Ухвала

від 22.08.2012 по справі 2а-6596/10/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2012 року м. Київ К/9991/14668/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі -Ленінська МДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.12.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011

у справі № 2а-6596/10/1270

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" (далі -Товариство)

до Ленінської МДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.12.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.06.2010 № 0000902310/0, від 12.08.2010 № 0000902310/1, згідно з якими позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 251 241 грн. (у тому числі 167 494 грн. за основним платежем та 83747 грн. за штрафними санкціями), а також податкові повідомлення-рішення від 10.06.2010 № 0000912310/0 та від 12.08.2010 № 0000912310/1, за якими Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 323 349 грн. (у тому числі 215 566 грн. за основним платежем та 107 783 грн. за штрафними санкціями). У прийнятті цих судових актів попередні інстанції послалися на те, що реальність виконання господарських операцій з придбання позивачем запчастин у товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Енерго-Менеджмент»(далі -ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент») підтверджується документально.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на неналежну оцінку судами наявних у матеріалах справи доказів. За твердженням заявника, установлені вироком суду по обвинуваченню директора ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент»ОСОБА_1 у злочині, передбаченому статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), обставини щодо фіктивної діяльності цього товариства є достатнім свідченням фіктивності спірних операцій з поставки товару позивачеві.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті за наслідками проведених ДПІ невиїзної документальної та позапланової виїзної перевірок Товариства, які були оформлені, відповідно, актами від 01.06.2010 № 411/23/13378964 та від 09.08.2010 № 591/23/13378964. За висновками податкового органу, у 2008 році до витрат, які підлягають врахуванню під час визначення бази оподаткування податком на прибуток, позивач відніс 862 262 грн. у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент»за договором від 15.05.2008 № 14, а також включив до податкового кредиту пред'явлену йому цим постачальником суму ПДВ. У висновку про безпідставність формування даних податкового обліку за цими операціями податковий орган виходив з того, що вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 24.12.2009 у кримінальній справі № 1-510/689/2009 встановлено факт реєстрації ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент»внаслідок протиправних дій директора цього товариства ОСОБА_1 без дійсного наміру здійснювати господарську діяльність, а з метою пособництва невстановленим особам в отриманні незаконного відшкодування ПДВ з бюджету.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час здійснення спірних операцій) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у тій самій редакції) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Однак, як вірно зазначили суди, у розглядуваному випадку існування відповідних обставин податковим органом не доведено.

Як вбачається з установлених судами обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, факт придбання та оплати позивачем спірних товарів (запчастин) у ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент»підтверджується належним чином оформленими первинними документами -платіжними дорученнями, накладними, податковими накладними; зазначений товар було оприбутковано позивачем та використано для ремонту власного автотранспорту.

А відтак слід погодитися з висновком судів про те, що позивач підтвердив факти реальної поставки спірних товарів та реальність понесених витрат у зв'язку з їх придбанням, у тому числі і по сплаті ПДВ.

Установлені у вироку Артемівського районного суду м. Луганська від 24.12.2009 у справі № 1-510/689/2009 обставини не спростовують реальність спірних операцій, позаяк фінансово-господарські правовідносини між Товариством та ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент»не досліджувалися у цій кримінальній справі. До того ж, у вироку зазначено, що наслідком протиправної діяльності ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент»стало незаконне декларування сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету, тоді як за результатами виконання спірних операцій з поставки запчастин позивачеві у цього постачальника виникли податкові зобов'язання (а не податковий кредит) з ПДВ.

Сама ж по собі фіктивність реєстрації контрагента не може бути безпосереднім свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій. Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що директор ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» ОСОБА_1 був номінальним керівником Товариства, податковим органом не подано, узгодженості дій Товариства та його контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди, ДПІ не доведено.

Витребування позивачем у ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент»при укладенні договору документів про державну реєстрацію та реєстрацію платником ПДВ є достатнім проявом розумності та обачливості позивача при виборі контрагента.

А відтак Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій щодо незаконності здійснених ДПІ донарахувань податкових зобов'язань за оспорюваними рішеннями.

Твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам було надано об'єктивну правову оцінку, а відтак їх повторне заявлення в суді касаційної інстанції фактично спрямоване на переоцінку висновків судів щодо належного документального підтвердження спірних операцій. В силу ж статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати встановлені судами обставини на підставі повторного дослідження доказів.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 у справі № 2а-6596/10/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько