Рішення

від 08.08.2012 по справі 5023/2854/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2012 р.Справа № 5023/2854/12 вх. № 2854/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

за участю

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "П"ятигори", с. П"ятигори

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Лайт Групп", м. Харків

про стягнення 27760,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив "П"ятигори", с. П"ятигори, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Лайт Групп", м. Харків, 27760,41 грн. боргу та 1609,50 грн. судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору б/н від 16.02.2012 р. не виконав свої зобов"язання щодо поставки товару та повернення попередньої оплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 червня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10 липня 2012 року.

09 липня 2012 року позивач надав до суду правове та документальне обгрунтування позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 27814,95 грн. боргу та 1609,50 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 липня 2012 року було відкладено розгляд справи на 08 серпня 2012 року.

30 липня 2012 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якому просив суд стягнути з відповідача 27350 грн. основного боргу, 341,87 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 серпня 2012 року було відкладено розгляд справи на 22 серпня 2012 року.

20 серпня 2012 року позивач надіслав до суду електронне повідомлення, в якому просив суд відкласти розгляд справи на пізніший термін.

Представники сторін у призначене судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справі повідомлені були належним чином.

Суд, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, посилаючись на те, що позовна заява надійшла до господарського суду Харківської області 22.06.2012 р., таким чином, враховуючи ст. 69 ГПК України, процесуальний строк розгляду справи скінчився 22.08.2012 р..

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

16 лютого 2012 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "П"ятигори", с. П"ятигори, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал Лайт Групп", м. Харків, (відповідач) був укладений договір б/н, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати товар у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його. Пунктом 2.1 договору передбачений строк передачі товару - 7 днів з моменту оплати товару. Пунктом 2.2 договору передбачений строк оплати - 3 календарних днів з моменту підписання договору. Пунктом 2.3 договору передбачений порядок оплати товару - 70 % передплати; 30 % - після отримання товару.

09 лютого 2012 року позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти передплати у розмірі 19350 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 71, в графі "призначення платежу" якого зазначено:"за сіль зг. рах. № 320 від 06.02.2012 р."

Після укладання договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти передплати у розмірі 8000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 82 від 17.02.2012 р.

Як було вище зазначено, сторони узгодили строк передачі товару - 7 днів з моменту оплати товару.

Таким чином, відповідач отримав грошові кошти передплати, проте поставку товару не здійснив.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом - вимогою б/д про виконання своїх договірних зобов"язань, що підтверджується поштовим повідомленням, належним чином засвідчена копія якого додана до матеріалів справи.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та товар не поставив.

Таким чином, відповідач не виконав свої зобов"язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 27350 грн. (сума передплати), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 693 ЦК, у випадку якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 8000 грн. попередньої оплати за поставку товару, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

За приписами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач у розрахунках 3% річних здійснив помилку.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 78,03 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна. В решті позовної вимоги про стягнення 263,84 грн. 3% річних слід відмовити, як зайво нарахованої.

Стосовно решти позовної вимоги про стягнення з відповідача 19350 грн. передплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 19350 грн. передплати є необгрунтованими, оскільки позивачем до матеріалів справи не додані докази пред'явлення у встановленому порядку вимоги про повернення коштів передплати.

Однак, на вимогу ухвали суду позивач, в обгрунтування позовних вимог, не надав до матеріалів справи рахунок № 320 від 06.02.2012 р., зазначений в графі "призначення платежу" платіжного доручення № 71 від 09.02.2012 р.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. ст. 4-7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Згідно частини 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Господарський суд не вправі підміняти активність та ініціативу сторін. За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред"явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача не настав строк для виконання свого зобов"язання щодо повернення коштів передплати у розмірі 19350 грн., у зв"язку з чим позивач передчасно звернувся до суду з відповідним позовом та заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 19350 грн. передплати є необгрунтованою, такою, що не підтверджена належними доказами, тому суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 693 ЦК України, ст.ст.193,198 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Лайт Групп" (61004, м. Харків, вул. Конєва, 21, код ЄДРПОУ 37363873, р/р № 26005027302988 в ПАТ "Актабанк") на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "П"ятигори" (09800, с. П"ятигори, Тетіївський район, Київська область, вул. Київська, 38, код ЄДРПОУ 03755199, р/р № 26004119401 в ТА "Райффайзен банк ""Аваль, м. Київ) 8000 грн. передплати, 78,03 грн. 3% річних, 469,51 грн. судового збору.

В стягненні 19350 грн. передплати відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.08.2012 р.

Суддя Смірнова О.В.