Постанова

від 28.08.2012 по справі 1570/2827/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/2827/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2012 року

головуючої судді - Потоцької Н.В.

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача Леснічевського Р.Г.

представника відповідача Кочина І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000012302 від 13 січня 2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000012302 від 13 січня 2012 року.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань, прийняте ДПІ в Овідіопольському районі, з огляду на порушення ст.203,215,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а отже податковим зроблений хибний висновок, що сума податкового відшкодування TOB «СП «Аквавінтекс» завищена. На думку позивача зазначений висновок є лише припущенням податкового органу.

Позивач зазначає, що у податкового органу не було законодавчо встановлених підстав приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення, керуючись припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, а твердження податкового органу, що договори між TOB «СП «Аквавінтекс» та TOB «Чорноморпівденбуд» були укладені з порушенням ст.203,215,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не підкріплено належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Також позивач зазначає, що у акти перевірки не міститься посилань на встановлені податковим органом порушення, які вказують на умисл TOB «СП «Аквавінтекс» щодо порушення публічного порядку.

Як встановлено чинним законодавством України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що зазначається в акті перевірки, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Однак, судові рішення про визнання фіктивними договорів, укладених TOB «СП «Аквавінтекс» з контрагентами, відсутні.

З огляду на вищевказане, позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000012302 від 13 січня 2012 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого адміністративного позову заперечував, обґрунтовуючи свою правову позицію наступним.

До ДПІ в Овідіопольському районі надійшов акт перевірки ДПІ у Біляївському районі № 21459/7/23-1004 від 19.12.2011 року «Про результати невиїзної позапланової перевірки TOB «Чорноморпівденбуд» (34421806) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з TOB «Санполія» (37477055) за вересень 2011 року», з якого вбачається, що TOB «Чорноморпівденбуд» не є виконавцем робіт (послуг) та придбало роботи (послуги, товари) у TOB «Санполія» (код 37477055 м. Одеса), які в свою чергу теж не є виконавцем робіт (послуг).

Згідно висновку ВПМ Роздільнянської МДПІ від 16.12.2011р., TOB «Чорноморпівденбуд» за податковою адресою не знаходиться, на підприємстві відсутні основні фонди, вищевказані факти дають підстави стверджувати про формальне виконання гр. ОСОБА_3 функції директора та стверджувати про те, що від імені TOB «Чорноморпівденбуд» виписуються первинні документи по безтоварним операціям з метою формування схемного кредиту з ПДВ підприємствам - контрагентам замовникам схем мінімізації.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено «Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Санполія» код за ЄДРПОУ 37477055 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків TOB «Бастіон-K» (код за ЄДРПОУ 37608309), TOB «Стройінвест-Югбуд» (код за ЄДРПОУ 37680339), TOB «Галатея-К» (код за ЄДРПОУ 37608336), TOB «Чорноморпівденбуд» (код за ЄДРПОУ 34421806), TOB «Сінтполія» (код за ЄДРПОУ 37608053), TOB «Константа-Д» (код за ЄДРПОУ 37477626) за вересень 2011 року» від 23.11.2011 року №246/23-208/37477055, згідно якого у TOB «Санполія» не встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин з зазначеними контрагентами. Декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року TOB «Санполія» до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси не надано.

Таким чином, перевіркою TOB «Чорноморпівденбуд» встановлено: порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Чорноморпівденбуд» з постачальниками та покупцями.

Таким чином, на думку податкового органу усі операції купівлі-продажу TOB «Чорноморпівденбуд» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача».

Відповідно листа ДПА в Одеській області від 14.09.2011 року №32070/7/20-0210 «Про відпрацювання підприємств групи ризику», ДПІ у Овідіопольському районі проведено аналіз податкової звітності TOB «СП Аквавінтекс» (код ЄДРПОУ 25040503), згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2011 року.

Згідно проведеного відпрацювання податковий орган встановив, що TOB «СП «Аквавінтекс» сформовано податковий кредит від контрагента «ризикової» категорії у розмірі 376 000 грн.

Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року про обсяги придбання та продажу, є недійсними.

Отже, в ході проведення перевірки TOB «СП «Аквавінтекс» було встановленні порушення п. 1 ст.203, п.1 ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинну, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Внаслідок цього, TOB «СП «Аквавінтекс» занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється на загальну суму 376 000 грн., у тому числі: за вересень 2011 року в сумі 376 000 грн., чим порушено п.198.3., ст. 198 Податкового Кодексу України №2756-VI від 01.12.2010р. (зі змінами та доповненнями).

З урахуванням викладеного представник відповідача зазначає, що податкове повідомлення - рішення №0000012302 від 13 січня 2012 року винесене на підставі Акту перевірки від 03.01.2012 р. № 3/7/23-2/25040503 відповідає вимогам чинного законодавства.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» (код ЄДРПОУ 25040503) зареєстроване 01.10.1997 року Овідіопольською районною державною адміністрацією, про що зроблений запис у реєстрі 01.10.1997 р. № 11480.

ТОВ «СП «Аквавінтекс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01.04.2004 року за № 41.

На підставі службового посвідчення серія УОД № 091884, виданого 01.08.2011 року ДПА в Одеській області Ошовській О. П. (в. о. начальника відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Овідіопольському районі), згідно із частиною 5 ст. 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та п.п.78.1.1, п.78.1, ст. 78 Закону України «Податковий Кодекс України» № 2756-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, листа ДПА в Одеській області від 15.08.2011 р. № 28557/7/20-0110 щодо відпрацювання підприємств групи ризику, які формують схемний податковий кредит та мінімізують податкові зобов'язання за вересень 2011 року та на підставі наказу ДПІ у Овідіопольському районі № 1068 від 26.12.2011 року, проведено невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» код ЄДРПОУ 25040503 з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань в декларації з податку на додану вартість, щодо відображення взаємовідносин з TOB «Чорноморпівденбуд» код ЄДРПОУ 34421806 за вересень 2011р.

Перевірку проведено у період з 26.12.2011року по 29.12.2011 року з відома директора ТОВ «СП «Аквавінтекс» Дзюбана Е.В.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 вказаного Порядку № 984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

За результатами перевірки було складено акт № 3/7/23-2/25040503 від 03.01.2012р. яким встановлено порушення:

- п. 1 с. 203, п. 1 ст. 215, 228,662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

- п. 198.3 ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 376 000 грн., у тому числі: за вересень 2011 року в сумі 376 000 грн. (а/с. 10-15).

ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області ДПС, з урахуванням встановленого порушення, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012302 від 13 січня 2012 року, яким ТОВ «СП «Аквавінтекс» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі за основним платежем - 376 000грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 282 000 грн. (а/с. 9).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення - рішення слугували порушення п. 1 ст. 203, п. 1 ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України і, як наслідок п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, ТОВ «СП «Аквавінтекс» занижено суму податку на додану вартість за вересень 2011 року у сумі 376 000 грн.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Також, слід зазначити, що в основу визначення дати виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту покладено принцип фактичного завершення господарської операції постачання товарів/послуг.

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів, суд приходить до висновку, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Так, в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Черноморпівденбуд» укладено Договір підряду № 0606 від 01.05.2011р. (т. 1 а/с. 16-17), згідно якого замовник (ТОВ «СП «Аквавінтекс») зобов'язується в порядку та у строки, визначені договором, прийняти та оплатити роботу, згідно кошторисної документації, а підрядник (ТОВ «Черноморпівденбуд»)зобов'язується в порядку та у строки, визначені договором, виконати будівельно - ремонтні роботи.

ТОВ «СП «Аквавінтекс», згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 21838937 від 17.10.2005 р. є платником податку на додану вартість.

Виконання ТОВ «СП «Аквавінтекс» умов договору підряду № 0606 від 01.05.2011 року підтверджується Актом № 1, № 2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за вересень 2011 року, локальним кошторисом № 2-1-1, розрахунками №1-4, дефектними актами, пояснювальними записками, підсумкові відомості ресурсів (т. 1 а/с. 77-250, т. 2 а/с. 1-50)

Вказані суми податку на додану вартість були включені позивачем до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за вересень 2011р., з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 61 Конституції України, встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В свою чергу, факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як встановлено судом, представником відповідача не надано суду належних у розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів, які б свідчили проте, що на час здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом мали місце обставини які порушують приписи чинного законодавства та вимоги визначені договором.

Крім того, податковим органом у Акті перевірки зазначено, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено «Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Чорноморпівденбуд» (код за ЄДРПОУ 34421806), не встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин з зазначеними контрагентами. Перевіркою TOB «Чорноморпівденбуд» встановлено: порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Чорноморпівденбуд» з постачальниками та покупцями, а саме: відсутність об'єктів, які підпадають під визначення абз. «а» п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, враховуючи зазначене, усі операції купівлі - продажу ТОВ TOB «Чорноморпівденбуд» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «Вигодонабувача».

Суд критично ставиться до висновків податкового органу щодо відсутності у TOB «Чорноморпівденбуд» об'єкту оподаткування, оскільки, предметом договору підряду №0606 від 01.05.2011 р. у спірних правовідносинах є виконання будівельно - ремонтних робіт, згідно завдання та кошторису ТОВ «СП «Аквавінтекс», тоді як у акті перевірки податковий орган зазначає про операції з купівлі - продажу які взагалі відсутні у спірних правовідносинах.

Крім того, виконання будівельно - ремонтних робіт і операції купівлі продажу TOB «Чорноморпівденбуд» є різними економічними категоріями, тоді як відносини які виникають у TOB «Чорноморпівденбуд» з приводу інших договорів купівлі - продажу не стосуються договірних відносин з ТОВ «СП «Аквавінтекс».

Крім того, дослідженні в ході судового розгляду первинні документи, складені ТОВ «СП «Аквавінтекс» свідчать про вчинення визначених у договорі підряду № 0606 робіт безпосередньо у господарській діяльності.

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів, суд приходить до висновку, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.

ТОВ «Черноморпівденбуд» на момент виписування податкових накладних був зареєстрований платником податку на додану вартість, при цьому на час вчинення спірних правовідносин на офіційному сайті ДПА України була відсутня інформація щодо анулювання реєстрації ТОВ «Черноморпівденбуд», як платника ПДВ.

Відповідно до п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, в якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших підстав для визнання податкової накладної фіктивною або не дійсною діючі нормативні акти, які регулюють порядок нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної, не передбачають.

Суд не приймає доводи представника відповідача, оскільки, коли державні органи володіють будь якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань, такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, у справі «ІНТЕРСПЛАВ» проти України» (заява № 803/02).

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом - постачальником, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 20 Податкового кодексу України, інспекціям не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Пункт 18 даної Постанови передбачає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже, й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ТОВ «СП «Аквавінтекс» податкового законодавства України в результаті чого занижено суму ПДВ.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000012302 від 13 січня 2012 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд, перевіривши оскаржувані рішення відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000012302 від 13 січня 2012 року прийняте податковим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000012302 від 13 січня 2012 року задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби № 0000012302 від 13 січня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Потоцька Н.В.

28 серпня 2012 року.

.