Ухвала

від 16.08.2012 по справі 2а/2570/1220/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/1220/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рид -Торг ЛТД»до Державної податкової інспекції у м.Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що ТОВ «Рид-Торг ЛТД»мало господарські взаємовідносини з приводу закупівлі товарно-матеріальних цінностей з ТОВ «Трайдент»та ФОП ОСОБА_2. Сума коштів, сплачених позивачем за придбання товарно-матеріальних цінностей, віднесена ним до складу валових витрат. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку, а саме: прибуткові накладні, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, що підтверджують факт перерахування коштів на рахунок ТОВ «Трайдент», ФОП ОСОБА_2. за поставлені товарно-матеріальних цінності. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Всі придбані товарно-матеріальні цінності за результатами операцій з ТОВ «Трайдент»та ФОП ОСОБА_2. були використані в господарській діяльності підприємства та реалізовані в подальшому покупцям. У зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, що був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Отже, позивачем правомірно віднесено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат. Всі операції по договорам належним чином відображені в бухгалтерському обліку товариства. Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних та довіреності на отримання товару, які б, на думку ДПІ у м. Чернігові засвідчували факт перевезення даного товару, то поставка деяких товарів відбувалась за рахунок контрагента його транспортом, а деяких-за власний рахунок, а тому товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товару у позивача правомірно відсутні. Наявність товарно-транспортних накладних була б необхідна для формування валових витрат, чого позивач в деклараціях з податку на прибуток підприємства не відображав. Також позивач не погоджується з нарахуваннями щодо податку з доходів фізичних осіб, оскільки ОСОБА_3, ОСОБА_4 є фізичними особами-підприємцями, а, отже, є платниками податків (відомості щодо даних осіб знаходяться в ДПІ у м.Чернігові), кошти за придбані товари також перераховувались у безготівковій формі на їх рахунки як фізичних осіб-підприємців. Перевіряючі на даний факт уваги також не звернули та документи, що підтверджують даний факт, у підприємства не витребовували. Також представники позивача вказують на те, що в своєму рішенні про результати розгляду скарги на вищевказані податкові повідомлення-рішення ДПС у Чернігівській області вказує на недійсність угод між TOB «Рид -Торг ЛТД»з TOB «Трайдент»і ФОП ОСОБА_2., посилаючись при цьому на ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Посилання ДПІ у м. Чернігові на ч. 1,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в акті перевірки є безпідставним, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами. Таким чином, представники позивача вважають висновки, викладені в акті перевірки від 07.02.2012 року № 611/23/25571525, такими, що не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 року № 0001042320, від 23.02.2012 року № 0001032320, від 28.03.2012 року № 0002131720 в частині суми 605,85 грн. за основним платежем та 151,42 грн. за штрафними санкціями протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернігові від 23.02.2012 року № 0001042320, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 201572,00 грн. за основним платежем та 14506,00 грн. за штрафними санкціями; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 23.02.2012 року № 0001032320, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 244725,00 грн. за основним платежем та 18132,00 грн. за штрафними санкціями; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 28.03.2012 року № 0002131720, яким визначено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 605,85 грн. за основним платежем та 151,42 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові від 23.02.2012 року № 0001042320, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 201572,00 грн. за основним платежем та 14506,00 грн. за штрафними санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 23.02.2012 року № 0001032320, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 244725,00 грн. за основним платежем та 18132,00 грн. за штрафними санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 28.03.2012 року № 0002131720, яким визначено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 605,85 грн. за основним платежем та 151,42 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задоволюючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у м.Чернігові не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано, необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, якщо мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Рид-Торг ЛТД»(ідентифікаційний код-25571525) зареєстровано в якості юридичної особи 26.03.1998 року, взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові з 24.04.1998 року за № 01932 та зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.06.2011 року, довідкою про взяття на облік платника податків від 25.07.2008 року № 352/10/29-017 та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 33924839.

Працівниками ДПІ у м.Чернігові та ДПС у Чернігівській області на підставі направлень від 11.01.2012 року № 164, № 165, № 166, № 167, відповідно до наказу від 27.12.2011 року № 6285, ст. ст. 20, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Рид-Торг ЛТД»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 07.02.2012 року № 611/23/25571525.

В акті перевірки від 07.02.2012 року № 611/23/25571525 встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме: - п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 244725 грн., в т. ч. за 3 квартали 2009 року в сумі 116 грн., за 2009 рік в сумі 7177 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 3945 грн., за 1 півріччя 2010 року в сумі 7278 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 13822 грн., за 2010 рік в сумі 65348 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 88938 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 83262 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 83262 грн.; - пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198.1, ст. 198.2, ст. 198.6, ст. 200.1 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 201572 грн., в т.ч. за вересень 2009 року на суму 92 грн., за жовтень 2009 року на суму 1169 грн., за листопад 2009 року на суму 1472 грн., за грудень 2009 року на суму 3009 грн., за січень 2010 року на суму 196 грн., за лютий 2010 року на суму 2064 грн., за березень 2010 року на суму 896 грн., за квітень 2010 року на суму 1405 грн., за травень 2010 року на суму 426 грн., за червень 2010 року на суму 835 грн., за липень 2010 року на суму 3014 грн., за серпень 2010 року на суму 1380 грн., за вересень 2010 року на суму 834 грн., за жовтень 2010 року на суму 8065 грн., за листопад 2010 року на суму 16495 грн., за грудень 2010 року на суму 16660 грн., за січень 2011 року на суму 13160 грн., за лютий 2011 року на суму 18443 грн., за березень 2011 року на суму 39547 грн., за квітень 2011 року на суму 23364 грн., за травень 2011 року на суму 25656 грн., за червень 2011 року на суму 23382 грн.; - п. 1.15 ст. 1, пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. «а»п. 19.2 ст. 19, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги»від 26.12.2003 року № 2035, в результаті чого порушено питання щодо правильності та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 832,78 грн., в т.ч. за 2008 рік - 81,30 грн., за 2009 рік - 432,52 грн., за 2010 рік - 318,96 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення: - податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.02.12 р. №0001042320 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Рид-Торг ЛТД»з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг), 3014010100 (за основним платежем 201572 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 14506 грн. 00 коп.); - податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.02.12 р. №0001032320 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Рид-Торг ЛТД»з податку на прибуток приватних підприємств, 3011021000 (за основним платежем 244725 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 18132 грн. 00 коп.) ; - податкове повідомлення-рішення форми «В4»від 23.02.12 р. №0001052320 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3018 грн. 00 коп.; - податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.02.12 р. №0001231720 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Рид-Торг ЛТД»з податку на доходи фізичних осіб, 5311010101 (за основним платежем 832 грн. 78 коп., за штрафними санкціями 208 грн. 20 коп.).

28.02.2012 року ТОВ «Рид -Торг ЛТД»оскаржило в адміністративному порядку вищевказані податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги 16.03.2012 року ДПС у Чернігівській області прийнято рішення №281/10/10-215, яким скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення форми «В4»від 23.02.2012 року №0001052320 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3018 грн. 00 коп.; скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 23.02.2012 року №0001231720 в частині грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 221,25 грн., в іншій частині в сумі 819,73 грн. залишено без змін, та залишені без змін податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 23.02.2012 року №0001042320 та податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 23.02.2012 року №0001032320 (а.с. 14-17 т. 1).

У зв'язку з частковим задоволенням скарги по податковому повідомленню-рішенню №0001231720 відповідачем було надіслано податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 28.03.2012 року №0002131720 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Рид-Торг ЛТД»з податку на доходи фізичних осіб, 5311010101 (за основним платежем 655,78 грн., за штрафними санкціями 163,95 грн.).

Таким чином, позивачем оскаржуються до суду такі податкові повідомлення-рішення: - від 23.02.2012 року № 0001042320, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 201572,00 грн. за основним платежем та 14506,00 грн. за штрафними санкціями; - від 23.02.2012 року № 0001032320, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 244725,00 грн. за основним платежем та 18132,00 грн. за штрафними санкціями; - від 28.03.2012 року № 0002131720, яким визначено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 605,85 грн. за основним платежем та 151,42 грн. за штрафними санкціями.

Згідно із п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Основними видами діяльності ТОВ «Рид -Торг ЛТД»є оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям та інші види оптової торгівлі, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.06.2011 року та статутом ТОВ «Рид -Торг ЛТД».

ТОВ «Рид-Торг ЛТД»задекларовано валові доходи за період з 01.10.2008 року по 31.03.2011 року в сумі 8844542 грн. та за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року в сумі 3014597 грн. та валові витрати за період з 01.10.2008 року по 31.03.2011 року в сумі 8267822 грн. та за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року в сумі 2915171 грн. За перевірений період TOB «Рид-Торг ЛТД»задекларовано податкових зобов'язань по ПДВ у сумі 2345404 грн. та податкового кредиту у розмірі 2228125 грн.

В податковому обліку по податку на прибуток ТОВ «Рид-Торг ЛТД»вартість товарно-матеріальних цінностей відображена в декларації з податку на прибуток у складі валових витрат «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»та у складі «Витрат від операційної діяльності»на загальну суму 122 064,21 грн.

Так, в перевіряємий період ТОВ «Рид -Торг ЛТД»здійснювало господарські операції із закупівлі товарно-матеріальних цінностей (акумуляторів, автомобільного устаткування) у контрагентів ТОВ «Трайдент»та ФОП ОСОБА_2

З 2002 року ТОВ «Рид - Торг ЛТД»надано право здійснювати продаж стартерних свинцево-кислотних акумуляторних батарей виробництва ЗАТ «Акумуляторний завод «САДА»та використовувати при здійсненні вказаної діяльності фірмову назву «Ділер ЗАТ «Акумуляторний завод «САДА», що підтверджується свідоцтвом від 27.09.2002 року.

Для здійснення своєї діяльності ТОВ «Рид -Торг ЛТД»укладено договори найму нежитлового приміщення.

А з 2009 року ТОВ «Трайдент»є офіційним представником заводу «САДА»м. Херсон з поставки в Чернігівську область акумуляторних батарей, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з мережі інтернет (http//www.sada.com.ua/where _buy.htm).

Так, у вересні 2009 року - квітні 2011 року ТОВ «Рид -Торг ЛТД»придбано товарно-матеріальні цінності, а саме: акумулятори АКБ SADA у ТОВ «Трайдент»та оформлено видатковими накладними на загальну суму 146477,03 грн., в т.ч. ПДВ 24413,02 грн.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

У відповідності з ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір, відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Встановлення правовідносин між ТОВ «Рид -Торг ЛТД»і ТОВ «Трайдент»здійснено в порядку ст.181 Господарського кодексу України шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній поставці товару та його оплаті позивачем.

Фактом підтвердження укладання договору у спрощений спосіб є видаткові та податкові накладні, в яких міститься інформація про асортимент, кількість і вартість поставленого (проданого) товару, тобто є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції.

Розрахунки за отримані акумулятори ТОВ «Рид-Торг ЛТД»здійснило шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку №26009301900049 в ВАТ «ВТБ Банк» МФ0321767 на поточний рахунок ТОВ «Трайдент»№26008011596001 в Філії ВАТ КБ «Надра»МФО 353627, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та виписками по рахунку.

Також між ТОВ «Рид-Торг ЛТД»та ТОВ «Трайдент»укладено договір зберігання № 1/14 від 14.10.2009 року, за яким ТОВ «Рид-Торг ЛТД»передає ТОВ «Трайдент»на відповідальне зберігання акумуляторні батареї.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, між ТОВ «Трайдент»та ТОВ «Рид -Торг ЛТД»укладені договори купівлі-продажу товару у спрощений спосіб за накладними.

Відповідно до абз. 2 Розділу 1 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186, план рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку.

Всі операції ТОВ «Трайдент»відображені на даних рахунках.

Розрахунки з постачальниками відображені по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", в якому зазначені усі постачальники, суми сплачених коштів за поставлений товар.

Розрахунки покупців з ТОВ «Рид -Торг ЛТД»відображені по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями".

Про наявність товарів на складі свідчить аналіз рахунку 281 "Товари на складі".

Про реальність виконання вищевказаних правочинів свідчить також наступне.

Відповідно до штатного розкладу в штаті ТОВ «Рид -Торг ЛТД»передбачено 6 менеджерів зі збуту.

Згідно посадових інструкцій та наказів по ТОВ «Рид -Торг ЛТД»менеджери зі збуту мають право підпису рахунків, рахунків-фактур, актів виконаних робіт, видаткових накладних і отримання товару.

Відповідно до наказу № 46/1 від 30.12.2005 року ОСОБА_5, призначений відповідальним з виписки податкових накладних та їх підпису по підприємству ТОВ «Рид -Торг ЛТД»(а.с. 18 т. 2).

Також 03.01.2010 року між ТОВ «Рид-Торг ЛТД»та ФОП ОСОБА_2 укладено договір поставки товару (устаткування автомобільне) № 3.

03.01.2011 року між ТОВ «Рид-Торг ЛТД»та ФОП ОСОБА_2 укладено договір поставки товару (устаткування автомобільне) №4.

Договори підписано ФОП ОСОБА_2 та директором ТОВ «Рид-Торг ЛТД»та скріплено печатками.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаних договорів продавець (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язується поставити і передати у власність покупця (ТОВ «Рид-Торг ЛТД») устаткування автомобільне, а покупець у відповідності до п.1.2. договорів зобов'язується його оплатити.

Договорами визначено порядок розрахунків, зобов'язання сторін, гарантійні зобов'язання, відповідальність сторін та інше.

Факт виконання умов вищезазначених договорів підтверджують наявні в матеріалах справи видаткові та податкові накладні, також платіжні доручення, що підтверджують розрахунок за поставлений товар.

Крім того, отриманий від контрагентів ТОВ «Трайдент»та ФОП ОСОБА_2 товар в подальшому був використаний в господарській діяльності ТОВ «Рид -Торг ЛТД»та реалізований іншим суб'єктам господарської діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних та довіреності на отримання товару, які б, на думку ДПІ у м. Чернігові засвідчували факт перевезення даного товару, то судом встановлено, що поставка деяких товарів відбувалась за рахунок контрагента його транспортом, а деяких за власний рахунок, тому товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товару у позивача правомірно відсутні.

Відповідно до п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207, у випадку здійснення перевезень для власних потреб серед необхідних документів товарно-транспортна накладна не значиться, а застосовується накладна чи інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

Таким чином, товарно-транспортна накладна є документом, який може супроводжувати вантаж, тому відсутність товарно-транспортної накладної в даному випадку не є порушенням з боку ТОВ «Рид -Торг ЛТД».

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідно відмітити, що п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяється встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Таким чином, норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

В силу ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентом ТОВ «Трайдент»представники органу податкової служби посилаються на наступне.

Згідно постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.10.2011 року по справі №1-П/2506/441/11 засуджено ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України. ОСОБА_6 самостійно складала податкову звітність ТОВ «Трайдент»та власноручно підписувалась від імені директора ТОВ «Трайдент»ОСОБА_7 в графі «керівник підприємства»в деклараціях з податку на прибуток підприємства та податкові декларації з податку на додану вартість. Також складала та підписувала від імені ОСОБА_7 в графі «Підпис платника»платіжні доручення та заповнювала грошові чеки ТОВ «Трайдент».

А також згідно наданих на перевірку ТОВ «Рид-Торг ЛТД»видаткових накладних з реквізитами ТОВ «Трайдент»відсутня змога ідентифікувати осіб, які брали участь у складанні зазначених накладних, а також документи ТОВ «Трайдент»не відповідають вимогам первинних документів, які фіксують факти здійснення господарської операції, у відповідності до вимог Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги вказані посилання відповідача, зважаючи на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України, підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут - караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

З даної норми вбачається кримінальна відповідальність саме за вищевказані діяння, а не за фіктивне підприємництво чи ухилення від сплати податків.

Крім того, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.10.2011 року по справі №1-П/2506/441/11 звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році», кримінальну справу відносно останньої закрито.

З вищевказаної постанови не вбачається фактичних обставин справи та суті порушень.

Тому з метою всебічного та об'єктивного розгляду справи судом в судовому засіданні було досліджено протокол допиту обвинуваченої ОСОБА_6 від 23.08.2011 року та постанову про притягнення як обвинуваченої останньої від 22.08.2011 року.

Так, в протоколі допиту обвинуваченої від 23.08.2011 року ОСОБА_6 (особа, що виконувала функції бухгалтера на підприємстві ТОВ «Трайдент») в абз. 17 на стр. 2 зазначає, що головною діяльністю підприємства з 2009 року була торгівля акумуляторними батареями, які постачалися на підприємство з акумуляторного заводу «САДА»м.Херсон, всі відповідні документи на даний товар у підприємства були в наявності.

З цього можна зробити висновок, що ОСОБА_6 підтверджує провадження господарської діяльності ТОВ «Трайдент», що є офіційним представником заводу «САДА»м.Херсон з поставки в Чернігівську область акумуляторних батарей, що також підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з мережі інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1

У вищезазначеному протоколі допиту ОСОБА_6 жодним чином не вказує на те, що вона підробляла податкові або видаткові накладні підприємства по операціям ТОВ «Трайдент»з ТОВ «Рид-Торг ЛТД», а лише зазначає, що ставила свої підписи на документах податкової звітності, а також на документах бухгалтерського обліку, на податкових накладних та на видаткових накладних по операціям ТОВ «Трайдент»з ДП «Новоборовицький спиртовий завод»( абз. 15 стр. 3 та абз. 1 стр. 4 протоколу допиту).

Також зі змісту цього протоколу допиту жодним чином не вбачається недійсність господарських операцій між ТОВ «Трайдент»та ТОВ «Рид -Торг ЛТД».

Аналіз постанови про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_6 від 22.08.2011 року свідчить про те, що вона притягувалася до кримінальної відповідальності за складання та підписання завідомо підроблених документів податкової звітності, платіжних доручень, грошових чеків, а також документів бухгалтерського обліку, податкових накладних та видаткових накладних по операціям ТОВ «Трайдент»з ДП «Новоборовицький спиртовий завод», але не за підробку податкових або видаткових накладних, інших документів по операціям ТОВ «Трайдент»з ТОВ «Рид -Торг ЛТД».

На це ж вказує і аналіз постанови про направлення кримінальної справи до суду від 23.09.2011 року.

Отже, судом першої інстанції не було узято до уваги постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 14.10.2011 року по справі №1-П/2506/441/11, на яку посилаються представники відповідача, як належний доказ, оскільки вона не містить інформацію щодо предмету доказування. Постановою суду не встановлено жодного факту незаконного діяння з боку ТОВ «Трайдент»по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Рид -Торг ЛТД», а встановлені порушення законодавства ніяк не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Частиною 4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки, вищевказана постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.10.2011 року по справі №1-П/2506/441/11 стосується дій фізичної особи та може розглядатись щодо правових наслідків тільки виключно по даній фізичній особі, але позов подало підприємство (юридична особа), то відповідно правомірність дій ДПІ у м.Чернігові відносно прийнятих податкових повідомлень-рішень не може грунтуватись на діях третіх осіб.

Посилання податкового органу на ту обставину, що директор ТОВ «Трайдент»жодних документів не підписував та не здійснював фінансово-господарських взаємовідносин з іншими підприємствами, судом не приймаються до уваги, оскільки не підтверджено належними доказами, натомість господарські операції по виконанню робіт є реальними та підтверджуються необхідними первинними документами.

Таким чином, покупець не може нести відповідальність за порушення, якщо такі і мали місце, службовою чи іншою особою підприємства контрагента.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентом ФОП ОСОБА_2, представники відповідача посилаються на наступне.

В ході проведення перевірок ФОП ОСОБА_2 (акти від 20.09.2011 року №2537/17/1909715023 та від 18.07.2011 року №1428/17/1909715023) податковим органом зроблено висновки про неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_2 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та про відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників.

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги, оскільки відсутність майна та інших матеріальних ресурсів у ФОП ОСОБА_2 не є підставою вважати правочин недійсним, або таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарських операцій. Представниками позивача надано належні та допустимі докази, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Рид-Торг ЛТД»з ФОП ОСОБА_2.

Також в матеріалах справи наявні довідки від 06.01.2011 року № 12/17-219/1909715023 та від 15.03.2011 року № 690/17-219/1909715023 про результати позапланових виїзних перевірок ФОП ОСОБА_2 за період, в якому були укладені спірні правочини, відповідно до яких порушень з боку останнього перевірками не встановлено.

Постановою старшого оперуповноваженого ГВПМ ДПІ у м. Чернігові ДПС підполковника податкової міліції Леоненко С.В. від 02.04.2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом ухилення від сплати податків відносно директора ТОВ «Рид-Торг ЛТД»ОСОБА_9 у зв'язку з відсутністю в діях складу злочину, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України.

У вказаній постанові зазначено, що в ході проведення перевірки, фактів, які б свідчили про умисне скоєння директором ТОВ «Рид-Торг ЛТД»ОСОБА_9 дій, направлених на ухилення від сплати податків, встановлено не було.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів з контрагентами ТОВ «Трайдент»та ФОП ОСОБА_2.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків ДПІ у м. Чернігові жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

На момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних ДПС України, яка міститься на офіційному сайті ДПС України (http://sts.gov.ua/): ФОП ОСОБА_2, код ЄДРПОУ- НОМЕР_1, індивідуальний податковий номер - НОМЕР_1, номер свідоцтва - НОМЕР_2, дата початку дії свідоцтва - 28.04.2006 року, свідоцтво не анульовано; ТОВ «Трайдент», код ЄДРПОУ- 31275787, індивідуальний податковий номер - 312757825267, номер свідоцтва - 100055347, дата анулювання свідоцтва - 18.10.2011 року.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти були зареєстровані як юридична особа та фізична особа-підприємець та платники податків.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів чи відсутності у них статусу платників ПДВ.

Отже, в судовому засіданні у суді першої інстанції встановлено, що правочини ТОВ «Рид-Торг ЛТД»з вищевказаними контрагентами були укладені позивачем з метою отримання товару, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, висновки ДПІ у м. Чернігові про заниження податку на прибуток на суму 244725 грн. є безпідставними, а тому в діях позивача відсутнє порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримані податкові накладні.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними. Податкові накладні відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

За таких підстав суд вважає, що висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість всього на суму 201572 грн. є безпідставними, а тому в діях позивача відсутнє порушення пп. 7.2.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198, п. 200.1 ст. 200.1 Податкового кодексу України.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.03.2012 року № 0002131720, яким позивачу визначено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 605,85 грн. за основним платежем та 151,42 грн. за штрафними санкціями, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Пунктом 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір.

Згідно із пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно із пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Перевіркою виявлено взаємовідносини ТОВ «Рид-Торг ЛТД»з ОСОБА_3, ОСОБА_4, на користь яких проводилися виплати за надані товари, роботи послуги. Підприємством не в повній мірі надані на перевірку документи, які дають право на звільнення від оподаткування. Встановлено, що не утримано податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15% від доходів, отриманих фізичними особами-підприємцями, а саме: ОСОБА_3 за реалізовані автошини на загальну суму 2581,00 грн. та ОСОБА_4 за реалізовані автозапчастини на суму 1456,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до даних реєстраційної інформації по платнику податків дані фізичні особи в момент отримання коштів від ТОВ «Рид-Торг ЛТД»перебували на обліку в державних податкових органах, а саме: - ФОП ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ-НОМЕР_3), перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області ДПС з 04.03.2009 року № 17973; - ФОП ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ-НОМЕР_4), перебуває на обліку в Мелітопольській ОДПІ Запорізької області ДПС з 15.05.2009 року № 19666.

Основний вид діяльності ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям.

Кошти за придбані товари перераховувалися у безготівковій формі на їх рахунки як фізичних осіб-підприємців, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, дані суми коштів перераховані фізичним особам-підприємцям в межах їх підприємницької діяльності.

Таким чином, позивач не є податковим агентом по відношенню до ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 та не повинен утримувати податок з доходів фізичних осіб, а висновок податкового органу про порушення питання щодо правильності та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 832,78 грн. є безпідставним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 21 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.