Постанова

від 28.08.2012 по справі 27/5014/936/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.08.2012 р. справа №27/5014/936/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Москальова І.В., М'ясищев А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Бєльський А.М. по дов.;

від відповідача: Дашков Є.В. -директор, Кулик А.В. по дов.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні технології та матеріали», м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 12.06.2012р. (повний текст від 15.06.2012р.) у справі №27/5014/936/2012 (суддя Лазненко Л.Л.)

за позовом Луганської міської ради, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні технології та матеріали», м. Луганськ

про відшкодування збитків в сумі 359 820,51грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Луганська міська рада, м. Луганськ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні технології та матеріали», м. Луганськ, про стягнення з останнього збитків в сумі 359 820,51грн.

Рішенням від 12.06.2012р. господарський суд Луганської області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі з посиланням на те, що матеріалами справи доведений факт використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів на неї, що є порушенням вимог чинного земельного законодавства, яким державі в особі Луганської міської ради було завдано збитки у вигляді ненадходження відповідних земельних платежів в сумі 359 820,51грн.

Не погодившись з винесеним рішенням відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні технології та матеріали», м. Луганськ, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин норми ст. 156 ЗК України, залишивши поза увагою приписи ст. 120 ЗК України, відповідно яких до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Так, за висновком скаржника, правовстановлюючим документом, що дає право на використання відповідачем спірної земельної ділянки, є саме правовстановлюючі документи на об'єкти нерухомого майна, що належать відповідачу на праві власності та розташовані на спірній земельній ділянці.

Заявник апеляційної скарги посилається також на той факт, що позивачем не доведений факт використання відповідачем усієї земельної ділянки з 20.10.2009р. по грудень 2011р.

Крім того, за твердженням скаржника, застосовувати порядок відшкодування збитків у сфері земельних відносин -рішення Луганської міської ради від 30.09.2011р. №14/11 -до спірних правовідносин не уявляється можливим, оскільки вони виникли до набрання ним чинності -з 27.08.2009р.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Луганської міської ради №54/26 від 20.07.2009р. Концерну «Універсальні технологічні матеріали (УТМ)»було затверджено проект відведення земельної ділянки під розміщення будівель та споруд виробничої бази площею 1,3625га за адресою: м. Луганськ, 1-й Оборонний проїзд, 1, 1-А, передано останньому в оренду терміном на 49 років земельну ділянку, яка за своїм цільовим призначенням (категорією) відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, під розміщення будівель та споруд виробничої бази площею 1,3625га за адресою: 1-й Оборонний, 1, 1-А.

Крім того, пунктом 3 зазначеного рішення Концерн «Універсальні технологічні матеріали (УТМ)»було зобов'язано укласти відповідно до чинного законодавства у нотаріальній формі договір оренди землі, в якому передбачити низку визначених даним рішенням умов, для чого у тримісячний термін з моменту прийняття цього рішення предписано звернутись до Управління нерухомим майном Луганської міської ради.

Разом з цим, 03.01.2012р. спеціалістами відділу самоврядного контролю Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за адресою: 1-й Оборонний проїзд, 1, 1-А, за результатами якої складено акт обстеження, визначення меж та конфігурації земельної ділянки.

В ході даної перевірки було встановлено факт використання земельної ділянки ТОВ «Універсальні технології та матеріали (УТМ)»площею 1,3625га під розміщеними будівлями та спорудами виробничої бази без правовстановлюючих документів, що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126, 206, 211 Земельного кодексу України.

Від надання пояснень присутній при проведенні перевірки директор ТОВ «Універсальні технології та матеріали «УТМ)»відмовився, копію вказаного акту було направлено поштою 05.01.2012р., про що свідчить відмітка у його лівому нижньому кутку.

За результатами засідання комісії по визначенню збитків, яке відбулось 12.01.2012р., було складено акт по визначенню збитків від 12.01.2012р., з яким, згідно підпису, директор відповідача ознайомився, та відповідно якого за користування земельною ділянкою площею 1,3625га за адресою: м. Луганськ, 1-й Оборонний проїзд, 1, 1-А без документів, що посвідчують право на неї, ТОВ «Універсальні технології та матеріали (УТМ)»нараховано 359 820,51грн. збитків.

Вказаний акт та розмір суми збитків затверджений рішенням Виконавчого комітету Луганської міської ради №20/3 від 17.01.2012р., а 23.01.2012р. на адресу ТОВ «Універсальні технології та матеріали (УТМ)»Управлінням Луганської міської ради з питань земельних ресурсів було направлено повідомлення №0216 від 23.01.2012р. з пропозицією у 10-денний термін з дня надходження цього повідомлення розглянути його разом з актом про визначення збитків від 12.01.2012р., та про результати розгляду інформувати у письмовій формі Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів.

Зазначене повідомлення було залишено відповідачем без відповіді та задоволення, що зумовило звернення Луганської міської ради до господарського суду з відповідним позовом.

Як зазначалось вище, суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України, до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням повноважного органу -Луганської міської ради - №54/26 від 20.07.2009р. відповідачу було передано у користування -оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 1,3625га за адресою: 1-й Оборонний проїзд, 1, 1-А, під розміщення будівель та споруд виробничої бази, а також зобов'язано його у тримісячний термін звернутись до Управління нерухомим майном Луганської міської ради для укладення відповідного договору оренди землі.

Ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Проте, відповідач в порушення вимог чинного законодавства, покладений на нього вказаним рішенням обов'язок не виконав, договору оренди спірної земельної ділянки не уклав, проте земельною ділянкою користувався, що підтверджено актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 03.01.2012р.

У судовому засіданні 13.08.2012р. представники відповідача надали до матеріалів справи лист №1-14/10 від 14.10.2009р., згідно якого відповідач у відповідності з рішенням Луганської міської ради №54/26 від 20.07.2009р. звертався до Управління нерухомого майна Луганської міської ради із клопотанням про укладення договору оренди. Ухвалою від 13.08.2012р. Донецький апеляційний господарський суд зобов'язував позивача надати належним чином засвідчену копію журналу вхідної кореспонденції за період з липня по листопад 2009р., а відповідача -надати докази направлення вищевказаного листа на адресу позивача. 23.08.2012р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від ТОВ «Універсальні технології та матеріали»надійшов лист із поясненнями бухгалтера Концерну «УТМ»від 20.08.2012р. та довідкою про розрахунки вказаного підприємства по сплаті за землю за період з 1999р. по 2012р. Проте, витребуваних судом документів, а саме -доказів надсилання позивачу листа з пропозицією укласти договір оренди на виконання рішення міськради, до матеріалів справи надано не було. Вищевказані пояснення бухгалтера підприємства відповідача судовою колегією залишені поза увагою, оскільки вони не є належними доказами в розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України. Крім того, у судовому засіданні 27.08.2012р. представник позивача надав суду довідку Управління справами Луганської міської ради №И01-9/557/73-12 від 23.08.2012р., відповідно якої за період від прийняття рішення Луганської міської ради від 20.07.2009р. №54/26 до 13.08.2012р. від ТОВ «Універсальні технології та матеріали»до Луганської міської ради не надходило звернень щодо укладення договору оренди землі.

Таким чином, доказів виконання відповідачем вимог рішення Луганської міської ради №54/26 від 20.07.2009р., а саме -доказів звернення до уповноваженого органу Луганської міської ради для укладення договору оренди спірної земельної ділянки відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю»(чинному на момент винесення рішення міськради про надання відповідачу в оренду спірної земельної ділянки), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Розміри плати за користування землею на даний час регулюються положеннями Податкового кодексу України (ст.ст. 286-290).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Однак, всупереч наведеним законодавчим нормам, докази здійснення відповідачем оплати за користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості, в матеріалах справи відсутні. Судовою колегією залишено без задоволення усне клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи доказів сплати земельного податку за спірний період, оскільки по-перше, вказані документи не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а по-друге, згідно наданого позивачем розрахунку суми збитків №0055 від 11.01.2012р., сума сплаченого ТОВ «Універсальні технології та матеріали»земельного податку була врахована при розрахунку суми заявлених позовних вимог.

За вказаних обставин, оскільки матеріалами справи доведений факт неналежного виконання відповідачем приписів чинного законодавства стосовно оформлення прав на користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості, проте встановлений факт користування спірною земельною ділянкою, місцевий бюджет не отримував від відповідача належних платежів за землю. Тобто, внаслідок безоплатного користування ТОВ «Універсальні технології та матеріали»(УТМ)»спірною земельною ділянкою, державі було завдано збитки у вигляді ненадходження до бюджету відповідних орендних платежів.

Оскільки власником спірної земельної ділянки є держава в особі Луганської міської ради, відповідно до приписів ст. 90 ЗК України, в неї є право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч.2 ст. 90 ЗК України).

Статтею 22 ЦК України встановлено загальні правила відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, під збитками розуміються ті негативні наслідки, що настали в майновій сфері потерпілого внаслідок здійснення проти нього цивільного правопорушення. Ці негативні наслідки, в свою чергу, складаються з двох частин: реальних збитків та упущеної вигоди. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Іншими словами -це сума, на яку зменшилась вартість майна кредитора внаслідок неправомірних дій боржника. Упущена вигода -це та сума, на яку не збільшилось майно кредитора через правопорушення. Тобто, упущена вигода за своєю суттю являє собою доходи, які потерпілий міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено. При визначенні розміру упущеної вигоди повинні враховуватись точні дані, що безпосередньо підтверджують реальну можливість одержання доходів потерпілим за умови не порушення його права.

Зі змісту наведеного вбачається, що в обґрунтування позовних вимог про відшкодування як реальної шкоди, так і втраченої вигоди, особа, права якої порушено, повинна надати докази на підтвердження розміру завданої шкоди, наявності причинного зв'язку між спричиненими збитками та діями особи, яка порушила зобов'язання, а у випадках, коли законом або договором передбачена презумпція невинуватості боржника, - також вину цієї особи. При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

За змістом ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми позову, судова колегія вважає його таким, що здійснений вірно, з урахуванням відповідних рішень органу місцевого самоврядування, оскільки рішенням Луганської міської ради №54/26 від 20.07.2009р. відповідача було зобов'язано укласти договір оренди спірної земельної ділянки в трьохмісячний термін з моменту його прийняття (тобто до 20.10.2009р.), та актом перевірки від 03.01.2012р. уповноваженим органом було зафіксовано порушення вимог земельного законодавства. Враховуючи, що розрахунок суми завданих збитків здійснено позивачем (з урахуванням клопотання в порядку ст. 22 ГПК України про доручення до матеріалів справи розрахунку суми позову) за період з 20.10.2009р. по грудень 2011р., із застосуванням коефіцієнтів індексації, договірного коефіцієнту, судова колегія приймає його до уваги.

Таким чином, матеріалами справи доведено, а відповідачем не спростовано факту неукладення ним договору оренди земельної ділянки всупереч приписам відповідного рішення міськради, сам факт користування ним спірною земельною ділянкою у вказаному періоді, відсутність доказів орендної плати за користування землею, що призвело до ненадходження відповідних сум до бюджету, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 359 820,51грн. збитків. Доказів у спростування такого висновку відповідач ні до матеріалів справи, ні до апеляційної скарги не надав.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводів відповідача в апеляційній скарзі стосовно того, що у відповідності до приписів ст. 120 ЗК України, документом, що дає право на використання ним спірної земельної ділянки, є саме правовстановлюючий документ на об'єкти нерухомого майна, що належать останньому на праві власності, виходячи з наступного.

Так, згідно ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містять ст. 377 ЦК України, п. е) ч.1 ст. 141 ЗК України.

Зідно п.п. 2.10, 2.12, 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. (зі змінами і доповненнями) «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

За змістом наведеного, у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що власником нерухомого майна, що зареєстровано за адресою: 1-й оборонний проїзд, 1, є Концерн «Універсальні технологічні матеріали (УТМ)», код 24850217 (згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 24.04.2012р. за вказаним ідентифікаційним кодом обліковується Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні технології та матеріали (УТМ)»- відповідач у справі).

Таким чином, в силу ст.ст. 120 ЗК України, 377 ЦК України, 31 Закону України «Про оренду землі», відповідач разом із нерухомим майном набув право користування спірною земельною ділянкою на умовах оренди, яке був повинен оформити відповідно до закону, а документи в підтвердження права власності на об'єкти нерухомості не можуть слугувати правовстановлюючими документами на спірну земельну ділянку згідно чинного земельного законодавства (ст.ст. 125, 126 ЗК України).

Інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження, не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову, а відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оспорюваного рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 12.06.2012р. у справі №27/5014/936/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 12.06.2012р. (повний текст від 15.06.2012р.) у справі №27/5014/936/2012 -залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні технології та матеріали», м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 12.06.2012р. (повний текст від 15.06.2012р.) у справі №27/5014/936/2012-залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: І.В. Москальова

А.М. М'ясищев

Надруковано примірників-5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС