Ухвала

від 16.08.2012 по справі 2а-3558/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3558/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефеселітбуд»про визнання недійсним статуту, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефеселітбуд»про визнання недійсним статуту. Свої позовні вимоги мотивував тим, що в ході проведеного ГВПМ ДПІ у Печерському району м.Києва аналізу фінансово-господарської діяльності відповідача було встановлено що гр. ОСОБА_2 що значиться засновником фактичного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має. Вважає, що оскільки статутні документи містять неправдиві відомості про формування статутного фонду підприємства, власника майна, директора та місцезнаходження товариства, та при реєстрації була відсутня дійсне волевиявлення осіб, імена яких вказані в реєстраційних та установчих документах, тому під час затвердження статутних документів відповідача були порушені положення Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв»язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ефеселітбуд»(код ЄДРПОУ 3678477), було зареєстровано 28.10.2009 р. Печерською районною державною адміністрацією м. Києва за адресою м.Київ, вул. Шота Руставелі, 8, кв. 6. Як вбачається із матеріалів справи, зокрема Статуту відповідача та довідки ЄДРПОУ засновником товариства є ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_1.

Відповідно до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи (Форма №1), копія якої наявна в матеріалах справи, керівником юридичної особи зазначено ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_1.

Згідно з довідкою Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва від 29.10.2009 р. №53181 про взяття на облік платника податків, відповідача було взято на облік у Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва 29.10.2009 р. за №53181, керівником товариства зазначено ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Правові відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, у тому числі підстави та порядок їх припинення. врегульовані Законом №755.

В положеннях ст. 2 та ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» №755, передбачено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб -підприємців.

Відповідно з абз.2 ч.2 ст.38 Законом №755 передбачено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є, визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 59 ГК України, припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації -за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб -засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, -за рішенням суду.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.551 ГК України, однією із ознак фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними є реєстрація (перереєстрація) та провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Водночас, відповідно до ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується, зокрема: за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств -також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (частина друга).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в порядку адміністративного судочинства може бути розглянуто саме публічно-правовий спір, який виник із публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, а саме органу виконавчої влади, що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо реєстрації установчих документів суб'єктів господарювання.

Водночас, відповідно до пп.20.1.12 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України якого визначено право органів податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач має право звертатись до суду із вказаними позовами про визнання установчих документів недійсними.

Водночас, позивачем в якості доказів своєї позиції було надано до матеріалів справи копію пояснень ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) наданих начальнику ВПМ ДПІ у Печерському району м.Києва (без зазначення дати) в яких зазначається, що ОСОБА_2 особисто не реєстрував ТОВ «Ефеселітбуд», однак на запрошення його знайомого у нотаріуса підписував певні документи (довіреність та договір), за що отримав гроші. Крім того, в даних Поясненнях вказано, що останній відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ефеселітбуд»не має, звітність особисто не подавав.

Згідно з частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, фіктивне підприємництво -це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки позивачем не надано постанови про порушення кримінальної справи, що свідчить про пред'явлення обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, а також вироку суду, що б підтверджував факт притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за створення фіктивного підприємства, суд визнає доводи позивача недоведеними.

Більше того, на судові запити від Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві надійшов лист №54/12258 від 22.05.2012 р., в якому зазначено, що у провадженні слідчого відділу Печерського РУ ГУ МВС України в м.Києві знаходиться кримінальна справа №06-1228, однак станом на дату надання відповіді слідство зупинено на підставі п.3 ст.206 КПК України.

Інших доказів на підтвердження позовних вимог позивачем не надано, клопотання позивача про витребування доказів до суду першої інстанції не надходили, на пропозицію суду надати додаткові документи позивач додаткові документи не надав.

Крім того, як вбачається копії реєстраційної справи ТОВ «Ефеселітбуд», що було надано до матеріалів справи, в ній міститься нотаріальна довіреність від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 07.10.2009 р., Статут ТОВ «Ефеселітбуд»із нотаріально посвідченим підписом засновника товариства ОСОБА_2, Акт приймання-передачі від 07.10.2009 р. від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на суму 37 750 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правильно прийняв до уваги, що пояснення про надання відповідної нотаріальної довіреності та особистого підпису документів, а також наявність в матеріалах реєстраційної справи ТОВ «Ефеселітбуд»докунмтів із нотаріальним засвідченням підпису ОСОБА_2 свідчать про обізнаність останнього про реєстрацію та провадження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ефеселітбуд».

Як наслідок, пояснення не доводять факту реєстрації (перереєстрації) та провадження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ефеселітбуд»без відома та згоди його засновника (ОСОБА_2) та призначених у законному порядку керівників (ОСОБА_2).

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст.69 КАС України).

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 21 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.