Постанова

від 20.08.2012 по справі 1570/2940/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/2940/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 року

11 год. 15 хв.

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Давтян Л.Г.

за участю сторін:

представника позивача - Оксюта В.В. (за довіреністю)

представника відповідача - Ткачук О.П. (за довіреністю)

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дубль-Б»(код ЄДРПОУ 31976610) до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Дубль-Б» (надалі -ТОВ «Дубль-Б») до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби (надалі -ДПІ у Київському районі м. Одеси) про визнання дій державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Дубль-Б»протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001042301, № 0001032301 від 12.04.2012 р., зазначивши, що спірні податкові повідомлення-рішення вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню з тих підстав, що висновки інспектора зазначені в акті перевірки ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях, не підтверджені відповідними доказами. Також позивач вказує, що під час формування податкового кредиту ним було дотримано всіх умов, встановлених чинним законодавством, що є критеріями, за наявності яких виникає право на формування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Дубль-Б»у повному обсязі, зазначивши, що згідно матеріалів кримінальної справи № 01201000109 щодо здійснення незаконної діяльності «фіктивним»підприємством ПП «Південь-Агросервіс», яке являється в свою чергу постачальником TOB «Дубль-Б» , у вересні та жовтні 2010 р. зазначено, що операції з поставки товарів (послуг) на адресу TOB «Дубль-Б» мають ознаки «нікчемних», - операція з надання послуг має ознаки «безтоварних», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з чим у позивача не виникає право на податковий кредит та валові витрати. Крім того, підприємством порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Згідно з ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, тому не створює інших крім тих, що пов'язані із його недійсністю, у зв'язку із зазначеним представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 29.04.2002 р. № 1 556 120 0000 014254 (аркуш справи 13).

Згідно довідки про взяття платника податків на облік, 13.05.2002 р. за № 4523 позивача було взято на облік у ДПІ у Київському районі м. Одеси, що підтверджується довідкою за формою № 4-ОПП (аркуш справи 196).

14.05.2002 р. позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 22454073, НБ № 163154 (аркуш справи 197). Статутом TOB «Дубль-Б»перереєстрованого 13.05.2002 р., реєстраційний № 4523 передбачено, що метою створення підприємства є одержання прибутку шляхом виконання робіт і надання послуг підприємствам, організаціям і населенню, виробництва товарів народного споживання та товарів виробничого призначення (аркуші справи 178-195).

У судовому засіданні встановлено, що з 20.03.2012 р. по 26.03.2012 р. ДПІ у Київському районі м. Одеси була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань правових відносин з ПП «Південь-Агросервіс»за вересень та жовтень 2010 р., про що складено акт перевірки № 175/22-02/31976610/14 від 27.03.2012 р. (аркуші справи 12-22). На підставі вищевказаного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001042301 та № 0001032301 від 12.04.2012 р., за порушення TOB «Дубль-Б»п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі: за основним платежем -23 281 грн. 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 820 грн. 00 коп., а також встановлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі: за основним платежем -29 101 грн. 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями -7 275 грн. 00 коп. (аркуші справи 37, 38).

Судом встановлено, що між ТОВ «Дубль-Б»(покупець) та ПП «Південь-Агросервіс»(продавець) 01.09.2010 р. було укладено договір поставки б/н, згідно умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти товар, асортимент, кількість та ціна товару якого буде зазначена в рахунку-фактурі. Даним договором визначалось, що оплата товару здійснюється по кожній поставці шляхом перерахуванням коштів на рахунок ПП «Південь- Агросервіс»(аркуш справи 38).

На виконання умов за договором поставки б/н від 01.09.2010 р. представником позивача було надано суду платіжні доручення № 119, 120, 121, 122, 123, 124, 125, 136 (аркуші справи 41-47).

Факт поставки та оплати товарів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 1198 від 01.09.2010 р., № 1322 від 07.09.2010 р., № 1385 від 10.09.2010 р., № 1632 від 21.09.2010 р., № 1787 від 28.09.2010 р., № 1812 від 29.09.2010 р., № 1821 від 30.09.2010 р., № 1933 від 05.10.2010 р. (аркуші справи 56-63). Вказаним видатковим накладним відповідають податкові накладні, в яких в якості покупця зазначено тов «Дубль-Б», а в якості продавця -ПП «Південь-Агросервіс»(аркуші справи 72-79). Крім того, вказані податкові накладні зазначені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за вересень та жовтень 2010 р. № 9 та № 10 (аркуші справи 88-89, 90-91, 92-93, 94-95).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно приписів п. 5.1 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вищевказаного закону встановлено, що до складу валових витрат включаються зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.

Представником позивача на підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності товару придбаного у ПП «Південь - Агросервіс» було надано до суду договори поставки № 41 від 07.07.2010 р., № 61 від 27.08.2010 р., № 64 від 02.09.2010 р., № 75 від 27.09.2010 р., № 76 від 27.09.2010 р. Згідно п. 1.1 вищевказаних договорів, ТОВ «Дубль-Б»(постачальник) зобов'язувався поставити дитячому санаторію «Затока»(замовник) продукти харчування. Умови поставки, порядок розрахунків детально визначені в договорах (аркуші справи 129-130, 131-132, 133-134, 135-136, 137-138). Факт поставок, а отже отримання вищевказаних продуктів харчування дитячому санаторію «Затока»підтверджуються належними первинними документами, зокрема: видатковими накладними постачальником в яких значиться тов «Дубль-Б»(аркуші справи 139-161) , довіреностями дитячого санаторію «Затока»на отримання продуктів харчування (аркуші справи 162, 163). Реалізація вищевказаних продуктів харчування відображена в валових доходах підприємства та у відповідних сумах відображені податкові зобов'язанні з податку на додану вартість.

Представником позивача на підтвердження надходження продуктів харчування до дитячого санаторію «Затока» було надано довідку № 233 від 06.08.2012 р. в якій зазначається, що в період з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р. на підставі договорів поставки ТОВ «Дубль-Б» були поставлені продукти харчування згідно видаткових накладних, продукти були використанні в дитячому харчуванні, що підтверджується меню-розкладками (аркуші справи 165, 166).

У зв'язку із наведеним, суд дійшов висновку, що ТОВ «Дубль-Б»в рамках своєї господарської діяльності поставило дитячому санаторію «Затока» продукти харчування, які були придбанні у ПП «Південь-Агросервіс»та носили дійсний товарний характер і не були направлені на незаконне формування валових витрат та податкового кредиту, а надані представником позивача в якості доказів договори поставки продуктів харчування дитячому санаторію «Затока» підтверджують зв'язок між понесеними позивачем витратами за договорами поставки з ПП «Південь-Агросервіс»та його власною господарською діяльністю, адже визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність реальності вчинених господарських операцій, вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та відповідно на нікчемність цих правочинів з наступних підстав.

Для висновку про нікчемність угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагентів на момент укладання правочину, які на думку суду, відповідач суду не надав.

Крім цього, посилання податкового органу на нікчемність спірного договору з підстав ст. 228 Цивільного кодексу України суперечить положення вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпний і відповідач не наділений законодавством в односторонньому порядку вирішувати чи є правочин нікчемним, чи ні. Якщо ж контролюючий орган вважає спірний договір таким, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільству, останній може бути визнаний судом недійсний відповідно до вимог ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Підставою для висновків про нікчемність договорів укладених із ПП «Південь - Агросервіс» в акті перевірки податковим органом зазначено наявність матеріалів кримінальної справи № 01201000109, яка знаходиться в провадженні СВ ПМ ДПА в Одеській області, порушена стосовно невстановленого кола осіб по факту фіктивного фіктивного підприємництва з використанням ПП «Південь - Агросервіс»за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 Кримінального кодексу України. В рамках кримінальної справи встановлено, що підроблені первинні бухгалтерські документи використовувались посадовими особами ТОВ «Дубль-Б»з метою мінімізації податкових зобов'язань у бухгалтерській та податковій звітності.

Разом з тим, відповідачем до суду не надано вироку суду, яким встановлено порушення у господарських відносинах між позивачем та ПП «Південь-Агросервіс» , вироком суду вина позивача в ухиленні від сплати податків не встановлена. В той час, як згідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. На час розгляду справи представником відповідача не було надано до суду вироку у кримінальній справі № 01201000109, яка знаходиться в провадженні СВ ПМ ДПА в Одеській області.

До того ж слід відзначити, що якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Цієї ж позиції підтримується Верховний суд України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України у справі № 21-42а10 від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнка П.В.

Оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкції було безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ст. 226 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що договір поставки укладений між позивачем та ПП «Південь-Агросервіс» в судовому порядку не визнавався недійсним або фіктивним, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість не анульовувалось, станом на момент здійснення господарських операцій ПП «Південь-Агросервіс» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридична особа, контрагент являється платником податку на додану вартість, а тому договір із вказаним контрагентом був укладений відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд вважає, що реальність операції вчиненої ТОВ «Дубль-Б»та його контрагентом ПП «Південь-Агросервіс»не викликає сумнівів, дії позивача свідчать про його добросовісність та відповідають вимогам для підтвердження права на податковий кредит, крім того в матеріалах справи наявні належним чином оформленні первині документи, зокрема податкові накладні.

ТОВ «Дубль-Б»було подано до ДПІ у Київському районі м. Одеси податкові декларації: з податку на додану вартість за 9, 10 місяць 2010 р., з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за 9, 10 місяць 2010 р., а також податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2010 р. та за 2010 рік, додаток К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації (аркуші справи 199-217). З даних податкових декларацій вбачається, що позивачем цілком обґрунтовано віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість підтверджену відповідними документами, у тому числі податковими накладними.

Оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкції було безпідставним та необґрунтованим.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що угоди укладені між позивачем та ПП «Південь-Агросервіс»за вересень, жовтень 2010 р. не мають ознак нікчемності, висновки податкової викладені в акті є припущеннями, адже головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність встановлена законом, реальність настання правочину доведена дослідженими у судовому засіданні доказами. У зв'язку з чим, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001042301, № 0001032301 від 12.04.2012 р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача щодо визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дубль-Б», про що складено акт № 175/22-02/31976610/14 від 27.03.2012 р. суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню з тих підстав, що згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 78.1.11 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, в разі отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 1.3 наказу ДПА України від 14.04.2011 р. № 213 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27.05.2008 р. № 355»передбачено, що обґрунтовані пропозиції щодо необхідності проведення документальної позапланової або фактичної перевірки оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника структурного підрозділу, який відповідно до функціональних обов'язків має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства. Доповідна записка (висновок) надається на розгляд керівника органу ДПС, який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який буде проводити (очолювати) цю перевірку, відповідати за її організацію та координацію дій залучених працівників інших структурних підрозділів, а також реалізацію матеріалів. Рішення (наказ) про проведення перевірки, що здійснюється відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, приймається керівником органу ДПС на підставі постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси № 43 від 15.03.2012 р. слугувала постанова старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Одеській області старшого лейтенанта податкової міліції - Вдовиченко Д.М. від 08.08.2012 р. про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Дубль-Б»з питань взаємовідносин з ПП «Південь-Агросервіс»за весь період діяльності (аркуші справи 222-223).

Відповідно до ч. 5 ст. 114 Кримінально-процесуального кодексу України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

У судовому засіданні встановлено, що постанова старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Одеській області старшого лейтенанта податкової міліції -Вдовиченко Д.М. від 08.08.2012 р. щодо призначення документальної позапланової перевірки, яка була постановлена в рамках кримінальної справи № 01201000109, позивачем не була оскаржена, є легітимною та обов'язковою для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, зокрема, органом державної податкової служби.

У зв'язку із наведеним, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо визнання дій державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Дубль-Б»протиправними задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім зазначеного, жодна норма Податкового Кодексу України не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків покладений на органи податкової служби.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справі докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості винесених відповідачем рішень до суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001042301, № 0001032301 від 12.04.2012 р. є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, підтверджені доказами, позивачем доведено подальше використання придбаного товару в господарській діяльності, а документи первинного бухгалтерського та податкового обліку свідчать про правомірність віднесення до складу податкового кредиту, тому в цій частині позов підлягає задоволенню, проте вимога позивача про визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Дубль-Б»протиправними є недоведеною, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (чинними на момент виникнення спірних правовідносин) ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дубль-Б» (код ЄДРПОУ 31976610, 65122, м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, буд. 59, кв. 44) до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання дій державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Дубль-Б»протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001042301, № 0001032301 від 12.04.2012 р. - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001042301 від 12.04.2012 р. прийняте державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі: за основним платежем -23 281 (двадцять три тисячі двісті вісімдесят одна) грн. 00 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 820 (п'ять тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001032301 від 12.04.2012 р. прийняте державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі: за основним платежем - 29 101 (двадцять дев'ять тисяч сто одна)грн. 00 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями -7 275 (сім тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею «20»серпня 2012 року.

Суддя Я.В. Балан

20 серпня 2012 року.

.