Постанова

від 22.08.2012 по справі 2/1/5022-3/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2012 р. Справа № 2/1/5022-3/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Гольцової Л.А., Іванової Л.Б., розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на рішення та постанову господарського суду Тернопільської області від 03.03.2012 Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 у справі № 2/1/5022-3/2012 господарського суду Тернопільської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Апекс-Принт" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" простягнення 306149, 30 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Бойчук В.І., дов.від 14.12.2011 б/н

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Апекс-Принт" звернулося до господарського су ду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" про стягнення заборгованості у розмірі 306149,30 грн. за поставлену продукцію за договором поставки від 18.01.2010 № 18, з яких основна заборгованість у сумі 240355,28 грн., пеня у розмірі 4146,90 грн., штраф в сумі 12017,75 грн., плата за користування товарним кредитом у розмірі 48826,74 грн. та 3 % річних у розмірі 802,62 грн.

28.02.2012 позивач у судовому засіданні подав до суду заяву про збіль шення позовних вимог, з якої вбачається, що позивачем збільшено розрахунко вий період до 23.02.2012, у зв'язку з чим позовні вимоги збільшено на суму 104453,50 грн., яка складається з: 8008,62 грн. - пені; 1550,50 грн. - 3% річних; 94294,83 грн. - плати за користування товарним кредитом.

Також, 29.02.2012 до суду подано заяву про збільшення позовних вимог, з якої вбачається, що позивачем збільшено розрахунковий період до 24.02.2012 включно, у зв'язку з чим позовні вимоги збільшено на суму 107211,63 грн., з яких: 8267,58 грн. - пені; 1600,17 грн. - річних; 97343,88 грн. - плати за товарний кре дит.

З урахуванням приписів ст. ст. 4, 4, 22, 59 ГПК України, заяви про збільшення позовних вимог господарським су дом не прийняті до розгляду та розглянуті по суті первісні вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 306149,30 грн.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.03.2012 у справі №2/1/5022-3/2012 (суддя Колубаєва В.О.), залишеним без змін постано вою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 у цій справі (колегія суд дів у складі: Мельник Г.І. -головуючий суддя, судді Михалюк О.В., Якімець Г.Г.), стягнуто з TOB "Агробізнес" на користь TOB "Апекс-Принт" 4146,90 грн. - пені за неналеж не виконання грошових зобов'язань; 48826,74 грн. - плати за користування товар ним кредитом; 802,62 грн. - 3% річних за користування чужими грошовими кош тами; 12017,75грн. - 5 % штрафу за порушення строку сплати за поставлену про дукцію; 6122,92 грн. сплаченого позивачем судового збору; в частині стягнення 240355,28 грн. основної заборгованості провадження у справі припинено; відмо влено позивачеві у розгляді заяви про збільшення позовних вимог; позивачеві ви дано довідку про повернення судового збору у сумі 2145,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Тернопільської області від 03.03.2012 та постанову Львівського апеляційного го сподарського суду від 30.05.2012 скасувати, і прийняти нове рішення, яким від мовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 530 Цивільного кодексу України, з урахуванням якої судами не надано належної правової оцінки правовідноси нам сторін, договірні відносини, яких припинилися 31.12.2010, що, на думку скаржника, є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 18.01.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс-Принт" (постачаль ник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (покупець) укладено договір поставки № 18/01 ( далі - Договір).

За умовами вказаного Договору, постачальник виготовляє і постачає покупцю замовлений ним товар відповідно до Додатку, який є невід'ємною час тиною цього Договору, а покупець приймає та оплачує товар в порядку, перед баченому умовами цього Договору; оплата здійснюється наступним чином: 50 % передплати та 50% по факту поставки; продукція поставляється партіями в межах кількості, указаної в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору; договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010; закінчення строку дії Дого вору не звільняє сторони від виконання тих обов'язків, які залишились не вико нані до моменту закінчення строку дії Договору (п. п.1.1, 3.1.1, 3.1.2, 4.1, 10.2 Договору).

Відповідно до умов Договору та на підставі накладних №644 від 31.10.2011, №621 від 20.10.2011, № 620 від 20.10.2011 постачальник (позивач) поставив покупцю

(відповідачеві) товар на загальну суму 240355,28 грн., який не був оплачений відповідачем на момент звернення до суду.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем надано суду платіжні доручення № 113-Ф від 24.02.2012 на суму 147355,28 грн. та № 221-Ф від 24.02.2012 на суму 93000,00 грн., з яких вбачається, що 24.02.2012 та 27.02.2012

(згідно відмітки банку) відповідач перерахував позивачеві кошти на загальну суму 240355,28 грн., а тому з урахуванням приписів пункту 1 1 частини 1 ст. 80 ГПК

України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли правомірного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 240355,28 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно з приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вірно встановлено господарськими судами, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, за своєю правовою природою є правовідносинами з поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені, неустойки (пені, штрафу) та 3%річних, передбачених частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, як цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зо бов'язання, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної ін станції, враховуючи приписи ст.ст. 202, 205, 509, 526, 525, 610, 629 Цивільного кодексу України, виходили з того, що відповідно до п. 6.2 Договору, позивач за порушення строків оплати поставленого товару зобов'язаний сплатити відпові дачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що становить за період з 02.11.2011 по 08.12.2011 (по накладній № 644 від 31.10.2011) та за період з 22.10.2011 по 08.12.2011 (по накладним № 621 від 20.10.2011 та №620 від 20.10.2011) 4146,91 грн.

Також, відповідно до пункту 6.3 Договору, відповідач, за порушення стро ків оплати поставленого товару більш ніж на 10 банківських днів, крім пені, зо бов'язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 5 % від суми заборго ваності, що становить 12 017,39 грн.

Згідно пункту 6.8 Договору, якою передбачено, що за порушення строку оплати товару, передбаченого п. 3.1.2. даного Договору, відповідач повинен сплатити позивачеві плату за користування товарним кредитом в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки, що за період з 02.11.2011 по 08.02.2011 становить 48826,74 грн.

Крім цього, судами відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання стягнуто з відпові дача за весь час прострочення 3% річних, що становить 802,62 грн.

Враховуючи вищевикладене та зміст заявлених позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого про наявність підстав для задоволення вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій.

При цьому, судом апеляційної інстанції правомірно відхилені заперечення відповідача щодо відсутності правових підстав для стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки № 18/01 від 18.01.2010, у зв'язку з тим, що: за умовами цього Договору сторони погодили його дію до 31.12.2010; вказані накладні видані згідно специфікацій, які є невід'ємною части ною Договору, у спірних накладних міститься посилання на Договір № 18/01 від 18.01.2010; дії сторін щодо поставки та прийняття товару свідчать про продов ження між сторонами правовідносин, які виникли на підставі договору поставки № 18/01 від 18.01.2010, що не суперечить приписам ст. ст. 204, 205 Цивільного кодексу України.

Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ґрунтуються на переоцінці судом доказів. Відповідно до частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Посилання скаржника на порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим колегія суддів визнає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим залишаються без змін.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 та рішення господарського суду Тернопільської області від 03.03.2012 у справі № 2/1/5022-3/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Л. Гольцова

Л. Іванова