Постанова

від 22.08.2012 по справі 5015/1887/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.12 Справа № 5015/1887/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

при секретарі судового засідання Федорів Н.В.

За участю представників:

від позивача: Грох А.Д. -директор;

Панченко А.В. (довіреність № 553 від 07.05.2012р.)

від відповідача: Кравчук Ю.Ю. (довіреність від 21.06.2011р.).

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ватра", с. Доброгостів, Дрогобицький район, Львівська область б/н від 18.06.2012 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2012 року

у справі № 5015/1887/12

за позовом: Приватного підприємства "Агро-ТЕК", м. Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ватра", с. Доброгостів, Дрогобицький район, Львівська область

про стягнення заборгованості

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року у складі колегії: головуючого-судді Мельник Г.І., суддів: Малех І.Б. та Михалюк О.В апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ватра" прийнято до провадження та призначено справу до розгляду. У зв'язку із перебуванням судді Михалюк О.В. у відпустці, розпорядженням виконуючого обов'язки голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 року в склад колегії по розгляду даної справи введено суддю Кравчук Н.М. Зважаючи на перебування судді Малех І.Б. у відпустці та зайнятістю судді Кравчук Н.М. в іншому судовому засіданні, розпорядженням виконуючого обов'язки голови суду від 21.08.2012р. в склад судової колегії по розгляду даної справи замість суддів Кравчук Н.М. та Малех І.Б. введено суддів Михалюк О.В. та Новосад Д.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.05.2012р. (суддя Т. Рим) позовні вимоги Приватного підприємства "Агро-ТЕК" задоволено. З рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ватра" (надалі ТОВ "Агрофірма "Ватра") на користь Приватного підприємства "Агро-ТЕК" (надалі ПП "Агро-Тек") стягнуто 1 875 грн. боргу, 334,71 грн. пені, 13,13 грн. -інфляційних втрат, 71,85 грн. -3% річних, 562,50 грн. штрафу, відшкодовано витрати на оплату судового збору та 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Приймаючи дане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що за невиконання зобов'язань по оплаті поставленого товару, згідно Договору № 133 від 01.09.2009 р., Позивач правомірно просить стягнути з Відповідача 1 875 грн. боргу, 334,71 грн. пені, 13,13 грн. інфляційних втрат, 71,85 грн. -3% річних, 562,50 грн. штрафу в порядку п. 6.1, 6.3 Договору № 133 від 01.09.2009р., ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 549 та ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім цього, зважаючи на укладений між Позивачем та адвокатом Панченком А.В. Договір № 10/12 про надання правової допомоги, акт № 1 здачі-приймання наданої правової допомоги від 10.05.2012р. та наявний в матеріалах справи видатковий касовий ордер, що посвідчує проведення оплати за надану правову допомогу в сумі 2000,00 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність задоволення позову в цій частині та стягнення з Відповідача 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ватра" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою без номера від 18.06.2012р., в якій просить оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2012р. скасувати в частині стягнення штрафу та витрат на оплату послуг адвоката та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої доводи скаржник мотивує, зокрема тим, що місцевий господарський суд неправомірно, всупереч вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України двічі притягнув Відповідача до цивільно-правової відповідальності за одне й теж порушення умов договору, а відтак вважає, що в частині стягнення штрафу слід відмовити. Крім цього, зазначає, що стягнення з Відповідача на користь Позивача 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката є неспіврозмірним зі складністю справи, ціною позову, часом, який би міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2012р. ПП "Агро-ТЕК" подало відзив на апеляційну скаргу без номера від 15.08.2012р., в якому зазначає, що Договором № 133 від 01.09.2009р. передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки -пені та штрафу, відтак вважає, що Відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати поставленої комбікормової продукції, а тому просить оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2012р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2012р.

На виконання вимог ухвал Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2012р. та 02.07.2012р. представник відповідача подав суду докази зарахування судового збору за подання апеляційної скарги.

У зв'язку із зміною складу колегії суддів та у відповідності до правової позиції, викладеної в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення", зважаючи на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" принцип незмінності судді, розгляд справи розпочато заново.

В дане судове засідання прибули представники обох сторін, які підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, а також висловили свої міркування щодо питань, які виникали в ході судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули в судове засідання, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2012р. у справі № 5015/1887/12 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ватра", с. Доброгостів, Дрогобицький район, Львівська область б/н від 18.06.2012 року без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із вимогами ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. А у відповідності до ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Аналізом матеріалів справи колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що 01.09.2009року між Приватним підприємством "Агро-ТЕК" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ватра" (Покупець) укладено Договір № 133(надалі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець -прийняти та оплатити вартість переданого йому товару згідно з накладними, в яких конкретизуються асортимент та ціна товару (п. 1.1 Договору).

На виконання умов Договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на суму 7 875,00 грн., що підтверджується накладною №4812 від 23.03.2011 р. на суму 4 525,00 грн., накладною №4857 від 21.04.2011 р. на суму 2 850,00 грн., накладною №4861 на суму 500,00 грн. від 28.04.2011 р.

Поставлений товар Відповідач оплатив частково у сумі 6 000,00 грн., про що свідчать банківські виписки від 22.03.2011 р., 08.04.2011 р., 22.04.2011 р., 07.07.2011 р., 19.07.2011 р., 27.07.2011 р., долучені до матеріалів справи.

З метою досудового врегулювання спору в порядку ст. 6 ГПК України Позивачем на адресу Відповідача надіслано вимогу №481 від 29.06.2011 р. про погашення заборгованості за Договором поставки, яка отримана Відповідачем 06.07.2011р., згідно наявної в матеріалах справи копії повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 22). Відповіді на дану вимогу Відповідач не надав, однак частково погасив заборгованість перед Позивачем в сумі 1500,00 грн.

16 вересня 2011 р. Позивач повторно звернувся до Відповідача з вимогою № 504 про оплату поставленої продукції на суму 1875 грн., яка отримана Відповідачем 23.09.2011р.

13 квітня 2012р. Позивач втретє надіслав на адресу Відповідача вимогу № 531 про оплату поставленого товару згідно Договору № 133 від 01.09.2009р. на суму 1875,00 грн. Вказана вимога була отримана Відповідачем 18.04.2012р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 26).

Проте вказані вимоги Позивача були залишені Відповідачем без належної відповіді та реагування.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма кореспондується з положенням передбаченим частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з пунктом 5.1 Договору оплата кожної партії товару здійснюється покупцем в термін до п'яти банківських днів від дати отримання товару згідно накладних, наданих постачальником на таку партію.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи Позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Відповідача 1875,00 грн.

Згідно з пунктом 6.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати партії товару відповідно до пункту 5.1 даного Договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої суми за кожен день затримки оплати. Стягнення та штрафні санкції за цим договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов'язань (пункт 6.5 Договору).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що сторонами у Договорі погоджено нарахування штрафних санкцій понад шестимісячний строк, у відповідності з положеннями частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, перевіривши розрахунок пені, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність задоволення позову в частині стягнення з Відповідача 334,71 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних витрат та 3% річних судова колегія вважає,що місцевим господарським судом правомірно задоволено вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача 71,85 грн. 3% річних та 13,13 грн. інфляційних втрат.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.3 Договору у випадку незадоволення вимог претензій постачальник має право застосувати до покупця штрафні санкції в розмірі 30% від суми основного боргу (прямої заборгованості) на момент закінчення цього терміну.

За незадоволення вимог претензій Позивач нарахував Відповідачу 562,50 грн. штрафу, які Господарським судом Львівської області правомірно стягнуто з Відповідача з огляду на наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України .

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України , коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України , оскільки згідно статті 549 ЦК України пеня та штраф є формами загальної суми неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами загальної юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, такої ж правової позиції дотримується й Верховний Суд України у своїх постановах від 09.04.2012 у справі №20/246-08 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим твердження Відповідача про порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм ч. 1 ст. 61 Конституції України та притягнення його двічі до цивільно-правової відповідальності за одне й теж порушення умов договору.

Поряд з цим, Позивач просив відшкодувати йому за рахунок Відповідача понесені ним витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 2000,00 грн. В підтвердження понесених Позивачем витрат на отримання правової допомоги, ПП "Агро-ТЕК" надало суду Договір №10/12 про надання правової допомоги від 07.05.2012 року, що укладений між Позивачем та адвокатом Панченком А.В. За цим договором адвокат зобов'язується, за дорученням клієнта, надати правову допомогу, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити її (виплатити гонорар) на умовах, визначених даним договором. Статус адвоката Панченка Андрія Вікторовича підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №3674/10, виданим 22.05.2008 р. Адвокатом надано, а клієнтом (позивач у справі) прийнято послуги, про що складено акт №1 здачі-приймання наданої правової допомоги від 10.05.2012 р. Факт видачі коштів в сумі 2 000,00 грн. адвокату підтверджується видатковим касовим ордером від 10.05.2012 року. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази про надання правової допомоги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про правомірність задоволення місцевим господарським судом позову в частині відшкодування 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката у відповідності до вимог, викладених в роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" та листі Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права". Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги в цій частині вимог, колегія вважає, що такі не спростовують висновку Господарського суду Львівської області та не можуть бути підставою для зміни судового рішення.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст.49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2011 р. у справі № 5015/1887/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ватра", с. Доброгостів, Дрогобицький район, Львівська область б/н від 18.06.2012 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

повний текст постанови складено 23.08.2012р

Головуючий-суддя Мельник Г.І..

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Новосад Д.Ф.