Рішення

від 22.08.2012 по справі 8/34(5011-70/6807-2012)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

22.08.12

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. канцелярії 672-847

проспект Миру, 20 тел./факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

22 серпня 2012 року Справа №5028/8/34/2012 (5011-70/6807-2012)

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс", вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, 14037

про стягнення 16516грн.99коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача в порядку суброгації 16516грн.99коп., виплачених ним як страхове відшкодування страхувальнику за договором добровільного страхування наземного транспорту №210-а/08ЛВ(СХ) від 08.12.2008р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, винним у скоєнні якої є особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В засідання господарського суду, яке відбулось 22.08.2012р., про що складено протокол судового засідання, представники сторін не з'явились.

До початку судового засіданні від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності його представника.

Враховуючи, що явка представника позивача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яким позивач не скористався. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи без участі представника позивача в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи копія ухвали суду від 07.08.2012р. про призначення справи до розгляду в судовому засіданні на 22.08.2012р., яка направлялась відповідачу на адресу місцезнаходження, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.07.2012р. (витяг з Єдиного державного реєстру -а.с. 90-96), а саме: вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, повернута до суду не врученою адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання рекомендованого поштового відправлення на підприємстві поштового зв'язку.

За змістом ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвали надсилаються сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвали надсилаються за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судом вжиті передбачені господарським процесом заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду даної справи. Враховуючи, що судом явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ч.7 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, суд ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2008 року між позивачем (страховиком за договором) та фізичною особою Стасишиним Романом Іллічем (страхувальник за договором) було укладено договір №210-а/08ЛВ(СХ) добровільного страхування наземного транспортного засобу програма «Класік»(далі за текстом -договір добровільного страхування), відповідно до якого застраховано автомобіль марки TOYOTA RAV 4, державний реєстраційний номер ВС5076ВТ, належний страхувальнику на праві власності (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВСС092303).

Відповідно до п.п.7, 8 договору добровільного страхування страховим ризиком за даним договором, зокрема, є збитки внаслідок ДТП. Розмір страхової суми становить 171496,00грн.

Згідно із п.15, п/п.22.1. п.22 договору добровільного страхування він діє до 21-00 години 07 грудня 2009 року.

Аналіз договору №210-а/08ЛВ(СХ) від 08.12.2008р. свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли відносини з добровільного страхування, які регулюються нормами параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексів України та Законом України "Про страхування".

За змістом ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із ст.6 Закону України «Про страхування»добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п.6 ч.4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття «договір страхування»закріплено в ст.354 Господарського кодексу України та ст.979 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із довідки ДАІ №36/1883ск від 22.04.2009р. (а.с.23-24) 07 квітня 2009 року у м.Львові по вул. Личаківській, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Нісан», державний номерний знак ВС6721ВМ під керуванням Рошко Любомира Богдановича, та автомобіля «Тойота», державний номерний знак ВС5076ВТ під керуванням Стасишина Романа Ілліча, в результаті якої автомобіль «Тойота», державний номерний знак ВС5076ВТ, отримав механічні пошкодження.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування»страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; а страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як вбачається із п.7 договору добровільного страхування дана подія визначена сторонами як страховий ризик на випадок якого здійснювалось страхування.

Згідно із ч.16 ст.9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За змістом п. 3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування»до обов'язків страховика, зокрема, належить виплата страхового відшкодування при настанні страхового випадку у передбачений договором строк.

Згідно із ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування»виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

08 квітня 2009 року Стасишин Р.І. звернувся до позивача із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу та ОСЦПВВНТЗ (а.с.18-22).

У відповідності до звіту (а.с.36-57) про оцінку автомобіля TOYOTA RAV 4, держномер ВС5076ВТ №392/09, складеного суб'єктом оціночної діяльності ДП «ЕКСПЕРТ -СЕРВІС АВТО»(сертифікат №7379/08, виданий Фондом державного майна України 04 липня 2008р.), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля TOYOTA RAV 4, держномер ВС5076ВТ Стасишину Р.І. склала 17950грн.

14 травня 2009 року позивачем складено страховий акт №210-а/08 ЛВ(СХ)-2 (а.с.30-32), відповідно до якого вищевказана дорожньо-транспортна пригода кваліфікована як страховий випадок, в зв'язку з чим вирішено виплатити страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 16516грн.99коп. до 28.05.2009р.

На виконання умов договору добровільного страхування позивачем за платіжним дорученням №7353 від 19.05.2009р. (а.с.33) виплачено страхове відшкодування у розмірі 16516грн.99коп.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується здійснення виплати позивачем страхового відшкодування у сумі 16516грн.99коп. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику -Стасишину Роману Іллічу на виконання умов договору №210-а/08ЛВ(СХ) від 08.12.2008р. добровільного страхування наземного транспортного засобу.

В силу ст.27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічне за змістом правило щодо переходу до страховика після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат викладене в ст.993 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ №0356851 від 07.07.2009р. (а.с.25-27) дорожньо-транспортна пригода 07 квітня 2009 року у м. Львові по вул. Личаківській сталась внаслідок порушення Рошко Любомиром Богдановичем п.п.10.1., 10.4. Правил дорожнього руху України.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.06.2009р. по справі №3-907/09р. (а.с.28) Рошко Любомира Богдановича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в дохід держави.

Як вбачається із матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність Рошко Л.Б. на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідачем щодо забезпеченого транспортного засобу -автомобіля Nissan Micra 1.4, державний номерний знак ВС6721ВМ згідно із полісом №ВС/0294639 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі за текстом -поліс) (а.с.120).

За змістом п.1 полісу страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п.3 поліса строк його дії становить один рік з 00год.00хв. 15.08.2008р. до 14.08.2009р.

Згідно із п.2 полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25500грн., франшиза -510грн.

Позивач, стверджуючи, що оскільки цивільно-правова відповідальність особи, винної у вчинені ДТП, застрахована відповідачем, останній зобов'язаний виплатити позивачу 16516грн.99коп., сплачені позивачем страхувальнику - Стасишину Р.І. як страхове відшкодування за договором №210-а/08ЛВ(СХ) від 08.12.2008р. добровільного страхування наземного транспортного засобу.

В силу п.9 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування»страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є одним із видів обов'язкового страхування, яке здійснюються в Україні.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно із ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В силу ст.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст.6 вищевказаного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно із ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

За змістом ст.ст.28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

В силу ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи, що як встановлено судом вище, цивільно-правова відповідальність особи, винної у ДТП, застрахована відповідачем на підставі полісу №ВС/0294639, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП автомобілю TOYOTA RAV 4, державний реєстраційний номер ВС5076ВТ, належному Стасишину Р.І.

Оскільки, як встановлено судом вище, позивачем на підставі договору №210-а/08ЛВ(СХ) від 08.12.2008р. добровільного страхування наземного транспортного засобу у зв'язку із настанням страхового випадку здійснено виплату Стасишину Р.І. страхового відшкодування у сумі 16516грн.99коп., до позивача в силу закону, а саме ст.27 Закону України «Про страхування», перейшло належне потерпілому Стасишину Р.І. право вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Разом з тим, в силу ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається із п.2 полісу №ВС/0294639, відповідно до якого застрахована цивільно-правова відповідальність Рошко Л.Б. як власника наземного транспортного засобу, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25500грн., франшиза -510грн.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті позивачу, має бути зменшено на розмір франшизи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів, які б спростували покладені в обґрунтування позовних вимог факти, не надав.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу належного йому страхового відшкодування в добровільному порядку, вимоги позивача є правомірними та підлягають частковому задоволенню в сумі 16006грн.99коп. (16516грн.99коп. (розмір виплаченого позивачем Стасишину Р.І. страхового відшкодування) -510грн. (франшиза, визначена п.2 полісу №ВС/0294639)).

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.354 Господарського кодексу України, ст.ст.979, 993 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс", вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів (ідентифікаційний код 23498273, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», вул.Іллінська, 8, м.Київ (ідентифікаційний код 20474912, р/р 26503253730300 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) 16006грн.99коп. страхового відшкодування, 1559грн.80коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г. Оленич