Рішення

від 21.08.2012 по справі 14/59/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 серпня 2012 р. Справа 14/59/2012/5003

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-гармонія" (21032, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Київська, 4)

до : фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2

про стягнення коштів 225 600,00 грн. за договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: Бойко Д.Д., довіреність №8 від 01.02.2012р., паспорт НОМЕР_2 виданий Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області;

відповідача: не з'явися,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-гармонія" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 225600,00 грн. за договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №21/02 від 21.02.2012 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27 червня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №14/59/2012/5003 та призначено до розгляду на 17.07.2012 року.

17.07.2012р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 02.08.2012р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням сторонами витребовуваних доказів.

Ухвалою суду від 02.08.2012р. розгляд справи відкладено до 21.08.2012р. у зв"язку з повторною неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням останнім витребовуваних доказів.

Під час розгляду справи представник позивача (Бойко Д.Д.) підтримав подану через канцелярію суду заяву від 01.08.2012р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній зменшив ціну позову на 17297грн. 80коп., відтак просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 208302,20 грн., з яких 200000 грн. основний борг, 8302,20 грн. пеня.

Дана заява прийнята судом до розгляду відповідно до положень ст.22 ГПК України.

При цьому варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних відсутні.

Представник відповідача в судове засідання (21.08.2012р.) повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, витребовуваних документів не надав, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений ухвалою суду, яка надсилалась останньому рекомендованою кореспонденцією.

Слід зауважити, що ухвали суду від 27.06.2012р., від 17.07.2012р., від 02.08.2012р. відповідачу надіслано поштовою кореспонденцією за адресою: АДРЕСА_2, що є ідентичною тій адресі, яка значиться у спеціальному витягу з ЄДРЮОФОП №14376019 від 31.07.2012 р.

В силу вимог ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам або прокурору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Окрім того, при неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документів. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.02.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-гармонія" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №21/02 про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги (а.с. 4).

Відповідно до п.1.1. Договору позикодавець надає позичальнику поворотну безпроцентну фінансову допомогу, а позичальник зобов"язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Поворотна безпроцентна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 200 000 (Двісті тисяч) грн.00 коп. (що складає 25 000, 00 доларів США згідно курсу НБУ станом на момент підписання Договору), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника (п. 2.1. Договору).

Згідно із п. 2.3. Договору поворотна безпроцентна фінансова допомога надається терміном до 21 квітня 2012 року з правом пролонгації, шляхом укладення додаткової угоди до Договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що поворотна безпроцентна фінансова допомога (25 000,00 доларів США в гривневому еквіваленті перерахованому згідно офіційного курсу НБУ на дату повернення) підлягає поверненню позикодавцю у термін до 21квітня 2012 року. У разі пролонгації Договору повернення коштів відбувається у відповідності до умов додаткової угоди.

Відповідно до п. 4.1. Договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов"язень за даним Договором відповідно до чинного законодавства України.

Згідно із п. 4.2. Договору за прострочення повернення коштів позичальник сплачує позикодавцю штрафну неустойку в розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день протягом всього строку прострочення зобов'язання.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином, що підтверджується платіжними дорученнями №381 від 23.02.2012 року, №382 від 27.02.2012р. (а.с. 6-7), банківськими виписками від 23.02.2012р. та від 27.02.2012р. (а.с. 13-14).

Однак, відповідачем свої зобов'язання щодо повернення коштів в термін визначений договором не виконано.

Таким чином, на момент розгляду справи в суді за відповідачем рахується сума боргу у розмірі 200000 грн.

Крім того, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 22.08.2012р. по 01.08.2012р. в сумі 8302 грн. 20 коп.

Не проведення розрахунків згідно умов договору №21/02 про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги в строки обумовлені договором в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, регулювання яких здійснюється в параграфі 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", ст.ст.1046-1053 ЦК України.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, повинна бути повернена позичальником позикодавцю у термін до 21.04.2012р.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено в договорі сторони передбачили, що відповідача зобов'язано провести розрахунок до 21.04.2012 року.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 200000 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8302 грн. 20 коп. пені, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно п. 4.2. Договору за прострочення повернення коштів позичальник сплачує позикодавцю штрафну неустойку в розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день протягом всього строку прострочення зобов"язання.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору.

Перевіркою розрахунку пені судом не виявлено помилок, при цьому її розмір не перевищує подвійну облікову ставку НБУ як того вимагає Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", у зв'язку з чим зазначені вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду від 27.06.2012р., від 17.07.2012р., від 02.08.2012р. відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд враховує припис, який міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 345 грн. 96 коп. надмірно сплаченого збору виходячи з того, що ціна позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог складає 208302 грн. 04 коп., з огляду на що розмір сплаченого судового збору повинен становити 4166 грн. 04 коп., в той час як позивачем сплачено 4512 грн.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-гармонія" (21032, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Київська, 4, код ЄДРПОУ 34272532) 200000 грн. (двісті тисяч гривень) боргу, 8302 грн. 20 коп. (вісім тисяч триста дві гривні двадцять копійок) пені, 4166 грн. 04 коп. (чотири тисячі сто шістдесят шість гривень чотири копійки) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес-гармонія" (21032, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Київська, 4, код ЄДРПОУ 34272532) судовий збір в розмірі 345 грн. 96 коп., перерахований платіжним дорученням №467 від 22.06.2012 року.

Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес-гармонія" (21032, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Київська, 4, код ЄДРПОУ 34272532) судового збору в розмірі 345 грн. 96 коп., перерахованого платіжним дорученням №467 від 22.06.2012 року.

Оригінал рішення надіслати позивачу, копію відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 23 серпня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (21032, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Київська, 4)

3 - відповідачу (21000, АДРЕСА_2)