Постанова

від 28.08.2012 по справі 30/406

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2012 № 30/406

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Пашкіної С.А.

при секретарі Помаз І.А.

за участю представників:

від прокуратури: Атаєва Д.К. - посвідчення №3 від 14.12.2011р.;

від позивача: Морозов М.В. - представник за дов. б/н від 05.07.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Київського міжрайонного екологічного прокурора

Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах

держави в особі Київської міської ради

на рішення господарського суду м. Києва

від 01.12.2011р. (дата підписання - 02.12.2011р.)

у справі № 30/406 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК Наш район»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр земельних відносин»

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Київська міська рада;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Кроун»

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гроз-Центр»

про зобов'язання підписати акт приймання-передачі приміщення та визнання права власності.

встановив:

21 листопада 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «НВК «Наш район» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр земельних відносин» з позовом про зобов'язання підписати акт прийому-передачі приміщень, які є об'єктом оренди за укладеним 21 листопада 2011 р. між сторонами Договором оренди не житлових приміщень. В обґрунтування вимог позивач посилався на ту обставину, що відповідач усупереч умовам Договору відмовився від підписання акту приймання-передачі орендованого майна, вказуючи на відсутність у позивача права власності на об'єкти оренди - будівлі майнового комплексу №1, острів Долобецький, м. Київ. У процесі розгляду спору позивач доповнив раніше сформульовані ним вимоги додатковою вимогою про визнання за ним права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літера "М", загальною площею 12,6 кв.м.; нежитлову будівлю літера "Н", загальною площею 196,9 кв.м.; нежитлову будівлю літера "О", загальною площею 193,0 кв.м.; нежитлову будівлю літера "К", загальною площею 325,6 кв.м., паркан загальною площею 560,0 кв.м.; ворота площею 31,5 кв.м.; паркан загальною площею 480,0 кв.м.; господарську споруду-навіс літера "і", загальною площею 155,9 кв.м. разом з вимощенням загальною площею 480,0 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, острів Долобецький, майновий комплекс №1.

Відповідач участі у судових засіданнях не взяв, у відзиві на позов покладався на розсуд суду, і вказував, що підписав з позивачем договір оренди, проте не визнає позивача власником нежитлових будівель, що знаходяться за адресою м. Київ, острів Долобецький, майновий комплекс №1.

Рішенням господарського суду від 01.12.2011р. у справі №30/406 позов задоволений повністю. Визнано за ТОВ "НВК Наш район" право власності на об'єкти нерухомості та споруди, а саме: нежитлову будівлю літера "М", загальною площею 12,6 кв.м.; нежитлову будівлю літера "Н", загальною площею 196,9 кв.м.; нежитлову будівлю літера "О", загальною площею 193,0 кв.м.; нежитлову будівлю літера "К", загальною площею 325,6 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, острів Долобецький, майновий комплекс №1. Визнано за ТОВ "НВК Наш район" право власності на господарські споруди, а саме: паркан загальною площею 560,0 кв.м.; ворота площею 31,5 кв.м.; паркан загальною площею 480,0 кв.м.; господарську споруду-навіс літера "і", загальною площею 155,9 кв.м. разом з вимощенням загальною площею 480,0 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, остів Долобецький, майновий комплекс №1. Зобов'язано ТОВ "Центр земельних відносин" підписати Акт приймання-передачі об'єктів оренди від 21.11.2011р. згідно Договору оренди від 21.11.2011р., який укладено між ТОВ "НВК Наш район" та ТОВ "Центр земельних відносин".

Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності, суд першої інстанції виходив з того, позивач на підставі договорів купівлі-продажу з третіми особами придбав у власність нерухомість та сплатив за неї грошові кошти. На придбане нерухоме майно Київським міським бюро технічної інвентаризації складено технічні обміри, а Дніпровською районної у місті радою присвоєно будівлям та спорудам поштову адресу м. Київ, острів Долобецький, майновий комплекс № 1. Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку, що на підставі ст.392 ЦК України позивач вправі визнати у судовому порядку право власності, якщо наявність такого права заперечується контрагентом позивача за договором.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати.

У доводах апеляційного оскарження прокурор зазначив, що визнане за судовим рішенням право власності позивача на нерухоме майно, збудоване на земельній ділянці, що знаходиться в межах острову Долобецький, порушує права Київської міської ради, яка є розпорядником вказаних земель, однак всупереч вимог діючого процесуального законодавства не була залучена до участі у справі під час розгляду спору судом першої інстанції. До того ж, прокурор заявляв, що суд першої інстанції фактично визнав право власності на незаконно збудовані об'єкти.

Водночас, у своїй апеляційній скарзі Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури просив поновити йому пропущений строк на її подання, мотивуючи своє клопотання тим, що органи прокуратури не брали участі у розгляді даної справи, а про наявність судового рішення їм стало відомо тільки у ході виконання перевірки дотримання вимог природоохоронного, земельного, а також водного законодавства під час використання земель водного фонду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012р. у справі №30/406 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) відновлено пропущений з поважних причин процесуальний строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 18.07.2012р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2012р. у зв'язку із припиненням повноважень судді Поляк О.І. через обрання на посаду судді Вищого господарського суду України здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Пашкіна С.А., Рудченко С.Г.

Заперечуючи доводи прокурора, представники позивача вказували, зокрема, на те, що предметом спору у даній справі є визнання права власності ТОВ «НВК Наш район» не на земельну ділянку, а на зведене на ній нерухоме майно забудовниками, з якими позивач уклав договори купівлі-продажу, на підставі яких правомірно набув прав власності на нерухомість.

На думку позивача, місцевий господарський суд вірно встановив, що підставою набуття позивачем права власності на нерухоме майно та господарські споруди є укладені ним із третіми особами - ТОВ «Будівельна компанія «Кроун» та ТОВ «Гроз-Центр» договори купівлі-продажу нежитлових будівель, що розташовані за адресою: м. Київ, острів Долобецький, майновий комплекс №1.

Судова колегія визнала за необхідне залучити до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київську міську раду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Кроун» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гроз-Центр», оскільки прийняте за результатами розгляду спору судове рішення у даній справі зачіпатиме їх права та законні інтереси стосовно позивача.

У зв'язку з необхідністю повідомити нових учасників судового процесу про час та місце наступного судового засідання, розгляд апеляційної скарги, призначений на 18.07.2012р. відкладався до 01.08.2012р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012р. у зв'язку із перебуванням судді Рудченка С.Г. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Дідиченко М.А.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012р., від 13.08.2012р. та від 20.08.2012р. розгляд апеляційної скарги у даній справі відклався на 28.08.2012р.

У призначене судове засідання з'явився прокурор та представник позивача.

Відповідач та треті особи процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Вся судова кореспонденція, що направлялась на адресу відповідача - ТОВ «Центр земельних відносин»: 02125, м. Київ, вул Алішера Навої, 76, поверталася до суду без вручення адресату із поштовою відміткою про відсутність підприємства за вказаною адресою.

У пункті 11 Інформаційного листа від 15.03.2007р. №01-8/123 Вищий господарський суд України висловив правову позицію про відсутність повноважень у господарських судів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що відповідні процесуальні документи мають надсилатися господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Судова кореспонденція направлялася відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві. Відомості щодо його місцезнаходження за іншими адресами в матеріалах справи відсутні.

17.08.2012р. через канцелярію суду від третіх осіб-2,3 надійшли письмові заяви з проханням розглядати справу у відсутність їх представників.

У зв'язку з наведеним, судова колегія дійшла висновку, що всі учасники апеляційного провадження були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, а тому неявка представника відповідача та представників третіх осіб, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як випливає з матеріалів справи, 21 листопада 2012 р. між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, був підписаний Договір оренди (надалі - Договір) про передачу у строкове платне користування нежитлової будівлі літера "М", загальною площею 12,6 кв.м.; нежитлової будівлі літера "Н", загальною площею 196,9 кв.м.; нежитлової будівлі літера "О", загальною площею 193,0 кв.м.; нежитлової будівлі літера "К", загальною площею 325,6 кв.м., та господарської споруди: паркану загальною площею 560,0 кв.м.; воріт площею 31,5 кв.м.; паркану загальною площею 480,0 кв.м.; навісу літера "і", загальною площею 155,9 кв.м. разом з вимощенням загальною площею 480,0 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, острів Долобецький, майновий комплекс №1 (а.с.36-37).

Спір виник у зв'язку з відмовою орендаря від прийняття в оренду речей, вказаних у Договорі, у зв'язку з відсутністю у орендодавця підтвердженого права власності на об'єкти оренди.

Звертаючись із вимогами про спонукання відповідача у примусовому порядку до підписання з позивачем акту прийому-передачі об'єктів оренди - майнового комплексу на о. Долобецький, який складається з будівель та споруд на огородженій та облаштованій земельній ділянці, позивач посилався на існування у нього, як орендодавця за Договором оренди, обов'язку передати орендарю об'єкт оренди.

Дійсно, з моментом підписання акту прийому-передачі між наймачем та наймодавцем частина 1 статті 795 ЦК України пов'язує момент виконання наймодавцем зобов'язань з передачі будівлі або іншої капітальної споруди, їх окремої частини, у найм.

Утім, норми, які регулюють відносини найму (оренди), не наділяють орендодавця (наймодавця) правом вимагати від орендаря прийняти майно у користування. Якщо орендар відмовляється від прийняття речей в оренду, на стороні орендодавця не виникає права про спонукання його до вчинення таких дій. Відмова орендаря від прийняття речей в оренду свідчить про відмову від користування ними. Спонукання до користування річчю є порушенням автономної волі особи і не засноване на законі.

Крім того, місцевий господарський суд не врахував, що у зобов'язальних відносинах кредитору протистоїть боржник. Наявність зобов'язальних відносин між кредитором і боржником виключає можливість захисту права шляхом подачі речового позову. Отже, обраний позивачем спосіб захисту права, не відповідав матеріально-правовим відносинам сторін, що було окремою підставою для відмови у задоволенні позову, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув і незаконно задовольнив позовні вимоги про зобов'язання ТОВ "Центр земельних відносин" підписати Акт приймання-передачі об'єктів оренди від 21.11.2011р. згідно Договору оренди від 21.11.2011р., який укладено між ТОВ "НВК Наш район" та ТОВ "Центр земельних відносин".

Більше того, об'єктом оренди можуть бути лише речі, введені у цивільний оборот. Такими об'єкти нерухомості стають лише після їх державної реєстрації та внесення прав щодо них у Єдиний державний реєстр прав на нерухомість.

Договори купівлі-продажу, на які як на підставу законності виникнення у нього прав володіння, користування та розпорядження нерухомими майном (цілісним майновим комплексом) спирався позивач (Договір №1-01купівлі-продажу нежитлової будівлі літера "М", загальною площею 12,6 кв.м.. укладений 04.11.2011р із ТОВ "Будівельна компанія "Кроун", Договір №2-01 купівлі-продажу нежитлової будівлі літера "Н", загальною площею 196,9 кв.м., паркану, загальною площею 560,0 кв.м., воріт, площею 31,5 кв.м. , укладений 07.11.2011р. із ТОВ "Гроз-Центр", Договір №2-02 купівлі-продажу нежитлової будівлі літера "О", загальною площею 193,0 кв.м., паркану, загальною площею 480,0 кв.м, укладений 07.11.2011р. із ТОВ "Гроз-Центр та Договір №2-03 купівлі-продажу нежитлової будівлі літера"К", загальною площею 325,6 кв.м., господарської споруди-навісу, загальною площею 155,9 кв.м. разом з вимощенням, загальною площею 480,0 кв.м., укладений 07.11.2011р. із ТОВ "Гроз-Центр"), не були нотаріально посвідчені і не було здійснено їх державної реєстрації (а.с.69 -70, а.с.72-73, а.с.81-82, а.с.84-85).

Між тим, у відповідності до ч.1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

За загальним правилом, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом ( ч.1 ст.334 ЦК України).

За частинами 3 та 4 ст.334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів купівлі-продажу позбавляло ці Договори сили юридичного факту, з яким закон пов'язує набуття у набувача права власності на нерухоме майно.

У відповідності до ч.1 статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом цієї норми підлягає захисту право, яке виникло, існує, але не визнається або оспорюється іншою особою. Право, яке не виникло, захищеним бути не може.

Надані позивачем в обґрунтування правомірності своїх вимог до відповідача про визнання за ним права власності на об'єкти нерухомості технічні паспорти на нежитлові будинки (приміщення) не являються правовстановлюючими документами.

В силу цього, судова колегія погоджується з доводами прокурора про незаконність висновків суду першої інстанції щодо набуття позивачем права власності на майновий комплекс №1, розміщеного на о. Долобецький у м. Києві, і, як наслідок, для виникнення у позивача права на захист шляхом його визнання за ч.1 ст.392 ЦК України.

Судова колегія також вважає, що вимощення, паркани, ворота та навіс, право власності на які безпідставно визнано судом першої інстанції за позивачем, не являються самостійними об'єктами нерухомого майна, оскільки роботи по вимощенню та огородженню проводяться з метою благоустрою території. Вимощення земельної ділянки виступає в якості характеристики, функціонального елементу останньої, аналогічно з ґрунтовим покривом, і тому не є самостійним об'єктом права власності.

Поряд з цим судова колегія не погоджується і відхиляє, як такі, що не є предметом дослідження у даній справі і не стосуються позивача, доводи прокурора, з посиланням на додані ним суду апеляційної інстанції документи, про порушення містобудівного законодавства України при зведенні третіми особами об'єктів нерухомого майна (продавцями за Договорами купівлі-продажу з позивачем), пов'язані із будівництвом об'єктів на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного дозволу та належно затвердженого проекту. Такі доводи, на думку судової колегії, можуть бути об'єктом дослідження у іншому судовому процесі, відповідачами у яких мають бути особи, які здійснили самочинне будівництво.

Водночас, зважаючи на те, що діючий правопорядок України виходить з принципу єдності долі земельної ділянки та збудованого на ній об'єкта будівництва (ч.1 ст.181 ЦК України), судова колегія погоджується з доводами прокурора про те, що задоволення позову у частині визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, мало наслідком, в силу ст.377 ЦК України, виникнення на стороні Київської міської ради зобов'язань перед власником будівель та споруд, визнаним таким у судовому порядку, з надання йому тієї частини земельної ділянки, яка зайнята будівлею чи спорудою, та тієї частини, яка необхідна для їх обслуговування.

За таких обставин справи, прийняте судом першої інстанції рішення безпосередньо стосувалося прав та обов'язків Київської міської ради, яка поза тим, не була залучена господарським судом до участі у справі.

До того ж, приймаючи до розгляду заяву позивача, названу ним заявою про уточнення та збільшення позовних вимог, суд першої інстанції невірно застосував процесуальний закон і не врахував правових позицій, висловлених Вищим господарським судом України у листі від 02.06.2006р. № 01-8/1228 (з наступними змінами та доповненнями) при розгляді питання, чи може бути збільшення розміру позовних вимог пов'язано із пред'явленням додаткових позовних вимог.

Вищий господарський суд України довів до відома нижчих судів, що "під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК".

Як зазначалося судовою колегією вище, між сторонами у справі виник спір у зобов'язальних відносинах. Натомість додаткова вимога мала характер речово-правового позову, тому об'єднання цих вимог суперечило ст.58 ГПК України.

За результатом перегляду справи у повному обсязі судова колегія дійшла до висновку, що оскаржений прокурором судовий акт був прийнятий місцевим господарським судом не лише при невідповідності висновків, викладених у рішенні обставинам справи, але й з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на таке, незаконний судовий акт підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю. В силу ст.49 ГПК України судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції покладаються на позивача, а за розгляд справи у суді другої інстанції стягується з нього у доход Державного бюджету України.

У судовому засіданні 28.08.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови підписано 28.08.2012р.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради на рішення господарського суду м. Києва від 01.12.2011р. у справі №30/406 задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 01.12.2011р. у справі №30/406 скасувати.

3. Прийняти у справі №30/406 нове судове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш район» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр земельних відносин» про зобов'язання підписати акт приймання-передачі приміщення та визнання права власності відмовити.

4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш район» (02232, м. Київ, бульвар Висоцького, 4, офіс 1, код ЄДРПОУ - 35975783) в дохід Державного бюджету України 492,50 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідного наказу.

6. Матеріали справи №30/406 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Дідиченко М.А.

Пашкіна С.А.