Рішення

від 22.08.2012 по справі 5011-51/9888-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/9888-2012 22.08.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Піксель»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «K-Trade LTD»

про стягнення 60681, 25 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

Від позивача: Новоселецька А.В.

від відповідача: Данильченко В.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми основного боргу в сумі 60 681,25 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором, укладеному сторонами у спрощений спосіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначеної до розгляду у судовому засіданні на 22.08.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача завив клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що відповідач 21.08.2012р. уповноважив свого представника на вчинення від його імені дій.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача, оскільки статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік підстав, якими передбачено можливість відкласти розгляд справи. В той же час, представник відповідача не обґрунтовує своє клопотання пунктами 2, 3 вказаної статті. Крім того, дослідивши довіреність відповідача на представника Данильченко В.С., суд встановив, що вказана довіреність видана 09.07.2012, а тому твердження представника відповідача про те, що відповідач уповноважив його на представництво своїх інтересів 21.08.2012р. спростовується вищенаведеним.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ухвала про порушення провадження у даній справі була вручена відповідачеві 02.08.2012р., що свідчить про достатність часу для підготовки відзиву.

В свою чергу, заперечень щодо заявлених вимог представник відповідача у судовому засіданні не навів. Клопотань в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу ним також не заявлено.

За таких обставин суд вважає за можливе вирішити спір у даній справі в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 22.08.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2012р. позивачем виставлено відповідачеві рахунок №478 на товар - ноутбуки FujitsuLBAH 531 GL (VFY:AH531MRSP5RU)/CELB800/2; GB/DVD/320GB/15,6"/WiFi,BT, cam, NoOs в кількості 19 одиниць на загальну суму 60 681,25 грн.

05.03.2012р. позивач поставив, а відповідач прийняв вказаний товар. Наведена обставина підтверджується видаткової накладною №369 від 05.03.2012 р., копія якої знаходиться у матеріалах справи.

17.05.2012р. позивач в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України направив відповідачеві вимогу про необхідність перерахувати 60 681,25 грн. заборгованості на рахунок позивача.

Проте, як стверджує позивач, відповідач своїх грошових зобов'язань до даного часу не виконав, що і слугувало підставою для його звернення до суду з позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Тож, проаналізувавши надані позивачем докази -рахунок №478 від 05.03.2012 р. накладну №369 від 05.03.2012 р. та заслухавши пояснення представників сторін у даному судовому засіданні, суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував. Доказів, які б спростовували викладені позивачем обставини, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1 від 04.10.2011 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 60 681,25 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою, що дорівнює двом відсоткам від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Враховуючи, що ціна позову у даній справі дорівнює 60 681,25 грн. та виходячи з приписів ст. 4 Закону України «Про судовий збір»позивач при зверненні до Господарського суду міста Києва зобов'язаний був сплатити 1 609,50 грн. судового збору, проте сплатив

1 653,00 грн.

Тобто, переплатив до Державного бюджету України 43,50 грн.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається судом у разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи ту обставину, що при зверненні з цим позовом до Господарського суду міста Києва позивач переплатив до державного бюджету України 43,50 грн., зазначена грошова сума підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Разом з тим, згідно з п. 2. ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в повному обсязі, у відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

В той же час, з огляду на ту обставину, що при сплаті судового збору позивач переплатив до Державного бюджету України 43,50 грн., котрі, відповідно, підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України, у суду відсутні правові підстави для покладення вказаної суми на відповідача.

За таких обставин, у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача підлягає покладенню частина суми, сплаченої позивачем в якості судового збору до Державного бюджету України, що становить різницю між сплаченою сумою -1 653,00 грн. та сумою, яка підлягає поверненню з Державного бюджету України -43,50 грн., а саме -1609,50 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4, 7 Закону України «Про судовий збір»та

ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Trade LTD»

(01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 5 код ЄДРПОУ 20055687), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Піксель»(01135, м. Київ,

вул. Золотоустівська, 30 літера «А», код ЄДРПОУ 37535059) 60 681,25 (шістдесят тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 25 коп. суми боргу та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Піксель»(01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, 30 літера «А», код -37335059) 43 (сорок три) грн. 50 коп. судового збору, сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю платіжним дорученням №461 від 10.07.2012 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи №5011-51/9888-2012.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.08.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.