Постанова

від 06.07.2012 по справі 2а-14372/11/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 липня 2012 р. (13 год. 22 хв.) Справа №2а-14372/11/0170/19

Окружний адміністративний суду Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представника позивача - Болібкової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Кримтрансгаз»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Кримтрансгаз" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом (з урахуванням уточнень від 15.06.2012р.) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.10.2011р. № 0011182301, від 31.10.2011р. № 0011202301, від 31.10.2011р. № 0011192301.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач вказує, що відповідач в ході проведеної перевірки дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ, зменшення від'ємного значення з ПДВ, а також формування валових витрат, завищення амортизаційних відрахувань.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позові, та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив. Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши письмові заперечення (а.с. 228-229).

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами у відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Кримтрансгаз» зареєстроване виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 27.12.2005р. як юридична особа, про що свідчіть відповідне свідоцтво (а.с.9) та перебуває на податковому обліку у відповідача.

З 28.09.2011р. по 11.10.2011р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна виїзна планова перевірка Товариства з обмеженню відповідальністю "НВП Кримтрансгаз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2009р. по 30.06.2011р. за результатами якої був складений акт №14930/23-7/32318915 від 18.10.2011 р. (а.с. 28-87).

Згідно із висновками акту перевірки, відповідачем були встановлені наступні порушення: п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1997р. №283/94-ВР (із змінами та доповненнями); п.144.1 ст. 144 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток в сумі 78 292 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями); п.п.200.3, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 101 841грн., зменшено від'ємне значення по ПДВ у сумі 88 363 грн.

На підставі встановлених актом перевірки порушень, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0011192301 від 31.10.2011р. збільшена сума грошових зобов'язань з податку на додану вартість у 101841грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 20662,75грн.;

- №0011202301 від 31.10.2011р. - зменшена сума від'ємного значення об'єкту оподаткування ПДВ у сумі 88 363 грн.

- №0011182301 від 31.10.2011р. збільшена сума грошових зобов'язань з податку:на прибуток у розмірі 78292грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 16047,75грн.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду щодо їх оскарження.

Оцінюючи правомірність рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

З акту перевірки вбачається, що висновку про вказані порушення відповідач дійшов виходячи з встановлення у ході перевірки того факту, що операції, що власних об'єктів реалізації зрідженого газу ТОВ «НВП "Кримтрансгаз» не має, заправники використовувались для реалізації газу, стосовно договорів комісійної торгівлі, через інших суб'єктів господарювання (комісіонерів), відповідно приймали участь у господарської діяльності СГД (комісіонерів), які в свою чергу користувались заправниками безкоштовно (з СГД не були укладені договори оренди вищевказаних основних засобів, у зв'язку з чим ТОВ «НВП Кримтрансгаз» не отримувало дохід від користування заправниками іншими СГД). Зазначені основні фонди були розташовані на територіях АЗС та приймали участь у господарської діяльності СГД - власників АЗС, а не у власній діяльності ТОВ «НВП Кримтрансгаз», але доходу від користування СГД заправниками ТОВ «НВП Кримтрансгз» не отримувало, в той час як амортизація нараховувалась, що призвело до порушення ТОВ "НВП Кримтрансгаз" п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, згідно якому «амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання ...».

Як було вказано вище, відповідачем було проведено перевірку за період з 01.01.2009р. по 30.06.2011р.

У період, який перевірявся відповідачем, вказані правовідносини регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість» (втратив чинність 01.01.2011р.), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (втратив чинність частково з 01.04.2011р.), Податковим кодексом України (набрав чинність 01.01.2011р.).

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Проект Модерн" та ТОВ "НВП Кримтрансгаз" укладена угода б/н від 15.05.2009р. на виконання підрядних робіт, згідно якої ТОВ "Проект Модерн" - Підрядник, а ТОВ "НВП Кримтрансгаз" - Замовник, в свою чергу підрядник зобов'язується виконати оздоблювальні роботи на об'єкті.

З матеріалів справи вбачається, що у ході виконання вказаного договору та здійснення операцій з оприбуткування, приймання - передачі товарів були створені документи: довідка про вартість виконаних робіт за листопад 2009р. від 11.11.2009р., акт виконаних підрядних робіт за листопад 2009р. від 11.11.2009р., довідки про вартість виконаних робіт за жовтень 2009р. від 30.10.2009р., акти виконаних підрядних робіт за жовтень 2009р. від 30.10.2009р., довідка про вартість виконаних робіт за вересень 2009р. від 30.09.2009р., акт виконаних підрядних робіт за вересень 2009р. від 30.09.2009р., видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Пунктом 3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Статтею 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Знано до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в л положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуться на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п.1). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2).

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

З матеріалів справи вбачається, що у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, були створені документи: видаткові накладні та податкові накладні, які вказані вище. Дані документи в силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій

Як вбачається з акту перевірки сам факт взаємовідносин між позивачем та ТОВ «НВП Кримтрансгаз» і ТОВ «Проект Модерн» податкова інспекція не спростовує. ДПІ в акті перевірки не встановлено порушень при складанні та ведені вказаних документів.

Слід вказати, що ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність маги первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Викладене вказує, що для віднесення сум до витрат, таки витрати мають бути підтверджені розрахунковими та іншими документами. Видаткові накладні, податкові накладні, що залучені до матеріалів справи, на підставі яких здійснений є документами спеціалізованої форми, мають усі реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню ТМЦ, та ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обв'язка, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Перелік податкової інформації та порядок її отримання визначено ст..ст.72, 73 ПКУ, серед якої відсутнє визнання як податкової інформації «дані програмного продукту», на які посилається податкова на сторінки 45 акту перевірки.

Програмні продукти, про які йдеться річ, створені для реалізації Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 року № 266 (п.1.3 рекомендацій):

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Вказані програмні продукти є способом обробки інформації та розроблені для аналітичного обліку даних органами ДПС, проте їх зміст не може слугувати підтвердженням наявності порушень в сфері податкового законодавства окремих платників податків.

Щодо повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. та встановлення у ході перевірки відповідачем порушення пп.8.1.2 п.8.2 ст.8 Закону України "Про податок на прибуток підприємств", а саме завищення задекларованих показників у рядку 07 Декларації "Сума амортизаційних відрахувань" всього у сумі 145 583 грн., суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки, відповідачем був зроблений висновок, що власних об'єктів реалізації зрідженого газу ТОВ «НВП Кримтрансгаз» не має, тобто заправники використовувались для реалізації газу, стосовно договорів комісійної торгівлі, через інших СГД (комісіонерів), відповідно приймали участь у господарської діяльності СГД (комісіонерів), які в свою чергу користувались заправниками безкоштовно (з СГД не були укладені договори оренди вищевказаних основних засобів, у зв'язку з чим ТОВ «НВП Кримтрансгаз» не отримувало дохід від користування заправниками іншими СГД). Зазначені основні фонди були розташовані на територіях АЗС та приймали участь у господарської діяльності СГД - власників АЗС, а не у власній діяльності ТОВ «НВП Кримтрансгаз», але доходу від користування СГД заправниками ТОВ «НВП Кримтрансгаз» не отримувало, в той час як амортизація нараховувалась, що призвело до порушення ТОВ "НВП Кримтрансгаз" п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, згідно якому «амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання ...».

Матеріали справи свідчать, що періоді, що перевірявся відповідачем, ТОВ «НВП Кримтрансгаз» були укладені наступні договори комісії на продажу зрідженого газу:

1) Договір №1 від 11.02.2010р. та Договір №5 від 12.04.2010, згідно яких ТОВ «НВП Кримтрансгаз» (Комітент) доручає, а ФОП ОСОБА_2 (Комісіонер), що володіє АЗС, приймає на себе зобов'язання за винагороду, від свого імені, по дорученню, за рахунок і в інтересах Комітента забезпечити реалізацію зрідженого газу (Товар) за допомогою стаціонарного заправника зрідженого газу «СГЗ-9,9-ГТРУ», який належить Комітенту.

Комісійна винагорода, яка передбачена Договорами, утримується Комісіонером із грошових коштів, які надійшли до нього для Комітента. Розмір комісійної винагороди складає 10% від вартості реалізованого товару.

2) Договір №2 від 10.03.2010р., згідно якому ТОВ «НВП Кримтрансгаз» (Комітент) доручає, а ФОП ОСОБА_3 (Комісіонер), що володіє АЗС, приймає на себе зобов'язання за винагороду, від свого імені, по дорученню, за рахунок і в інтересах Комітента забезпечити реалізацію зрідженого газу (Товар) за допомогою стаціонарного заправника зрідженого газу «СГЗ-9,9-ГТРУ», який належить Комітенту.

Комісійна винагорода, яка передбачена цим Договором, утримується Комісіонером із грошових коштів, які надійшли до нього для Комітента. Розмір комісійної винагороди складає 5% від вартості реалізованого товару.

3) Договір №3 від 15.03.2010р. та Договір №4 від 15.03.2010р. згідно яких ТОВ «НВП Кримтрансгаз» (Комітент) доручає, а ФОП ОСОБА_4 (Комісіонер), що володіє АЗС, приймає на себе зобов'язання за винагороду, від свого імені, по дорученню, за рахунок і в інтересах Комітента забезпечити реалізацію зрідженого газу (Товар) за допомогою стаціонарного заправника зрідженого газу «СГЗ-9,9-ГТРУ», який належить Комітенту.

Комісійна винагорода, яка передбачена Договорами, утримується Комісіонером із грошових коштів, які надійшли до нього для Комітента. Розмір комісійної винагороди складає 5% від вартості реалізованого товару.

4) Договір №6 від 28.05.2010р., згідно якому ТОВ «НВП Кримтрансгаз» (Комітент) доручає, а ТОВ "Манго Юг" (Комісіонер), що володіє АЗС, приймає на себе зобов'язання за винагороду, від свого імені, по дорученню, за рахунок і в інтересах Комітента забезпечити реалізацію зрідженого газу (Товар) за допомогою стаціонарного заправника зрідженого газу «СГЗ-9,9-ГТРУ», який належить Комітенту.

Комісійна винагорода, яка передбачена цим Договором, утримується Комісіонером із грошових коштів, які надійшли до нього для Комітента. Розмір комісійної винагороди складає 10% від вартості реалізованого товару.

Для розробки робочого проекту будівництва бетонних фундаментів та установці стаціонарних заправників газу СЗГ - 9, Українським державним інститутом по проектуванню садів та виноградників "Укрдіпросад" був розроблений робочий проект. (податкові накладні №4 від 06.12.2009р., №5 від 26.01.2010р., № 6 від 18.02.2010р.).

Судом встановлено, що для здійснення реалізації зрідженого газу на АЗС на замовлення ТОВ "НВП Кримтрансгаз", на територіях АЗС - ТОВ "Боспорус" були збудовані фундаменти на яких розташовані стаціонарні заправники газу СЗГ-9,9-ГТРУ для реалізації зрідженого газу по договорам комісії.

Стаціонарні заправники придбані у ТОВ "Газтрон - України", згідно податкових накладних. Перелік податкових накладних, отриманих ТОВ "НВП Кримтрансгаз" у ТОВ "Газтрон", ТОВ "Боспорус", ТОВ "Проект Модерн", наведені у таблиці.

Придбані стаціонарні заправники введені в експлуатацію, що відображено в бухгалтерський проводках.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 1012 ЦК України встановлено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. При цьому істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Згідно з ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Відповідно до ст.1016 ЦК України комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

Предметом Договорів укладений ТОВ "НВП Кримтрансгаз" (Комітентом) з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ООО "Манго Юг" (Комісіонерами) є зобов'язання за винагороду, Комісіонера від свого імені, по дорученню, за рахунок і в інтересах Комітента забезпечити реалізацію зрідженого газу (Товар) за допомогою стаціонарного заправника зрідженого газу «СГЗ-9,9-ГТРУ», який належить Комітенту (п.п.1.1 Договорів).

Комітент зобов'язаний провести проектування та установлювання блок пункту, а також роботи по його узгоджуванню та розміщення на АЗС Комісіонера (п.2.2.1 Договору).

Провести установку, наладку та введення в експлуатацію об'єкта по продажу товару (п.2.2.1 Договору).

Згідно Договору підряду №6 від 11.02.2010р. ТОВ "Боспорус" (Підрядник) виконував комплекс робіт з улаштування бетонних фундаментів під АГЗП на об'єкті ТОВ "НВП Кримтрансгаз", будівництво фундаментів оформлено актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт та інші (додаються до акту).

В акті перевірки Відповідач зробив висновок, що основні фонди Позивача, розташовані на територіях АЗС, та приймали участь у господарській діяльності СГД - власників АЗС, а не у власній діяльності ТОВ "НВП Кримтрансгаз", але доходу від користування СГД заправниками ТОВ "НВП Кримтрансгаз" не отримувало, в той час як амортизація нараховувалась.

Будь яке нормативно встановлене поняття доходу містить економічну сутність поняття "Дохід":

Доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо) (Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників) (абз.7 п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 р. За №391/3684);

Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, і інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, (п.1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 року №889, що був чинним у перевіреному періоді);

Отже, у будь якому розі дохід - це економічна вигода, яка отримана платником у власність, та збільшує власний капітал.

Відповідно до абз. пп.2.1.1 п.2 Договорів комісії на продаж зрідженого газу, комісіонер зобов'язаний протягом двох банківських днів, з моменту надання звіту комісіонера, перерахувати всі грошові кошти, отримані від продажу товару Комітента, на користь Комітента, за виключенням комісійної винагорода.

Тобто, вказані грошові кошти - є доходом Комітента - ТОВ "НВП Кримтрансгаз".

Доходом же Комісіонерів - є комісійної винагорода, яка утримується останнім з грошових коштів, отриманих їм для комісіонера.

Пунктом 8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування податку на прибуток підприємств" визначене поняття амортизації - Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Відповідно пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування податку на прибуток підприємств" - під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

На підставі викладеного суд вважає правомірним нарахування амортизації на основні фонди, розташовані на територіях АЗС, а висновки Відповідача про порушення пп.8.1.2 п.8.2 ст.8 Закону України "Про податок на прибуток підприємств"- завищення завищення задекларованих показників у рядку 07 Декларації "Сума амортизаційних відрахувань" - помилковими.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок про необґрунтованість висновків відповідача про відсутність у позивача права на формування витрат в зв'язку з відсутністю у ДПІ Печерського р-на м.Київа декларації з податку на прибуток ТОВ "Проект Модерн" за 2009 рік, у звязку з чим неможливості встановити наявність основних фондів ТОВ "Проект Модерн".

Отже висновки відповідача про завищення позивачем витрат, у період, що перевірявся, є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання з ПДВ, суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки, відповідач дійшов висновку про завищення ТОВ "НВП Кримтрансгаз" ПДВ податкового кредиту у загальній сумі 101841,0грн., у тому числі за листопад 2009р. у розмірі 76667 грн., за січень 2010р. у сумі 5980 грн., за червень 2011р. у сумі 19194грн., та зменшення від'ємного значення по ПДВ у сумі 88363грн., у т.ч. червень 2011р. - 88363 грн.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Акт перевірки свідчить, що до перевірки були надані податкові накладні виписані позивачу контрагентам ТОВ «Проект Модерн», які вказані вище.

Виходячи з положень вказаних норм закону, суд, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних виписаних ТОВ «Проект Модерн», приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Надані суду первинні документи, які вказані вище, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування податкового кредиту.

Крім іншого в акті перевірки вказано, що за результатами проведеного аналізу звітної форми "Деталізована інформація по платника ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за перевіряємий період", встановлено, що ТОВ "Проект Модерн" до ДПІ Печерського району м. Києва не надана декларація з податку на прибуток за 2009р., тобто сума доходу, отриманого ТОВ "Проект Модерн" за виконання підрядних робіт не увійшла до складу скоригованого валового доходу підприємства. Декларація з податку на додану вартість ТОВ "Проект Модерн" за листопад 2009р. Прийнята до ДПІ з поміткою "До відому", тобто сума податкового кредиту та податкового зобов'язання дорівнює - 0 грн.

Програмні продукти, про які йдеться річ, створені для реалізації Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 року № 266 (п.1.3 рекомендацій):

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Вказані програмні продукти є способом обробки інформації та розроблені для аналітичного обліку даних органами ДПС, проте їх зміст не може слугувати підтвердженням наявності порушень в сфері податкового законодавства окремих платників податків.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Податковому кодексі України, навіть таких як обов'язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету, не передбачено. Але, позивач сплатив суму ПДВ в складі суми придбання устаткування, про що свідчать розрахункові документи.

При придбанні послуг ТОВ "НВП Кримтрансгаз" був зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару контрагентам, які зобов'язані внести цю суму ПДВ до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Вказане вище свідчить, що відповідач зробив висновки про завищення податкового кредиту без фактичного з'ясування таких обставин та підтвердження їх доказами. Посилання відповідача в акті на дані програмного продукту, в даному випадку не може бути належним доказом формування позивачем податкового кредиту без наявності податкової накладної. Отже висновки відповідача є необгрунтованими.

Отже, висновки викладені в акті документальної виїзної перевірки про заниження ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету, не підтверджуються матеріалами справи, в зв'язку з чим прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З викладених підстав суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі викладеного податкові повідомлення - рішення від 31.10.2011р. №0011182301, № 0011202301, №0011192301 є протиправними та підлягають скасуванню.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є повністю обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Суд вважає можливим стягнути на користь позивача 32,19 грн. судових витрат.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 03.07.2012р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 11.07.2012р.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позові вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим державної податкової служби від 31.10.2011р. № 0011182301, видане на підставі акту перевірки №14930/23-7/32318915 від 18.10.2011р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим державної податкової служби від 31.10.2011р. № 0011202301, видане на підставі акту перевірки №14930/23-7/32318915 від 18.10.2011р.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим державної податкової служби від 31.10.2011р. № 0011192301, видане на підставі акту перевірки №14930/23-7/32318915 від 18.10.2011р.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю «НВП Кримтрансгаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 26 ЄДРПОУ 32318915) 28,23 грн. судового збору, шляхом списання із

рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.