Постанова

від 20.08.2012 по справі 2а-3715/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2012 р. м. Львів № 2а-3715/12/1370

10 год. 48 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Курницького Р.Я., представника відповідача Гроцького Н.З., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю - компанія «ВІЛКОМ»до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю компанія «ВІЛКОМ»(далі - ТзОВ «ВІЛКОМ») звернулося до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2011 року № 0002432321 та від 29.12.2011 року № 0002442321.

У зв'язку із завершенням реорганізації відповідача, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) замінив відповідача - державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що отримані від виконавця роботи підтверджуються відповідними податковими накладними, що повністю відповідають вимогам ст. 198 та ст. 201 Податкового Кодексу України. Вважає, що наявність у позивача податкових накладних є достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість. На переконання позивача, податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам ПП «Воллі», не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і внаслідок помилкового розуміння норм цивільного законодавства дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток. Зазначає, що відповідач при винесені висновку за наслідками проведеної перевірки по взаєморозрахунках з ПП «Воллі»від 20.11.2011 року взяв до уваги акт від 23.08.211 року № 1559/23-4/34029609 не врахувавши той факт, що прийнята постанова Львівським окружним адміністративним судом від 03.10.2011 року у справі 2а-8423/11/1370. Даною постановою задоволено позов ПП «Воллі», в тому числі, визнано протиправними дії ДПІ у Франківському районі м. Львова по проведенню аналізу діяльності ПП «Воллі»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за червень 2011 року. На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, а також додаткові письмові пояснення на обґрунтування позовних вимог. Відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов поданих в судовому засіданні 20.08.2012 року. Свої заперечення обґрунтовує відсутністю поставок товару та укладення позивачем угод без мети настання реальних наслідків. Додатково стверджує, що правочин між позивачем та ПП «Воллі» від 04.05.2011 року про виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті замовника, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Івана Франка,108 не спричиняє реального настання правових наслідків, оскільки у контрагента позивача відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Стверджує, що має місце порушення вимог п.198.1, п.198.3 ст.198, п.138.1,п.138.4, 138.8 ст. 138, п .139.1.9, п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Представник відповідача заперечує проти позову, просить суд в задоволені позову

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ТзОВ «ВІЛКОМ»зареєстроване 11.05.1994 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.05.1994 року за № 2767.

Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ВІЛКОМ»з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «Воллі», про що складено акт за № 4280/23-209/20811456 від 20.12.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «ВІЛКОМ»вимог п.198.1, п.198.3 ст.198, Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на суму 28333 грн. та п.138.1, п.138.4,п. 138.8 ст. 138, пп.139.1.9, п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 32583 грн.

Відповідачем 29.12 .2011 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р» за № 0002432321 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 32584 грн., в тому числі: основний платіж -32583 грн., штрафних санкцій -1 грн.; податкове повідомлення -рішення форми «Р» за № 0002442321 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28334 грн., в тому числі: основний платіж -28333 грн., штрафних санкцій -1 грн.

Позивач не погоджуючись з висновком посадових осіб державної податкової служби та з прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями, оскаржив останні в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з приписами п.138.1. Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. П.138.1.1. Податкового кодексу визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу , які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Щодо господарських правовідносин ТзОВ «ВІЛКОМ»з ПП «Воллі» за період який перевірявся.

ПП «Воллі»виконувало для ТзОВ «ВІЛКОМ»будівельно-монтажні роботи електроосвітлення та електрообладнання на суму 141 666, 67 грн., ПДВ 28 333, 33 грн. Вказані роботи проводилися виконавцем згідно договору № 1248 від 04.05.2011 року. Роботи було проведено на об'єкті за адресою: м. Львів, вул. Івана Франка, 108, як погоджено сторонами у п. 1.1 договору. У відповідності до п. 2.1 договору № 1248 сума договору складає 170 000, 00 грн. (а.с.23).

На виконання укладеного між сторонами договору до матеріалів справи долучено позивачем первинні бухгалтерські документи, а саме: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ від 29.06.12, підписаний та скріплений печатками обох сторін; податкові накладні № 59 від 20.06.2011 року на загальну суму 150000,00 грн. в тому числі ПДВ 25000,00 грн. та № 130 від 29.06.2011 року на загальну суму 20000,00 грн., в тому числі ПДВ 3333,33 грн.; реєстр отриманих та виданих податкових накладних, додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за 6 місяць 2011 року, а також додаток до виписки із особового рахунку за 20.06.2011 року та за 29.06.2011 року, якими підтверджено оплату, відповідно 150 000, 00 грн. та 20 000, 00 грн.

Позивачем вказані роботи було виконано із залученням ПП «ВОЛЛІ» в межах договору субпідряду № 1 від 18.10.2010 року, укладеного між ДП «Зелукрбуд»польським будівельно-ремонтним підприємством «Зельбуд»ТзОВ та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛКОМ». Вказані роботи виконувалися на об'єкті «Генеральне Консульство Республіки Польща у Львові»за адресою: м. Львів, вул. І.Франка, 108. Виконані роботи та змонтоване обладнання прийнято ДП «Зелукрбуд»польського будівельно-ремонтного підприємства «Зельбуд»ТзОВ у передбаченому договором порядку, про що підписано акти приймання виконаних будівельних робіт, в тому числі за травень 2011 року форми КБ-2, та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-2в. В подальшому об'єкт, в тому числі з врахуванням оспорюваних робіт та обладнання, введено в експлуатацію та передано замовнику за договором Генерального підряду. Оплата робіт ДП «Зелукрбуд»польського будівельно-ремонтного підприємства «Зельбуд»ТзОВ підтверджена платіжним дорученням № 81 від 01.06.2012р., яким позивачу перераховано 218 098, 94 грн. в якості оплати за виконані електромонтажні роботи згідно договору від 18.10.2010 року( а.с.105).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Що стосується зауваження відповідача в засіданні суду щодо неточностей в податкових накладних, а саме: помилкових дати та номеру договору, на підставі якого проводились розрахунки, так як в акті перевірки жодних зауважень до накладних не було, то суд зазначає наступне. Після виявлення вказаної помилки в податковій накладній ТзОВ «ВІЛКОМ»зверталося з листом № 11 вих-07 від 11.07.11 до ПП «Воллі»з вимогою про виправлення такої помилки та заміни податкової накладної (а.с.72). Крім того, згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити :

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Отже, як вбачається з вищенаведеної статті: дата та номер договору не відносяться до обов'язкових реквізитів податкової накладної.

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ПП «Воллі»оформлені у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Вищенаведене спростовує твердження відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником податків ПП «Воллі».

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ПП «Воллі». У акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ПП «Воллі»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПП «Воллі». Натомість наявне рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.11 у справі № 2а-8423/11/1370, котрим задоволено позов ПП «Воллі»та, в тому числі, визнано протиправними дії ДПІ у Франківському районі м. Львова по проведенню аналізу діяльності ПП «Воллі»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за червень 2011 року.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять такі правомірності заниження суми податку на додану вартість та заниження податку на прибуток.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Тому податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 29 грудня 2011 року № 0002432321 та № 0002442321 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2011 року № 0002432321.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2011 року № 0002442321.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю - компанія «ВІЛКОМ»(м. Львів, вул. Вороного,3, код ідентифікаційний номер 20811456) 609 (шістсот дев'ять) грн.18 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 серпня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.