Рішення

від 23.08.2012 по справі 5019/1072/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2012 р. Справа № 5019/1072/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом акціонерного комерційного банку "Європейський" (далі -Банк) до товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "РІВНЕУКРТРАНС" (далі -Товариство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Кравчук Світлана Анатоліївна, про звернення стягнення на заставлене майно,

за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2012 року Банк звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 8 серпня 2007 року між ним та Кравчук Світланою Анатоліївною був укладений договір кредиту під заставу рухомого майна № К/16/1703, за умовами якого (з урахуванням додаткових договорів до нього від 1 жовтня 2008 року № 1 та від 2 листопада 2009 року № 2) останній було надано кредит у розмірі 70 000 доларів США на умовах, передбачених даною угодою, з кінцевим терміном повернення кредиту -не пізніше 6 серпня 2010 року.

На забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань боржника, що випливають з цієї угоди, 8 серпня 2007 року між Банком та Товариством було укладено договір застави № К/16/1703/S-1, за яким останнє передало позивачу в заставу належне йому на праві власності рухоме майно -транспортні засоби, що зберігаються у заставодавця за адресою: місто Рівне, вулиця Князя Володимира, 112-а. Згідно з пунктом 1.2.2 цієї угоди загальна вартість заставленого майна складає 506 557 грн. 00 коп.

Водночас Кравчук Світлана Анатоліївна взяте не себе зобов'язання щодо повернення кредиту за договором від 8 серпня 2007 року № К/16/1703 виконувала неналежним чином, у зв'язку з чим заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 2-3743/11 останню було зобов'язано сплатити на користь Банку заборгованість за вказаною угодою в сумі 56 991,66 доларів США, що становить 454 223 грн. 53 коп., а також 1 640 672 грн. 35 коп. пені.

Оскільки вищезазначене судове рішення не було виконане, заборгованість боржника за договором від 8 серпня 2007 року № К/16/1703 не погашена, позивач, посилаючись на статті 526, 530 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України), а також статті 19, 20 Закону України "Про заставу", просив суд звернути стягнення на заставлене майно Товариства шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 25 червня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1072/12, розгляд якої було призначено на 12 липня 2012 року. Цією ж ухвалою до участі в розгляді справи було залучено Кравчук Світлану Анатоліївну в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 12 липня 2012 року розгляд справи відкладено на 26 липня 2012 року.

До початку судового засідання, призначеного на 26 липня 2012 року, на адресу суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву, в якому останнє просить відмовити Банку в задоволенні позову у зв'язку з тим, що договір поруки, укладений між відповідачем та позивачем, припинив свою дію. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач послався на рішення господарського суду Рівненської області від 14 липня 2011 року у справі № 5019/910/11.

Ухвалою від 26 липня 2012 року розгляд справи відкладено на 9 серпня 2012 року.

Ухвалою від 9 серпня 2012 року розгляд справи відкладено на 23 серпня 2012 року.

У судові засідання, призначені на 12 липня 2012 року, 26 липня 2012 року, 9 серпня 2012 року та 23 серпня 2012 року, позивач не забезпечив явку свого повноважного представника, проте надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

У призначені судові засідання відповідач та третя особа також не забезпечили явку своїх повноважних представників, витребуваних судом документів не надали, хоча про дату, час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином.

Слід також зазначити, що за частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Чергове відкладення розгляду справи спричинить до виходу за межі встановленого вказаною нормою строку.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

8 серпня 2007 року між Банком та Кравчук Світланою Анатоліївною був укладений договір кредиту під заставу рухомого майна № К/16/1703, за умовами якого (з урахуванням додаткових договорів до нього від 1 жовтня 2008 року № 1 та від 2 листопада 2009 року № 2) позивач зобов'язався при наявності вільних кредитних ресурсів надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 70 000 доларів США на строк з 8 серпня 2007 року по 6 серпня 2010 року, а позичальник, у свою чергу, -прийняти та повернути кредит не пізніше встановленого строку, а також сплатити відсотки, комісійні, можливі неустойки та інші витрати в порядку та на умовах, що передбачені цим договором (а.с. 19-28).

Відповідно до пункту 2.3 вказаного договору за користування кредитом позичальник зобов'язався сплачувати кредитодавцю відсотки в розмірі 16% річних у валюті кредиту.

1 жовтня 2008 року між Банком та боржником був укладений додатковий договір № 1 до договору від 8 серпня 2007 року № К/16/1703, в якому, зокрема, сторони погодили збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом до 19 % з 1 листопада 2008 року.

Також судом встановлено, що на забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань Кравчук С.А. за договором від 8 серпня 2007 року № К/16/1703, 8 серпня 2007 року між Банком та Товариством було укладено договір застави № К/16/1703/S-1, згідно з яким відповідач передав у заставу позивачу належне йому на праві власності рухоме майно -транспортні засоби, що зберігаються у заставодавця за адресою: місто Рівне, вулиця Князя Володимира, 112-а (а.с. 36-37).

Пунктом 1.2 цього договору визначено, що предметом договору є транспортні засоби заставодавця, а саме:

- вантажний сідловий тягач марки DAF, модель TRUCKS TE 95 XF, реєстраційний номер № ВК 6640 АЕ, 2003 року випуску, колір - білий, шасі (кузов, рама, коляска) № XLRTE47XS0E614256, об'єм двигуна 12580 куб. см., тип пального-D, тип -вантажний-С сідловий тягач, зареєстрований РЕГ 1 МРВ ДАІ м. Рівне 26 вересня 2006 року (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ВКС № 003456, видане РЕГ 1 МРВ ДАІ м. Рівне 26 вересня 2006 року);

- напівпричіп бортовий тентований марки KRONE, модель SDP 24, реєстраційний номер № ВК 2299 ХХ, 1997 року випуску, колір -чорний, шасі (кузов, рама, коляска) № XKESDP24000V96544, тип -напівпричіп бортовий тентований, зареєстрований РЕГ 1 МРВ ДАІ м. Рівне 26 вересня 2006 року (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ВКС № 003455, видане РЕГ 1 МРВ ДАІ м. Рівне 26 вересня 2006 року).

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк Оленою Анатоліївною та зареєстровано в реєстрі за № 2095.

Крім того, судом встановлено, що вказаний предмет застави було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідним витягом № 17637348 від 21 березня 2008 року, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 35).

Відповідно до частини 4 статті 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку (частина 5 даної статті).

В матеріалах даної справи наявна копія заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 липня 2011 року у справі № 2-3743/11 за позовом Банку до Кравчук Світлани Анатоліївни про стягнення заборгованості за договором кредиту № К/16/1703 від 8 серпня 2007 року, яким позовні вимоги Банку задоволено у повному обсязі та стягнуто з відповідача заборгованість за вказаною угодою в сумі 56 991,66 доларів США, що становить 454 223 грн. 53 коп., а також 1 640 672 грн. 35 коп. пені (а.с. 38-40).

Вказане судове рішення набрало законної сили, однак боржник не сплатив позивачу вказаних сум.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За статтею 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У частині 2 статті 590 ЦК України зазначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, -неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до частини 1 статті 20 цього Закону заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У пункті 2.4 договору застави сторони погодили, що заставодержатель набуває права звернення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано частково або повністю.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (частина 6 статті 20 Закону).

Аналогічне положення міститься в пункті 2.10 договору застави.

Також пунктом 1.4 цього договору передбачено, що у разі невиконання заставодавцем зобов'язань за договором кредиту заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами.

Враховуючи те, що позичальник не виконав взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, Банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача вказував на те, що укладений між Банком та Товариством договір поруки припинив свою дію, у зв'язку із збільшенням без згоди поручителя відсоткової ставки по кредиту до 19 % річних, а також у зв'язку з тим, що Банк не пред'явив до поручителя своїх вимог у встановлений договором поруки строк. На підтвердження даних обставин представником Товариства було надано копію рішення господарського суду Рівненської області від 14 липня 2011 року у справі № 5019/910/11 за позовом Банку до Товариства про стягнення 56 991,66 доларів США на підставі договору поруки від 8 серпня 2007 року № К/16/1703/S-2, укладеного між сторонами на забезпечення належного виконання боржником своїх зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором.

Водночас суд не може погодитися з вказаним посиланням представника відповідача, оскільки предметом даного позову є не вищезазначений договір поруки, а звернення стягнення на заставлене майно за укладеним між сторонами договором застави від 8 серпня 2007 року № К/16/1703/S-1.

Також не можна погодитися з твердженням представника Товариства щодо збільшення без його згоди відсоткової ставки за користування кредитом, з огляду на наступне.

Як було встановлено судом, у пункті 1.1 договору застави сторони погодили, що ця угода забезпечує виконання заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем, які випливають з договору кредиту № К/16/1703 під заставу рухомого майна від 8 серпня 2007 року по поверненню суми кредиту у розмірі 70 000,00 доларів США в строк не пізніше 6 серпня 2010 року, сплати процентів за користування кредитними коштами згідно пункту 2.4. договору кредиту, сплати комісійних, можливих неустойок та інших витрат, передбачених договором кредиту.

Пунктом 2.4. договору кредиту лише встановлений порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

Отже, зі змісту положень цих угод вбачається, що договором застави було лише визначено обсяг і строк виконання зобов'язання по поверненню кредиту за договором від 8 серпня 2007 року № К/16/1703, проте не було вказано розмір процентів за користування вказаним кредитом. У той же час пунктом 2.7 кредитного договору, на підставі якого укладено договір застави, було прямо передбачено право Банку на зміну відсотків згідно умов договору, зокрема, у разі зміни під час дії даної угоди порядку або умов надання Банком кредитів.

За таких обставин твердження відповідача щодо встановлення у договорі застави відсоткової ставки за користування кредитом на рівні 16 відсотків річних суд вважає необґрунтованим.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідач не спростував належними та допустимими засобами доказування обставин, на які посилається Банк в обґрунтування своїх позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вказані вимоги є законними та мотивованими, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Звернути стягнення на заставлене майно за договором застави № К/16/1703/S-1 від 8 серпня 2007 року, укладеним між акціонерним комерційним банком "Європейський" та товариством з обмеженою відповідальністю-фірмою "РІВНЕУКРТРАНС" (посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк Оленою Анатоліївною і зареєстрованим в реєстрі за № 2095), а саме на належне відповідачу рухоме майно -транспортні засоби, що знаходиться за адресою: місто Рівне, вулиця Князя Володимира, 112-а та складається з:

- вантажного сідлового тягача марки DAF, модель TRUCKS TE 95 XF, реєстраційний номер № ВК 6640 АЕ, 2003 року випуску, колір -білий, шасі (кузов, рама, коляска) № XLRTE47XS0E614256, об'єм двигуна 12580 куб. см., тип пального-D, тип -вантажний-С сідловий тягач, зареєстрований РЕГ 1 МРВ ДАІ м. Рівне 26 вересня 2006 року (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ВКС № 003456, видане РЕГ 1 МРВ ДАІ м. Рівне 26 вересня 2006 року);

- напівпричіпа бортового тентованого марки KRONE, модель SDP 24, реєстраційний номер № ВК 2299 ХХ, 1997 року випуску, колір -чорний, шасі (кузов, рама, коляска) № XKESDP24000V96544, тип - напівпричіп бортовий тентований, зареєстрований РЕГ 1 МРВ ДАІ м. Рівне 26 вересня 2006 року (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ВКС № 003455, видане РЕГ 1 МРВ ДАІ м. Рівне 26 вересня 2006 року);

шляхом проведення публічних торгів та направлення коштів, отриманих від реалізації предмета застави, у рахунок погашення заборгованості Кравчук Світлани Анатоліївни за договором кредиту від 8 серпня 2007 року № К/16/1703, укладеним між акціонерним комерційним банком "Європейський" та Кравчук Світланою Анатоліївною, у розмірі 56 991,66 доларів США, що становить 454 223 грн. 53 коп., а також 1 640 672 грн. 35 коп.

Встановити початкову ціну предмета іпотеки згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності, який буде здійснено в процесі виконавчого провадження щодо виконання рішення господарського суду.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "РІВНЕУКРТРАНС" (33009, місто Рівне, вулиця Князя Володимира, будинок 112-а, ідентифікаційний код: 25318045) на користь акціонерного комерційного банку "Європейський" (04070, місто Київ, вулиця Почайнинська, будинок 38/44, ідентифікаційний код: 19359904) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28 серпня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко