Постанова

від 22.08.2012 по справі 2а/0570/6938/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/6938/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 02 хвл

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Аканова О.О.,

при секретарі Скокіні О.Л

Донецький окружний адміністративний суд в складі : головуючого судді Аканова О.О., при секретарі Скокіні О.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Альбіон" до Управління Пенсійного фонду України в місті Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області про визнання неправомірною і нечинною вимогу відповідача від 22 травня 2012 року про сплату боргу в сумі 11774,47 грн.,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "КФ "Альбіон" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області про визнання неправомірною і нечинною вимогу відповідача від 22 травня 2012 року про сплату боргу в сумі 11774,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22 травня 2012 року відповідач пред'явив вимогу про сплату суми донарахованого єдиного внеску в сумі 11774 грн. 47 коп. Приводом для пред'явлення вимоги відповідач вказав акт перевірки від 22 травня 2012 року № 62, підстава для пред'явлення вимоги про сплату донарахованого внеску відповідачем не вказана, але вона міститься в акті перевірки від 22 травня 2012 року № 62. На думку відповідача, позивач у період з січня 2011 року до березня 2012 року не нарахував єдиний внесок в сумі 11774 грн. 47 коп. на витрачені позивачем 29166 грн. 38 коп. на придбання бензину для легкового автомобіля керівника, і які розцінені як безгрошова оплата праці керівника (оплата в натуральній формі). Відтак, перевіряючи дійшли висновку, що позивач порушив приписи статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 8 липня 2010року та постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1170, якою був затверджений «Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідач був введений в оману посадовими особами, які склали акт перевірки № 62 від 22 травня 2012 року, оскільки в акті частково неправильно встановлені фактичні обставини, що призвело до неправильних висновків про порушення законодавства. Акт був складений 22 травня 2012 року, його обсяг з додатками перевищував 50 аркушів. Це не завадило відповідачу у той же день 22 травня 2012 року розглянути акт та пред'явити вимогу про сплату донарахованої суми без будь-якої уваги до заперечень позивача, які полягають у наступному.

На підставі діючого законодавства позивач у колективних договорах на кожен рік передбачував виплату своїм працівникам компенсації за використання для службових потреб позивача приватного автотранспорту в обсязі його амортизації, яка обчислювалася у визначеному наказами по підприємству розмірі. Зокрема, така компенсація на 2011 та на 2012 роки передбачалася пунктами 3.13 колективного договору, та наказами № 3/10 від 12 травня 2010 року та № 12/10 від 16 грудня 2010року, якими за відповідним розрахунком встановлена компенсація директору та оцінювачу Гапотченко А.М. в сумі 2158 грн. 00 коп. на місяць за використання в робочий час на службові потреби позивача легкового автомобіля «Хонда Аккорд», державний номер АН 1567 ЕН, що належав їй на праві власності. За вищеназваними наказами витрати на утримання автомобілю, в тому числі і витрати на придбання палива, мав нести позивач.

Як встановлено актом № 62 від 22 травня 2012 року, в період з січня 2011року до березня 2012 року включно позивач дійсно витратив на придбання бензину для вказаного вище автомобілю 29166 грн. 38 коп. Але вказана сума є витратами позивача на придбання товарно-матеріальних цінностей, і не є заохочувальною та компенсаційною виплатою в натуральній формі робітнику (компенсацією на придбання палива), як трактували перевіряючи. Робітник (директор, оцінювач) використовував це паливо для службових поїздок, а не для власних потреб. Службові поїздки оформлювалися первинними документами обліку - шляховими листами, затвердженими наказом Держкомстату України від 17.02.1998 №74, згідно з якими проводилося списання бензину. Відтак, на ці видатки не розповсюджується дія частини 7 статті 7 Закону 2464-УІ та постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170, якою був затверджений «Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Отже, висновок відповідача про необхідність донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 11774 грн. 47 коп. є помилковим, а вимога відповідача про сплату вказаної суми є безпідставною, оскільки не ґрунтується на фактичних обставинах.

А тому позивач просить суд визнати неправомірною і нечинною вимогу відповідача від 22 травня 2012 року про сплату боргу в сумі 11774,47 грн.

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на скасуванні вимоги.

Представники відповідача у судовому засіданні наполягали на відмові у позові та надали заперечення суду у письмовій формі та просили суд у задоволені позову відмовити з огляду на те, що під час перевірки позивача виявлено, що до фонду оплати праці для нарахування страхових внесків не включено суму доходу, отриманого працівниками, як додаткове благо у вигляді компенсації вартості виданого працівникам палива, яке, згідно із законодавством, включається до фонду оплати праці, на який нараховуються єдиний страховий внесок. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувана вимога прийнята ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

22.05.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в місті Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області проведено позапланову перевірку позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 18.02.2009 до 30.04.2012 років.

У ході проведення перевірки встановлено порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 6, абз.1. ч.1 ст.7 ЗУ № 2464, п. 3.1. Розділу ІІІ Порядку № 22-2 в частині подання звітності до Пенсійного фонду, страхувальником не надано «Звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого не нараховано загальну суму виплат 29166,38 грн. на яку нараховується та з якої утримується єдиний внесок єдиний внесок у сумі 10724,48 грн. за ставкою 36,77 %, у сумі 1049,99 грн. за ставкою 3,6% за період з березня по грудень 2011 року, з січня по березень 2012 року. В результаті чого донараховано єдиного внеску за 2011, 2012 роки в сумі 11774,47 грн., у тому числі за періодами : за березень 2011 року 36,77 % у сумі 1268,94 грн.; 3,6% у сумі 124,24грн.; за квітень 2011 року 36,77 % у сумі 1139,67 грн.; 3,6 % у сумі і 11,58 грн., за травень 2011 року 36,77 % у сумі 689,62 грн.; 3,6 % у сумі 67,52 грн., за червень 2011 року 36,77 % у сумі 678,66 грн.; 3,6% у сумі 66,44 грн., за липень 2011 року 36,77 % у сумі 408,39 грн.; 3,6 % у сумі 39,98 грн., за серпень 2011 року 36,77 % у сумі 2193,07 грн.; 3,6 % у сумі 214,71 грн., за вересень 2011 року 36,77 % у сумі 205,27 грн.; 3,6% у сумі 20,10 грн., за жовтень 2011 року 36,77 % у сумі 1085,86 грн.; 3,6 % у сумі 106,31 грн., за листопад 2011 року 36,77 % у сумі 510,60 грн.; 3,6 % у сумі 49,99 грн., за грудень 2011 року 36,77 % у сумі 875,18 грн.; 3,6% у сумі 85,69грн., за січень 2012 року 36,77 % у сумі 364,88 грн.; 3,6 % у сумі 35,73 грн., за лютий 2012 року 36,77 % у сумі 495,45 грн., 3,6 % у сумі 48,51 грн., за березень 2012року 36,77 % у сумі 808,88 грн., 3,6% у сумі 79,19 грн.

Згідно абз.1 п.п. 6.3 п. 4 Інструкції «Про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне-соціальне страхування» від 27.09.10 № 21-5 затверджену Постановою правління Пенсійного фонду України складено розпорядчий документ (Вимога про сплату боргу) про усунення порушень-сплату донарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 11774,47 грн., в тому числі за ставкою 36,77% у сумі 10724,48 грн., за ставкою 3,6% у сумі 1049,99 грн.

За результатами перевірки відповідачем винесено вимогу про сплату боргу від 22.05.2012 року на суму 11774,47 грн.

Не погоджуючись із оскаржуваною вимогою позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464, платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця).

Таким чином у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 Закону 08.07.2010 № 2464 відповідач - ТОВ "КФ "Альбіон", ідентифікаційний код 36169320 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464)

Підпунктом 4.1.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5 (далі - Інструкція №21-5) визначено, що єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат чи на інші цілі за дорученням отримувача.

Суд звертає увагу, що статтею 2 Закону України "Про оплату праці", визначено структуру заробітної плати, зокрема, до неї відносяться інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Умови запровадження та розміри заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством; генеральною та галузевими (регіональними) угодами (частина перша статті 15 Закону України "Про оплату праці").

Згідно підпункту 4.3.5 Інструкції № 21-5 визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004 №5 (далі -Інструкція № 5).

Підпунктом 2.3.4 Інструкції № 5 до інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством).

Як встановлено судом, за умовами колективних договорів, підприємством, у розділі 3 «Оплата праці» п.п. 3.13 передбачено, що компенсування працівникам виплати за використання для потреб підприємства (амортизаційні виплати) власного інструмента та особистого автотранспорту.

З огляду на зазначені норми права та враховуючи обставини справи суд дійшов висновку, що суми доходу, отриманого працівниками, як додаткове благо у вигляді суми компенсації вартості виданого працівникам палива, згідно із законодавством включаються до Фонду оплати праці, на розмір якого нараховується єдиний страховий внесок.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що підприємствам при визначенні бази нарахування єдиного внеску слід враховувати Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 22.12.2010 № 1170. Оплату вартості виданого працівникам палива в цей Перелік не включено, що підтверджує необхідність нарахування та утримання з цієї суми єдиного внеску.

Отже, при виплаті доходу працівникам у вигляді компенсації на паливо підприємство повинно нараховувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно підпункту 3.1.1 Інструкції № 21-5 база нарахування єдиного внеску встановлюється у відсотках від суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Згідно ІНСТРУКЦІІ про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи п. 1.2 до категорії службових легкових автомобілів відносяться легкові автомобілі, які знаходяться на балансі юридичних осіб всіх форм власності і використовується для задоволення власних потреб, а також можуть надаватися замовнику на договірних умовах (з водієм), а тому суд зазначає, що автомобіль є особистою власністю позивача та жодних договорів на перевезення позивача зазначеним автомобілем суду не надано.

Таким чином, відповідачем правомірно винесено оскаржувана вимогу відносно позивача.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерії відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, дотримано.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, були спростовані доводами відповідача, а відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності їх витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Альбіон" до Управління Пенсійного фонду України в місті Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області про визнання неправомірною і нечинною вимогу відповідача від 22 травня 2012 року про сплату боргу в сумі 11774,47 грн. - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22.08.2012 року.

Постанова у повному обсязі складена 23.08.2012 року.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Аканов О.О.