Ухвала

від 28.08.2012 по справі 2-к-1/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ (М. ФЕОДОСІЯ)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1006/2012Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т.

"28" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТ.І.Моісеєнко СуддівРедько Г.В., Полянської В.О. При секретаріРемез Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за клопотанням Закритого акціонерного товариства «ЮКОС-М» про надання дозволу на примусове виконання рішення та ухвали Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «ЮКОС-М» до Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства «КАФА» про стягнення боргу, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КАФА-ТЕРМИНАЛ» на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 09 серпня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2009 року Закрите акціонерне товариство «ЮКОС-М» (далі по тексту - ЗАТ «ЮКОС-М») звернулося до Феодосійського міського суду АР Крим з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації від 10 серпня 2007 року, ухваленого у справі за позовом ЗАТ «ЮКОС-М» до Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства «КАФА» (далі по тексту - ЗАТ «КАФА»), яким з відповідача на користь позивача (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою цього ж суду від 13 листопада 2007 року) стягнуто борг у сумі 6 882 674,59 доларів США за договором поруки № 498/1 від 23 грудня 2003 року, а також державне мито в сумі 100 000 рублів.

Ухвалою Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації від 18 жовтня 2010 року відповідача ЗАТ «КАФА» замінено правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «КАФА-ТЕРМИНАЛ» (далі по тексту - ЗАТ «КАФА-ТЕРМИНАЛ»).

Клопотання обґрунтоване тим, що зазначені судові рішення, які набрали законної сили, ні ЗАТ «КАФА», ні його правонаступник ТОВ «КАФА-ТЕРМИНАЛ» добровільно не виконують.

Ухвалою Феодосійського міського суду від 22 червня 2011 року замінено боржника на його правонаступника ТОВ «КАФА-ТЕРМИНАЛ».

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 09 серпня 2011 року надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації від 10 серпня 2007 року та ухвали Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації від 13 листопада 2007 року у справі № А40-11695/07-10-95 за позовом ЗАТ «ЮКОС-М» до ТОВ «КАФА-ТЕРМИНАЛ» про стягнення 6 882 674,59 доларів США, як боргу, який витікає з договору поруки № 498/1 від 23 грудня 2003 року, що складає в національній валюті за курсом Національного Банку України 54 861 799 грн. 16 коп., а також державного мита в сумі 100 000 рублів, що за курсом Національного Банку України еквівалентно 27 948 грн.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м.Феодосії від 30 листопада 2011 року ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 09 серпня 2011 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання ЗАТ «ЮКОС-М» про надання дозволу на примусове виконання рішення та ухвали Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації у справі за позовом ЗАТ «ЮКОС-М» до ЗАТ «КАФА» про стягнення боргу відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2012 року, постановленою за результатом розгляду касаційної скарги ЗАТ «ЮКОС-М», ухвалу Апеляційного суду АР Крим у м.Феодосії від 30 листопада 2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, з тих підстав, що апеляційний суд у порушення ст.ст.212-214 ЦПК України не дав належної правової оцінки наведеним заявником у запереченнях на апеляційну скаргу фактам можливої обізнаності відповідача щодо судових засідань Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації, зокрема, участі представника відповідача у судовому засіданні 21 травня 2007 року, повідомлення відповідача про судове засідання, яке відбулося 4 липня 2007 року, відкладення за клопотанням представника відповідача судового засідання на 6 серпня 2007 року, про що його було повідомлено рекомендованим листом, який вручено уповноваженій особі 19 липня 2007 року. При цьому зазначено, що апеляційний суд не визначився із тим, чи не свідчить це про те, що відповідач про судове засідання, призначене на 06 серпня 2007 року, був повідомлений.

Крім того, судом касаційної інстанції зроблено висновок, що апеляційний суд, вказуючи на відсутність повідомлення відповідача про судове засідання у порядку, передбаченому ст.253 АПК РФ, тобто через установу юстиції іноземної держави, як на підставу для відмови в задоволенні клопотання, не звернув уваги на те, що ст.3 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору. Таке ж положення зазначене в ч.2 ст.10 ЦК України. Суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки нормам права щодо повідомлення ЗАТ «КАФА» в порядку, передбаченому наведеними нормами міжнародного права та міжнародних договорів (Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 10 червня 1958 року, Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікована постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року).

Відповідно до ч.4 статті 338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Під час нового апеляційного розгляду справи судом встановлено :

В апеляційній скарзі ТОВ «КАФА-ТЕРМИНАЛ», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та у задоволенні клопотання відмовити. При цьому, вказує на наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання, оскільки ЗАТ «КАФА» було позбавлено можливості взяти участь у судовому процесі через те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи, а судом першої інстанції не перевірено, чи повідомлявся належним чином відповідач - ЗАТ «КАФА» про розгляд справи в Арбітражному Суді м.Москви Російської Федерації; до клопотання не надано виконавчого документу; у порушення вимог процесуального законодавства суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про перенесення розгляду справи.

На підтвердження тієї обставини, що ЗАТ «КАФА» було позбавлено можливості взяти участь в судовому процесі в Арбітражному Суді м.Москви Російської Федерації, ТОВ «КАФА-ТЕРМІНАЛ» надало апеляційному суду наступні докази:

- лист ТОВ «КАФА-ТЕРМІНАЛ» від 09.07.2012 року № 54/1, згідно якого ЗАТ «КАФА» 19 липня 2007 року та 21 серпня 2007 року не отримувало поштових відправлень з Арбітражного Суду м.Москви;

- довідку ТОВ «КАФА-ТЕРМІНАЛ» від 09.07.2012 року № 54 про те, що ЗАТ «КАФА» у 2007 році та інші роки не мало у своєму штаті фізичних осіб з прізвищами ОСОБА_12 та ОСОБА_6, не надавало вказаним особам будь-яких доручень на виконання в інтересах ЗАТ «КАФА» будь-яких робіт, послуг, у тому числі довіреностей на отримання поштових відправлень. Зазначене підтверджено наданими до довідки копіями табелів за січень - грудень 2007 року, затверджених генеральним директором ЗАТ «КАФА» А.І. Химченко, відповідно до яких до штату ЗАТ «КАФА» у 2007 році входили три співробітника: генеральний директор Химченко А.І., головний бухгалтер ОСОБА_8, секретарь ОСОБА_9;

- копію договору № 104 оперативної оренди державного нерухомого майна від 31 жовтня 2003 року, укладеного між Феодосійським підприємством по забезпеченню нафтопродуктами та ЗАТ «КАФА», предметом якої є нерухоме майно - кімната в адміністративній будівлі за адресою: м.Феодосія, вул.Геологічна, 2, - для цільового використання - розміщення офісу;

- копію додаткової угоди від 29 травня 2007 року к договору № 104 оперативної оренди державного нерухомого майна від 31 жовтня 2003 року, згідно якої останній достроково розірвано з 01.06.2007 року, в зв'язку з відмовою Міністерства палива та енергетики України в його пролонгації;

-копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, згідно яких у 2007 році за адресою вул.Геологічна, 2, м.Феодосія, АР Крим, зареєстровані: Державне підприємство Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами (ідентифікаційний код 03482347), Мале колективне підприємство «БЕРЕГ» (ідентифікаційний код 16324271);

- копію відповіді Феодосійського підприємства по забезпеченню нафтопродуктами на адресу ТОВ «КАФА-ТЕРМИНАЛ», згідно якої вказане підприємство має у своєму складі співробітників з прізвищами ОСОБА_12 та ОСОБА_6, та надавало у 2007 році кімнати адміністративної будівлі за адресою вул.Геологічна, 2, м.Феодосія, АР Крим, декільком юридичним особам, в тому числі, ЗАТ «КАФА», в оренду;

- копію повідомлення Центру поштового зв'язку № 5 м.Феодосії Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», відповідно до якої книга форми 8, по якій передається замовна кореспонденція, має термін зберігання один рік, з огляду на що документація за 2007 рік знищена.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник ЗАТ «ЮКОС-М» наполягає на законності судового рішення та просить апеляційну скаргу відхилити. При цьому вказує на те, що:

- відповідач був повідомлений про судовий розгляд в Арбітражному Суді м.Москви, про це свідчить участь відповідача в засіданні вказаного суду 21 травня 2007 року, що підтверджується листом Арбітражного Суду м.Москви, наявним в матеріалах справи, а також ухвалою Арбітражного Суду м.Москви від 21 травня 2007 року та протоколом судового засідання;

- про судове засідання 4 липня 2007 року (наступне засідання після 21 травня 2007 року) відповідач був повідомлений, що підтверджується заявленим відповідачем клопотанням про відкладення судового засідання, призначеного на 4 липня 2007 року в зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі, з огляду на що слухання справи було відкладене на 6 серпня 2007 року;

- про судове засідання 6 серпня 2007 року відповідач був повідомлений, що підтверджується листом Арбітражного суду м.Москви та копіями конвертів, які підтверджують отримання відповідачем повідомлення, направленого Арбітражним Судом м.Москви, наявними в матеріалах справи;

- наявні докази підтверджують повідомлення відповідача про всі засідання Арбітражного Суду м.Москви;

-ЦПК України, Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958 року), Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 2889 - ХІІ від 19 грудня 1992 року) не містить такої підстави для відмови в задоволенні клопотання, як відсутність виконавчого документу;

- причини відсутності представника відповідача на засіданні суду першої інстанції не були поважними;

- ухвала суду першої інстанції не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, представників стягувача та боржника, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для відмови в задоволенні клопотання, що передбачені Законом.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору. Таке ж положення зазначене в ч.2 ст.10 ЦК України.

Порядок визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень, у тому числі й підстави для відмови в такому виконанні, врегульовані Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року), яка набула для України чинності 8 січня 1961 року, а також Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року, та ст.ст.390-398 ЦПК України.

Зазначені міжнародні угоди є обов'язковими для України.

Зокрема, ст.396 ЦПК України передбачені підстави відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, та однією з підстав для відмови є те, що сторона, стосовно якої постановлене рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи (п.2 ч.2 ст.396 ЦПК України).

Відповідно до ст.V вказаної Конвенції у визнанні та приведенні у виконання іноземного арбітражного рішення може бути відмовлено у випадку, якщо сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітру, або про арбітражний розгляд, або з інших причин не могла надати свої пояснення.

Аналогічна норма закріплена у ст.9 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, відповідно до якої підставою для відмови є наявність доказів про те, що інша сторона не була повідомлена про процес.

Відповідно до ч.2 ст.394 ЦПК України до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст.4 вказаної Конвенції, сторонами якої є серед інших Російська Федерація та Україна, сторона, що порушує клопотання про виконання арбітражного рішення, повинна подати оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого, а також оригінал арбітражної угоди, або належним чином засвідчену копію такої.

Частиною 3 ст.394 ЦПК України передбачено, що до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються: засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання; офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи; документ, що визначає в якій частині, чи з якого часу рішення суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); документ, що посвідчує повноваження представника стягувача; засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою, або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

Положеннями ч.6 ст.395 ЦПК України передбачено, що суд, розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що рішенням Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації від 10 серпня 2007 року у справі № А40-11695/07-10-95 (а.с.5-10) з урахуванням ухвали Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації від 13 листопада 2007 року у справі № А40-11695/07-10-95 (а.с.11-12), задоволені позовні вимоги ЗАТ «ЮКОС-М» до Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ «КАФА», згідно якого вирішено стягнути з Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ «КАФА» на користь ЗАТ «ЮКОС-М» 6 882 674,59 доларів США, як борг за договором поруки № 498/1 від 23 грудня 2003 року. Також стягнуто з боржника на користь стягувача державне мито в сумі 100 000 рублів.

Вказане рішення Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації боржником не оскаржено та набрало законної сили 10 вересня 2007 року, про що складена відмітка на вказаному рішенні суду. Ухвала Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації від 13 листопада 2007 року у справі № А40-11695/07-10-95 також не оскаржена та 13 грудня 2007 року набрала законної сили, про що є відповідна відмітка.

Задовольняючи клопотання ЗАТ «ЮКОС-М», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач - боржник знав про розгляд зазначеної справи в Арбітражному Суді м.Москви Російської Федерації.

Але, цей висновок суду не підтверджується наявними в справі доказами. Доводи заявника про обізнаність відповідача про судові засідання в Арбітражному Суді м.Москви Російської Федерації не підтверджуються матеріалами справи. В матеріалах справи відсутні докази, на які посилається заявник, зокрема, того, що представник відповідача приймав участь в судовому засіданні 21 травня 2007 року, що він був повідомлений листом про наступне засідання 4 липня 2007 року, про те, що представником відповідача заявлене клопотання про відкладення судового засідання, а також, що він був повідомлений про засідання 6 серпня 2007 року.

В листі з Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації від 17.07.2009 року (а.с.29) не міститься тієї інформації, про наявність якої вказує заявник. Зокрема, вказаний лист не свідчить про участь відповідача в засіданні вказаного суду 21 травня 2007 року. Не підтверджується даний факт і ухвалою Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації від 21 травня 2007 року (а.с.32). Протокол судового засідання, на який посилається заявник, в матеріалах справи відсутній.

Копія клопотання відповідача про відкладення судового засідання заявником суду також не надана, не зважаючи на те, що вона вказана в п.4 додатку до листа з Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації, наявного в справі (а.с.29), що унеможливлює встановлення особи представника та з'ясування, чи був наділений він повноваженнями представляти ЗАТ «КАФА».

В матеріалах справи відсутні копії конвертів, на які посилається заявник, та які, на його думку підтверджують отримання відповідачем повідомлення, направленого Арбітражним Судом м.Москви Російської Федерації. Ані заявник, ані Арбітражний Суд м.Москви Російської Федерації таких доказів суду не надавали, а відповідач заперечує проти отримання поштових відправлень з Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації.

Лист з Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації підтверджує, що ухвала від 4 липня 2007 року про перенесення розгляду справи на 6 серпня 2007 року була надіслана на адресу ЗАТ «КАФА» та вручена 19 липня 2007 року, що підтверджується повідомленням про вручення, яке надійшло до Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації 1 серпня 2007 року. До листа надана копія вказаного повідомлення (а.с.35), але чомусь про вручення ЗАТ «КАФА» ухвали від 3 липня 2007 року, тоді як в тексті листа мова про ухвалу від 4 липня 2007 року.

Згідно копії вказаного вище повідомлення про вручення, яке не завірене судом, 19 липня 2007 року уповноважена ОСОБА_12 отримала «10-95/07 приост 06.08», надісланого на адресу ЗАТ «КАФА» 9 липня 2007, а саме в м.Феодосія, вул.Геологічна, 2.

Також Арбітражним Судом м.Москви до свого листа надано не завірену копію повідомлення про отримання 21 серпня 2007 року уповноваженим ЗАТ «КАФА» ОСОБА_6 копії рішення Арбітражного Суду м.Москви, надісланого за тією ж адресою: м.Феодосія, вул.Геологічна, 2.

При цьому, зазначені повідомлення про отримання листів з Арбітражного Суду м.Москви, надіслані на адресу ЗАТ «КАФА», не містять інформації, які саме документи містили в собі ці поштові відправлення, а підписи різних осіб ОСОБА_12 та ОСОБА_6 не відрізняються один від одного.

Але, згідно наданих відповідачем документів, ЗАТ «КАФА» у 2007 році та інші роки не мало у своєму штаті фізичних осіб з прізвищами ОСОБА_12 та ОСОБА_6, не надавало вказаним особам будь-яких доручень на виконання в інтересах ЗАТ «КАФА» будь-яких робіт, послуг, у тому числі довіреностей на отримання поштових відправлень. Зазначене підтверджено наданими до довідки копіями табелів за січень - грудень 2007 року, затверджених генеральним директором ЗАТ «КАФА» А.І. Химченко, відповідно до яких до штату ЗАТ «КАФА» у 2007 році входили три співробітника: генеральний директор Химченко А.І., головний бухгалтер ОСОБА_8, секретарья ОСОБА_9

Згідно листа відповідача від 09.07.2012 року № 54/1, ЗАТ «КАФА» 19 липня 2007 року та 21 серпня 2007 року не отримувало поштових відправлень з Арбітражного Суду м.Москви.

Відповідно договору № 104 оперативної оренди державного нерухомого майна від 31 жовтня 2003 року, укладеного між Феодосійським підприємством по забезпеченню нафтопродуктами та ЗАТ «КАФА», останнє орендувало для розміщення офісу кімнату в адміністративній будівлі Феодосійського підприємства по забезпеченню нафтопродуктами за адресою: м.Феодосія, вул.Геологічна, 2, але внаслідок відмови в пролонгації вказаного договору Міністерством палива та енергетики України, договір оренди достроково розірваний з 1 червня 2007 року, що підтверджується додатковою угодою від 29 травня 2007 року к договору № 104 від 31 жовтня 2003 року.

Як свідчать витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та вказані вище договори, у 2007 році за адресою вул.Геологічна, 2, м.Феодосія, АР Крим, були зареєстровані також: Державне підприємство Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами (ідентифікаційний код 03482347), Мале колективне підприємство «БЕРЕГ» (ідентифікаційний код 16324271).

Згідно відповіді Феодосійського підприємства по забезпеченню нафтопродуктами на адресу ТОВ «КАФА-ТЕРМИНАЛ», у своєму складі воно має співробітників з прізвищами ОСОБА_12 та ОСОБА_6, та надавало у 2007 році кімнати адміністративної будівлі за адресою вул.Геологічна, 2, м.Феодосія, АР Крим, декільком юридичним особам, в тому числі, ЗАТ «КАФА», в оренду.

Перевірити дійсність отримання особами ОСОБА_12 та ОСОБА_6 поштових відправлень на даний час не має можливості, оскільки згідно повідомлення Центру поштового зв'язку № 5 м.Феодосії Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», книга форми 8, по якій передається замовна кореспонденція, має термін зберігання один рік, з огляду на що документація за 2007 рік знищена.

Таким чином, посилання стягувача у клопотанні на належне повідомлення ЗАТ «КАФА» про розгляд справи Арбітражним Судом м.Москви не підтверджене належними доказами. В матеріалах справи докази про належне повідомлення ЗАТ «КАФА» відсутні. Особи ОСОБА_12 та ОСОБА_6 не уповноважувались ЗАТ «КАФА» на отримання поштових відправлень та не мають із ЗАТ «КАФА» трудових або договірних відносин.

Звертаючи увагу на недоведеність факту належного повідомлення боржника про розгляд справи Арбітражним Судом м.Москви Російської Федерації, колегія суддів дійшла висновку про те, що ЗАТ «КАФА» було позбавлено можливості взяти участь у судовому процесі, внаслідок чого не мало можливості надати суду свої пояснення.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не можуть бути визнані підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Твердження представника ЗАТ «ЮКОС-М» про те, що ухвала Феодосійського міського суду АР Крим від 09 серпня 2011 року взагалі не підлягає оскарженню, не відповідає вимогам статті 397 ЦПК України, відповідно до якої ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені цим Кодексом.

Вирішуючи клопотання ЗАТ «ЮКОС-М», суд першої інстанції не звернув уваги на положення пункту 3 частини 3 статті 394 ЦПК України, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про можливість надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, ухвала Феодосійського міського суду АР Крим від 09 серпня 2011 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали з цього питання відповідно до вимог п.2 частини 1 ст.312 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.303, п.2 частини 2 ст.307, п.2 частини 1 ст.312, п.6 частини 1 ст.314 та ст.315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м.Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАФА-ТЕРМИНАЛ» задовольнити.

Ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 09 серпня 2011 року скасувати.

Постановити у справі нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання Закритого акціонерного товариства «ЮКОС-М» про надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації від 10 серпня 2007 року у справі № А40-11695/07-10-95 за позовом Закритого акціонерного товариства «ЮКОС-М» до Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства «КАФА» в частині сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «КАФА-ТЕРМИНАЛ» на користь Закритого акціонерного товариства «ЮКОС-М» боргу у розмірі (згідно ухвали Арбітражного Суду м.Москви Російської Федерації від 13 листопада 2007 року) 6 882 674,59 доларів США в рублевому еквіваленті за курсом Центрального Банку Росії на день винесення рішення, який витікає з договору поруки № 498/1 від 23 грудня 2003 року, а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАФА-ТЕРМИНАЛ» на користь ЗАТ «ЮКОС-М» державного мита в сумі 100 000 рублів - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Т.І.Моісеєнко В.О.Полянська Г.В.Редько