Ухвала

від 22.08.2012 по справі 2а-3310/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2012 року м. Київ К-32945/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Меркатор»(далі -Товариство)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010

у справі № 2-а-3310/10/1670

за позовом Товариства

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі -Кременчуцька ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2010 позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 № 0000151550/0/1953. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що у 2008 році зміни до договору оренди землі відносно розміру орендної плати не вносилися, у зв'язку з чим підстави для збільшення плати за оренду спірної земельної ділянки відсутні.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено з тих мотивів, що при визначенні розміру орендної плати за землю у 2008 році необхідно керуватися положеннями абзацу четвертого статті 21 Закону України «Про оренду землі» незалежно від внесення відповідних змін до договору оренди.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду зі спору як скасоване помилково.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справі з'ясовано, що Кременчуцькою ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій Товариства з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, оформлену актом від 09.06.2010 № 2858/15-552/22540837. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, за яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з орендної плати в сумі 29 373,01 грн. (у тому числі 19582,01 грн. за основним платежем та 9791 грн. за штрафними санкціями). Підставою для прийняття цього акта ненормативного характеру став висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження позивачем орендної плати за оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка розташована у м. Кременчуці по вул. 40-річчя Жовтня, 29 та орендується позивачем на підставі договору оренди землі від 09.11.2005, внаслідок неврахування Товариством під час обчислення та сплати цього платежу в 2008 році факту встановлення річної орендної плати для відповідної категорії земель у трикратному розмірі земельного податку згідно із Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

В силу приписів статті 13 названого Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про плату за землю»розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Як вбачається з установлених судами обставин справи, у пункті 13 договору оренди землі від 09.11.2005, укладеному позивачем (орендар) та Кременчуцькою міською радою (орендодавець), сторонами було передбачено визначення розміру орендної плати щорічно у додаткових угодах до договору. Так, додатковою угодою до договору від 17.02.2006 було встановлено плату за використання спірної земельної ділянки з 01.01.2006 по 01.02.2007 у розмірі 19048,65 грн. у відповідності до пункту 13 договору. А відтак підстави для застосування цього розміру орендної плати у 2008 році відсутні.

Водночас матеріали справи не містять докази визначення сторонами розміру орендної плати у 2008 році в порядку, передбаченому договором.

А відтак з огляду на те, що у 2008 році позивач залишався землекористувачем спірної ділянки без фактичного встановлення розміру орендної плати в договірному порядку, то відповідний розмір мав визначатися згідно з правилами, наведеними у законодавчих нормах.

Так, підпунктом 4 пункту 8 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»частину четверту статті 21 Закону України «Про оренду землі» було викладено в такій редакції:

"Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначені зміни були визнані неконституційними, втім Законом України від 03.06.2008 № 309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», частину четверту статті 21 Закону України «Про оренду землі»було викладено у тій самій редакції.

А відтак апеляційний суд цілком обґрунтовано визнав законним донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з орендної плати за податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2010 № 0000151550/0/1953 виходячи з розміру річної орендної плати, передбаченого статтею 21 Закону України «Про оренду землі», а тому процесуальні підстави для скасування оскаржуваної постанови Київського апеляційного адміністративного суду відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Меркатор» відхилити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 у справі № 2-а-3310/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько