Рішення

від 21.08.2012 по справі 12/5007/857/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" серпня 2012 р. Справа № 12/5007/857/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Зарицький М.М., дов. № д-20 від 20.08.2012 р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мийдодір" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля Граніт" (м.Коростишів, Житомирська область)

про стягнення 2391,31 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 2391,31 грн., з яких: 2063,31 грн. борг за договором купівлі-продажу, 274,50 грн. пеня, 53,50 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що відповідач погасив суму основного боргу за договором в розмірі 2063,31 грн. до порушення провадження у справі, позовні вимоги підтримав в частині стягнення 274,50 грн. пені, 53,50 грн. 3% річних.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, у листі, що надійшов на адресу господарського суду, повідомив, що направити представника в судове засідання немає можливості. Повідомив, що відзив на позовну заяву надати неможливо, оскільки відповідач не отримав позовну заяву, претензію від 01.02.2012 р., акт звірки розрахунків, обґрунтованого розрахунку пені, з цих підстав просить у позові відмовити (а.с.39).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи наявні докази надіслання на адресу відповідача позовної заяви та доданих до неї документів (а.с.5-6), тому посилання відповідача на неодержання зазначених документів судом до уваги не беруться.

Приймаючи до уваги, що неявка, повідомленого належним чином представника відповідача, не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2011 р. ТОВ "Мийдодір" (продавець, далі - позивач) та ТОВ "Воля Граніт" (покупець, далі - відповідач) уклали договір № 65 від 10.06.2011 р. з додатком (а.с.10-11).

За умовами договору позивач продає, а відповідач купує та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що є невід'ємною частиною договору (п.1.1.).

Пунктом 2.6. договору встановлено, що відповідач зобов'язаний оплатити товар не пізніше 7 банківських днів з моменту його отримання, якщо інше не передбачено умовами конкретної поставки.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 7063,31 грн., що підтверджується видатковими накладними від 17.06.2011 р. на суму 656,83 грн., від 10.06.2011 р. на суму 118,27 грн., від 10.06.2011 р. на суму 6288,21 грн., довіреністю № 3 від 10.06.2011 р. (а.с.64-67).

За даними позивача 31.08.2011 р. відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 5000,00 грн.

17.07.2012 р. відповідач сплатив на користь позивача 2063,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 17.07.2012 р. та банківською випискою (а.с.43, 72).

Станом на день вирішення спору заборгованість відповідача за договором відсутня (7063,31 грн. - 5000,00 грн. - 2063,31 грн.).

Згідно п.5.2. договору за затримку оплати товару відповідно до п.2.6. даного договору більше, ніж на три дні, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день, починаючи з шостого дня прострочення оплати.

Опираючись на зазначений пункт договору, позивач нарахував на суму основного боргу та заявив до стягнення пеню в розмірі 274,50 грн.

Крім того, на основний борг (2063,31 грн.) позивач нарахував 3% річних в розмірі 53,50 грн. за 316 днів прострочення.

Відповідні розрахунки наводяться у позовній заяві та в Розрахунку заборгованості, наданому на вимогу суду (а.с.70). При цьому з розрахунку вбачається, що сплата 31.08.2011 р. 5000,00 грн. була віднесена позивачем в рахунок погашення заборгованості за накладною від 10.06.2011 р. на суму 6288,21 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив оплату за товар 31.08.2011 р. та 17.07.2012 р.

Відтиск штемпеля на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява до суду, свідчить, що позивач подав позовні матеріали у відділення зв'язку для відправки до суду 26.07.2012 р.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач дійсно порушив, визначений сторонами в договорі строк оплати за прийнятий від позивача товар, що призвело до утворення заборгованості, яка до звернення відповідачем до суду була сплачена відповідачем у повному обсязі.

Позивач заявив до стягнення основний борг в розмірі 2063,31 грн.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України, від 24.10.2011 року, № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" визначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема за умов наявності між сторонами спору про право, що виникає з відповідних відносин (п.3.1.).

Отже особа, звертаючись до суду із позовом про захист свого права чи охоронюваного законом інтересу, повинна довести що ці право або інтерес порушені відповідачем, а також що між сторонами є спір про право.

З огляду на викладене, оскільки в частині стягнення коштів в сумі 2063,31 грн. на момент звернення до суду спору не було, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із розрахунку пені (а.с.70), позивач невірно визначив день початку та закінчення нарахування пені (27.06.2011 р.), що призвело до збільшення періоду нарахування.

Так, одержання товару за накладними відбувалость 10.06.2011 р. на суму 6288,21 грн. та на суму 118,27 грн. і 17.06.2011 р. на суму 656,83 грн.

Враховуючи умови п.2.6. договору щодо оплати не пізніше 7 банківських днів та п.5.2. щодо нарахування пені, починаючи з шостого дня прострочення, право позивача на нарахування пені виникло:

- за накладною від 10.06.2011 р. на суму 6288,21 грн. - 28.06.2012 р. (граничний строк оплати 22.06.2011 р.);

- за накладною від 10.06.2011 р. на суму 118,27 грн. - 28.06.2011 р. (граничний строк оплати 22.06.2011 р.);

- за накладною від 17.06.2011 р. на суму 656,83 грн. - 04.07.2011 р. (граничний строк оплати 28.06.2011 р.).

Враховуючи приписи ч.6 ст.232 ГК України, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме

- за накладною від 10.06.2011 р. на суму 6288,21 грн. - 23.12.2011 р.;

- за накладною від 10.06.2011 р. на суму 118,27 грн. - 23.12.2011 р.;

- за накладною від 17.06.2011 р. на суму 656,83 грн. - 29.12.2011 р. (позивач нараховує по 27.12.2011 р.).

Правильним є нарахування пені наступним чином:

1) за накладною від 10.06.2011 р. на суму 6288,21 грн.

- 170,90 грн. в період з 28.06.2011 р. по 30.08.2011 р. (сума боргу 6288,21 грн., 64 дні прострочки);

- 62,91 грн. в період з 31.08.2011 р. по 23.12.2011 р. (сума боргу 1288,21 грн. 115 днів прострочки);

2) 8,99 грн. за накладною від 10.06.2011 р. на суму 118,27 грн. в період з 28.06.2011 р. по 23.12.2011 р. (179 днів прострочки);

3) 49,37 грн. за накладною від 17.06.2011 р. на суму 656,83 грн. в період з 04.07.2011 р. по 27.12.2011 р. (177 днів прострочки);

Отже, загальна сума пені складає 292,17 грн. Позивач заявив до стягнення 274,50 грн. пені. Оскільки розгляд справи здійснюється в межах заявлених позовних вимог, стягненню підлягає пеня у розмірі, заявленому позивачем, - 274,50 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування 3% річних за 316 днів прострочки в сумі 53,50 грн. на основний борг в розмірі 2063,31 грн., суд дійшов до висновку, що він здійснений вірно з додержанням норм чинного законодавства..

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 328,00 грн., з яких: 53,50 грн. - 3% річних; 274,50 грн. - пеня.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2063,31 грн. основного боргу суд відмовляє за безпідставністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В процесі вирішення спору судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 1855 від 31.05.2012 р. позивачем сплачено судовий збір в сумі 1641,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Враховуючи, що станом на 1 січня 2012 р. мінімальна заробітні плата встановлена в розмірі 1073,00 грн., тому сплаті підлягав судовий збір в сумі 1609,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати, в порядку пп.1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Таким чином, зайво сплачено судовий збір в сумі 31,50 грн., який підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір"

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля Граніт", 12504, Житомирська область, м.Коростишів, вул.Горького, буд.2, ідентифікаційний код 37481957,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мийдодір", 10029, м.Житомир, вул.Ватутіна, буд.55-Б, ідентифікаційний код 30853700,

- 274,50 грн. - пені;

- 53,50 грн. - 3% річних;

- 220,76 грн. - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Мийдодір" (10029, м.Житомир, вул.Ватутіна, буд.55-Б, ідентифікаційний код 30853700)

- 31,50 грн. зайво сплаченого судового збору, згідно платіжного доручення № 1855 від 31.05.2012 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.08.12

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2- позивачу (рек.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)