Постанова

від 26.06.2006 по справі 8/228-ап-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/228-АП-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"26" червня 2006 р.                                                           Справа № 8/228-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Хом"якової В.В. при секретарі Муравльовій Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом Приватного підприємства "Енергоснаб"

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні  

про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:  

від  позивача - Гаврикова К.В. - представник, дор. від 01.06.2006р.

від  відповідача - Красовська І.Г. - гол. держ. податковий ревізор-інспектор, дор. № 8/24/9/10-039 від 19.06.06р., Саюшкіна Н.І. - заст. начальника зав. сектору, дор. № 9/9/10-139 від 10.01.2006р.

Приватне підприємство „Енергоснаб” (позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 05 травня 2006 року № 0000562301/2 про визначення податкових зобов”язань  по податку на прибуток  в сумі основного платежу 13287 грн. 28 коп. та  штрафних санкцій в сумі 5314 грн. 91 коп.  Позивач посилається на те, податкове повідомлення-рішення суперечить чинному законодавству, є необгрунтованим, оскільки валовий дохід в 1 кварталі 2005 року обчислений позивачем  правильно. Господарські операції з надання послуг зберігання товариству з обмеженою відповідальністю “Українська енергетична компанія”, які здійснені підприємством в 2004 році, не мали  податкових наслідків, оскільки в 2004 році позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 року № 727/98, виручка від реалізації послуг зберігання в касу  та на рахунок позивача  не надходила. З 01 січня 2005 року позивач перейшов на загальну систему оподаткування, за даними бухгалтерського обліку підприємство  мало дебіторську заборгованість ТОВ “Українська енергетична компанія” у розмірі 53149 грн. 13 коп. В лютому 2005 року ТОВ  видало позивачу простий вексель на суму 53149 грн. 13 коп., при цьому, на думку позивача, ніяких доходів від такої операції не виникає. Позивач вважає, що  при відсутності роз'яснень щодо перехідних угод  у разі зміни системи оподаткування із спрощеної на звичайну  при виникненні спірних питань рішення  повинно прийматись податковим органом на користь платника податків відповідно до приписів пп. 4.4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Заявою від 22 червня 2006 року позивач вточнив позовні вимоги, просить також визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хероні від 28 лютого  2006 року  № 0000562301/1 про визначення податкових зобов”язань  по податку на прибуток  в сумі основного платежу 13287 грн. 28 коп. та  штрафних санкцій в сумі 5314 грн. 91 коп.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) заперечує проти позову, посилаючись на те, що позивачем був занижений валовий дохід в 1-му кварталі 2005 року, що  призвело до  заниження податку на прибуток в сумі 13287 грн. 28 коп. За надані послуги по зберіганню обладнання вартістю 56434,13грн протягом 2004 року ТОВ „Українська енергетична компанія"   сплачено приватному підприємству “Енергоснаб” грошовими коштами 3285грн. Оскільки позивач перебував у 2004 році  на спрощеній системі оподаткування, із виручки в сумі 3285грн. ним сплачено єдиний податок. Станом на 1 січня 2005 року дебіторська заборгованість ТОВ „Українська енергетична компанія"   перед   позивачем   за   послуги   зберігання   обладнання    становить 53149,13грн. У лютому 2005 року ТОВ „Українська енергетична компанія" розрахувалось з позивачем за отримані послуги зберігання обладнання шляхом видачі простого векселя на суму 53149,13грн.  Відповідно пункту 1.31 статті 1 Закону № 334 продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). ДПІ посилається на те, що грошові зобов'язання ТОВ Українська енергетична компанія" перед позивачем припинилися з одержанням векселя у лютому 2005 року, через що вартість наданих послуг по зберіганню обладнання в сумі 53149,13грн. згідно пункту 1.31 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334 включається до складу валового доходу. Звертає увагу суду на  формулювання позивачем позовних вимог не у відповідності до  приписів ст. 162 КАС України.

Розглянувши матеріали справи в судових засіданнях 20 червня з перервою до 26 червня 2006 року, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Позаплановою  документальною перевіркою дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватним підприємством “Енергоснаб” за період 18 липня 2003 року –13 січня 2006 року встановлено (акт № 144/23-6/32479860 від 20.01.2006) що у 2003-2004р.р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності відповідно до Указу Президента України № 727 від 03.07.1998р. „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", із змінами. З 1 січня 2005 р. позивач перебуває на загальній системі оподаткування, згідно підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР є платником податку на прибуток.

На підставі договору зберігання від 11.12.2003 № 1/11 позивачем надавались послуги по зберіганню обладнання для ТОВ „Українська енергетична компанія". Згідно акту виконаних послуг від 29.12.2003 вартість наданих послуг по зберіганню обладнання становить 56434,13грн. За надані послуги протягом 2004 року заборгованість в сумі 3285грн. погашена грошовими коштами. Перебуваючи на спрощеній системі оподаткування у 2004 році, із виручки в сумі 3285грн. сплачено єдиний податок.

Станом на 1 січня 2005 року дебіторська заборгованість ТОВ „Українська енергетична компанія"   перед   позивачем   за   послуги   зберігання   обладнання   згідно   договору   від 11.12.2003 № 1/11 та акту виконаних робіт від 29.12.2003 становить 53149,13грн.

У лютому 2005 року ТОВ „Українська енергетична компанія" видало позивачеві  простий вексель на суму 53149,13грн. Вексель отримано за актом прийому-передачі векселів від 25.02.2005.

За висновком ДПІ, позивач занизив оподатковуваний прибуток на 53149 грн. 13 коп., внаслідок чого занижений податок на прибуток на 13287 грн. 28 коп.

Н підставі акту перевірки , ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000562301/0 від 26 січня 2006 року про  визначення податкових зобов'язань в сумі 13287 грн. 28 коп. основного боргу та 6643 грн. 64 коп. штрафних санкцій.

За розглядом скарги підприємства ДПІ у м. Херсоні було зменшено розмір штрафних санкцій, платнику надіслано податкове повідомлення-рішення № 0000562301/1 від 28 лютого 2006 року про визначення податкового зобов'язання в сумі 13287 грн. основного платежу та 5314 грн. 91 коп. штрафних санкцій.

За розглядом повторної скарги ДПА у Херсонській області рішенням від 28 квітня 2006 року залишила скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000562301/1 без змін, платнику надіслано податкове повідомлення-рішення №  0000562301/2 від 5 травня 2006 року.

Суд вважає висновки податкової інспекції про заниження позивачем  податку на прибуток такими, що суперечать чинному законодавству України.

Згідно зі ст. 1 Указу Президента „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента № 746/99 від 28 червня 1999 року об'єктом оподаткування для суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, які сплачують єдиний податок, вважається сума виручки від реалізації продукції (товарі, робіт, послуг), фактично одержана платником податку на розрахунковий рахунок або (та) до каси за операції з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Статтею 4 Указу передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності має право повернутися до раніше встановленої системи оподаткування з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу). Перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, позивачем фактично надані послуги зберігання майна згідно з договором №1/11 від 11.12. 2003 на загальну суму 56434,13грн. Під час переходу на загальну систему оподаткування, а саме - з січня 2005р. заборгованість за спожиті послуги по договору складала 53149,13грн. Оскільки за спрощеної системи оподаткування сама подія надання послуг не мала податкових наслідків до моменту одержання суб'єктом підприємництва оплати, між сторонами виникло спірне питання щодо того, чи повинний позивач включати до складу валового доходу вексельну суму в разі переходу на загальну систему оподаткування, не чекаючи  оплати векселя грошовими коштами.

Згідно ст. 11 Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997. „Про оподаткування прибутку підприємства" датою збільшення валових доходів платника податку вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця в оплату товарів (робіт, послуг) ...; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Якщо перша з подій, а саме дата надання результатів послуг відбувається в період, коли підприємство знаходиться на спрощеній системі оподаткування і в цей період операція не має податкових наслідків, то факт зарахування коштів на дату, коли підприємство знаходиться на загальній системі оподаткування, необхідно вважати другою подією, яка підлягає оподаткуванню податком на прибуток в звітному періоді отримання коштів.

В даному  випадку, заборгованість за спожиті послуги згідно умов договору оформлена простим векселем (дата складання 25.02.2005, строк платежу –за пред'явленням), тобто, відбулася зміна заборгованості за спожиті послуги на заборгованість по векселю у період перебування підприємства на загальній системі оподаткування.

Згідно п.1 ст.14 Закону України № 3480-IV від 23. 02. 2006р. „Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Крім того, ст.4 Закону України №2374-111 від 05.04.2001р. „Про обіг векселів в Україні" передбачає, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Вищевказані норми законодавчих актів свідчать про те що, отриманий вексель не можна враховувати як засіб платежу, тому що на цей час не відбувається подія оплати за спожиті послуги. Сама заборгованість по векселю не повинна враховуватися у складі валових доходів підприємства до часу фактичного погашення векселя коштами або іншим майном боржника.

Посилання відповідача на приписи пункту 1.31 статті 1 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, який визначає, що  продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг), не спростовує доводів позивача. Та обставина, що у лютому 2005 року припинились грошові зобов'язання, а виникла вексельна заборгованість, не є підставою збільшення валового доходу. ДПІ необгрунтовано ототожнює факт отримання векселя з розрахунком грошовими коштами. Але, як вбачається із змісту пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” до валового доходу включаються загальні доходи від продажу товарів, (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи  від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів  участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону. Кінцевого погашення векселя грошовими коштами в 1 кварталі 2005 року не здійснювалось.

Крім цього, суд приймає до уваги норми пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо не включення до валового доходу номінальної вартості взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних  емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким  платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).

          Посилання відповідача на лист ДПАУ №7646/6/1 5-1316 від 29.11.2001  суд не приймає до уваги, оскільки в ньому йдеться мова про розрахунок грошовими коштами, до того ж листи ДПАУ не  є обов'язковими, не мають статус податкового роз'яснення. Так само суд не  приймає до уваги наданий позивачем лист ДПАУ №5657/6/16-1415 від 22.05.2006р. про те, що   векселі, видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно з п. 6.4.1 Закону № 2181 податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо ... контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов”язання або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження... Аналогічне визначення містить і Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджене наказом ДПА України від 11.12.96 № 29 -  у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов”язання   податковий орган  складає та направляє платнику податків нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане повідомлення вважається відкликаним.  

Пунктом 5.3 Порядку направлення органами Державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253, передбачено, що у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складається та направляється нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним. Якщо за результатами розгляду скарги сума податкового зобов'язання залишається без змін, раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається, а з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні, податковим органом складається та надсилається платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 –для першої, 2 –для другої, 3  - для третьої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

ДПІ у м. Херсоні за розглядом скарги змінила суму штрафних санкцій, тобто задоволила скаргу частково, платнику надіслано податкове повідомлення-рішення № 0000562301/1 від 28 лютого 2006 року про визначення податкового зобов'язання в меншій сумі, ніж  було визначено податковим повідомленням-рішенням №0000562301/0. Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000562301/0 вважається відкликаним.

За розглядом повторної скарги ДПА у Херсонській області рішенням від 28 квітня 2006 року залишила скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000562301/1 без змін, платнику надіслано податкове повідомлення-рішення №  0000562301/2 від 5 травня 2006 року.  Податкове повідомлення-рішення із дробом „2”  не змінило раніш визначену суму податкового зобов”язання.

          Згідно зі ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юридичні особи мають право оскаржити рішення суб'єкта владних повноважень –нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії. Акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер. Підставами для визнання акта недійсним (нечинним) та його скасування  є невідповідність  акту вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов”язковою умовою визнання акта  недійсним (нечинним) є також порушення у зв”язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.

За змістом п. 6.1 Закону України № 2181-Ш податкове повідомлення-рішення –це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого завищення бюджетного відшкодування, а також обов”язку  платника податків сплатити нараховану або донараховану суму податкових зобов”язань, сплатити суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій. Номер податкового повідомлення складається з таких частин: порядковий номер   перші 6  цифр номера, потім номер відділу який склав податкове повідомлення –наступні 4 цифри, через дріб номер скарги, щодо якої надсилається повідомлення.          

Виходячи  з викладеного,  актом ненормативного характеру, який породжує для позивача певні правові наслідки, в даному випадку може вважатись тільки податкове повідомлення-рішення № 0000562301/1 від 28 лютого 2006 року, яке суд визнає нечинним.

          Податкове повідомлення №  0000562301/2 від 5 травня 2006 року є похідним в даному випадку від податкового повідомлення-рішення з дробом „1”, оскільки не змінило раніше  визначене  податкове зобов”язання  і було надіслано позивачу тільки  для того, щоб довести новий граничний термін сплати податкового зобов”язання. А тому воно не є актом ненормативного характеру суб”єкта владних повноважень, і не може бути предметом спору в порядку адміністративного судочинства. В цій частині провадження у справі закривається.

          Позивачу відшкодовується з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. судового збору.

          В судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Керуючись ст. 94, п.1  ч. 1 ст. 157, ст.ст. 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково. Визнати нечинним  податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 0000562301/1 від 28 лютого 2006 року про визначення податкового зобов'язання визначення податкового зобов'язання ПП “Енергоснаб” в сумі 13287 грн. основного платежу та 5314 грн. 91 коп. штрафних санкцій.

          2. Закрити провадження у справі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні №  0000562301/2 від 5 травня 2006 року.

          3. Відшкодувати приватному підприємству “Енергоснаб” (м. Херсон, вул.Маяковського, 9) з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. судового збору.

          4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

          5. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  В.В. Хом"якова

Постанова підписана

          30 червня 2006 року