і К» за січень 2011 року з додатками до них, реєстри отриманих податкових накладних згідно бази АІС «Податки», а також, результати аналізу даних АРМ «Облік податків та платежів», АРМ «Аудит», АРМ «Бест-Звіт», АІС «Податки», АРМ «Облік платників податків», звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у - бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Крім того, у відповідності до ст. 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби

У судовому засіданні предстаник відповідача послався на те, що позивачу надсилався лист від 23.01.2011 р. №2743/231 про необхідність надання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують залишки товарно-матеріальних цінностей, необоротних активів, наявність основних засобів станом на 31.01.2011 р. та їх придбання.

Із матеріалів справи вбачається, що ВППП «Нафтопродукт і К» за минуванням строку давності та відповідно до акту про пожежу було утилізовано документи, про що позивачем надана довідка Відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності м.Алчевська Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Луганській області від 19.11.2009 року №03-01/1474 та акт про знищення та пошкодження документів від 07.07.2009 р., а саме: касові звіти та касові книги за 2006 р. 2007 р., 2008 р., авансові звіти за 2006 р., 2007 р., 2008 р., банківські виписки за 2006 р., 2007 р., 2008 р., накладні по обліку товарно-матеріальних цінностей за 2006 р., 2007 р., 2008 р., журнал обліку довіреностей за 2006 р., 2007 р., 2008 р., журнали-ордери за 2006 р., 2007 р., 2008 р., головна книга за 2006 р., 2007 р., 2008 р., податкові накладні та реєстри податкових накладних за 2006 р., 2007 р., 2008 р. В актах перевірок №1882/231-31142393 від 24.07.2007 р. за період з 01.04.2004 р. по 31.03.2007 р., №698/231-31142393 від 26.12.2008 р. за період з 01.04.2007 р. по 30.09.2008 р. зазначено про викоритання при проведенні перевірок первинних документів та надання їх ВППП «Нафтопродукт і К» у повному обсязі.

Крім того, як зазначено вище, лист від 23.01.2012 року №2742/231 про надання інформації та її документального підтвердження в строк до 24.01.2012 року був надісланий до ВППП «Нафтопродукт і К» лише 24.01.2012 року та відповідачем не надано доказів його належного врученння позивачу У зв'язку із цим, суд вважає, що Алчевською ОДПІ Луганської області було порушено право позивача на надання ним до проведення перевірки відповідної інформації та її документального підтвердження.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо неможливості використання при перевірці первинних та інших документів ВППП «Нафтопродукт і К» з тих підстав, що Підприємство за адресою, вказаною в реєстраційних документах, а саме: Луганська область, м.Алчевськ, вул.Волгоградська, 96а - не знаходиться. До даного висновку суд прийшов з огляду на таке.

Відповідно до ст.93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних

осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Єдиний державний реєстр створюється і ведеться спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації, який є його

розпорядником та адміністратором.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, підстава для його внесення.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено статус відомостей Єдиного державного реєстру. Так, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з

третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі,

надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру, довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується; бази даних (сукупність інформації Єдиного державного реєстру в електронному вигляді), для цілей бюро кредитних історій; даних в електронному вигляді для органів державної влади у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом. Форма витягу та довідки з Єдиного державного реєстру встановлюється спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації. Витяг або довідка з Єдиного державного реєстру

підписується державним реєстратором та засвідчується його печаткою (ст.20 Закону).

Державні реєстратори використовують бланк виписки з Єдиного державного реєстру встановленого зразка. Опис бланка виписки з Єдиного державного реєстру, а також порядок його оформлення встановлюються спеціально уповноваженим органом з

питань державної реєстрації. Бланки виписок з Єдиного державного реєстру мають облікову серію і номер та є документами суворої звітності. (ст.21 Закону).

Пунктом 12.3 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом від 09.12.2011 р. № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 р. за № 1562/20300 визначено, що у разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, направленого органом державної податкової служби, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта.

Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками органів державної податкової служби, якщо до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження

юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за

місцезнаходженням за ф. № 18-ОПП (п.12.5 Порядку).

Суб'єкт владних повноважень - Антрацитівська ОДПІ не надав суду доказів на підтвердження факту вчинення дій із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) позивача, відповідальних та пов'язаних осіб. Також запиту до податкової міліції на встановлення місцезнаходження платника повинно передувати вчинення таких дій саме податковим органом.

Відповідно до ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з матеріалів справи та пояснень представника відповідача вбачається відсутність належного підтвердження доказами, у зв'язку із чим, необгрунтованість висновку Алчевської ОДПІ в Луганській області про відсутність підприємства ВППП «Нафтопродукт і К» за адресою: Луганська область, м.Алчевськ, вул.Волгоградська, 96а.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість доводів позивача стосовно місцезнаходження ВППП «Нафтопродукт і К» за юридичною адресою: Луганська область, м.Алчевськ, вул.Волгоградська, 96 а на момент здійснення перевірки Алчевською ОДПІ в Луганській області.

Таким чином, дії відповідача по проведенню перевірки грубо порушують права позивача, оскільки здійснювались не у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Податковий орган приступив до перевірки без належного попередження платника податків та без отримання будь-яких первинних документів. Здійснюючи перевірку в приміщенні податкового органу без витребування у встановленому законом порядку та дослідження первинних документів, податковий орган допустив протиправні дії, оскільки відсутність документів під час перевірки у податкового органу не може розцінюватись як відсутність цих документів у платника податків. У відповідача не було жодних законних підстав здійснювати перевірку та робити висновки про порушення позивачем податкового законодавства без дотримання процедури, а саме: своєчасного повідомлення про проведення перевірки та витребування необхідних документів.

Що стосується висновку Алчевської ОДПІ Луганської області про порушення ВППП «Нафтопродукт і К» п.184.7 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не були нараховані податкові зобов'язання, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з п.184.7 ст.184 ПК України (в редакції, яка діяла до 06 серпня 2011 року та на момент винесення рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ), яка визначає процедуру анулювання реєстрації платника податку, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

З аналізу наведеної норми закону слідує, що однією з обов'язкових умов визнання платником податків умовного постачання товарів та необоротних активів, які залишаються на момент анулювання реєстрації платника податку, є включення сум податку до податкового кредиту при придбанні таких товарів.

Відповідачем під час судового розгляду не доведено, що на обліку у позивача в останньому звітному (податковому) періоді залишилися товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту.

При цьому суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо терміну зберігання первинних документів та їх ненадання станом на 31.01.2011 року у зв'язку із знищенням за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, за висновками Алчевської ОДПІ Луганської області, викладеними в акті перевірки №176/236/31142393 від 25.01.2012 року, позивачем у податковій декларації за січень 2011 року не відображено податкові зобов'язання на суму 203818 грн., при цьому документального підтвердження руху товарно-матеріальних цінностей та факту невключення до податкового кредиту сум податку на додану вартість при придбанні товарно-матеріалних цінностей до перевірки не було надано.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Положеннями п. 184.7 ст. 184 ПК України (в редакції, яка діяла до 06 серпня 2011 року та на момент винесення рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ) також встановлено, що платник податку зобов'язаний визнати умовне постачання товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання за умови подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку.

Пунктом 184.2 ст.184 ПК України (в редакції яка діяла до 06 серпня 2011 року) передбачено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б»-«и» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби.

Аналіз викладених норм, які діяли в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, в їх сукупності свідчать, що на платника податку було покладено обов'язок здійснити умовний продаж товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання у випадку анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість за його заявою.

При цьому суд звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року №3609-VI, який набрав чинності 06 серпня 2011 року, у пункті 184.7 статті 184 слова «подання заяви» виключено.

Таким чином, лише з 06 серпня 2011 року ПК України передбачено обов'язок здійснення умовного продажу товарів та необоротних активів у випадку анулювання реєстрації платника податку на додану вартість незалежно від того, ким було ініційовано таке анулювання.

Отже, при анулюванні реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу у січні 2011 року норми чинного на той час законодавства не передбачали обов'язку такого платника податку визнати умовне постачання товарів, необоротних активів та відобразити нараховані податкові зобов'язання за такою операцією в податковій декларації з ПДВ за наслідками останнього звітного періоду, який починається з першого дня такого останнього звітного періоду та закінчується днем анулювання реєстрації.

Оскільки позивач з заявою про анулювання його реєстрації як платника ПДВ до відповідача не звертався, то на нього не розповсюджується дія п. 184.6 ст. 184 ПК України і у нього не виникли обов'язки визнати умовне постачання залишків товарів та необоротних активів.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дій Алчевської ОДПІ Луганської області в частині складання акту перевірки №176/236/31142393 від 25.01.2012 року та пред'явлення податкового повідомлення-рішення від 26.01.2012 року №0000032360, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. Дії податкового органу по складанню акту та пред'явленян податкового повідомлення-рішення є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі ці дії не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків, оскільки не тягнуть за собою юридичних наслідків.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги Виробничо-промислового приватного підприємства «Нафтопродукт і К» підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки Виробничо-промислового приватного підприємства «Нафтопродукт і К», за результатами якої було складено податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 року №0000032360 та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 26.01.2012 року №0000032360, яким Виробничо-промисловому приватному підприємству «Нафтопродукт і К» було нараховане грошове зобов'язання за основним платежем на суму 203818 грн. та штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Згідно з ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною

був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з Державного бюджету України на користь Виробничо-промислового приватного підприємства «Нафтопродукт і К» підлягає стягненню судовий збір в сумі 1019 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Виробничо-промислового приватного підприємства «Нафтопродукт і К» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, складання акту перевірки №176/236/31142393 від 25.01.2012 року та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0000032360 від 26.01.2012 року, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки Виробничо-промислового приватного підприємства «Нафтопродукт і К», за результатами якої було складено податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 року №0000032360, за яким Виробничо-промисловому приватному підприємству «Нафтопродукт і К» було нараховане грошове зобов'язання за основним платежем на суму 203818 грн. та штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 26.01.2012 року №0000032360, яким Виробничо-промисловому приватному підприємству «Нафтопродукт і К» було нараховане грошове зобов'язання за основним платежем на суму 203818 грн. та штрафні санкції в розмірі 1 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо-промислового приватного підприємства «Нафтопродукт і К» суму витрат по сплаті судового збору в сумі 1019 грн. (одна тисяча дев'ятнадцять гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2012 року.

СуддяІ.А. Гончарова