Постанова

від 22.08.2012 по справі 5015/2223/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.12 Справа № 5015/2223/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н,

з участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - з'явився,

розглянув апеляційну скаргу Львівської міської ради, м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 17.07.2012 року,

суддя Гоменюк З.П,

у справі за №5015/2223/12

за позовом Публічного акціонерного товариства „Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту", м.Львів

до відповідача : Львівської міської ради, м.Львів

про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 17.07.2012 року позовні вимоги ПАТ "Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту" задоволено повністю, розірвано договір оренди землі, укладений 22.03.2005р. між Львівською міською радою та ВАТ "Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту" та зареєстрований у Львівській міській раді 22.03.2005р. за №Л-223 у книзі записів договорів оренди землі Л-1, та у Львівському міському відділі Львівської регіональної Центр ДЗК 21.04.2005р. Стягнено з Львівської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту" 1073,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач фактично не може користуватися орендованою земельною ділянкою, так як об'єкт збудований на ній переданий у власність інший особі.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та в задоволенні позову відмовити, у зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що розірвання договору оренди порушить права орендодавця, оскільки він не зможе надати дану земельну ділянку в оренду іншим особам. Крім цього, як підставу скасування рішення Львівська міська рада зазначає, що господарський суд Львівської області розглянув спір за відсутності її представника, який клопотав про відкладення розгляду справи.

Від публічного акціонерного товариства "Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту" через канцелярію суду 15.08.2012 року (вх.№5260) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач спростовує доводи скаржника та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судове засідання 22.08.2012р. представник позивача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності його представника, оскільки ухвалою суду від 02.08.2012р. явка повноважних представників сторін у судове засідання 22.08.2012р. визнана судом на власний розсуд.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.03.2005р. між відкритим акціонерним товариством "Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту" (орендар) та Львівською міською радою (орендодавець) був укладений договір оренди землі, зареєстрований у Львівській міській раді 22.03.2005р. за №Л-223 у книзі записів договорів оренди землі Л-1, та у Львівському міському відділі Львівської регіональної Центр ДЗК 21.04.2005р. відповідно до п. 1 якого, орендодавець передає орендарю в строкове платне користування земельну ділянку у м.Львові по вул.Васильченка площею 0,5161 га для будівництва багатоповерхового будинку.

Строк дії договору -до 10.02.2015р. Земельна ділянка була фактично передана 22.03.2005 р., що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди.

Багатоквартирний будинок було збудовано, про що свідчить акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - 162-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином та підсобними приміщеннями на вул.С.Васильченка від 27.02.2008р., затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №549 від 30.05.2008р.

З листа управління житлового господарства Львівської міської ради від 12.07.2010р. №2-12470/25 вбачається, що обслуговування будинку №14 по вул.Васильченка буде здійснювати ТзОВ «Карпатбудсервіс»(а.с.55).

При цьому, з розрахунку розподілу квартир у житловому будинку на вул. С.Васильченка вбачається, що у процесі будівництва позивач як орендар земельної ділянки не набув майнового права на жодне з приміщень у вказаному будинку. Усі приміщення були закріплені за підрядними організаціями. Зазначені організації відчужили квартири у вказаному будинку пайовикам і такі пайовики набули право власності на об'єкти нерухомого майна у вказаному будинку у встановленому законом порядку, що підтверджується рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21.12.2009 р. у справі №2-4784/09.

Зважаючи на викладені вище обставини, позивач листом №1/1833 від 02.12.2010р. звернувся до відповідача з вимогою розірвати договір оренди. Однак, листом №2403-2вих-1582 від 14.12.2010р. позивачу було повернено звернення про розірвання договору оренди та мотивовано це тим, що питання розірвання договору оренди може бути розглянено в комплексі з питанням про надання земельної ділянки в оренду ТзОВ РЕД «Карпатбудсервіс».

Згідно із ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до умов договору оренди землі дія договору припиняється, зокрема, у випадках, передбачених законом. Статтею 31 Закону України „Про оренду землі" також визначено, що договір оренди припиняється у випадках, передбачених законом.

Положеннями ч. ч. 1, 2, 4 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

В силу ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи викладене, апеляційний суд, приходить до висновку про правильність задоволення позовних вимог щодо розірвання договору оренди.

Щодо доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Посилання скаржника на ухвалу Львівської міської ради №2053 від 10.02.2005р. «Про користування ВАТ «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту»земельною ділянкою на вул.С.Васильченка у м.Львові», яка є чинною, а тому повинна виконуватися, не спростовують викладених у справі обставин, оскільки зазначена ухвала є правовим актом індивідуальної дії, на підставі якого був укладений договір оренди землі від 22.03.2005р., а отже положення цієї ухвали були реалізовані, у зв'язку з чим, її дія припинилася.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що розірвання договору обумовлено діями по укладенню аналогічного договору оренди земельної ділянки іншою особою - набувачем об'єкту нерухомості, оскільки законодавство не покладає на позивача обов'язку забезпечити оформлення землекористування набувачем нерухомого майна як обов'язкову умову для розірвання договору оренди землі.

Згідно ст.28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи господарським судом Львівської області відкладався, про що належним чином повідомлялося відповідача (а.с.48,50), однак останній жодного разу не забезпечив явки свого представника та не надав документів, які витребовував суд.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 11.07.2012р., у зв'язку із перебуванням його представника у відпустці судом першої інстанції розглянено та відхилено, оскільки стороною до суду не подано клопотання про продовження строку вирішення спору понад строк, передбачений ст.69 ГПК України, а встановлений законом строк розгляду спору закінчувався.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачається порушень місцевим господарським судом норм процесуального права, оскільки відповідач належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи та не був позбавлений можливості забезпечити явку в судове засідання іншого представника.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2012 року у справі за номером 5015/2223/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Львівської міської ради - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко

Повний текст постанови виготовлено 27.08.2012р.