Ухвала

від 16.08.2012 по справі 2а-12706/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12706/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 грудня 2011 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з даним позовом , в якому просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2011 року № 0001761705.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, неповне з'ясування матеріалів справи та просить оскаржуване рішення скасувати, ухваливши нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явилися . Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю -доповідача, дослідивши матеріали справи , колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 18 серпня 2011 року №0001761705 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України , за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 73128,00 грн., в тому числі за основним платежем 73127,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 29 липня 2011 року № 5419/17-05/НОМЕР_2 "Про результати невиїзної документальної перевірки правомірності включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товару у ТОВ "Трейд Міст" (код ЄДРПОУ 37448967) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., місцезнаходження: АДРЕСА_1»(далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначається, що відповідно до результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за березень 2011 року встановлено розбіжності між податковим кредитом ФОП ОСОБА_3 та податковими зобов'язаннями ТОВ "Трейд Міст" на суму 73127,00 грн.; згідно інформаційної бази даних АІС "ОР" ТОВ "Трейд Міст" має стан: "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням"; ФОП ОСОБА_3 документи по взаємовідносинам з ТОВ "Трейд Міст" до перевірки не надано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ"Трейд Міст" є реальними та підтверджуються необхідними документами, а інформаційно-експедиційні послуги замовлялися позивачем у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, а тому ФОП ОСОБА_3 правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану за березень 2011 року по взаємовідносинам ТОВ"Трейд Міст".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Таким чином, підставою для виникнення права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та одночасно підтвердженням такого права є саме податкова накладна, оформлена у відповідності до приписів ПК України .

Цей висновок узгоджується з тим, що п.п. 44.1. ст. 44 ПКУ встановлений обов'язок ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тим самим підпунктом передбачена заборона платникам податків формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Такими документами у відповідності до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 та п.201.10. ст.201 ПК України є податкові накладні. Саме вони мають підтверджувати дані податкової звітності.

Отже, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій/нездійснення поставок, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ (відсутність податкової правосуб'єктності).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2011 року між ТОВ "Трейд Міст" (виконавець) та ФОП ОСОБА_3 (експедитор) укладено договір №0103/11 на організацію перевезення вантажів та інформаційно-експедиційних послуг, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання виконати перевезення вантажу, а експедитор приймає на себе зобов'язання оплатити перевозку вантажу.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 березня 2011 року та від 31 березня 2011 року, рахунками-фактурами ТОВ "Трейд Міст" надало інформаційно-експедиційні послуги за різним маршрутам (наприклад, Жашків-Харків, Жашків-Донецьк) на загальну суму 438760,00 грн.

ТОВ "Трейд Міст" виписало на адресу ФОП ОСОБА_3 податкові накладні від 30 березня 2011 року №33015 та від 31 березня 2011 року №33111 на загальну суму 438760,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 73126,67 грн.

На підтвердження оплати за надані ТОВ "Трейд Міст" послуги позивач надав суду відповідні виписки банку.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції позивач замовляв інформаційно-експедиційні послуги ТОВ "Трейд Міст" з метою виконання договірних зобов'язань з ТОВ "Напої плюс" на перевезення вантажів (алкогольних напоїв), оскільки власних транспортних засобів він не має, а при отриманні замовлень залучає підрядні організації та фізичних осіб-підприємців. На момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Трейд Міст" - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку робіт; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201Податкового кодексу України .

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав в матеріали справи копії договору про перевезення вантажів, укладеного з ТОВ "Напої плюс", виписки банку на підтвердження оплати ТОВ "Напої плюс" за надані послуги; товарно-транспорті накладні на переміщення алкогольних напоїв, товарно-транспортні накладні.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту є обґрунтованими.

Крім того, є вірним висновок суду щодо невручення податковим органом запиту про надання первинних документів, оскільки в силу частини четвертої пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України відповідачем не надано доказів того, що його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року-без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.