Рішення

від 21.08.2012 по справі 5021/969/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.08.12 Справа № 5021/969/12.

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Хотінь, Сумський район, Сумська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Степ», с.Ленінське, Сумський район, Сумська область

про стягнення 43 143 грн. 00 коп.

та

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Степ», с. Ленінське, Сумський район, Сумська область

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Хотінь, Сумський район, Сумська область

про визнання договору недійсним

СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі с/з Молодецькій В.О.

Представники сторін:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_3 - адвокат

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом ): Грачов А.М., довіреність б/н від 06.07.2012 року

Суть спору: позивач за первісним позовом, згідно вимог позовної заяви, просив суд стягнути з відповідача 43 143 грн. 00 коп. заборгованості відповідно до договору перевезення вантажу від 01.10.2011 року, укладеного між сторонами по справі, а також витрати по сплаті судового збору.

Крім того, позивач в позовній заяві просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать ТОВ АФ «Степ».

Позивач в судовому засіданні 07.08.2012 року відмовився від заяви про забезпечення позову.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 06.08.2012 року, в якому просить в позові відмовити, оскільки позивачем не надано доказів наявності товарно-транспортних накладних, які відповідно до договору перевезення вантажу від 01.10.2011 року є перевізними документами на підставі яких сплачується плата за перевезення вантажу.

Крім того, відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою «Степ» на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України поданий зустрічний позов б/н від 06.08.2012 року до ФОП ОСОБА_1, в якому просить суд визнати недійсним договір перевезення вантажу від 01.10.2011 року, укладений між сторонами по справі, з моменту його підписання; судові витрати по справі покласти на ФОП ОСОБА_1 Ухвалою суду від 07.08.2012 року залучено до спільного розгляду з первісним позовом позовну заяву ТОВ АФ «Степ» про визнання договору недійсним.

Відповідач за зустрічним позовом подав відзив, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні зустрічного позову, при цьому зазначає, що підстав, які свідчили б про невідповідність вимогам закону договору перевезення вантажу від 01.10.2011 року немає, також зазначає, що відсутність товарно - транспортної накладної не може бути приводом для оспорювання факту перевезень.

Позивач за первісним позовом подав заяву про уточнення позовних вимог № 21 від 17.08.2012 року, відповідно до вимог якої просить суд стягнути з відповідача 39 474 грн. 00 коп. суму основного боргу, 437 грн. 29 коп. - 3% річних, 973 грн. 33 коп. - пені, 1381 грн. 59 коп. - штрафу та витрат по сплаті судового збору.

Крім того, позивач за первісним позовом подав клопотання (вх. № 11241 від 21.08.2012 року), в якому просить суд стягнути з відповідача ТОВ АФ «Степ» 2000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката ОСОБА_3

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечував та наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

01.10.2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою «Степ» був укладений договір перевезення вантажу, відповідно до умов якого перевізник (позивач за первісним позовом) взяв на себе зобов'язання доставити своїм автомобільним транспортом Камаз, довірений йому відправником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а відповідник (відповідач за первісним позовом) взяв на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу, згідно транспортної накладної.

Відповідно до вимог зустрічної позовної заяви позивач просить суд визнати недійсним договір перевезення вантажу, оскільки договір не містить істотних умов для даного виду договору, при укладенні договору сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а також зазначає, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної), при цьому посилається на п.2. ст. 307 Господарського кодексу України та Наказ № 363 від 14.10.1997р. «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні».

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладення господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 50 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачі), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 К України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за згодою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'яток та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.

Відповідно до роз'яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

З тексту зустрічної позовної заяви вбачається, що підставою для визнання недійсним договору перевезення вантажу позивач зазначає відсутність товарно-транспортної накладної.

Відповідно до предмету договору відправник взяв на себе зобов'язання сплатити за перевезення вантажу, згідно транспортної накладної, проте судом встановлено, що в узгодженому сторонами порядку розрахунків, розділ 4 договору, не передбачено, що підставою для проведення розрахунків є саме транспортна накладна. В судовому засіданні було з'ясовано, що дорожні листи були передані і знаходяться на підприємстві відповідача - ТОВ АФ «Степ».

Слід зазначити, що відповідно до п.3.2 договору саме обов'язком відповідача є забезпечення своєчасного та повного оформлення у встановленому порядку транспортних документів і талонів замовника.

Статтею 51 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено обов'язок замовника (в даному випадку позивача за зустрічним позовом) щодо своєчасного та повного оформлення документів на перевезення вантажу.

Тому, посилання позивача за зустрічним на відсутність транспортної накладної є недоречним.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладений між сторонами у справі договір на перевезення вантажу відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, на виконання умов договору позивач надав послуги, а відповідач виконав свої зобов'язання частково.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведені заявлені позовні вимоги та не надано суду належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію, тому суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову.

Позивач за первісним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 39 474 грн. 00 коп. суму основного боргу, 437 грн. 29 коп. - 3% річних, 973 грн. 33 коп. - пені, 1381 грн. 59 коп. - штрафу.

Як встановлено судом, договір від 01.10.2011р. за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу, підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 837 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Умовами договору від 01.10.2011 року передбачено порядок розрахунків, розрахунки між перевізником і замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника. Вартість перевезення вантажу на момент підписання договору, встановлюється із розрахунку - 25 грн. за 1 рейс. Замовник зобов'язаний провести передоплату в розрахунку 20% від запланованого об'єму вантажоперевезень не менше 6000 грн.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, акти приймання виконаних робіт, ФОП ОСОБА_1 здійснив перевезення вантажу за замовленням ТОВ АФ «Степ» на загальну суму 64 543 грн. 00 коп. Зазначені акти підписані сторонами та скріплені печатками. Будь-які зауваженні чи претензії щодо виконаних робіт відсутні. Відповідачу для оплати були виставлені рахунки.

Також на підтвердження факту надання відповідачу послуг по перевезенню вантажу позивачем за первісним позовом наданий акт від 28.05.2012 року, в якому зазначено, що уповноваженою комісією було підтверджено, що в квітні-травні 2012 року ФОП ОСОБА_1 було використано 1289 л дизельного палива за призначенням (перевезення вантажів), що відповідає, інформації зазначеній в актах приймання виконаних робіт, підписаних сторонами у справі.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за первісним позовом за надані позивачем послуги розрахувався частково в сумі 25 069 грн. 00 коп., що підтверджується наданими відповідачем банківськими виписками.

Сплата відповідачем коштів за перевезення вантажу є вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Загальна вартість отриманих та не сплачених робіт по перевезенню вантажів складає 39 474 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, що звичайно ставляться.

Відповідач за первісним позовом в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг не виконав належним чином, в зв'язку з чим має заборгованість в сумі 39 474 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, а тому нарахування позивачем за первісним позовом відповідачу до сплати 437 грн. 29 коп. - 3% річних є правомірним.

Крім того, згідно заяви позивача за первісним позовом про уточнення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з ТОВ АФ «Степ» 973 грн. 33 коп. - пені та 1381 грн. 59 коп. - штрафу.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 973 грн. 33 коп. та 1381 грн. 59 коп. штрафу не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а договором від 01.10.2011 року, на який посилається позивач, не обумовлено стягнення пені та штрафу, а тому є безпідставним.

Відповідно до ст. ст. 32 - 34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду. Кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку, що позивачем за первісним позовом заявлені позовні вимоги доведені в частині стягнення коштів в розмірі 39 474 грн. 00 коп. - основного боргу та 437 грн. 29 коп. - 3 % річних та надані суду належні докази, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію, тому суд частково задовольняє первісні позовні вимоги.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 2000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. В обґрунтування даної вимоги позивачем надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 31 від 04.11.2003 року ОСОБА_3, ордер від 21.08.2012 року на ведення даної господарської справи, докази сплати наданих послуг в сумі 2000 грн. 00 коп. (квитанція № 21 від 17.08.2012 року).

Згідно зі ст. 44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Для захисту свого порушено права позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_3., у зв'язку з чим поніс витрати в сумі 2000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією № 21 від 17.08.212 року.

За таких обставин вимога позивача за первісним позовом по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірною і підлягає задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за первісним позовом за рахунок відповідача за первісним позовом відшкодовуються витрати по сплаті судового збору у розмірі 1519 грн. 82 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Сплачений позивачем відповідно до квитанції № 4856.81.1 від 15.06.2012 року судовий збір в сумі 43 грн. 50 коп. підлягає поверненню позивачу в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір», як зайво сплачений.

Керуючись Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Степ» (42315, Сумська область, Сумський район, с.Ленінське, вул. Набережна, 16; код 30954287) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) 39 474 грн. 00 коп. - заборгованості за надані послуги, 437 грн. 29 коп. - 3 % річних.

3. В іншій частині в задоволенні первісного позову - відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Степ» (42315, Сумська область, Сумський район, с.Ленінське, вул. Набережна, 16; код 30954287) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) 1 519 грн. 82 коп. - витрат по сплаті судового збору та 2000 грн. 00 коп. - витрат по оплаті послуг адвоката.

5. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Степ» - відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 27.08.2012 року.

СУДДЯ О.Ю. СОП'ЯНЕНКО