Постанова

від 16.08.2012 по справі 2а-2920/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2012 року 2а-2920/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.А.,

представника позивача -Халілової Н.К.,

представника відповідача -Літвінова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2011 №0000762304, яким позивачу було донараховано зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 62 013,04 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 31 006,50 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про фіктивність правочину, укладеного між позивачем та приватним підприємством «Флоратекс»(договір укладено в усній формі). На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер -роботи виконані контрагентом в повному обсязі і оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому ТОВ "Комплекс Агромарс", на його думку, правильно сформувало податковий кредит за здійсненими господарськими операціями. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважають податкове повідомлення-рішення правомірним, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»є юридичною особою, що зареєстрована Вишгородською районною державною адміністрацією 11.08.1998, як платник податків перебуває на обліку в Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 11.08.1998 р. за № 112-АТ.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є: розведення птиці.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»та приватним підприємством «Флоратекс»був укладений в усній формі договір поставки, відповідно до умов якого ПП «Флоратекс»поставило позивачу соду харчову ( вагову).

Приватне підприємство «Флоратекс»є юридичною особою, що зареєстрована в Оболонській районній державній адміністрації м. Києва (в подальшому змінено місце реєстраційних дій на Святошинську районну державну адміністрацію м. Києва) та має ідентифікаційний код юридичної особи 32528749. Перебуває на обліку у Державній податковій інспекції Святошинського району м. Києва. На момент дії правочину, укладеного з позивачем, було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Факт поставки соди харчової підтверджується копіями видаткових накладних ФЛ-000121 від 06.03.2008, ФЛ-000230 від 13.05.2008, ФЛ-000265 від 04.06.2008, ФЛ-000312 від 01.07.2008, ФЛ-000324 від 08.07.2008, ФЛ-000357 від 05.08.2008, ФЛ-000415 від 04.09.2008, ФЛ-000490 від 17.10.2008, ФЛ-000493 від 21.10.2008, ФЛ-000553 від 20.11.2008, ФЛ-000561 від 25.11.2008, ФЛ-000595 від 05.12.2008, ФЛ-000644 від 24.12.2008, ФЛ-000093 від 27.02.2009, ФЛ-000185 від 17.04.2009, ФЛ-000186 від 21.04.2009, ФЛ-000345 від 28.08.2009 та копіями податкових накладних від 06.03.2008 № 125, від 13.05.2008 № 251, від 04.06.2008 № 289, від 01.07.2008 № 342, від 08.07.2008 № 354, від 05.08.2008 № 389, від 04.09.2008 № 449, від 17.10.2008 № 526, від 21.10.2008 № 529, від 20.11.2008 № 589, від 25.11.2008 № 597, від 02.12.2008 № 628, від 23.12.2008 № 681, від 23.02.2008 № 88, від 29.04.2009 № 214, від 27.08.2009 № 470, від 28.08.2009 № 469, від 09.09.2009 № 540, від 26.10.2009 № 737.

На підставі рахунків-фактур та видаткових накладних, що підтверджують факт отримання товару, позивач сплатив ПП «Флоратекс»за поставлений товар грошові кошти у розмірі 732 078,20 грн. Факт розрахунку за поставлений товар підтверджується копіями платіжних доручень від 12.03.2008 № 7863, від 19.05.2008 № 14470, від 09.06.2008 № 16902, від 03.07.2008 № 10313, від 15.07.2008 № 16550, від 11.08.2008 № 22594, від 18.08.2008 № 22613, від 12.09.2008 № 26572, від 30.09.2008 № 28014, від 15.10.2008 № 29426, від 06.11.2008 № 30349, від 02.12.2008 № 32841, від 23.12.2008 № 35685, від 23.02.2009 № 2608, від 16.04.2009 № 7236, від 29.04.2009 № 9079, від 26.08.2009 № 18837, від 08.09.2009 № 19839, від 09.09.2009 № 18045, від 26.10.2009 № 24304.

За результатами господарської операції на підставі податкових накладних позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 122013,04 грн.

У березні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області проведено документальну невиїзну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з приватним підприємством «Флоратекс», код за ЄДРПОУ 32528749 за період з 01.03.2008 по 31.10.2009 (акт перевірки від 28.10.2011 №2400/23-1/30160757).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

підпункту 1.2. п. 1, підпункту 2.2., підпункту 2.13-2.16 пункту 2 та підпункту 3.2. пункту 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 із змінами та доповненнями;

пункту 4.3. Порядку «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166;

підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7, підпункт 7.2.3. пункту 7.2. статті 7, підпункт 7.2.6. пункту 7.2. статті 7, підпункту 7.4.4. пункту 7.4. статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7, пункту 11.21. статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1998, у результаті чого встановлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту податок на додану вартість, який включено до складу скорочених податкових декларацій з ПДВ сільськогосподарського підприємства у розмірі 122 013,04 грн., в т.ч. по періодах: березень 2008 року у розмірі -8000,00 грн.; травень 2008 року у розмірі 4000,00 грн.; червень 2008 року у розмірі 4333,33 грн.; липень 2008 року у розмірі 11333,33 грн.; серпень 2008 року у розмірі -9000,00 грн.; вересень 2008 року у розмірі -14000,00 грн.; жовтень 2008 року у розмірі -9333,34 грн.; листопад 2008 року у розмірі -6533,34 грн.; грудень 2008 року у розмірі -14000,00 грн.; лютий 2009 у розмірі -10666,67 грн.; квітень 2009 року у розмірі -15269,33 грн.; серпень 2009 року у розмірі -8701,70 грн.; вересень 2009 року у розмірі -2502,00 грн.; жовтень 2009 року у розмірі -4340,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що договори поставки товару, укладені між позивачем і ПП «Флоратекс»є нікчемними і такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, оскільки вказані договори укладено за відсутності наміру дійсного отримання товару, а договори укладено лише задля незаконного зменшення об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Такий висновок посадових осіб податкового органу базується на рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011 по кримінальній справі №1-130/2011, згідно якого колишніх співробітників УПМ ДПА в м. Києві ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України -участь у фіктивному підприємництві з метою прикриття незаконної діяльності. Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_7 на пропозицію ОСОБА_3 придбав на ім'я своєї дружини ПП «Флоратекс», яке було засноване з метою переведення безготівкових коштів у готівкові.

Крім того, в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладена інформація, яка міститься у базі АІС «РПП», про присвоєння ПП «Флоратекс» стану 8: до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, відсутність у ПП «Флоратекс»основних фондів та наявність середньоспискової чисельності працюючих у кількості 1 особа.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2011 № 0000762304, згідно з яким позивачу було донараховано зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 62013,04 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 31006,50 грн.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач їх оскаржив в апеляційному порядку, шляхом подання скарги до Державної податкової адміністрації у Київській області та до Державної податкової адміністрації України, відповідно від 23.11.2011 № 16\2-6301 та від 06.02.2012 № 68/2012-ЮД. За результатами апеляційного оскарження до Державної податкової адміністрації у Київській області зазначене повідомлення-рішення залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення (рішення від 26.01.2012 № 232/10/25-017/391-201). За результатами апеляційного оскарження до Державної податкової адміністрації України зазначене повідомлення-рішення залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення (рішення від 01.03.2012 № 3713/6/10-2115).

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(надалі -Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі -підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що поставка товару ПП «Флоратекс»та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками -фактурами, платіжними дорученнями, книгою обліку довіреностей рахунками-фактури, сертифікатами якості, результатами лабораторних досліджень, рецептами на виготовлення комбікормів, звітами про витрати сировини по рецептам тощо.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «Комплекс Агромарс»понесло реальні витрати на оплату товару придбаного ПП «Флоратекс». Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що сода харчова придбавалася з метою подальшого використання у господарській діяльності позивача, а саме для виробництва комбікормів. На підтвердження цього надав суду рецепти на виготовлення комбікормів, звіти про витрати сировини по рецептам, що підтверджує факт використання товару, придбаного у ПП «Флоратекс»у господарській діяльності.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність договору поставки, укладеними між позивачем і його контрагентом, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договору (укладеного в усній формі) між ТОВ «Комплекс Агромарс»та ПП «Флоратекс»від 03.10.2011, від 01.11.2011, від 10.11.2011 прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України є оспорюваними.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними у судовому порядку вищезазначених договорів.

Як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту податковий орган посилається на інформацію з інформаційно-пошукових систем ДПІ по контрагенту позивача ПП «Флоратекс», якими було встановлено відсутність у ПП «Флоратекс»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по взаємовідносинах з позивачем та, як наслідок, безтоварність господарських операцій.

Проте, суд не приймає до уваги таке твердження, оскільки це не може бути підставою для визнання правочину між ПП «Флоратекс»та позивачем таким, що вчинене без наміру створення правових наслідків. Наявність чи відсутність у штаті окремих працівників чи адміністративно-господарських можливостей не позбавляє контрагента права залучати у разі виробничої необхідності для виконання певних робіт інших осіб.

Як на доказ безтоварності господарських операцій, відповідач зазначив, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011, винесеного відносно колишніх співробітників УПМ ДПА в м. Києві ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за вчинення злочину передбаченого частиною другою статті 205 КК України, що начебто вказує на те, що ПП «Флоратекс»являється фіктивним підприємством, з метою одержання матеріальної винагороди, здійснювало організацію фінансової діяльності направленої на систематичне перерахування отриманих від підприємств-контрагентів безготівкових грошових коштів з розрахункового рахунку одного підприємства «транзитера»на рахунок іншого, під виглядом оплати за нібито поставлений товар та надані послуги, з подальшим переведенням їх у готівку, для підприємств-контрагентів.

Проте, суд критично оцінює посилання відповідача на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011, яким визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України (участь у фіктивному підприємництві з метою прикриття незаконної діяльності), оскільки в межах даної справи не досліджувалась дійсність договорів між позивачем та ПП «Флоратекс», відповідно до яких здійснювалась поставка соди, а відтак вказане судове рішення не може вважатися належною підставою для нікчемності відповідних договорів.

Крім того відповідачем не взято до уваги інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо того, що під час дії укладеного правочину (в усній формі) в ПП «Флоратекс»змінювався керівник. Тобто з 01.03.2008 по 29.10.2008 керівником був - ОСОБА_8 а з 30.10.2008 по 31.10.2009 -ОСОБА_9, а як зазначено в акті перевірки, злочинні дії вказаних осіб вчинялись з листопада 2008 по серпень 2009 року, що не може прямо вказувати на причетність відповідних керівників ПП «Флоратекс»до вчинення незаконних дій при укладені правочину з позивачем та подальшого його виконання.

На дату поставки товару ПП «Флоратекс» було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі як юридична особа і мало право виписувати податкові накладні, оскільки було платником податку на додану вартість.

Крім того, суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Враховуючи, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за цими операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, є безпідставними.

Інших доказів та заперечень, ніж ті, що наведені в акті перевірки та у запереченнях на позовну заяву, відповідач суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 931,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.05.2012 № 719, а тому судові витрати у розмірі 931,00 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись вимогами статей 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Вишгородського району Київської області від 16.11.2011 №0000762304.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» понесені ним судові витрати у розмірі 931 (дев'ятсот тридцять одна) гривня 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 серпня 2012 р.