Ухвала

від 13.03.2013 по справі 2а-2920/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2920/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2013 року м. Київ

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Грибан І.О.,

Федорової Г.Г.

при секретарі Білошапка Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Агромарс" до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року позов ТОВ "Комплекс "Агромарс" задоволено. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Вишгородського району Київської області від 16.11.2011 №0000762304.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано факт здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Флоратекс», достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за цими операціями, а тому твердження податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 1.7, 1.8 статті 1 , підпунктів 7.2.1, 7.2.3 , 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" , статей 228 , 662 , 655 , 656 Цивільного кодексу України , є безпідставними, у зв»язку з чим визнав протиправним та скасував оспорюване податкове повідомлення-рішення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області проведено документальну невиїзну виїзну перевірку ТОВ «Комплекс Агромарс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з приватним підприємством «Флоратекс», код за ЄДРПОУ 32528749 за період з 01.03.2008 по 31.10.2009 ( надалі Акт перевірки від 28.10.2011 №2400/23-1/30160757).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

- підпункту 1.2. п. 1, підпункту 2.2., підпункту 2.13-2.16 пункту 2 та підпункту 3.2. пункту 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 із змінами та доповненнями;

- пункту 4.3. Порядку «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166;

- підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7, підпункт 7.2.3. пункту 7.2. статті 7, підпункт 7.2.6. пункту 7.2. статті 7, підпункту 7.4.4. пункту 7.4. статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7, пункту 11.21. статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1998, у результаті чого встановлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту податок на додану вартість, який включено до складу скорочених податкових декларацій з ПДВ сільськогосподарського підприємства у розмірі 122 013,04 грн.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2011 № 0000762304, згідно з яким позивачу було донараховано зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 62013,04 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 31006,50 грн.

З огляду на вказане суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач - ТОВ «Комплекс Агромарс» є юридичною особою, що зареєстрована Вишгородською районною державною адміністрацією 11.08.1998, як платник податків перебуває на обліку в Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 11.08.1998 р. за № 112-АТ, основним видом діяльності якогоє розведення птиці.

Також, судом встановлено, що між позивачем та приватним підприємством «Флоратекс» був укладений в усній формі договір поставки, відповідно до умов якого ПП «Флоратекс» поставило позивачу соду харчову ( вагову).

Контрагент позивача - приватне підприємство «Флоратекс» є юридичною особою, що зареєстрована в Оболонській районній державній адміністрації м. Києва (в подальшому змінено місце реєстраційних дій на Святошинську районну державну адміністрацію м. Києва) та має ідентифікаційний код юридичної особи 32528749, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції Святошинського району м. Києва, а на момент дії правочину, укладеного з позивачем, було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

На виконання договору щодо поставки позивачу соди харчової ПП«Флоратекс» виписало позивачу відповідні видаткові накладні, які детально описані судом першої інстанції і копії яких наявні в матеріалах справи.

На підставі рахунків-фактур та видаткових накладних, що підтверджують факт отримання товару, позивач сплатив ПП «Флоратекс» за поставлений товар грошові кошти у розмірі 732 078,20 грн., а факт розрахунку за поставлений товар підтверджується відповідними копіями платіжних доручень.

За результатами господарської операції з ПП «Флоратекс» та на підставі податкових накладних виписаних останнім, ТОВ «Комплекс Агромарс» позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 122013,04 грн.

Відповідно до п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Цей перелік підстав не включення до складу податкового кредиту є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп.7.5.1 п.7.5 вищевказаного Закону вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, саме відсутність податкових накладних (або митної декларації) є єдиною підставою для застосування пп.7.4.5 п.7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»

Як вбачається з матеріалів справи, та вже вищезазначено судом, Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які не містять недоліків та порядок заповнення яких відповідає положенням пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про додану вартість»

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни В структурі активів та зобов»язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до положень ст.9 вказаного вище Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 цієї ж статті Закону передбачено, що Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що поставка товару ПП «Флоратекс» для позивача та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, книгою обліку довіреностей рахунками-фактури, сертифікатами якості, результатами лабораторних досліджень, рецептами на виготовлення комбікормів, звітами про витрати сировини по рецептам тощо. При цьому, господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку - ТОВ «Комплекс Агромарс», яке понесло реальні витрати на оплату товару придбаного ПП «Флоратекс», а рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Встановлено у судових засіданнях як суду першої інстанції так і апеляційної, що сода харчова придбавалася з метою подальшого використання у господарській діяльності позивача, а саме для виробництва комбікормів, на підтвердження чого надано суду копії рецептів на виготовлення комбікормів, звітів про витрати сировини по рецептам, що підтверджує факт використання товару, придбаного у ПП «Флоратекс» у господарській діяльності позивача.

Тобто, як вже було вищевказано судом, матеріалами справи підтверджено фактичне виконання господарського договору між позивачем та ПП «Флоратекс», який на момент виконання таких мав статус платника ПДВ .

Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційного суду, фактичне виконання господарського договору з поставки соди харчової ПП «Флоратекс» для позивача є доведено належними доказами.

З огляду на вказане, судом першої інстанції обґрунтовано відкинуті доводи Відповідача про фіктивність(нікчемність) господарського договору між позивачем та його контрагентом - ПП «Флоратекс», та вірно зроблено висновок про відповідність укладених угод вимогам чинного цивільного законодавства, зокрема статтей 228,662,655,656 Цивільного кодексу України.

Вірно, на думку суду апеляційної інстанції, критично оцінено судом першої інстанції і посилання відповідача на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011, яким визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України (участь у фіктивному підприємництві з метою прикриття незаконної діяльності), оскільки в межах даної справи не досліджувалась дійсність договорів між позивачем та ПП «Флоратекс», відповідно до яких здійснювалась поставка соди, а відтак вказане судове рішення не може вважатися належною підставою для нікчемності відповідних договорів.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011, яким визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України , копія якого наявна в матеріалах справи, не набрав законної сили, а представником відповідача не надано суду доказів вступу вказаного вироку в законну силу, і цей вирок не постановлено ні щодо засновників, ні щодо керівників ПП «Флоратекс», а на час поставки соди ПП «Флоратекс» було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі як юридична особа і мало право виписувати податкові накладні, оскільки було платником податку на додану вартість.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено з матеріалів справи органом ДПІ, як суб»єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду жодного належного доказу щодо визнання недійсними господарських договорів, укладених між позивачем та ПП «Флоратекс», фальшивість первинних та інших документів, а відтак, укладення таких договорів та фактичне виконання робіт контрагентом для Позивача і правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період не спростовано.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 р - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Грибан І.О.

Федорова Г.Г.

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Грибан І.О.

Федорова Г. Г.