Ухвала

від 16.08.2012 по справі 2а/2370/303/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/303/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Губської О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Маджар О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю"Формат-Буд" про стягнення податкового боргу у сумі 66 665 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу у сумі 66 665 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012р. в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови та ухвалити в цій частині нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконує своїх податкових зобовязань, внаслідок чого станом на 31.12.2011р. має податковий борг у сумі 66 665 грн.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ТОВ "Формат - Буд" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 06.08.2009р., що підтверджується витягом з ЄДР станом на 12.09.2011р.

Згідно довідки форми 4 ОПП від 26.04.2011р. № 645/29 - 012 ТОВ перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Черкаси як платник податків і зборів з 07.08.2009р. за № 22370.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач подав до ДПІ у м. Черкаси звітні декларації з податку на додану вартість № 9011612215 від 19.11.2011р. за жовтень 2011р., якою самостійно визначив податкове зобов"язання у сумі 7 500 грн., зі строком сплати до 30.11.2011р. та № 9012411542 від 16.12.2011р. за листопад 2011р., якою самостійно визначив податкове зобов"язання у сумі 59 165 грн., зі строком сплати до 30.12.2011р., всього у сумі 66665 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пункт 14.1.175 вказаного Кодексу визначає, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Відповідач у визначений у п. 57.1 Податкового кодексу України строк не сплатив самостійно визначені грошові зобов"язання у сумі 66665 грн., тому вказана сума є податковим боргом.

Згідно з п. 59.1 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов"язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.1, 95.2 та 95.3 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За змістом вказаних норм орган державної податкової служби набуває права звернення до суду з позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків податкової вимоги.

Одночасно, колегія суддів наголошує, що згідно з поясненнями представника позивача, наданими у судовому засіданні в суді першої інстанції, податкова вимога на сплату податкового боргу у сумі 66665 грн. відповідачу не направлялась.

Відтак, відповідно до приписів п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України право на звернення до суду за стягненням податкового боргу у сумі 66665 грн. у позивача не виникло, тому звернення до суду є передчасним.

Крім того, посилання позивача на надіслання відповідачу податкової вимоги №1405 від 03.06.2011р. на суму 947 грн. 12 коп. позивач вважає необґрунтованим, оскільки з облікової картки відповідача станом на 31.12.2011р. вбачається, що вказаний податковий борг виник за податковою декларацією № 9003578628 від 20.05.2011р. та погашений повністю згідно з уточнюючою декларацією з податку на додану вартість від 30.08.2011р. № 9007259198, якою зменшено податкове зобов"язання на 571 грн. та на 664 грн. і це зменшення 30.08.2011р. зараховано податковим органом в рахунок погашення недоїмки за вказаною податковою декларацією.

Згідно з обліковою карткою за прострочення сплати грошового зобов"язання у сумі 947 грн. 12 коп. відповідачу 30.08.2011р. нараховано пеню у сумі 13 грн. 24 коп. та 8 грн. 72 коп., всього 21 грн. 26 коп., яка повністю погашена 31.10.2011р.. в той час як податковий борг, що стягується, виник починаючи з 01.12.2011р.

Згідно з п.п. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкова вимога вважається відкликаною, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків, а згідно з п. 60.2 вказаної статті податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулось погашення суми податкового боргу у повному обсязі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що податкова вимога № 1405 від 03.06.2011р. вважається відкликаною 31.10.2011р.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винесена постанова про відмову в задоволенні позову є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю"Формат-Буд" про стягнення податкового боргу у сумі 66 665 грн. - залишити без задоволення, а судове рішення без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.