Ухвала

від 29.08.2012 по справі 2610/12756/2012

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2610/12756/2012

У Х В А Л А

іменем України

29 серпня 2012 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кравець Д.І.,

при секретарі Костюковій М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника третьої особи ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду міста Києва знаходиться вказана цивільна справа.

Згідно ухвали суду від 13 червня 2012 року частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та накладено арешт на нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 відповідно до Договору купівлі-продажу від 28 листопада 2007 року.

Разом з тим, 17 серпня 2012 року до суду надійшла заява представника третьої особи ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вжиті на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2012 року.

Заява мотивована тим, що ще 10 квітня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в особі ліквідатора арбітражного керуючого Віденка Р.І. було укладено договір купівлі-продажу нерухомого манна, за яким продавець передав, а покупець прийняв у власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав № 33822783 від 12 квітня 2012 року, виданого КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»12 квітня 2012 року на підставі вищевказаного правочину за ОСОБА_4 було зареєстровано право приватної власності на відповідний об'єкт нерухомого манна.

При цьому, згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Натомість, на момент постановлення ухвали про забезпечення позову право власності на нерухоме майно, на яке накладено арешт, належало вже не відповідачеві, а третій особі.

Таким чином, на думку заявника, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову порушують охоронювані законом інтереси третьої особи як власника нерухомого майна, на яке необґрунтовано накладено арешт, оскільки, зокрема, унеможливлюють здійснення ним права розпоряджання належним йому нерухомим майном.

Представник третьої особи ОСОБА_6 в судовому засіданні заяву про скасування заходів забезпечення позову підтримав та просив задовольнити. Також пояснив, що позивач не ставить вимоги щодо витребування квартири у ОСОБА_4, який навіть не є відповідачем у справі.

Позивач та представник позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні щодо задоволення заяви заперечували, посилаючись на те, що застосовані запобіжні заходи є співмірними з пред'явленими позовними вимогами. Також пояснили, що позивачу до судового засідання не було відомо про продаж вказаної квартири та наявність нового власника.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, оцінивши наведенні в заяві представника третьої особи обставини, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ч.ч. 3, 4, 6 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Разом з тим, судом встановлено, що заходи забезпечення позову застосовано щодо ОСОБА_3, а не ОСОБА_4, справа по суті не розглянута. При цьому, враховуючи обставини справи, характер правовідносин, предмет позову, застосований судом вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

У зв'язку з вказаним, не зважаючи на те, що на час винесення ухвали про забезпечення позову власником спірного майна був не відповідач, а третя особа, суд прийшов до висновку, що вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову є передчасним, а тому у задоволенні заяви представника третьої особи слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 154, 209, 210 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника третьої особи ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу недійсним -відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: