Ухвала

від 13.11.2013 по справі 1570/2827/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 р.Справа № 1570/2827/2012

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Коваля М.П.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Носенка І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Міністерства доходів в Одеській області (раніше Державна податкова інспекція у Овідіопольському районі Одеської області ДПС) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Міністерства доходів в Одеській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року №0000140070,-

В С Т А Н О В И В:

03 травня 2012 року ТОВ «СП «Аквавінтекс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012302 від 13 січня 2012 року, посилаючись на те, що у відповідача не було законодавчо встановлених підстав приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення, керуючись припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, а твердження відповідача відносно того, що договори між TOB «СП «Аквавінтекс» та TOB «Чорноморпівденбуд» були укладені з порушенням ст. 203 , 215 , 228 , 662 , 655 , 656 ЦК України в частині недодержання правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не підкріплено належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду 22 серпня 2012 року позовні вимоги ТОВ «Спільне підприємство «Аквавінтекс» задоволені повністю. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області ДПС від 13 січня 2012 року №0000012302.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої та прийняти нову постанову суду, якою у задоволенні позову підприємства відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Носенка І.П., доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Спільне підприємство «Аквавінтекс» (код ЄДРПОУ 25040503) зареєстроване 01 жовтня 1997 року Овідіопольською районною державною адміністрацією, про що зроблений запис у реєстрі 01 жовтня 1997 р. №11480.

ТОВ «СП «Аквавінтекс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01 квітня 2004 року за №41.

На підставі службового посвідчення серія УОД № 091884, виданого 01 серпня 2011 року ДПА в Одеській області Ошовській О.П. (в.о. начальника відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Овідіопольському районі), згідно із частиною 5 ст. 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року «Про державну податкову службу в Україні» та п.п.78.1.1, п.78.1, ст. 78 Податкового Кодексу від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, листа ДПА в Одеській області від 15 серпня 2011 року №28557/7/20-0110 щодо відпрацювання підприємств групи ризику, які формують схемний податковий кредит та мінімізують податкові зобов'язання за вересень 2011 року та на підставі наказу ДПІ у Овідіопольському районі №1068 від 26 грудня 2011 року, проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Спільне підприємство «Аквавінтекс» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань в декларації з податку на додану вартість, щодо відображення взаємовідносин з TOB «Чорноморпівденбуд» код ЄДРПОУ 34421806 за вересень 2011 року.

Перевірку проведено у період з 26 грудня 2011року по 29 грудня 2011 року з відома директора ТОВ «СП «Аквавінтекс» Дзюбана Е.В.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 3/7/23-2/25040503 від 03 січня 2012 року яким встановлені наступні порушення:

-п. 1 с. 203, п. 1 ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

-п. 198.3 ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 376 000 грн., у тому числі: за вересень 2011 року в сумі 376 000 грн. (а/с. 10-15).

ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області ДПС, з урахуванням встановленого порушення, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012302 від 13 січня 2012 року, яким ТОВ «СП «Аквавінтекс» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі за основним платежем - 376 000грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 282 000 грн. (а/с. 9).

Фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували порушення п. 1 ст. 203, п. 1 ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України і, як наслідок п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «СП «Аквавінтекс» занижено суму податку на додану вартість за вересень 2011 року у сумі 376 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Черноморпівденбуд» укладено Договір підряду № 0606 від 01 травня 2011 року (т. 1 а/с. 16-17), згідно якого замовник (ТОВ «СП «Аквавінтекс») зобов'язується в порядку та у строки, визначені договором, прийняти та оплатити роботу, згідно кошторисної документації, а підрядник (ТОВ «Черноморпівденбуд») зобов'язується в порядку та у строки, визначені договором, виконати будівельно-ремонтні роботи.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №21838937 від 17.10.2005 р. ТОВ «СП «Аквавінтекс» є платником податку на додану вартість.

Виконання ТОВ «СП «Аквавінтекс» умов договору підряду № 0606 від 01 травня 2011 року підтверджується Актом №1, №2 приймання-виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за вересень 2011 року, локальним кошторисом №2-1-1, розрахунками №1-4, дефектними актами, пояснювальними записками, підсумковими відомостями ресурсів (т. 1 а/с. 77-250, т. 2 а/с. 1-50).

Вказані суми податку на додану вартість були включені позивачем до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Задовольняючи адміністративний позов підприємства суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 376 000 грн., оскільки у позивача як на момент проведення перевірки, та і під час судового розгляду справи були в наявності всі первинні документи, які підтверджують факт виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Викладені відповідачем в акті висновки про визнання нікчемними всіх укладених угод позивачем з контрагентами постачальниками та покупцями - не відповідають вимогам ст. 215, 216 ЦК України. Висновки відповідача про нікчемність операцій є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами. Посилання відповідача на частини 1, 5 ст.203, ст.215, ч.1 ст. 216 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Первинні документи, складені ТОВ «СП «Аквавінтекс» свідчать про вчинення визначених у договорі підряду №0606 робіт безпосередньо у господарській діяльності.

Крім того судом першої інстанції правильно взято до уваги те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Водночас товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Черноморпівденбуд» при виконанні договору підряду №0606 від 01 травня 2011 року підтверджується постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року у справі №1570/2756/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000012302 від 13 січня 2012 року є правильними. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «СП «Аквавінтекс».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Міністерства доходів в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Міністерства доходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя М.П.Коваль