Постанова

від 13.11.2012 по справі 5021/969/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа №5021/969/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

СПДФО ОСОБА_1- особисто

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Степ", с. Ленінське, Сумського району, Сумської області (вх. № 2981 С/3-10) (суддя Соп'яненко О.Ю. )

на рішення господарського суду Сумської області від 21.08.2012р. у справі №5021/969/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Степ", с. Ленінське Сумського району Сумської області

про стягнення 43 143,00 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Степ", с. Ленінське Сумського району Сумської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Сумської області з позовом та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача відповідно до договору перевезення вантажу від 01.10.2011 року, укладеного між сторонами, 39 474 грн. 00 коп. основного боргу, 437 грн. 29 коп. - 3% річних, 973 грн. 33 коп. -пені, 1381 грн. 59 коп. -штрафу та витрат по сплаті судового збору, 2000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

У серпні відповідач за зустрічним позовом- ТОВ Агрофірма «Степ», звернувся до господарського суду Сумської області із зустрічною позовною заявою в якій просив суд визнати недійсним договір перевезення вантажу від 01.10.2011 року, укладений між СПДФО ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Степ»з моменту його підписання; судові витрати по справі покласти на ФОП ОСОБА_1

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.08.2012р. у справі №5021/969/12 первісний позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Степ» на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 39 474 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги, 437 грн. 29 коп. -3 % річних. В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Степ» на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 1519 грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору та 2000 грн. 00 коп. витрат по оплаті послуг адвоката. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Степ»відмовлено.

Відповідач за первісним позовом з рішенням господарського суду Сумської області від 21.08.2012р. у справі №5021/969/12 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні первісного позову в частині задоволення позовних вимог відмовити, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції не було надано оцінки оспорюваному договору перевезення вантажу від 01.10.2011р., який на думку апелянта є неукладеним, оскільки не містить визначених законом істотних умов для спірного договору перевезення вантажу. Крім того, на думку заявника апеляційної скарги, суд припустився помилки щодо визначення повноважень адвоката, у зв'язку з чим невірно відніс до складу судових витрат оплату його послуг. Також просив розглядати справу без участі представника ТОВ Агрофірма «Степ»за наявними в справі матеріалами.

Позивач за первіісним позовом надав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи, наведені в апеляційній скарзі необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач за первісним позовом не скористався своїм правом, передбаченим статтею 22 ГПК України та враховуючи, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути справу по суті за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального, процесуального права при винесенні оскарженого рішення та заслухавши позивача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 01.10.2011 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірмою "Степ" було укладено договір перевезення вантажу (далі Договір). Пунктом 1.1. зазначеного договору було встановлено, що перевізник (ФОП ОСОБА_1.) бере на себе зобов'язання доставити своїм автомобільним транспортом Камаз, довірений йому відправником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а відправник (ТОВ Агрофірмою "Степ") бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу, згідно транспортної накладної.

Пунктом 4.3. сторони встановили, що розрахунки між перевізником і замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника. Пунктом 4.4. договору сторони обумовили, що відправник проводить передплату в розрахунку 20% від запланованого об'єму вантажоперевезень не менше 6 тис. грн..

Позивач за первісним позовом надав до матеріалів справи акти приймання виконаних робіт, які підписані обома сторонами та стверджує, що в повному обсязі виконав умови договору перевезення вантажу від 01.10.2011р., проте відповідач порушив взяті на себе зобов'язання в частині здійснення оплати за виконані роботи по перевезенню вантажів у встановлений строк, що стало підставою звернення позивача за первісним позовом до суду про стягнення з ТОВ Агрофірма «Степ»загальної вартості отриманих та не сплачених робіт по перевезенню вантажів в розмірі 43143,00 грн.

ТОВ Агрофірма «Степ»звернулось до суду із зустрічним позовом в якому просило суд визнати недійсним договір перевезення вантажу від 01.10.2011р. у зв'язку з тим, що зазначений договір, на думку заявника, крім найменування та місцезнаходження сторін не містить визначених законом істотних умов, а умова визначена п.4.5. як вартість перевезення вантажу на відстань менше 30 км сторонами взагалі не узгоджена. Крім того, зазначав, що договір не містить істотних умов , при укладенні договору сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а також зазначає, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної), при цьому посилається на п.2. ст. 307 Господарського кодексу України та Наказ № 363 від 14.10.1997р. "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні".

Колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі,яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Позивач за зустрічним позовом наполягав на тому, що укладений сторонами договір перевезення вантажу від 01.10.2011р. є недійсним з моменту його підписання, оскільки не містить визначених законом ісотних умов, посилаючись зокрема на ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.1 якої встановлено, що Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження;вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

В апеляційній скарзі позивач за зустрічним позовом наполягає на тому, що суд першої інстанції в своєму рішенні не дав оцінку оспорюваному договору як неукладеному.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.638 ЦК України також встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із цим положенням Цивільного кодексу України кореспондуються положення ч.2 ст.180 Господарського кодексу України. Крім того, ч.3 ст. 180 Господарського кодексу визначено, що до будь-якого господарського договору мають бути включені такі умови -предмет, ціна та строк дії договору. Відповідно до ч.8 ст.181 Господарського кодексу України відсутність згоди між сторонами стосовно хоча б однієї істотної умови договору (незалежно від причин) означає, що такий договір не відбувся.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'яток та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.

Дослідженням умов укладеного сторонами договору встановлено, що даний договір перевезення вантажу від 01.10.2011р. відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме, сторонами додержана письмова форма, оригінал договору підписаний сторонами та завірений печатками, сторонами обумовлено предмет, ціну та строк договору, які у відповідності до ч.3 ст. 180 ГК України та ст. 638 ЦК України, є істотними умовами договору. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що договір від 01.10.2011р. містить всі істотні умови, роботи по перевезенню вантажу позивачем за зустрічним позовом виконані, , що підтверджується актами виконаних робіт від 16.12.2011р., від 14.05.2012р., від 28.05.2012р., частково сплачені відповідачем за зустрічним позовом, що підтверджується копіями виписки з банківських рахунків, у зв'язку з чим колегія суддів не має підстав вважати зазначений договір неукладеним.

Крім того, з тексту зустрічної позовної заяви вбачається, що підставою для визнання недійсним договору перевезення вантажу позивач зазначає відсутність товарно-транспортної накладної.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч.1 ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Відповідно до п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.1998р. за №128/2568 (надалі -Правила перевезення), договір про перевезення вантажів -двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Підпунктом 11 Правил перевезення визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Крім того, статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж,інші документи, передбачені законодавством.

Також Статтею 51 Закону України "Про автомобільний транспорт" якою закріплені Основні права та обов'язки замовника за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом, визначено, що Замовник за договором про перевезення вантажу зобов'язаний забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу.

Так, п.3.1.,3.2 договору саме обов'язком відповідача було встановлено обовязок відправника, як заповнення товаро-транспортних накладних, забезпечення своєчасного та повного оформлення у встановленому порядку транспортних документів і талонів замовника.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, відправник взяв на себе зобов'язання сплатити за перевезення вантажу згідно транспортної накладної (п.1.1. Договору), проте, в узгодженому сторонами розділу 4 договору, не передбачено, що підставою для проведення розрахунків є саме транспортна накладна.

Крім того, під час розгляду справи було встановлено, що фатично відправником виписувався перевізнику дорожній лист, як то передбачено п. 11.3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, , а уповноважена особа ТОВ АФ «Степ» приймав у ФОП ОСОБА_1 вантаж, про що було складено акти прийомки виконаних робіт від 16.12.2011р., від 14.05.2012р., від 28.05.2012р., які підписані сторонами без зауважень та які знаходяться в матеріалах справи. (а.с.13-15)

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору перевезення вантажу від 01.10.2011р. з моменту його підписання такими, що не грунтуються на нормах чинного законодавства та не підтверджені матеріалами справи.

Щодо позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 39 474 грн. 00 коп. суму основного боргу, 437 грн. 29 коп. - 3% річних, 973 грн. 33 коп. -пені, 1381 грн. 59 коп. -штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до порядку розрахунків і плати за перевезення вантажу, встановленого пунктом 4 Договору від 01.10.2011р., сторони встановили, що розрахунки між перевізником і замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника. Вартість перевезення вантажу на момент підписання договору, встановлюється із розрахунку -25 грн. за 1 рейс. Замовник зобов'язаний провести передоплату в розрахунку 20% від запланованого об'єму вантажоперевезень не менше 6000 грн.

Відповідно до актів приймання виконаних робіт, ФОП ОСОБА_1 здійснив перевезення вантажу за замовленням ТОВ АФ «Степ» на загальну суму 64 543 грн. 00 коп. Зазначені обставини підтверджуються актами приймання виконаних робіт, підписані сторонами та скріплені печатками. Будь-які зауваженні чи претензії щодо виконаних робіт відсутні. Відповідачу для оплати були виставлені рахунки.

Також підтвердженням факту надання відповідачу за первісним позовом послуг по перевезенню вантажу, позивачем за первісним позовом надано акт від 28.05.2012 року, в якому зазначено, що уповноваженою комісією було підтверджено, що в квітні-травні 2012 року ФОП ОСОБА_1 було використано 1289 л дизельного палива за призначенням (перевезення вантажів), що відповідає, інформації зазначеній в актах приймання виконаних робіт, підписаних сторонами у справі.

Матеріалами справи доведено, що відповідач за первісним позовом за надані позивачем послуги розрахувався частково в сумі 25 069 грн. 00 коп., що підтверджується наданими відповідачем банківськими виписками. (а.с.69-74) Таким чином, сплата відповідачем коштів за перевезення вантажу є вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Загальна вартість отриманих та не сплачених робіт по перевезенню вантажів складає 39 474 грн. 00 коп.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статі 629 ЦК України).

Відповідач за первісним позовом в порушення умов договору прийняті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг в сумі 39 474 грн. 00 коп. не виконав належним чином, в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що вимоги ФОП ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ АФ «Степ»основного боргу в сумі 39 474 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене та враховуючи вимоги позивача, викладені ним в заяві про уточнення позовних вимог, колегія суддів вважає правомірним задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ АФ «Степ»на користь позивача за первісним позовом 437 грн. 29 коп. -3% річних.

Крім того, згідно заяви позивача за первісним позовом про уточнення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з ТОВ АФ "Степ" 973 грн. 33 коп. -пені та 1381 грн. 59 коп. -штрафу.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Договором від 01.10.2011 року, на який посилається позивач, сторонами не було передбачено застосування такого виду господарських санкцій як штраф і пеня, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було цілком правомірно відмовлено позивачу за первісним позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 973 грн. 33 коп. та 1381 грн. 59 коп. штрафу.

Стаття 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

В апеляційній скарзі ТОВ АФ "Степ" наполягає на тому, що судом першої інстанції безпідставно було задоволено позов в частині стягнення 2000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, оскільки на час ознайомлення з матеріалами справи представника відповідача, а саме 29.08.2012р., позивачем не було надано витягу з договору про надання правової допомоги по господарській справі.

Колегія суддів зазначає, що вказані обставини не можуть бути підставами для скасування рішення в зазначеній частині, оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Господарським судом правомірно встановлено, а матеріалами справи достеменно підтверджено, що позивачем дійсно понесені витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2000,00 грн., що підтверджується квитанцією №21 від 17.08.2012р., що міститься в матеріалах справи, ордером на ведення господарської справи та витягу про надання правової допомоги, наданої позивачем за первісним позовом.

Враховуючи наведене, господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення документально підтверджених витрат позивача ФОП ОСОБА_1 на послуги адвоката в розмірі 2000,00 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було правомірно задоволено вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення з ТОВ АФ "Степ" коштів в розмірі 39 474 грн. 00 коп. -основного боргу та 437 грн. 29 коп. -3 % річних та відмову в задоволенні зустрічного позову ТОВ АФ «Степ».

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ АФ "Степ" позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, а рішення господарського суду Сумської області від 21.08.2012р. у справі №5021/969/12 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим доводи відповідача за зустрічним позовом, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його скасування.

Таким чином, враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Степ", с. Ленінське Сумського району Сумської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 21.08.2012р. у справі №5021/969/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Повний текст постанови підписано 12.11.2012р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.